|
|
|
| |
|
Статті  Культура |
 |
Культура |
|
| |
Мов чиста сльоза на обличчі доби |
 |
Як це прекрасно, що все, що беззаперечно є справжнім, – нехай навіть сумним, але таки справжнім – не гине навіть під кам’янистими й неприхильними завалами забуття, неуваги, байдужості. І з’являється знову в потрібний і важливий момент, мов квітка з-під асфальту, мов зелене дерево на вершині безживної суворої скелі. Так і неперевершена пісня-реквієм, пісня-пам’ять, пісня-попередження, що про неї хочу нагадати, піднімається нині над Україною, над нашими солдатами – героїчними захисниками суверенності й незалежності країни, котрі перебувають у зоні бойових дій на сході, і над їхніми матерями, які зболено, в молитвах і надіях, чекають на повернення своїх синів. Її час – цієї пісні (хоч такий твір – невмирущий). І про неї сьогодні багато хто згадав, що є цілком закономірним. Тому все сказане не випадкове. |
| |
|
Культура |
|
| |
Всі барви серця й рідної землі... |
 |
Як повідомлялося, в Києві наприкінці квітня було відкрито особливу експозицію – виставку картин, намальованих бійцями АТО. 30 учасників антитерористичної операції на сході нашої країни відклали зброю, взяли до рук пензлі – й виявили свій, їй-право, неабиякий мистецький талант. |
| |
|
Культура |
|
| |
Велет із «п’ятірного грона» |
 |
Мова про літературознавця, аналітичного критика, полеміста, лідера неокласиків, майстра сонетної форми, неперевершеного перекладача античної поезії, історика літератури, блискучого педагога Миколу Зерова. 26 квітня минуло 125 років з дня народження цього видатного сина українського народу. А загинув він – розстріляний енкаведистами – в 47 років, у фатальному, як справедливо колись зауважив письменник Володимир Базилевський, віці для українських титанів духу й культури (Тарас Шевченко, Василь Стус...). То був один з найяскравіших представників істинної національної культурницької еліти, страшна трагедія якої понадчутливо увиразнилася саме наприкінці 20-х і в 30-х роках минулого століття. |
| |
|
Культура |
|
| |
Крила щастя: любов, краса, воля |
 |
19 березня виповнилося 120 років з дня народження Максима Рильського. Всі пам’ятають епохальні рядки Поета про два крила людського щастя: красиве і корисне. Перечитую неповторну за красою, мудрістю, милозвучністю – ясна річ, і за корисністю – лірику Максима Тадейовича й укотре перконуюся, що він таки посідає особливе місце в українській поетичній антології. |
| |
|
Культура |
|
| |
Михайло Вербицький, далекий і близький |
 |
Це тільки здається, що віхові, історичної значущості події минулого й сьогодення значно віддалені одна від одної у часі й просторі. Принаймні «момент» створення національного гімну України – й ухвалення цієї музики саме в такій якості в незалежній Україні 2003 року наче ущільнюють час, відчутно наближаючи до наших сердець і очей постать яскравого, талановитого, темпераментного, окриленого романтично-героїчним закликом до звільнення рідного народу священика й композитора Михайла Вербицького. |
| |
|
Культура |
|
| |
Справді нова історія Копелії |
 |
Як дуже легко збитися з ліку, пригадуючи казки, лялькові вистави, фантастичні повісті й романи, де майстер керує «оживленими» слухняними знеособленими істотами (дерев’яними, металевими тощо), так само легко збитися, пригадуючи безліч вистав балету «Копелія» по всьому світу. Середнє й старше покоління театралів, звісно ж, пам’ятає, що «Копелія» неодмінно прикрашала репертуар практично всіх великих театрів країни. Попри удавану «легкість» казкового сюжету, навіть його своєрідний похмурий гумор, постановників у різних куточках планети десятиліттями не полишали тяжкі роздуми щодо моральності творця слухняних механізмів, а також і щодо сенсу їхнього власного існування та призначення. |
| |
|
Культура |
|
| |
Гірко, як рветься струна... |
 |
Страшно й гірко щодня чути і читати повідомлення з фронту на сході України про загибель наших вояків та мирних мешканців міст і селищ. І водночас наче уявна бомба розірвалася в середовищі шанувальників української культури. Адже впродовж усього лише п’яти днів Україна втратила двох справжніх зірок вітчизняної естради та шоу-бізнесу: не стало Віктора Шпортька й Андрія Кузьменка. |
| |
|
Культура |
|
| |
«Не втрачаючи своєї величі...» |
 |
Гір на світі багато, проте ця особлива. Навіть її родову назву пишуть з великої літери: Гора. Безлюдна колись скеля, заввишки 80 м, з крутими схилами, на північному заході Франції, що об неї розбиваються води Атлантики, звалася в давні часи Могильною Горою. Це утворення з граніту, й він такий міцний, що впродовж тисячоліть не піддається ерозії. Вважалося, що кельти використовували ці місця для поховань, а їхні друїди вклонялися тут сонцю, що заходить. За однією з легенд, саме на Могильній Горі поховано Юлія Цезаря – в золотій домовині, в золотих сандаліях... |
| |
|
Культура |
|
| |
Олімпієць національної музичної культури |
 |
Виповнилося 120 років з дня народження видатного українського композитора Бориса Миколайовича Лятошинського. Його ім’я по праву стоїть поряд з такими славетними постатями, як Дмитро Шостакович, Ігор Стравінський, Кароль Шимановський, Бела Барток та ін. Саме Борис Лятошинський завдяки своєму вільному, глибокому творчому мисленню збагатив вітчизняну музичну культуру значним доробком, гарним, багато в чому елітним, європейського рівня, складеним з різножанрових творів, починаючи з обробок народних пісень та авторських романсів і закінчуючи симфонічними творами й оперними виставами, музикою для театру та кіно. |
| |
|
Культура |
|
| |
Є сила і правда, і є Україна! |
 |
Військовий експерт Олексій Арестович у своєму блозі недавно написав: «Знаєте, ми як країна здійснили справжнє чудо у цій війні... У конфлікт армія вступила не готовою ні морально, ні професійно, ні технічно... Але стала на ноги феноменально швидко. Росія (агресор) у тотальному провалі, їй ледве вдалося ціною зовнішньо- і внутрішньополітичних ускладнень та величезних витрат... взяти в нас хіба 2% території, які ми все одно заберемо назад. Ні – ми молодці. Справжні. Непідробні. Слава все ж таки Україні!..» |
| |
Сторінки: « 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 » |
|
УВАГА!
З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.
| |
НОВИНИ |
|
17.12.2024 21:58
17.12.2024 21:57
25.11.2024 20:08
25.11.2024 20:07
25.11.2024 20:06
25.11.2024 19:49
11.11.2024 21:24
11.11.2024 21:23
25.10.2024 21:44
11.10.2024 22:50
Усі новини |
|
|
|
| |
|
Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©
|
01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49 |
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання |
|
|
