ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Сергій ШИШОВ: «Енергетиці потрібні значні інвестиції»

Перед Профспілкою працівників енергетики та електротехнічної промисловості України (Укрелектропрофспілкою) й зокрема перед її ЦК, очо­люваним Сергієм Шишовим, щоразу постають дуже непрості завдання. У профспілці добре розу­міють, що енергетика перебуває на передовій на­ціональної й державної безпеки України. І водно­час енергопідприємства впро­довж тривалого часу не поли­шають проблеми – включно з усіма компонентами економічно-соціального характеру.

 – Сергію Сергійо­вичу, ще рік тому Прези­дент Віктор Янукович, ви­магаючи невідкладно за­твердити нову державну програму приватизації, акцентував на необхід­ності активізації продажу енергогенеруючих компа­ній. За його словами, це не лише відчутно попо­внить державний бю­джет, а й дозволить по­збутися нерентабельної роботи підприємств. Тож не секрет, що «процес пі­шов», і доволі активно, й тут не знаєш, радіти чи за­смучуватися...

– Так, енергопідприємства переходять до власників, тому що держава не в змозі інвестувати галузь задля її реанімації. Енергетика – найважливіша галузь еко­номіки, а вона в нас уже спрацьована. Адже для того, щоб досягти хоча б колишнього задовільного рівня, необхідно вкласти понад 40 млрд доларів. У недалекому минулому кра­їна мала 52 млрд кВт по­тужностей, а нині таких, що фактично працюють, нараховується лише 32,5 млрд. Чимало енергогене­руючих теплових блоків законсервовано як застарі­лі й не придатні до роботи. На жаль, за 20 років ми практично нічого не збуду­вали (крім двох блоків атомної генерації), не мі­няли ліній електромереж. Кількість модернізованих теплових енергоблоків можна полічити на паль­цях однієї руки.

А приватні власники, які, між іншим, купують енер­госистеми разом з боргами за кредитами державних підприємств, все одно не­минуче вдаються до модер­нізації. Крім усього іншо­го, їх регулярно перевіря­тимуть стосовно виконан­ня зобов’язань купівлі-продажу, а туди закладено чималу інвестиційну скла­дову.

– І все ж ми з усіх боків чу­ємо, що ГК ТЕС працюють збитково...

– Одна з основних причин – зростання цін на паливо. Це вугілля, природний газ, топковий мазут. А вартість сировини, тобто цього па­лива, становить 85% вар­тості однієї кВт/год. Від її продажу галузь одержує лише 5–6% дійсної вартос­ті. Не менш важливою при­чиною критичного стану електроенергетичної галу­зі є несплата споживачами використаних енергоносі­їв. Найбільше заборгували водоканали, а вслід за під­приємствами житлово-комунального господар­ства – промисловість і на­селення. Не дивуйтеся: ми з вами ніколи не платили 100% вартості кВт/год. Звідси так зване перехрес­не субсидування промис­ловістю населення, що призводить до надмірного навантаження на підпри­ємства. А будь-яка продук­ція має продаватися за адекватною витратам ціною.

За підсумками чотирьох місяців цього року загаль­на заборгованість спожи­вачів усіх категорій нашій галузі становила 12,8 млрд гривень. Тож можна ствер­джувати, що вітчизняна електроенергетика є кре­дитором інших галузей національної економіки, а це відчутно погіршує її власний фінансовий стан. Тим часом енергетика має бути для держави прибут­ковою.

– Як усе це впливає на соціально-економічне становище працівників галузі?

– Сьогодні на підприєм­ствах галузей, що входять до сфери впливу Укрелек­тропрофспілки, діють три галузеві угоди, але неста­більна ситуація в економі­ці країни завадила сповна виконати їхні норми та по­ложення. Внаслідок хаосу з тарифами, боргами, не­доплатою споживачів страждають працівники підприємств. З одного боку, рівень середньомі­сячної заробітної плати в електроенергетичній сис­темі зріс на 21,8%, з іншо­го – середня зарплата пра­цівників електроенергети­ки є найнижчою серед га­лузей паливно-енергетичного комплексу. При цьому нинішнього року Національна комісія, що здійснює державне регу­лювання в сфері енергети­ки України, не перегляда­ла фонд оплати праці тру­дівників енергопостачаль­них компаній, як це перед­бачено постановою НКРЕ (з кожною зміною законо­давчо встановленої міні­мальної заробітної плати). Тож у трудових колекти­вах, попри необхідні захо­ди, до яких удавалися сто­рони галузевих угод, вини­кає соціальне напружен­ня, ускладнення соціально-трудових відносин, і головним чином через за­боргованість із зарплати, незадовільне запрова­дження мінімальних га­рантій з оплати праці, низький рівень середньої заробітної плати, недо­статню роботу з охорони праці з боку керівників підприємств і структур­них підрозділів.

Ситуація з розрахунками за енергоносії у січні–квітні цього року набула катастрофічного характе­ру. Приріст заборгованос­ті за електроенергію ста­новив 1548 млн грн, що до­рівнює більш ніж півріч­ному підсумку минулого року. Найбільші боржни­ки – водоканали. Їхній борг становить 4,4 млрд грн і лише впродовж квіт­ня зріс на 3,3%. Зрозумійте правильно. Бідність насе­лення України – велика со­ціальна драма. Але уявіть собі, що в лінії зникне на­пруга (але ж така ситуація весь час провокується!). Це означає вимкнення всієї країни – квартир, за­водів, транспорту, телеба­чення тощо. Тому, попри все закономірне незадово­лення наявною ситуацією, працівники нашої галузі добре усвідомлюють свій державної ваги обов’язок. В енергетиці залізна дис­ципліна, тут працюють ви­сокоосвічені й високосві­домі люди, які дбають, щоб лінії і станції безпере­бійно працювали й усі за­вжди були на місцях; зна­ють, що не можна допуска­ти аварій, а за необхіднос­ті вміють швидко їх усуну­ти. Що ж стосується підви­щення тарифів на електро­енергію для населення, то такі зміни з 1 травня торкнулися лише тих спожива­чів, які витрачають понад 800 кВт/год на місяць.

Наша жорстка позиція по­лягає в тому, що при підви­щенні тарифів до еконо­мічно обґрунтованого рів­ня необхідно максимально захистити малозабезпечені верстви населення, надавши їм адресну допомогу.

– Як діє Укрелектропроф­спілка, розуміючи, що на­лежний стан електроенергетичної галузі – це передусім першочергове державне завдання?

– У квітні ми провели пле­нум, який напрацював близько двох десятків най­нагальніших завдань профспілки. Серед них – звернутися до Прем’єр-міністра України Миколи Азарова з настійною про­позицією провести нараду енергетиків із запрошен­ням представників Міненерговугілля, НАК «Енергетична компанія України», керівників енер­гогенеруючих та енерго­постачальних компаній, представників Укрелек­тропрофспілки з питання критичного стану електро­енергетичної галузі. Спро­буємо довести, що далі так ставитися до енергетики не можна. Крім того, має­мо намір через колегії мі­ністерств, місцеві владні й самоврядні органи, тристороннє соціальне парт­нерство задіяти всі закон­ні важелі впливу для ефек­тивного захисту трудових і соціальних прав та га­рантій працівників елек­тротехнічної галузі.

Розмову вела Тетяна МОРГУН, «ПВ»

29.05.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини