|
|
|
|
|
Статті Культура |
|
Культура |
|
|
Кому Бог дав букет талантів |
|
На кожному кроці в нас завзято цитують вислів «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани». Але хоч який світоч його автор – Максим Рильський, принаймні те життя, що його має сучасний «маленький українець» і вже років із двадцять, у світлі вищезазначеної дефініції можна розглядати як дійсний доказ на прикладі нас, «майбутніх», що наші не такі далекі предки достеменно не вивчали свого минулого. Бо «Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха свої діти її розпинають». |
|
|
Культура |
|
|
Слава й поневіряння «кам’яного» Богдана |
|
Славетний пам’ятник Богданові Хмельницькому, встановлений у Києві в центрі Софійської площі, з будь-якого погляду є довершеним. Невеликий «курган» із кам’яних брил, нагорі якого вершник, що, демонструючи неабияку вправність, однією рукою зупинив гарячого, розпашілого скакуна. Фігура вершника, який ніби зрісся із своїм бойовим конем, сповнена гідності й величі. Здається, саме таким і постав перед городянами уславлений гетьман, коли на чолі свого війська в’їхав до Києва 23 грудня 1648 року після перемоги під Пилявцями. |
|
|
Культура |
|
|
Вікіреальність... із Валентином |
|
Останнього дня січня український сегмент Вікіпедії відсвяткував свій дев’ятий день народження. Охочі до знань та ерудиції пам’ятають, що рівно дев’ять років тому вийшла перша стаття – «Атом». Утім, назвати цю публікацію статтею важко, бо складалася вона лише з двох речень, а автор волів лишитися анонімним. На сьогодні українська вільна енциклопедія має більш ніж солідний доробок: 426800 україномовних статей, зазначає ua.comments.ua. |
|
|
Культура |
|
|
Його висота |
|
Авжеж, навіть не віриться, що Анатолієві Мокренку – 80! Утім, напевно, дивується радше той, хто давно не спілкувався з цією яскравою і, здається, завжди молодою людиною. Пригадую, як він енергійно заходив до редакції газети «Культура і життя» – гарний, стрункий, в елегантному шкіряному пальті... У руках – щойно написана стаття музикознавчого, аналітичного характеру або й громадянського звучання. І – до завідувача відділу музичного мистецтва Михайла Головащенка: «Можете дати у номер цей матеріал?» Та залюбки! Статті його були серйозні, глибокі, виважені – очевидний результат життєвого досвіду, роздумів, синтез великих знань, висновків і передбачень, біль чи захоплення з певного приводу. Грамотні, переконливі. Хист до чіткого викладу думок, мабуть, вроджений. |
|
|
Культура |
|
|
Ясний полудень віку |
|
П’ятдесят років тому на базі славетного київського підприємства «Київхімволокно» утворився цей колектив – улюблене дитя тоді могутньої первинної профспілкової організації заводу. Попри те, що в хорі співали й чоловіки, колектив назвали ніжно – «Дарничанка»: авжеж, співучих жінок на підприємстві було більше. За довгі роки багато що змінилося, з новою добою пішли якісь потрібні складові затишку й захищеності. Та «Дарничанка» виявилася не тендітним паростком, а могутнім творчим організмом, що акумулював талант, енергію, життєстійкість кожного з учасників, включно з керівниками ансамблю. |
|
|
Культура |
|
|
Красені, таланти, патріоти |
|
Професор Юрій Шаповал має на Національному радіо чудову авторську п’ятихвилинку «Мить історії». Гадаю, до цих виступів варто було б згодом повернутися, та наразі схиляюся перед влучністю назви і справжнім умінням історика «схопити мить» – не в сенсі короткого відтинку часу, а як особливу прикмету, віху того чи іншого періоду. Йдучи, сказати б, у кільватері слогану, тішуся тим, що й собі повсякчас намагаюся вхопити «мить культурної історії». Адже коли кажемо «шануймося, бо ми того варті», не завжди достеменно уявляємо, чого таки варті насправді. |
|
|
Культура |
|
|
Народна совість в українській літературі |
|
Так сказав про видатного українського поета Василя Симоненка (8 січня 1935 – 14 грудня 1963 рр.) Микола Жулинський, серйозний, добротний літературознавець (який колись вразив мене глибоким дослідженням творчості Олега Ольжича). |
|
|
Культура |
|
|
«Все, знайоме до болю…» |
|
«Тільки пісня нам зупинить час / Що так біжить від нас / Тільки пісня нам поверне знов / Нашу юність і любов», – написав Тарас Петриненко. І це справедливо навіть стосовно просто хорошої пісні. А якщо йдеться про музичний шедевр, що легко та природно долає час і простір, незмінно зворушує душу, розтривожує серця, викликає найтепліші спогади, найшляхетніші емоції? Мається на увазі «Пісня про рушник» Платона Майбороди та Андрія Малишка. Здавалося б, так написати, створити такі рідні, зрозумілі рядки й таку щемну мелодію міг лише народ, і співалося це, поза сумнівом, із давніх-давен... |
|
|
Культура |
|
|
«Прийдуть до тебе три празники в гості...» |
|
Понад півтора тисячоліття, рік у рік, християни з радістю й благоговінням відзначають день появи на світ Сина Божого, бо з цього благословенного дня розпочався новий відлік людської історії, нове, просвітлене, розуміння людьми сенсу свого буття. І хоч у кожного свій власний розумовий, душевний і духовний шлях до Різдва, український народ віддавна та заздалегідь старанно й радісно готується до різдвяно-новорічних свят. «Бо прийдуть до тебе три празники в гості», – співається в щедрівці, і з них найперший за значущістю – Різдво Христове. |
|
|
Культура |
|
|
Він на сторожі коло їх поставив слово |
|
«Боже, великий, єдиний, нам Україну храни, волі і світу промінням Ти її осіни...» – піднесено й заклично звучить гімн на вірш Олександра Кониського у виконанні Національного академічного хору імені Г. Верьовки. Лунає на всіх високих державних урочистостях, хвилює, надихає. Люди в залі одностайно підводяться, наче підхоплені одним пориванням, одним світлим духом чудового тексту: «Дай йому волю, дай йому долю, дай доброго світу...» Всесвітньо відома нині «Молитва за Україну» наприкінці 1990-х стала другим державним гімном незалежної України. Й це є вища нагорода авторам твору, один з яких знайшов місце в серцях і думах не надто широкого, на жаль, кола шанувальників. |
|
Сторінки: « 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 » |
|
УВАГА!
З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.
|
НОВИНИ |
|
17.12.2024 21:58
17.12.2024 21:57
25.11.2024 20:08
25.11.2024 20:07
25.11.2024 20:06
25.11.2024 19:49
11.11.2024 21:24
11.11.2024 21:23
25.10.2024 21:44
11.10.2024 22:50
Усі новини |
|
|
|
|
|
Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©
|
01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49 |
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання |
|
|