|
|
|
| |
|
Статті  Культура |
 |
Культура |
|
| |
Примхливий метелик успіху |
 |
Цьогоріч, у шведському Мальме, популярний міжнародний конкурс Євробачення (його символом став метелик, забарвлений у відповідні національні кольори), мабуть, утомившись від різних музичних «фокусів», кривлянь, ерзаців та умовностей минулих років, нарешті повернувся до зрозумілих, гідних і добротних музичних композицій. |
| |
|
Культура |
|
| |
Творчість єднає континенти |
 |
Недавно керівник заслуженого народного ансамблю пісні й танцю України «Дарничанка», заслужений працівник культури Петро Андрійчук був запрошений до США для участі у концертах оркестру народних інструментів. Маестро Андрійчук не лише блискучий хормейстер і музикант, а й, що не менш важливо, митець затребуваний, завжди бажаний там, де колеги по цеху знають і цінують його творчість. Додому він повернувся, сповнений вражень, і ми вирішили дізнатися про поїздку докладніше. |
| |
|
Культура |
|
| |
Боротись до останнього патрона |
 |
«Світ розколото навпіл, і тріщина пройшла крізь серце Поета», – писав Генріх Гейне. Цей вислів безпосередньо – й у переносному, й у буквальному сенсі – стосується долі й творчості заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, фронтовика-орденоносця, видатного, незабутнього українського поета Дмитра Омеляновича Луценка (1921–1989). |
| |
|
Культура |
|
| |
Світле Христове Воскресіння |
 |
Власне кажучи, вся понад двотисячолітня історія християнства – це історія неминущого захоплення, згадування й проповідування тієї події, що сталася 14 числа першого весняного місяця нісана (за іудейським календарем) в Єрусалимі: розп’яття нашого Спасителя Ісуса Христа і Його дивовижне Воскресіння на третій день, «перший день тижня» (після суботи), котре стало головним празником християн. Адже Божий син показав людям перемогу над смертю й вічним забуттям. |
| |
|
Культура |
|
| |
Чарівним пензлем |
 |
Колись я була близько знайома з нині широковідомим народним художником України Василем Лопатою. Невдовзі після знайомства він сказав, що звати його Василь Іванович. «О, ти як Чапаєв!» – пожартувала я. «Чому як Чапаєв – як Суриков!» – гордовито відказав Василь Лопата. |
| |
|
Культура |
|
| |
Прапороносець |
 |
3 квітня минуло 95 років з дня народження славетного українського письменника Олеся Гончара. |
| |
|
Культура |
|
| |
Питання попиту й пропозиції |
 |
Теми знаходять мене самі: буквально впродовж дня натрапляю одразу на кілька джерел, що порушують одну й ту саму проблему, зовсім мені не байдужу. Передусім це доля ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління), а ще – блог журналіста й політолога Олега Леусенка й давня стаття кінознавця Лариси Брюховецької, зрештою, «кіношна» розмова в ефірі радіо «Свобода» Миколи Вересня й Станіслава Притули. Все це знову спрямувало думки до ВУФКУ й перспектив розвитку сучасної української кіноіндустрії. |
| |
|
Культура |
|
| |
Незабутній Брондуков |
 |
У 1994 році режисер Юрій Кара завершив зйомки фільму «Майстер і Маргарита», але коли по 12 роках замовчувань, з’ясовувань і конфліктів з продюсерами він нарешті представив публіці скорочений варіант стрічки й знімальну групу, виступив відомий артист Лев Дуров (Левій Матвій). Згадав, як дзвонив Михайлові Ульянову (Понтій Пілат) і сказав видатному актору: «Михайле Олександровичу! Ви геніально зіграли Пілата!». Далі, розповідав Дуров, настала довга пауза, й потому пролунав глухий голос Ульянова: «Дякую, Льово. Мені вже давно ніхто не казав добрих слів». Розповівши це, Дуров заплакав, що є цілком зрозумілим будь-якій творчій людині. А присутня дочка М. Ульянова запропонувала: «Згадаймо ж тих, хто знімався у фільмі й не дожив до цього дня». Через 12 років не було вже багатьох акторів, і на задньому плані сцени змінювали один одного їхні величезні портрети. |
| |
|
Культура |
|
| |
Кадило істини |
 |
Пам’ятників Тарасові Шевченку по всьому світу більше, ніж будь-яким іншим видатним діячам інших країн. Чому його творчість нікого не лишає байдужим, чому трохи не в кожній українській оселі на найпочеснішому місці – портрет Тараса, а на столі неодмінний «Кобзар»? Який неперевершений «код» закладено у його поезіях, що на них неодмінно відгукується вдячна читацька душа? |
| |
|
Культура |
|
| |
Кому Бог дав букет талантів |
 |
На кожному кроці в нас завзято цитують вислів «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани». Але хоч який світоч його автор – Максим Рильський, принаймні те життя, що його має сучасний «маленький українець» і вже років із двадцять, у світлі вищезазначеної дефініції можна розглядати як дійсний доказ на прикладі нас, «майбутніх», що наші не такі далекі предки достеменно не вивчали свого минулого. Бо «Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха свої діти її розпинають». |
| |
Сторінки: « 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 » |
|
УВАГА!
З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.
| |
НОВИНИ |
|
11.11.2024 21:24
11.11.2024 21:23
25.10.2024 21:44
11.10.2024 22:50
10.10.2024 22:03
08.09.2024 21:09
23.08.2024 22:29
23.08.2024 22:00
10.07.2024 21:02
08.07.2024 20:16
Усі новини |
|
|
|
| |
|
Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©
|
01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49 |
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання |
|
|
