ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Всі барви серця й рідної землі...

Як повідомлялося, в Києві на­прикінці квітня було відкри­то особливу експозицію – ви­ставку картин, намальова­них бійцями АТО. 30 учасни­ків антитерористичної операції на сході нашої країни відклали зброю, взяли до рук пензлі – й виявили свій, їй-право, неабиякий мистецький та­лант.

Такий ось тайм-аут – арт-терапія. Мистецтво відторгає війну, бере за руку душу й веде її до зовсім інших сфер: чистого повітря, тихих вод і яскравих, сонячних, життєдайних барв, які дарує щедра українська земля. Мистецтво без війни...

Малювали вони у Карпатах. А на­дихнула наших хлопців на таку ро­боту київська художниця Віталіна Маслова – автор і керівник проек­ту «Творча криївка». Як пише пор­тал gk-press.if.ua, в прес-релізі цього проекту йдеться: «Ми постійно чує­мо про посттравматичний синдром. Уперше про нього задумались піс­ля кривавих подій лютого 2014 року. Саме тоді народилась ідея «Творчої криївки». Що має на меті цей проект? По-перше, стабілізувати стан людей, які опинилися під кулями в самому серці країни. По-друге, допомогти їм відчути іншу, дружню атмосферу й створити доброзичливе оточення. За березень 2014 року реабілітацію про­йшли 27 активістів Майдану. Після цього почала вимальовуватись ідея Реабілітаційного центру для бійців АТО, що міг би надавати багатоці­льову допомогу: коротко-, середньо- та довгострокову (для тих, хто на ро­тації, виписався з лікарні після пора­нення, чекає на протезування)».

Дислокація центру – в селі Дземб­роня під Чорногорою. Організатори проекту були переконані, що неве­лике село буквально з двома десят­ками хатин в оточенні мальовничої карпатської природи, тиша й спокій – це найкраще, що може допомог­ти бійцям відновити сили, одужати в усіх розуміннях цього слова. Отже, передусім психологічна, соціальна й... біографічна допомо­га. Самі придумали таке визначення, бо, за слова­ми Віталіни Маслової, бійці мають «підняти з руїн власне життя й по­вернутися до соціуму». Цікаво, що сама вона не вважає, що її зусилля – арт-терапія, на її думку, йдеться про творчу реа­білітацію. Про це худож­ниця розповіла «Галиць­кому кореспонденту». І пояснила: арт-терапія – то сфера пси­холога, а в нас працюють фахівці ху­дожнього профілю.

Тобто в даному разі йдеться про переміну місць: психолог з різних видів-можливостей лікування оби­рає, скажімо, малювання (живопис) як ліки, а художник, добре розумію­чись на своєму ремеслі, залучає до нього інших, у такий спосіб допома­гаючи тим, хто цього потребує, оздо­ровитися й повірити не лише в свої сили та перспективи, а й у те, що життя прекрасне. Місцеве населення – гуцули охоче підключилися до про­екту, мешканці надають гостям жит­ло, годують, знайомлять з народни­ми традиціями. Й дістають при цьо­му справжнє моральне задоволення!

Щодо тих кількох десятків бійців, які вже побували у «Творчій криївці», за словами Маслової, про кожного з них можна б написати новелу чи зня­ти повнометражний фільм. Звернула увагу, «як усі часточки складаються докупи одна до одної, випадковість до випадковості. Мене вражає, на­скільки у нас в проекті працює доля» (там само). Загалом, ще після подій Майдану вона допомагала подолати посттравматичний синдром учасни­кам Революції гідності. А коли поча­лися бойові дії на сході України, роз­почала роботу з бійцями АТО, зокре­ма навчала малювати й легендарних «кіборгів». І деякі з них просто вра­жали прекрасно задуманими й нама­льованими пейзажами, кольоровими композиціями. «Коли ти працюєш з натури, – розповіла Віталіна Мас­лова каналу 24tv.ua, – вся твоя увага концентрується на тому, що зовні, й людина може відійти в певному сен­сі від власних внутрішніх проблем. Коли ти працюєш із фарбою, то мож­на в цю роботу вкласти якісь емоції, переживання. І це лише легкий до­торк до всіх можливостей, котрі має живопис як терапевтичний засіб».

Джерела повідомляють, що деда­лі більше учасників АТО бажають спробувати себе в техніці живопису, із задоволенням малюють.

•  Проект «Арт-комбат»

У столичному Музеї історії Києва була представле­на й експозиція картин ветеранів АТОв рамках проекту творчої реабілітації «Арт-комбат». 11 демобілізо­ваних бійців упродовж трьох тижнів навчалися малювати. Тут уже йдеться, як зрозуміло, про арт-терапію. Художниця Маріанна, розповідає Телека­нал новин «24», три тижні на­вчала бійців. Спочатку провела майстер-клас, а далі вони вже самі почали творити. З 11 бій­ців створили так званий «пер­ший загін», будуть і «другий», і «третій», та й узагалі долучати військових до мистецтва пла­нується й надалі. З’ясувалося, що охочих дуже багато. Техніку олійного живопису чоловіки освоїли доволі швидко – і це при тому, що переважна біль­шість з них узагалі вперше в житті взяли до рук пензлі. Один із бійців на ім’я Андрій надихнувся картинами колег і вирішив узяти участь ще й у на­ступному «художньому загоні». Причому він точно й зрозуміло пояснив, що саме так його на­дихає: приклади хлопців, які спромоглися трансформувати всю свою енергію – в тому чис­лі й негативну – в такі мирні картини. Приємно читати, що на заняттях з арт-терапії чима­ло ветеранів АТОстворили справжні художні шедеври.

Проект «Арт-комбат» – пілот­ний. У День Києва 16 робіт художників-аматорів, ветеранів АТО, продаватимуть на добро­дійному аукціоні. Гроші спря­мують на фарбу та полотна для нових військових художників, на реабілітацію. До слова, зга­дані живописні твори належно оцінили не лише українські експерти, а й галантерейщики з Європи. Належно – тобто дуже високо. Автори проекту, пише джерело, мають намір розширити можливості реабілі­тації військових. У задумах під­ключити скульптуру, вироби з металу, поетичні твори

«Дідусь» пінгвінів

Альфред Дейт – найстаріша людина на всьому Австралійському континен­ті. Нині йому 109 років. Ав 1930-х ро­ках минулого століття Дейт захопив­ся такою нібито суто жіночою спра­вою, як в’язання. На сьогодні ж най­більш значущими і найвідомішими в світі результатами його хендмейдів­ських зусиль стали мініатюрні светри для хворих пінгвінів. Як розповідає avto-polis.kiev.ua (й чимало інших джерел), Фонд допомоги пінгвінам на острові Філіп в австралійському штаті Вікторія звернувся до добровольців-волонтерів, кваліфікованих в’язальників, з проханням взяти участь у порятунку тварин, яким за­грожувало повне зникнення через вимушені контакти з розлитою в морі нафтою і – замерзання. Активісти фонду просили в’язати светерки для пінгвінів, аби уникнути потрапляння нафти на тіла тварин, а відтак злипан­ня їхнього пір’я та руйнування захис­ного від холодної води шару. Аль­фред Дейт (а він пам’ятає катастрофу «Титаніка», початок Першої світо­вої...) негайно зреагував – і взявся до роботи, отримавши спеціальні вовня­ні нитки. Із 438 пінгвінів острова Філіп було врятовано майже 96% особин, а загалом, як виявляється, такі чуйні й шляхетні люди, як Альфред Дейт, у всіх куточках світу зв’язали светри для колонії з 32 тис. пінгвінів.

Що ж до самого Дейта, то він, поза сум­нівом, справжній чоловік: захоплено грав у гольф майже до свого 90-ліття...

Поети сучасної форми

Хааке створив свою мистецьку річ за малюнком британ­ського художника ХVIII століття (1766 рік) Джорджа Стаб­бса «Анатомія коня». Пишуть: цікаво й прикметно, що інші роботи літнього американського майстра виставлено в Лондонській Національній галереї на тій самій площі. Згадану ж статую встановили на четвертому постаменті, до того порожньому.

Відомо, що Трафальгарська площа, яку ще називають серцем Лондона, є однією із центральних у британській столиці. Авже в її центрі височіє 52-метрова колона з п’ятиметровою статуєю адмірала Нельсона. Пам’ятник зведено на вшанування перемоги британського флоту під командуванням Нельсона над франко-іспанськими моря­ками неподалік мису Трафальгар у Гібралтарській прото­ці. Навколо колони Нельсона – чотири постаменти. На трьох з них височіють постаті відомих британських дер­жавних мужів – Георга IV, Генрі Хевлока та Чарльза Джеймса Напіра. На четвертому мала бути встановлена статуя Вільгельма IV, однак тоді, 1862 року, в британській держскарбниці бракувало коштів для здійснення проек­ту, й постамент лишався «неосідланим» до наших днів.

А1999 року було дано старт арт-проекту, який так і назва­ли: «Четвертий постамент». Його концепція передбачає, що на цьому вільному місці почергово встановлювати­муться твори сучасного мистецтва. Тож відтоді кожна нова статуя милує око городян і туристів приблизно півто­ра року, а далі її замінюють на наступну. За минулі майже 15 років на Трафальгарській площі прописалися близько 10 статуй. Першою з них було творіння Марка Валлінгера «Ось людина» (Ecce Homo). У 2013 році на четвертий по­стамент «злетів» скульптурний «Синій півень», а наступ­ного, 2016-го, з’явиться робота британського художника Девіда Шриглі.

Скульптура «Подарований кінь», а фактично скелет, по­вернена головою до будівлі Лондонської фондової біржі. На цьому коневі є кілька камер, спрямованих на біржу, а ще на скульптурі вміщено дисплей, що показує біржеві курси валют.

Цьогоріч у березні автор твору Ганс Хааке прибув до Лон­дона на урочисте відкриття на четвертому постаменті де­сятої за ліком тимчасової скульптури – свого дітища.

23.05.2015

Тетяна Моргун спеціально для «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини