ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

У світі має запанувати соціальна справедливість

Порушуючи тему соціаль­ної справедливості, сторони соці­ального діалогу досить часто посилаються на конвенції Міжнародної організації пра­ці. Про те, на­скільки для України є важ­ливими ці кон­венції задля за­безпечення соці­ального миру – в інтерв’ю Націо­нального коор­динатора МОП в Україні Васи­ля Костриці.

– Василю Івано­вичу, Украї­на вперше відзначати­ме День соціальної спра­ведливості. Що лежить в основі цього поняття?

– Поняття соціальної спра­ведливості закладено в основу діяльності Міжна­родної організації праці, яка була заснована 1919 року. Її фундатори передба­чали: доки не буде рівності в питаннях дотримання прав людини у сфері праці, не будуть забезпечені гідна зайнятість та оплата праці, гідне соціальне забезпечен­ня, доти люди будуть неза­доволені. Власне кажучи, це спричинятиме порушен­ня соціального миру в гло­бальному вимірі. Тому всі складові соцсправедливості стали особливо актуальни­ми в останні десятиліття.

– Із чим це пов’язано?

– Насамперед це пов’язано з економічними глобальни­ми змінами, які спостеріга­ються у світі впродовж останніх 20 років. Особливо – глобалізація. Саме тому МОП створила у 2004 році Спеціальну світову комісію з питань глобалізації, до складу якої увійшли провід­ні політичні лідери різних країн світу, незалежні екс­перти, науковці, економіс­ти, нобелівські лауреати. Вони підготували першу до­повідь – «Справедлива гло­балізація», у якій виклали розбіжності в соціально-економічному розвитку ре­гіонів світу та окремих кра­їн, а також у внутрішньому розвитку країн світу. Це сто­сується як високорозвину­тих країн, так і країн із пере­хідною економікою.

– Соціальна несправедли­вість спостерігається тіль­ки в країнах із перехід­ною економікою чи у роз­винутих країнах також?

– Ні, проблема соцсправед­ливості фактично торка­ється будь-якої країни сві­ту. Насправді, що таке справедливість? Ми хоче­мо, щоб реально діяв за­кон, який захищатиме гро­мадянина, особливо людей праці. Це по-перше.

По-друге. Людина має мати право та можливість вибо­ру професії, спеціальності, роботи. Такої роботи, яка б давала людині дохід, який би задовольняв її потреби, аби могла розвиватися та створювати відповідні умо­ви членам своєї родини.

По-третє. У контексті соц­справедливості – це спра­ведливий розподіл гло­бального, національного ВВП між громадянами пев­ної країни та в цілому між континентами або між ре­гіонами. Тому що нині склалася ситуація, коли чимало країн перебувають у надзвичайно скрутному становищі, де не існує вер­ховенства права, де дорос­лі та діти трудяться на умовах примусової праці.

У цьому контексті розподіл доходів, які створюються не завдяки капіталу, а за­вдяки трудовій діяльності, має бути справедливий.

– У контексті соціальної справедливості сьогодні дуже важливим є питання охоплення системою соц­страху і соцзабезпечення.

– Система загальнообов’яз-кового державного соцстра­хування від безробіття діє у 60 країнах світу. Під час кризи ця система у більшос­ті країн спрацювала досить ефективно. З одного боку, люди, які втрачали роботу, зберегли частку доходу, а з іншого – здобули нову ква­ліфікацію, професію, підви­щили кваліфікацію чи зна­йшли нову роботу.

Ця система має діяти зара­ди соціальної справедли­вості, бо це солідарна сис­тема. Це розподіл внесків між тими людьми, хто має роботу, хто наймає праців­ників і тими, хто, на жаль, втратив роботу.

Аналіз показав, що під час кризи у багатьох країнах на­віть було розширено систе­му охоплення соцстрахуван­ням від безробіття і не при­пинялися виплати допомо­ги з безробіття. Тому дуже важливо, аби люди, які зали­шилися без роботи, не втра­чали довіру до системи соц­страху та залучалися до за­ходів, які допоможуть їм ін­тегруватися на ринку праці.

Однією з ключових про­блем для багатьох країн світу, у тому числі Украї­ни, є розширення охоплен­ня системою соцзабезпе­чення працівників, які тру­дяться у неформальних секторах економіки.

– Якими, з точки зору МОП, мають бути дії орга­нів влади та громадських організацій щодо досяг­нення соцсправедливості?

– Насамперед має бути по­літична воля –– на глобаль­ному рівні й на рівні регіо­нальних об’єднань. І звісно  ж, на рівні національ­них програм дій урядів.

Профспілки й роботодавці мають вести діалог, тим більше – під час кризи, щоб не допустити зниження соцстандартів, соціальних рівнів оплати праці та утримати їх на рівні показ­ників інфляції, які спосте­рігаються, і, крім того, за­безпечувати підвищення стандартів оплати праці.

– Яку роль можуть відігра­вати соцпартнери у «просу­ванні» повної виробничої зайнятості та гідної праці?

– Нині більшість питань пе­ребувають у сфері двосто­ронніх відносин, домовле­ностей між роботодавцями й трудівниками, яких пред­ставляють профспілки. Тому соцдіалог – це реаль­на оцінка ситуації, реальні цілі. Ми розуміємо, що можна вимагати збільши­ти зарплату в десять разів, але це відповідно може призвести до втрати со­тень, тисяч робочих місць. Тому ці кроки мають бути зваженими. Разом із тим роботодавці мають розумі­ти, що демпінгування рівня зарплати не стимулює, не мотивує працівників підви­щувати кваліфікацію, біль­ше довіряти роботодавцям. Ці речі взаємопов’язані.

У свою чергу, уряд має ство­рювати для реального секто­ру економіки умови для вну­трішніх і зовнішніх інвести­цій, для розвитку бізнесу.

Тому перш ніж розпочина­ти переговори щодо нової Генугоди, соцпартнери ма­ють обмінятися інформаці­єю та макроекономічними прогнозами розвитку дер­жави на наступні роки.

Кожен добре розуміє, що людей потрібно забезпечу­вати роботою, зарплатою, соціальним захистом уже сьогодні. Але слід чітко уяв­ляти, що з цими людьми ста­неться завтра, якщо, примі­ром, погіршуватиметься бізнес-клімат чи умови для внутрішнього споживання. Серед ключових завдань і стратегій економічного від­новлення зайнятості – забез­печення підвищення вну­трішнього споживання.

– Що корисного може взя­ти Україна із досвіду МОП щодо забезпечення соці­альної справедливості?

– Насамперед документи МОП, в основу яких закла­дено підвалини соціальної справедливості. Україна ак­тивно ратифікує конвенції МОП. Наразі ратифіковано майже 61 конвенцію. Лише 2011 року ратифіковано три конвенції МОП (№ 155, 174, 176) у сфері охорони праці та безпеки на виробництві.

Конвенції МОП – це підва­лини, які України закладає у своєму законодавстві. Згідно зі статтею 9 Консти­туції України міжнародні договори, що ратифіковані Верховною Радою, є скла­довою частиною націо­нального законодавства.

Проте змушений констату­вати, що, на превеликий жаль, Україна, йдучи шля­хом реформ у сфері соцза­безпечення, пенсійної ре­форми, не ратифікувала жодної конвенції у сфері соцзабезпечення, зокрема Конвенцію МОП № 102 про мінімальні норми соцзабез­печення. Хоча і ця конвен­ція, і низка інших записані у чинній Генугоді, укладе­ній між Урядом, об’єднаннями роботодавців і всеукраїнськими профспілка­ми та профоб’єднаннями.

Розмову вела Тетяна РУБАН, «ПВ»

19.02.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини