|
|
|
|
|
Статті Культура |
|
Культура |
|
|
Вертикаль Говорухіна і Ганс Крістіан Андерсен |
|
Той, хто недолюблює журналістів, часто має для цього підстави. Варто було Станіславу Говорухіну зронити фразу, що він «ображений на глядачів, куражу немає» й далі не зніматиме кіно, як «смажений» факт підхопили десятки періодичних та інтернет-видань, на всі заставки ласуючи ключовою фразою, викладеною або тотожно, або в дещо інших редакціях. Скільки я не намагалася розібратися – ну, хоч хтось, хоч один-єдиний напише, в чім, власне, річ, і як він сам оцінює фільм «Вікенд» та дивно суголосну реакцію різних аудиторій, – нічого подібного знайти не вдалося. Авжеж, головне не сутність проблеми, головне – скандальчик навколо неї, зовсім як у старому анекдоті: яка різниця – він вкрав, у нього вкрали... |
|
|
Культура |
|
|
Примхливий метелик успіху |
|
Цьогоріч, у шведському Мальме, популярний міжнародний конкурс Євробачення (його символом став метелик, забарвлений у відповідні національні кольори), мабуть, утомившись від різних музичних «фокусів», кривлянь, ерзаців та умовностей минулих років, нарешті повернувся до зрозумілих, гідних і добротних музичних композицій. |
|
|
Культура |
|
|
Творчість єднає континенти |
|
Недавно керівник заслуженого народного ансамблю пісні й танцю України «Дарничанка», заслужений працівник культури Петро Андрійчук був запрошений до США для участі у концертах оркестру народних інструментів. Маестро Андрійчук не лише блискучий хормейстер і музикант, а й, що не менш важливо, митець затребуваний, завжди бажаний там, де колеги по цеху знають і цінують його творчість. Додому він повернувся, сповнений вражень, і ми вирішили дізнатися про поїздку докладніше. |
|
|
Культура |
|
|
Боротись до останнього патрона |
|
«Світ розколото навпіл, і тріщина пройшла крізь серце Поета», – писав Генріх Гейне. Цей вислів безпосередньо – й у переносному, й у буквальному сенсі – стосується долі й творчості заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, фронтовика-орденоносця, видатного, незабутнього українського поета Дмитра Омеляновича Луценка (1921–1989). |
|
|
Культура |
|
|
Світле Христове Воскресіння |
|
Власне кажучи, вся понад двотисячолітня історія християнства – це історія неминущого захоплення, згадування й проповідування тієї події, що сталася 14 числа першого весняного місяця нісана (за іудейським календарем) в Єрусалимі: розп’яття нашого Спасителя Ісуса Христа і Його дивовижне Воскресіння на третій день, «перший день тижня» (після суботи), котре стало головним празником християн. Адже Божий син показав людям перемогу над смертю й вічним забуттям. |
|
|
Культура |
|
|
Чарівним пензлем |
|
Колись я була близько знайома з нині широковідомим народним художником України Василем Лопатою. Невдовзі після знайомства він сказав, що звати його Василь Іванович. «О, ти як Чапаєв!» – пожартувала я. «Чому як Чапаєв – як Суриков!» – гордовито відказав Василь Лопата. |
|
|
Культура |
|
|
Прапороносець |
|
3 квітня минуло 95 років з дня народження славетного українського письменника Олеся Гончара. |
|
|
Культура |
|
|
Питання попиту й пропозиції |
|
Теми знаходять мене самі: буквально впродовж дня натрапляю одразу на кілька джерел, що порушують одну й ту саму проблему, зовсім мені не байдужу. Передусім це доля ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління), а ще – блог журналіста й політолога Олега Леусенка й давня стаття кінознавця Лариси Брюховецької, зрештою, «кіношна» розмова в ефірі радіо «Свобода» Миколи Вересня й Станіслава Притули. Все це знову спрямувало думки до ВУФКУ й перспектив розвитку сучасної української кіноіндустрії. |
|
|
Культура |
|
|
Незабутній Брондуков |
|
У 1994 році режисер Юрій Кара завершив зйомки фільму «Майстер і Маргарита», але коли по 12 роках замовчувань, з’ясовувань і конфліктів з продюсерами він нарешті представив публіці скорочений варіант стрічки й знімальну групу, виступив відомий артист Лев Дуров (Левій Матвій). Згадав, як дзвонив Михайлові Ульянову (Понтій Пілат) і сказав видатному актору: «Михайле Олександровичу! Ви геніально зіграли Пілата!». Далі, розповідав Дуров, настала довга пауза, й потому пролунав глухий голос Ульянова: «Дякую, Льово. Мені вже давно ніхто не казав добрих слів». Розповівши це, Дуров заплакав, що є цілком зрозумілим будь-якій творчій людині. А присутня дочка М. Ульянова запропонувала: «Згадаймо ж тих, хто знімався у фільмі й не дожив до цього дня». Через 12 років не було вже багатьох акторів, і на задньому плані сцени змінювали один одного їхні величезні портрети. |
|
|
Культура |
|
|
Кадило істини |
|
Пам’ятників Тарасові Шевченку по всьому світу більше, ніж будь-яким іншим видатним діячам інших країн. Чому його творчість нікого не лишає байдужим, чому трохи не в кожній українській оселі на найпочеснішому місці – портрет Тараса, а на столі неодмінний «Кобзар»? Який неперевершений «код» закладено у його поезіях, що на них неодмінно відгукується вдячна читацька душа? |
|
Сторінки: « 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 » |
|
УВАГА!
З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.
|
НОВИНИ |
|
17.12.2024 21:58
17.12.2024 21:57
25.11.2024 20:08
25.11.2024 20:07
25.11.2024 20:06
25.11.2024 19:49
11.11.2024 21:24
11.11.2024 21:23
25.10.2024 21:44
11.10.2024 22:50
Усі новини |
|
|
|
|
|
Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©
|
01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49 |
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання |
|
|