ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Вікторія КОВАЛЬ: «Медики, які завжди перші у списку мобілізованих на вирішення життєво важливих проблем суспільства, виявляються останніми у списку тих, кого держава реально заохочує»

Соціальний захист працівників охорони здоров’я, підвищення їхнього життєвого рівня – це питан­ня, що заслуговують нині на особливу увагу, над­то в умовах системних перетворень у галузі. Профспілка працівників охорони здоров’я Украї­ни, використовуючи передусім інструмент соці­ального діалогу, послідовно й наполегливо обсто­ює законні права та гарантії українських мед­працівників.

Докладніше про це – у розмові з головою профспіл­ки Вікторією Коваль.

– Вікторіє Миколаївно, чим профспілка опікуєть­ся нині найбільше?

– Головне для нас сьогодні – встановлення соціальної справедливості для нашої галузі та її працівників. Це зайнятість, зарплата, за­безпечення житлом. Тобто критерії мотивації, за до­помогою яких, на наш по­гляд, можна спонукати мо­лодь до роботи в галузі, по­долати кадровий дефіцит, забезпечити збереження висококваліфікованих фа­хівців та успіх реформи системи охорони здоров’я. Та, на жаль, досі відсутній механізм прозорого й спра­ведливого розподілу суспільних благ, а «залишко­вий принцип» стосовно ме­дичної галузі змушує її ро­ками балансувати на межі виживання.

На спільну вимогу проф­спілки й міністерства при­йняті відповідні постанови Кабінету Міністрів Украї­ни. За Постановою № 1418, скажімо, з 1 січня 2010 року медпрацівники (за розшире­ним переліком) знову отри­мують, після довгої пере­рви, надбавку за вислугу ро­ків; завдяки минулорічній Постанові Кабміну № 524 зменшено розрив між розмі­ром мінімальної заробітної плати й тарифною ставкою працівника І розряду за ЄТС – із 350 до 300 грн; з 01.07.2011 року забезпечено міжквалі­фікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці працівників перших шести тарифних розрядів; передбачено збереження се­редньої зарплати для ме­дичних і фармацевтичних працівників закладів охоро­ни здоров’я на час навчання для підвищення кваліфіка­ції, виплату допомоги на оздоровлення, «підйомні» випускникам-медикам (на жаль, досі не затверджено наказ МОЗ, який регулює Порядок здійснення цих ви­плат: проект документа вко­тре перебуває на погоджен­ні); з 01.07.2011 року підви­щено посадові оклади та встановлено надбавки за стаж безперервної роботи працівникам фтизіатричної служби.

Але навіть ці, вочевидь прогресивні, зрушення не можуть суттєво позначити­ся на добробуті наших пра­цівників. Якщо українські лікарі ще на початку 90-х років мали середні, тобто задовільні, доходи, то сьо­годні вони здебільшого по­повнюють лави «нових бід­них» (співвідношення се­редньої зарплати лікаря до прожиткового мінімуму 1990 року становило 5,95, а 2011-го – 2,8). Тим часом 2011 року розмір середньої зарплати у промисловості зріс, порівняно з 2010-м, на 539 грн (з 2584 до 3123 грн), а в охороні здоров’я – лише на 147 грн. А крім того, цього року розрив між мінімаль­ною зарплатою й тарифом I розряду за ЄТС суттєво не зменшиться (з 300 до 295 грн), унаслідок чого медпраців­ники недоотримають понад 37% річної зарплати. При­міром, головний лікар – до 19 300 грн, лікар-хірург І ка­тегорії – 15 125 грн, дільнич­ний лікар-терапевт без ка­тегорії – 7802 грн, медсестра без категорії – 7347 гривень.

Занижений розмір зарпла­ти поширює бідність серед медпрацівників, а надалі – бідність серед пенсіонерів через низький рівень пен­сійного забезпечення. При­міром, медсестра зі ста­жем понад 30 років отри­мує пенсію 848 грн.

– Чи всі бюджетні галузі перебувають в однаково­му становищі?

– Ні. В охороні здоров’я – найнижчі темпи зростання зарплати. Тож виходить, що медики, які завжди перші у списку мобілізованих на ви­рішення життєво важливих проблем суспільства, вияв­ляються останніми у списку тих, кого держава реально заохочує. Галузева проф­спілка неодноразово зверта­лася до Президента Украї­ни, Верховної Ради, Кабіне­ту Міністрів, Уповноваже­ного Верховної Ради Украї­ни з прав людини та інших інституцій із вимогою вста­новити єдині підходи для галузей бюджетної сфери у фінансуванні, оплаті праці та соцзахисті. Проте питан­ня залишається відкритим.

Більше того, Закон про Держбюджет України на 2012 рік фактично позбавив медичних і фармацевтич­них працівників України всіх професійних прав і пільг, передбачених ст. 77 Основ законодавства Украї­ни про охорону здоров’я. Ідеться про заплановане «ручне управління» випла­тою соціальних пільг у 2012 році – «у порядку та розмі­рах, встановлених Кабіне­том Міністрів України, вихо­дячи з наявних фінансових ресурсів». Профспілка вва­жає, що надання такого пра­ва Уряду суперечить ст. 22, 36, 43, 45, 46, 55, 64, 92 Консти­туції України та поглиблює несправедливість і дискри­мінацію медпрацівників.

Через відсутність єдиних підходів держави в оплаті праці та соцзахисті праців­ників бюджетної сфери ме­дичним і фармпрацівникам досі не встановлено виплат щодо щорічної грошової ви­нагороди за сумлінну пра­цю та зразкове виконання службових обов’язків, допо­моги для вирішення соціально-побутових питань. Окрім того, не передбачено встановлення надбавки медпрацівникам за пре­стижність праці, яку мають педагоги.

Відкритими залишаються питання соцзахисту мед­працівників на селі.

– Як медики сприймають реформування системи охорони здоров’я, що від­бувається нині?

– Оскільки серед усіх бю­джетних галузей медпра­цівники досі найменше со­ціально захищені, то, ма­буть, зрозуміло їхнє не­сприйняття реформування.

Профспілка з розумінням ставиться до необхідності системних змін, наші пред­ставники входять до складу робочих груп, які напрацьо­вують проекти наказів МОЗ стосовно пілотних облас­тей. Саме на вимогу проф­спілки до прикінцевих по­ложень проекту Закону про реформування системи охо­рони здоров’я у пілотних об­ластях було внесено заходи щодо соціального захисту медичних працівників.

Проте маємо й низку заува­жень до того, як відбуваєть­ся власне процес реформу­вання. Приміром, останнім часом у всіх регіонах Украї­ни розпочато реформуван­ня первинного й вторинного рівнів надання медичної до­помоги, під час якого, на жаль, спостерігаються чис­ленні порушення норм зако­нодавства та прав працівни­ків. Без погодження із проф­спілкою 2011 року Уряд ухвалив постанову щодо ре­організації Державної санітарно-епідеміологічної служби, якою передбачаєть­ся скорочення впродовж 2012 року 24 тис. працівни­ків СЕС. До того ж ця реор­ганізація істотно погіршує умови роботи майже 30 тис. працівників служби, які за­лишаються працювати. Бо, приміром, той, хто набуде статусу держслужбовця (зрозуміло, найнижчого рангу), втратить у зарплаті, оскільки не отримуватиме доплат за стаж, передбаче­ний для медпрацівників, та­кож втратить право виходу на дострокову пенсію, інші пільги й надбавки. Тож з ініціативи профспілки та за підтримки ФПУ й МОЗ України це рішення Уряду має бути переглянуте.

Профспілка вважає, що масштабне реформування системи охорони здоров’я можливе лише після отри­мання позитивних резуль­татів експерименту в пілот­них областях. Адже запро­вадження реформи по всій території країни без відпо­відного фінансового й пра­вового забезпечення, без на­лежних заходів із соціаль­ного захисту медпрацівни­ків лише поглибить неспра­ведливість і погіршить і без того складну соціально-економічну ситуацію в галузі.

Поза сумнівом, за свої пра­ва слід боротися. Тому об­стоювання трудових, соціально-економічних прав працівників галузі є головним завданням профспілки.

22.05.2012

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини