« на головну 24.12.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1263)
21
Листопад
 
Інтерв’ю
 
ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ


РУБРИКИ


Передплата





Статті Культура
Культура
  Кому Бог дав букет талантів
Кому Бог дав букет талантів На кожному кроці в нас завзя­то цитують вислів «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних лю­дей свого народу, той сам не годен пошани». Але хоч який світоч його автор – Максим Рильський, принай­мні те життя, що його має сучасний «маленький українець» і вже років із двадцять, у світлі вищезазначеної дефініції можна розглядати як дій­сний доказ на прикладі нас, «майбут­ніх», що наші не такі далекі предки достеменно не вивчали свого мину­лого. Бо «Доборолась Україна до са­мого краю, гірше ляха свої діти її розпинають».
 
Культура
  Слава й поневіряння «кам’яного» Богдана
Слава й поневіряння «кам’яного» Богдана Славетний пам’ятник Богданові Хмельницькому, встановлений у Ки­єві в центрі Софій­ської площі, з будь-якого погляду є довершеним. Не­великий «курган» із кам’яних брил, нагорі якого вершник, що, демонструю­чи неабияку вправність, однією рукою зупинив га­рячого, розпашілого скаку­на. Фігура вершника, який ніби зрісся із своїм бойо­вим конем, сповнена гід­ності й величі. Здається, саме таким і постав перед городянами уславлений гетьман, коли на чолі сво­го війська в’їхав до Києва 23 грудня 1648 року після перемоги під Пилявцями.
 
Культура
  Вікіреальність... із Валентином
Вікіреальність... із Валентином Останнього дня січ­ня український сегмент Вікіпедії відсвяткував свій дев’ятий день на­родження. Охочі до знань та ерудиції пам’ятають, що рівно дев’ять років тому ви­йшла перша стаття – «Атом». Утім, назвати цю публікацію статтею важко, бо складалася вона лише з двох речень, а автор волів лишитися анонімним. На сьогодні українська вільна енциклопедія має більш ніж солідний доробок: 426800 україномовних ста­тей, зазначає ua.comments.ua.
 
Культура
  Його висота
Його висота Авжеж, навіть не ві­риться, що Анатолі­єві Мокренку – 80! Утім, напевно, ди­вується радше той, хто давно не спілкувався з цією яскравою і, здається, завжди молодою людиною. Пригадую, як він енергійно заходив до редакції газети «Культура і життя» – гар­ний, стрункий, в елегантно­му шкіряному пальті... У ру­ках – щойно написана стат­тя музикознавчого, аналі­тичного характеру або й громадянського звучання. І – до завідувача відділу му­зичного мистецтва Михай­ла Головащенка: «Можете дати у номер цей матеріал?» Та залюбки! Статті його були серйозні, глибокі, ви­важені – очевидний резуль­тат життєвого досвіду, роз­думів, синтез великих знань, висновків і передба­чень, біль чи захоплення з певного приводу. Грамотні, переконливі. Хист до чітко­го викладу думок, мабуть, вроджений.
 
Культура
  Ясний полудень віку
Ясний полудень віку П’ятдесят років тому на базі славетного київського підприємства «Київхімволок­но» утворився цей колектив – улюблене дитя тоді могутньої первинної профспілко­вої організації заводу. Попри те, що в хорі співали й чоловіки, колектив назвали ніж­но – «Дарничанка»: авжеж, співучих жінок на підприємстві було більше. За довгі роки багато що змінилося, з новою добою піш­ли якісь потрібні складові затишку й захи­щеності. Та «Дарничанка» виявилася не тендітним паростком, а могутнім творчим організмом, що акумулював талант, енер­гію, життєстійкість кожного з учасників, включно з керівниками ансамблю.
 
Культура
  Красені, таланти, патріоти
Красені, таланти, патріоти Професор Юрій Ша­повал має на Наці­ональному радіо чудову авторську п’ятихвилинку «Мить історії». Гадаю, до цих виступів варто було б згодом повернутися, та на­разі схиляюся перед влуч­ністю назви і справжнім умінням історика «схопи­ти мить» – не в сенсі корот­кого відтинку часу, а як особливу прикмету, віху того чи іншого періоду. Йдучи, сказати б, у кільва­тері слогану, тішуся тим, що й собі повсякчас нама­гаюся вхопити «мить куль­турної історії». Адже коли кажемо «шануймося, бо ми того варті», не завжди до­стеменно уявляємо, чого таки варті насправді.
 
Культура
  Народна совість в українській літературі
Народна совість в українській літературі Так сказав про видат­ного українського поета Василя Симо­ненка (8 січня 1935 – 14 грудня 1963 рр.) Микола Жулинський, сер­йозний, добротний літера­турознавець (який колись вразив мене глибоким до­слідженням творчості Оле­га Ольжича).
 
Культура
  «Все, знайоме до болю…»
«Все, знайоме до болю…» «Тільки пісня нам зупинить час / Що так біжить від нас / Тільки пісня нам повер­не знов / Нашу юність і лю­бов», – написав Тарас Петри­ненко. І це справедливо на­віть стосовно просто хоро­шої пісні. А якщо йдеться про музичний шедевр, що легко та природно долає час і простір, незмінно звору­шує душу, розтривожує сер­ця, викликає найтепліші спогади, найшляхетніші емоції? Мається на увазі «Пісня про рушник» Плато­на Майбороди та Андрія Малишка. Здавалося б, так написати, створити такі рід­ні, зрозумілі рядки й таку щемну мелодію міг лише народ, і співалося це, поза сумнівом, із давніх-давен...
 
Культура
  «Прийдуть до тебе три празники в гості...»
«Прийдуть до тебе три празники в гості...» Понад півтора тися­чоліття, рік у рік, християни з радіс­тю й благоговінням відзначають день появи на світ Сина Божого, бо з цього благословенного дня розпочався новий від­лік людської історії, нове, просвітлене, розуміння людьми сенсу свого буття. І хоч у кожного свій влас­ний розумовий, душевний і духовний шлях до Різдва, український народ віддав­на та заздалегідь старанно й радісно готується до різдвяно-новорічних свят. «Бо прийдуть до тебе три празники в гості», – співа­ється в щедрівці, і з них найперший за значущістю – Різдво Христове.
 
Культура
  Він на сторожі коло їх поставив слово
Він на сторожі коло їх поставив слово «Боже, вели­кий, єди­ний, нам Україну храни, волі і світу промінням Ти її осіни...» – піднесено й за­клично звучить гімн на вірш Олександра Конись­кого у виконанні Націо­нального академічного хору імені Г. Верьовки. Лу­нає на всіх високих дер­жавних урочистостях, хви­лює, надихає. Люди в залі одностайно підводяться, наче підхоплені одним по­риванням, одним світлим духом чудового тексту: «Дай йому волю, дай йому долю, дай доброго світу...» Всесвітньо відома нині «Молитва за Україну» на­прикінці 1990-х стала дру­гим державним гімном не­залежної України. Й це є вища нагорода авторам твору, один з яких знайшов місце в серцях і думах не надто широкого, на жаль, кола шанувальників.
 

Сторінки: « 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 »

УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

17.12.2024 21:58

17.12.2024 21:57

25.11.2024 20:08

25.11.2024 20:07

25.11.2024 20:06

25.11.2024 19:49

11.11.2024 21:24

11.11.2024 21:23

25.10.2024 21:44

11.10.2024 22:50

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання