ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Об’єднати зусилля для вирішення нагальних проблем

На початку лютого відбувся черговий пленум Профспілки працівників житлово-комунально­го господарства, місцевої промисловості, побу­тового обслуговування населення, на якому під­бито підсумки роботи в 2011 році. Про те, чого вдалося досягти і над чим ще доведеться працю­вати, розповідає голова Центрального коміте­ту профспілки Олексій Романюк.

– Сьогодні важко назвати якусь іншу галузь економі­ки, яка викликала б стільки суперечок, суджень, ніж житлово-комунальне госпо­дарство. Яким був 2011 рік для галузі та профспілки?

– Минулий рік був для біль­шості наших трудових колек­тивів непростим і несприятли­вим як в фінансово-економіч­ному, так і в соціальному плані. Залишається фактом: ЖКГ поки що не має належної підтримки держави і змушене наодинці долати свої проблеми, а фінан­сові негаразди – основна при­чина соціального напруження та трудових конфліктів між найманими працівниками та керівниками (власниками) га­лузевих підприємств.

Початок 2011 року вселяв біль­шості з нас певний оптимізм і надію на краще, оскільки жит­лово-комунальна сфера офіційно була визнана одним із пріоритетів Програми еконо­мічних реформ Президента Ук­раїни В. Януковича. Водночас у багатьох керівників підпри­ємств і профактивістів ставлен­ня владних структур до цієї стратегічної, життєзабезпечую­чої галузі, а також реальні дії щодо її підтримки викликали велике розчарування, оскільки сума коштів, виділена на 2011–2012 роки, виявилася меншою за необхідну.

– Які проблеми галузі найбіль­ше турбують профспілку?

– Насамперед незадовільне ви­конання Загальнодержавної програми реформування і роз­витку житлово-комунального господарства й інших програм, особливо в частині виділення бюджетних коштів.

Як результат – високий рівень зношеності технологічного об­ладнання. Понад 37% мереж пе­ребувають у аварійному стані та потребують негайної заміни. Втрати питної води з цієї причи­ни перевищують 40%. Така зно­шеність мереж сприяє також вторинному забрудненню пит­ної води. Понад 750 каналіза­ційних очисних споруд потре­бують реконструкції, а 250 не­обхідно побудувати заново. Більш як 20% котлів комуналь­них теплопостачальних підпри­ємств експлуатуються понад 25 років, а 38% є застарілими і ма­лоефективними. Майже 7,5 тис. км тепломереж (або 32%) в аварійному стані.

На сьогодні не вирішене оста­точно жодне з гострих питань міського електротранспорту.

Чергове рішення влади про за­борону підвищення тарифів теж чимало коштує колективам підприємств. У нашому спіль­ному з об’єднанням робото­давців листі на ім’я Прем’єр-міністра України зазначено, що ми повністю підтримуємо ви­моги уряду щодо прозорості в системі тарифоутворення, але вважаємо за необхідне рахува­тися і з нашими трудовими ко­лективами і встановлювати лише економічно обґрунтовані тарифи з дотриманням усіх га­рантій щодо оплати праці. Якщо ми керуватимемося лише політичними інтересами, то ре­форми й надалі залишаться тільки на папері, а руйнування інженерних мереж комуналь­них підприємств триватиме.

Адже сьогодні капітальні вкла­дення в інфраструктуру міст становлять близько 2,5 млрд грн на рік за наявності основ­них фондів у 500 млрд грн. Це означає, що оновити їх можна лише через 200 років!

Ті, хто зволікає зі встановлен­ням обґрунтованих тарифів, на­ражають мешканців міст на не­безпеку залишитися без води, каналізації та тепла, без послуг міського електротранспорту, а житлові будинки – без ліфтів і проведення ремонту.

Не менш важливою є проблема кадрового забезпечення. Непре­стижність роботи, фінансова нестабільність підприємств і низька оплата праці – три основ­ні причини кадрового дефіциту.

Щоб хоч трохи підтягнути рі­вень оплати праці, ЦК профспілки в 2010 році при укладен­ні галузевої угоди зумів пере­конати керівництво колишнього Мінжитлокомунгоспу й об’єднання роботодавців збе­регти коефіцієнт підвищення для всіх професій на рівні 1,2 до законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати.

Проте далеко не всюди власни­ки підприємств, а це переважно органи місцевого самовряду­вання, з належною увагою став­ляться до своїх колективів, які сумлінною працею нерідко пок­ривають їхні серйозні управ­лінські прорахунки. Окремі керівники місцевих органів вла­ди єдиний шлях реформування нашої галузі вбачають лише в скороченні штатів, установлен­ні режиму неповної занятості та зменшенні до мінімуму зарпла­ти працівників.

Ганебне явище та суттєвий не­долік у роботі всіх сторін соц­діалогу – це наявність заборго­ваності із зарплати. На початок цього року зарплатні борги по галузі склали 40,5 млн грн.

Одним із важливих і водночас проблемним є питання охоро­ни праці на виробництві. У про­цесі реформування галузі, ре­організації підприємств цент­ральні та місцеві виконавчі ор­гани влади поступово усуну­лись від обов’язків щодо ство­рення безпечних умов праці та профілактики виробничого травматизму. І хоча статистика говорить про певне зниження нещасних випадків у галузі, ре­альне життя показує, що трав­матизм та рівень захворюва­ності залишаються високими. Навіть за неповними даними, на підприємствах ЖКГ працю­ють в умовах, що не відповіда­ють санітарним нормам, понад 25% робітників. У 2011 році ста­лося майже 300 нещасних ви­падків, у тому числі 20 зі смер­тельним наслідком.

– Що особливо заважає у профспілковій роботі?

– Окремі закони, які прийняті останніми роками і дозволяють державним органам усе більше втручатися у внутрішні справи профспілок.

Головний біль для профспілок, особливо для первинок, пос­тійні нововведення різних держустанов щодо звітності та довідок. Майже звична справа для багатьох роботодавців – це затримка перерахування профспілці внесків спілчан і ви­користання цих коштів на свій розсуд. Щорічно наша профспілка з цієї причини недоотри­мує понад 3 млн грн. Це та сума, яка могла б спрямовува­тися на посилення соціального захисту спілчан.

Варто зазначити, що окремі влас­ники підприємств, роботодавці дозволяють собі брутально пору­шувати трудове законодавство та закон про профспілки.

– Якісь успіхи все ж таки можна згадати?

– У ситуації, що склалася в га­лузі, більшість проблемних пи­тань ЦК та інші виборні органи профспілки намагалися вирішу­вати шляхом узгодження пози­цій зі своїми соцпартнерами. Про це йшлося на нещодавньо­му пленумі ЦК профспілки, при­свяченому соціальному діалогу як основному інструменту в розв’язанні проблемних питань стабільної і безперебійної робо­ти підприємств галузі та забез­печення соцгарантій спілчан.

За пропозицією міністра регіо­нального розвитку, будівництва та житлово-комунального гос­подарства України А. Близнюка, до складу колегії міністерства включено голову ЦК профспіл­ки. У Мінрегіоні підтримано пропозицію ЦК профспілки щодо відновлення системи охо­рони праці в галузі та визнано чинними положення галузевої угоди на 2010–2012 роки. У 2011 році налагоджено контак­ти з новим соцпартнером – Міністерством інфраструктури України. Це пов’язане з підпо­рядкуванням цьому міністерс­тву міськелектротранспорту.

Позитивні зрушення в станов­ленні соцдіалогу відбуваються останнім часом і на рівні обл­держадміністрацій і тероб’єднань профспілок і роботодав­ців. Завдяки цілеспрямованій і наполегливій роботі профор­ганів усіх рівнів у 2011 році колдоговорами було охоплено понад 90% підприємств ЖКГ і майже 100% працівників систе­ми УТОС та УТОГ.

На початку 2011 року ЦК профспілки вийшов з ініціати­вою до членських організацій ФПУ про підтримання й участь у кампанії за якісне та доступне громадське обслуговування, започаткованій Радою глобаль­них профспілок у Женеві. Цю ініціативу було підтримано керівництвом ФПУ і на VI з’їзді профспілок визначено пріори­тетним напрямом роботи. У травні 2011 року Рада ФПУ за­твердила і відповідну Цільову програму.

– Чи можна говорити про найближчу перспективу сталого розвитку галузі?

– Ми реальні оптимісти, тому говорити про таку перспективу доволі складно. Для нас немає нічого важливішого, ніж збере­гти галузь, забезпечити без­збитковість наших підпри­ємств, якість послуг ЖКГ і на цій основі домогтися гідних умов праці та соціальних гарантій для наших спілчан.

Я впевнений, що й інші сторони соцдіалогу цілковито солідарні з нами. І тому на пленумі профспілка закликала об’єднати зу­силля для подолання нагальних проблем. Адже в єдності трьох сторін соцдіалогу прихована могутня сила.

Підготувала Тетяна РУБАН, «ПВ»

26.02.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини