« на головну 24.12.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1263)
21
Листопад
 
Інтерв’ю
 
ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ


РУБРИКИ


Передплата





Статті Культура
Культура
  Тарас Шевченко. У бронзі й поза нею
Тарас Шевченко. У бронзі й поза нею Як же окреслити ідею цього коротенького начер­ку, слушного в контексті річниці (й роковин) ге­ніального Кобзаря? Мабуть, так: всі не ідеаль­ні, та не всі – геніальні. Якщо зупинити й за­питати першого-ліпшого зустрічного: «Як ви сприймаєте Шевченка, чим він є для вас?» – радше за все виявиться, що як явище мону­ментальне, фундаментальне, беззаперечне, грандіозне, суперзначуще для української культури. Тобто – однозначно в бронзі! Ну а конкретніше? Якою він, на вашу думку, був людиною, від чого страж­дав, на що хворів, які його рядки про­йняли ваше серце щонайвідчутніше? Не кожен дасть чітку відповідь.
 
Культура
  «Глибоко психологічна проблема»
«Глибоко психологічна проблема» Від 2000 року з ініціативи ЮНЕСКО 21 люто­го в світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Мета вшанування – привернути увагу націй і народностей до рідної мови не лише як способу спілкування, а й як власного культурного надбання та виявлення са­моідентифікації. А отже, мова – повноцінний сегмент культури і, ма­буть, більш значущий та глибо­кий, аніж малювання, спів і т. ін. Адже людина говорить так, як мислить, а мислить – як сформу­валася її особистість у процесі ви­ховання, навчання, набуття (чи нена­буття) тих чи інших морально-етичних і світоглядних позицій.
 
Культура
  Яка «культура» не друг культурі?
Яка «культура» не друг культурі? Чи звертали ви увагу, яка пряма, мов стріла, дорога з’єднує Софійський собор у Києві з Михайлівським золотоверхим? Так воно й було задумано – буквально зримий зв’язок між величними київськими храмами. Вони концентрують й оберігають духовність великої столиці й пере­дусім це – Софія Київ­ська. Найбільшою удачею для нашої святині стало отримання нею статусу заповідника та перебуван­ня під егідою ЮНЕСКО.
 
Культура
  «Контраверсійний» Довженко
«Контраверсійний» Довженко У столичному кінотеатрі «Київ» відбувся Тиждень кіно Олександра Довженка. Після повного цифрово­го відтворення глядачам запропо­новано ретроспективний показ шедеврів видатного українського кінорежисера. До цієї добірки увійшла відома довженківська кі­нокласика, в тому числі «Ягідка кохання», «Земля», «Аероград», «Сумка дипкур’єра», «Іван», «Щорс», «Звенигора», «Мічурін».
 
Культура
  Ніби фантомні болі душі…
Ніби фантомні болі душі… «...Тільки відчуваю якийсь неспокій, ніби якісь фан­томні болі душі. Почало­ся це з того, що я рап­том захотів на Кана­ри. Не тому, що курорт, океан, екзотика. А тому, що вичитав у одному жур­налі, що там десь високо в горах, у вічнозелених нетрях є плем’я, яке не говорить між собою, а пересвистуєть­ся. І я подумав – от якби й у нас не говорили, а пересвис­тувались. Бо стільки вже наговорено, до цілковитої втрати смислу. Та ще й якоюсь мовою недолюд­ською, сурогатом української і російської, мішанкою, плебей­ським сленґом, спадком рабсько­го духу і недолугих понять, від чого на обличчі суспільства ле­жить знак дебілізму, – а при чому ж тут я?»
 
Культура
  «Іванки» і Голівуд
«Іванки» і Голівуд У той час, як одні нарі­кають на зникнення українського кіно, інші знімають фільми – і виграють! Український короткометражний фільм «Іванки. Один день у Карпа­тах» київського режисера Бориса Гришкевича став ла­уреатом конкурсу Life in a day («Життя за один день»), що його проводив відео­сервіс Youtube. За правила­ми конкурсу кожен бажаю­чий міг відзняти власну ко­роткометражку про один день із свого життя. На цей кіноексперимент відгукну­лися режисери-аматори з понад 190 країн. Нарешті з 80 тисяч роликів було віді­брано лише 26, і серед них «Іванки...». Це промовиста перемога, адже в Україні й справді досі ще немає влас­ного кіновиробництва.
 
Культура
  «Сюр» за океаном
«Сюр» за океаном Друг славетного сюрреаліста Саль­вадора Далі пан Б. Леві, президент і власник фонду «Світ Далі», довго возив світом пере­сувну виставку творів ви­датного митця – з 1977-го до 2006 року. А коли через старість уже не міг контролювати цей процес, дав згоду на продаж неоцінен­ної колекції.
 
Культура
  «Я ще існую, бо я ще люблю»
«Я ще існую, бо я ще люблю» Українському поетові Олександру Ірван­цю виповнилося 50. Його творчість – майже незвичайне явище у вітчизняній літера­турі. Це не кабінетний «записний» пись­менник, котрий подумки бачить себе у вигляді пам’ятника. Це поет-Вітер, поет майдану, народний трибун (якщо прибрати звідси непотрібний пафос). Хто ж із нас не пам’ятає неповторні виступи О. Ірванця на 5-му каналі ТБ, у передачі «П’ять копійок»?! Навіть зовні він мав вигляд героя «суспільного телебачен­ня», просто людина з народу. А його віршики – політизація поезії чи пое­тизація політики? – це було щось! Дуже гостро, дуже дотепно, дуже влучно, дуже смішно і дуже... сумно.
 
Культура
  Як дивно тасується колода...
Як дивно тасується колода... Режисер Юрій Кара ще 1994 року зняв художній фільм «Майстер і Маргари­та», але стрічка так і не ви­йшла на екрани, набувши слави втраченого шедевра.
 
Культура
  Чи знаєте ви, що...
Чи знаєте ви, що... ...«король вальсів», скри­паль, композитор і дири­гент, тобто славетний Штраус, – це не один, а чо­тири музиканти? Переду­сім, звісно, Йоганн Батист Штраус-батько – перший, хто подав танцювальну му­зику як високе мистецтво. Він створив 250 п’єс, з них 152 вальси, працював до виснаження, а в 40 років раптом дізнався, що у Відні з’явився ще один «король вальсів» – його власний 19-річний син, Йоганн Штраус-молодший. Цей нащадок написав 168 вальсів, 117 польок, 73 кадрилі, 37 ма­зурок та підніс танцюваль­ну музику до симфонічних вершин. Молодший Штраус був настільки зайнятий, що не завжди встигав диригу­вати оркестром, котрий дістався йому від батька. Проте віденська публіка бажала бачити тільки Штрауса, і тоді брата поде­коли почав заміняти Йо­зеф, а згодом і наймолод­ший – Едуард. Вони також писали вальси і так само були темпераментними красенями, надзвичайно обдарованими музично. Врешті-решт на концерт­них афішах припинили пи­сати імена, а вказували просто: «Штраус», тож слу­хачі часто
 

Сторінки: « 31 32

УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

17.12.2024 21:58

17.12.2024 21:57

25.11.2024 20:08

25.11.2024 20:07

25.11.2024 20:06

25.11.2024 19:49

11.11.2024 21:24

11.11.2024 21:23

25.10.2024 21:44

11.10.2024 22:50

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання