|
|
|
| |
|
Статті  Культура |
 |
Культура |
|
| |
«Жива вода» кінематографа |
 |
Так, немає нічого нового під сонцем (чи під місяцем). Тобто справді важко створити – ну, припустімо, сценарій, який відкривав би якісь зовсім незвідані сторони людських стосунків. І, аби не мучитися, кіношники здебільшого беруть те, що «під рукою», примушують рухатися «фотки», котрі фіксують прикмети сьогодення. Народу все це набридо, та й їм самим – усі ці бойовики, бандитські мегаполіси, стрілялки-наздоганялки, ментовські пристрасті або часто вульгарні, нашвидкуруч зварганені схематичні love story. |
| |
|
Культура |
|
| |
Літав орел, літав сизий... |
 |
Видатний, всесвітньо відомий і шанований музикознавець Михайло Головащенко, якому 20 листопада виповнилося б 90, – герой війни, кавалер багатьох державних відзнак. Патріот і невтомний трудівник, він повернув рідному народові десятки імен неперевершених українських співаків і музикантів, зумисне викреслених із нашої пам’яті як «буржуазних націоналістів». |
| |
|
Культура |
|
| |
Вишневий сад |
 |
Великий майстер усмішок Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) народився 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва Зіньківського повіту на Полтавщині. А ось його коментар у «Моїй автобіографії» (1927) щодо цієї події: «У мене не було жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час моєї появи на світ білий і потім – років, мабуть, із десять підряд – мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку». |
| |
|
Культура |
|
| |
«Пісня моя з Україною в серці» |
 |
Для Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки та його генерального директора й художнього керівника, народного артиста України, Героя України Анатолія Авдієвського цей рік – ювілейний: 70-річчя заснування хору й 80-річчя Маестро. Відбулося чимало ювілейних концертів, колектив виступав у Національній філармонії України, Національному палаці мистецтв «Україна», а 24 жовтня – у Національній опері України. Весь цей час неймовірний ажіотаж меломанів і не думав вщухати, тому потрапити до оперного театру виявилося надзвичайно важко. А вхід – лише за запрошеннями. |
| |
|
Культура |
|
| |
Старе по-новому. Неупереджено |
 |
Брати Віталій і Дмитро Капранови частіше за їхніх колег-літераторів опиняються в епіцентрі зацікавленої уваги громадськості взагалі й культурно-літературної зокрема. Що ж, так виявляється дуже справедливе уособлення «вибіркового правосуддя» шанувальників освіченості, розуму, дотепності, ерудованості, компетентності. А тут іще брати Капранови підносять співвітчизникам і зовсім цікавий сюрприз. Вихід у світ їхньої книжки «Мальована історія незалежності України», про яку так довго говорили журналісти, стався! (Така собі історична алюзія!). Книга містить мапи, портрети історичних діячів і структуровану в таблиці хронологію, але більша її частина – комікси, які створили художники з кількох українських міст у різних регіонах України. |
| |
|
Культура |
|
| |
Життя на всі «лади» |
 |
Видатний український композитор, музикознавець, Герой України, народний артист України, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка, кандидат мистецтвознавства, професор двох Національних музичних академій – Києва і Львова, художній керівник Національної опери України Мирослав Михайлович Скорик 13 липня ц. р. відзначив своє 75-ліття. |
| |
|
Культура |
|
| |
Діаманти не для диктатури пролетаріату |
 |
Чи вдячна пам’ять, чи цікавість, а чи притаманний людині дослідницький дух зберегли чимало прізвищ у «народних» назвах різних міських будівель. У Києві – «будинок Мороза», «будинок Городецького», «будинок Уварової» тощо. Та в цьому ареалі «історичної пам’яті» не надто пощастило тим, хто, мабуть, заслуговує на таку пам’ять найбільше. Адже довгий час фасад відомого музею по вулиці Терещенківській прикрашала безлика вивіска: «Державний музей західного й східного мистецтва». Проте колись заклад називався власним іменем: Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків! Це подружжя й створило його. А після революції, за вказівкою радянських органів, імена видатних меценатів з назви було вилучено – «через відсутність за Ханенками революційних заслуг». |
| |
|
Культура |
|
| |
Кінорефлексії бурхливої пам’яті |
 |
«Я – геній!» – каже епохальний, яскравий, суперечливий, епатажний режисер у фільмі «Параджанов», що його український Оскарівський комітет (шість членів комітету з десяти) нині висунув на найпрестижнішу премію Американської кіноакадемії в номінації «Кращий фільм іноземною мовою». Звісно, в певному сенсі це кінокультурна сенсація, й привертає увагу, як десятки репортерів квапилися «кинути» в мережу цю гучну новину, часом аж захлинаючись у власних повідомленнях. Приміром: «Режиссер уверяет, что ждать дешевой скандальности от фильма не стоит», – довелося прочитати на сайті vesti.ua/kultura. Та зерно істини тут є, адже невипадково про Сергія Параджанова (Саркіс Параджанян) казали: вірменин, народжений у Грузії й звинувачений росіянами в українському націоналізмі. |
| |
|
Культура |
|
| |
Любов, любов, любов... |
 |
«Забудь тут пам’ять про нещастя й прийми щастя віще. Якщо ж ти щасливий, то будь іще щасливішим»... Немає, мабуть, такого сайту, присвяченого дендропарку «Софіївка» в Умані, де не наводилися б ці слова графа Потоцького. За його наказом їх висічено в природній скелі грота Каліпсо, прозваному Гротом щастя. Й сам Станіслав Щенсний Потоцький не приховував власного щастя, адже він одружився із найкрасивішою жінкою в Європі – гречанкою Софією Вітт. Пишуть, вона була такою гарною, що люди (здебільшого чоловіки) ходили за нею натовпом, а деякі навіть примудрялися виявляти чудеса акробатики, аби тільки краще роздивитися її прекрасне обличчя, пише dimukraine.com. |
| |
|
Культура |
|
| |
Заворожуючий світ між Адамсом і Віллі Вонкою |
 |
Творці нових методів і форм у мистецтві не втомлюються підносити сюрпризи пересиченій і водночас жадібній до сенсацій публіці. Часом сюрпризи відштовхують (скажімо, так зване «мистецтво» Дем’єна Херста). А іноді – зачаровують, як-от «продуктові пейзажі» одного з найталановитіших фотохудожників, симпатичного 48-річного австралійця Карла Уорнера, який нині працює в Лондоні. Такі роботи автор саме й називає Foodscapes (тобто ландшафти з їжі). Усі його незвичайні картини створено винятково з продуктів харчування – цибулі, картоплі, помідорів й огірків, моркви, спаржі, капусти (різних видів), риби, м’яса, солодощів. І кожен вид продукту із своїм кольором, формою, фактурою, розміром та іншими особливостями дарує художникові широчезні можливості, аби вигадати найкращу, найвідповіднішу композицію, натхненно попрацювати над черговою картиною, а далі – сфотографувати її. |
| |
Сторінки: « 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 » |
|
УВАГА!
З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.
| |
НОВИНИ |
|
17.12.2024 21:58
17.12.2024 21:57
25.11.2024 20:08
25.11.2024 20:07
25.11.2024 20:06
25.11.2024 19:49
11.11.2024 21:24
11.11.2024 21:23
25.10.2024 21:44
11.10.2024 22:50
Усі новини |
|
|
|
| |
|
Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©
|
01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49 |
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання |
|
|
