ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Рукотворні дива у «Костюринському провулку»

Юрій Лисенко

Об’єднання профспілок Хар­ківщини постійно дбає про задоволення культурно-духовних потреб працівни­ків. Зокрема, ще торік було започатковано дворічний фестиваль «Профспілки Харківщини мають та­ланти!». Цьогоріч захід продовжила неординарна виставка-конкурс май­стрів образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва, що відбула­ся в приміщенні галереї сучасного образотворчого мистецтва «Костю­ринський провулок».

Під час урочистої церемонії наго­родження переможців голова ОПХО Сергій Тесленко сказав, звертаючись до завідувачки бібліотеки Харків­ського кооперативного торгово-економічного коледжу Оксани Мент­кевич: «Щиро захоплений Вашою творчістю. Вважаю, що представле­на на виставці-конкурсі Ваша компо­зиція ляльок-мотанок «Я – жінка! Ви чуєте, люди, я – свічка, запалена Бо­гом на вічне життя!» є яскравим свід­ченням таланту нашого народу, його прагнення до прекрасного та високо­художнього, а це зігріває наші серця й душі. Дякую Вам за це».

О. Менткевич – одна з перемож­ців згаданого конкурсу, проте ці слова профспілкового лідера облас­ті сміливо можна адресувати кож­ному учаснику мистецького заходу. Адже представлені на ньому роботи нікого не лишали байдужим. Одні твори змушували відвідувачів ви­ставки замислюватися, інші – спів­переживати, сумувати чи, навпаки, веселитися. Та кожен з представле­них витворів мистецтва викликав захват у поціновувачів прекрасного! Навіть важко повірити, що вийшли вони з-під рук аматорів, а не профе­сіоналів, що це «просто» хобі людей, котрі віддають улюбленій справі лише свій вільний час.

Отже, задумуючи й реалізуючи цю виставку-конкурс, її організато­ри керувалися шляхетною метою: виявити обдарованих людей, поспри­яти розвиткові мистецьких надбань народу з різних видів образотворчо­го й декоративно-прикладного мис­тецтва, надати можливість членам профспілок, які працюють на під­приємствах, в організаціях та уста­новах, реалізувати свій творчий по­тенціал, піднести власний художній рівень, беручи участь у захопливому змаганні. А надзавданням організа­торів вочевидь була ідея посилити вплив народної творчості на естетич­ні смаки й культурно-мистецькі прі­оритети земляків – трудящих та чле­нів їхніх сімей. І означеної мети, поза сумнівом, було досягнуто!

Усього було представлено 104 екс­понати від 10 членських організацій у 5 жанрах: скульптура, живопис, графіка, фотомистецтво й декоративно-прикладне мистецтво.

Оцінювало роботи професійне журі, до складу якого ввійшли ди­ректор центру науки, культури та мистецтва «Харківський Будинок учених», заслужений працівник культури України Людмила Матю­ха, голова циклової комісії з рисун­ку Харківського художнього учили­ща Валерій Дорошенко, завідувачка відділу декоративно-прикладного мистецтва Харківського обласного організаційно-методичного Центру культури і мистецтва Анна Лівада. Тож надамо їм слово.

Людмила Матюха:

– Хочу відзначити різноманіт­ність жанрів; роботи виконано різ­ними в професійному сенсі катего­ріями учасників, але всі вони на до­сить пристойному, я навіть сказала б, високому рівні. А в цілому важко переоцінити значущість проведен­ня Фестивалю майстрів народного мистецтва «Профспілки Харківщи­ни мають таланти!» для розвитку аматорського мистецтва, підтрим­ки традицій народної творчості.

Валерій Дорошенко:

– Дійсно, представлені роботи – високої якості. Всі вони різні, осо­бливі, на всі уподобання. Об’єднує їх лише те, що виконані руками членів профспілок. Нам, членам журі, було дуже важко визначитися з перемож­цями, бо, гадаю, всі автори представ­лених на виставці робіт є перемож­цями, вони мають улюблену справу, а результати їхніх зусиль приносять велике естетичне задоволення!

Гран-прі конкурсу одержали: в но­мінації «Графіка» – В’ячеслав Рябі­нін, фельдшер Будянської дільнич­ної лікарні Харківського району; но­мінації «Фотомистецтво» – Андрій Філіппов, лікар-невропатолог КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 7»; номінації «Декоративно-прикладне мистецтво» – Марія Педченко, старша медсестра КЗОЗ «Харківська міська лікарня № 3» (у жанрі «Бісеро­плетіння»), Марина Скоромна, інже­нер першої категорії ДП УкрНТЦ «Енергосталь» (вишивання хрестом), Ольга Непочатова, начальник ПЧ-1 АТЗТ «Харківський коксовий завод» (вишивання комбіноване), Ірина Ли­сяк, озеленювач цеху з ремонту буді­вель і споруд КП «Харківводоканал» (у жанрі «Ірландське мереживо»), Інна Дмитрієнко, електромонтер цеху технічної експлуатації станцій­них споруд № 3 Центру телекомуніка­ційних послуг Харківської філії ПАТ «Укртелеком» (біокераміка із солоно­го тіста), Оксана Менткевич, завіду­вачка бібліотеки Харківського коопе­ративного торгово-економічного ко­леджу (лялька-мотанка). Оксана та­кож одержала спеціальну нагороду голови Об’єднання профспілок Хар­ківської області.

Звісно, були й дипломанти виставки-конкурсу, котрих нагородже­но дипломами І, ІІ та ІІІ ступенів.

Тут же, на урочистій церемонії нагородження, ухвалили рішення про щорічне проведення такої виставки-конкурсу серед майстрів народного мистецтва.

Фестиваль продовжиться висту­пами студентської молоді, присвя­ченими 200-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.

«МЕЛОДІЇ ДУШІ» МЕДИКІВ ЗАКАРПАТТЯ

Сергій Баранчиков

завідувач відділу організаційно-гуманітарної роботи Закарпатської облпрофради

Серед спілчан Закарпатської обласної ор­ганізації профспілки працівників охорони здоров’я (голова Володимир Турок) чима­ло творчо обдарованих особистостей. У медичних закладах, санаторіях ПрАТ«Укрпрофоздоровниця» успішно працю­ють самодіяльні колективи, майстерність яких постійно зростає. Це підтвердив і об­ласний, що відбувся в Ужгороді, огляд-конкурс майстрів аматорського мисте­цтва в рамках фестивалю «Мелодії душі».

У номінації «Вокально-інструментальні ансамблі, гурти» журі, до складу якого входили члени президії обкому проф­спілки, визнало переможцем вокально-інструментальний ансамбль санаторію «Сонячне Закарпаття» ПрАТ«Укрпрофоздоровниця» (керівник Василь Зварич). Друге місце розділили ансамбль троїс­тих музик санаторію «Квітка Полонини» – ТОВ «Сузір’я» (керівник Михайло По­пович) та гурт Виноградівської районної лікарні (керівник Микола Чедрекі).

У номінації «Майстерність виконання пісні» перше місце присуджено лікарю обласної клінічної лікарні ім. А. Новака Володимиру Недашковському, друге – лікарю Іршавської районної лікарні Тетя­ні Кузан, третє – лікарю Тячівської район­ної лікарні № 1 Івану Дебічу.

Кращим у номінації «Художнє слово, по­езія» став лікар обласного центру нейро­хірургії та неврології, голова первинної профорганізації Олександр Гайдук.

Переможці та призери обласного огляду-конкурсу отримали Подяки та ма­теріальну винагороду Закарпатської об­ласної організації профспілки працівни­ків охорони здоров’я.

Милі вольнощі Київської оперети

Тетяна Моргун

спеціально для «ПВ»

Казатиму про сцену, яка за покликанням, за ви­значенням є динамічною, феєричною, святко­вою, чарівною та несподіваною. Вона в Києві справді стала такою з призначенням близько 10 років тому нового директора – художнього керівника трупи, заслуженого діяча мистецтв України Богдана Струтинського. Про нього написано багато, а сказано добрих слів іще більше. Так, це керівник креативний, діловий, з «окремою думкою», витонченістю в рухах та генеруванні й ухваленні рішень; нарешті – з вра­жаючим почуттям гумору й непідробно шанобливим ставленням до глядача. На цій базі успіх, ідеально спланований тактично й стратегічно, й так само зреа­лізований, просто не міг не настати.

Зокрема, Київський національний академічний театр оперети любить і вміє дивувати. Ось і цього разу, чи­таємо на сайті, глядачі, що прийшли на початку лю­того подивитися виставу «Летюча миша», не здогаду­валися, що з фінальним акордом історія кохання не завершиться. Бо щойно по закінченні вистави до пу­бліки від імені всієї трупи звернувся народний артист України Микола Бутковський і, подякувавши гляда­чам, повідомив, що театр вирішив зробити їм сюрприз. Приз. Аволодарем призу, мовляв, стане щас­ливчик із залу, який визначиться через розіграш.

Виграв глядач, що мав сьоме місце в сьомому ряду, – симпатична дівчина Карина, яку запросили вийти на сцену. Апризом-сюрпризом виявилася пропози­ція руки й серця від її коханого хлопця.

Виявляється, за кілька днів до вистави Андрій звер­нувся до адміністрації Національного театру оперети й попросив допомогти йому в незвичайний спосіб освідчитись у коханні й попросити руки Карини. Аоскільки, на переконання Б. Струтинського, «театр – камертон суспільства», то цей «камертон» просто зобов’язаний бути бездоганним, бути еталоном. Отже, до побажання хлопця поставилися з повагою й розумінням – і влаштували йому заручини, ну, май­же як у «Сильві» (щоправда, там було без глядачів), на сцені, з розмахом, художньо!

До речі, для дівчини все це направду було сюрпри­зом, вона зніяковіла, але очі її крізь сльози сяяли щастям і гордістю. На пропозицію юнака вона відпо­віла згодою.

У такий спосіб відбувся ще один апофеоз вічної історії кохання, й оплескам розчуленої публіки не було кінця-краю. Кажуть, то був далеко не перший випадок освід­чення в коханні на сцені Київського театру оперети. Зрозуміло, щоразу все має інакший вигляд. Аголовне, вже трохи знаючи характер і позиції Б. Струтинського, його в найкращому, навіть суспільно найкращому, сенсі авангардні й дотепні сценічні «фішки», а також нині безпрецедентно високу художню планку Київ­ської оперети, не сумніваюся, що цей театр завжди буде приємно дивувати й тішити свого глядача.

16.02.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини