ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Війна спричинила ве­личезний вплив на всі сфери суспільного життя. Трансформа­цій зазнав увесь гро­мадський сектор у т.ч. і профспілки, яким довелось пере­лаштовувати свою діяльність під потре­би воєнного часу, за­проваджувати нові форми та методи ро­боти. Про це ми по­просили розповісти Сергія Бизова, голову Всеукраїнської проф­спілки захисників України, спортсменів та працівників сфер.

– Сергію, розпочнемо з того, що нещодавно очо­лювана Вами профспілка змінила свою назву. Пояс­ніть читачам, з чим це пов'язано?

– Дійсно, раніше наша орга­нізація називалась Всеукра­їнська профспілка спортс­менів, працівників сфери фізичної культури і спорту, молодіжної політики та національно-патріотичного виховання. А тепер – Всеу­країнська профспілка за­хисників України, спортс­менів та працівників сфер. Зміну назви зумовили де­кілька факторів: по-перше, 2187 членів нашої профспіл­ки були призвані до лав ЗСУ. Чимало професійних спортсменів – членів нашої профспілки – разом із свої­ми тренерами добровільно пішли захищати Україну, не рідко – в одну бригаду. Звісно, профспілка з першо­го дня почала опікуватися цими спілчанами.

По-друге, зараз у суспіль­стві проходить широка дис­кусія на предмет того, яки­ми мають бути ветеран­ський рух та його організа­ції: скільки буде ветеранів, яких послуг вони потребу­ватимуть, яким чином вирі­шуватимуться їх побутові питання, проведення фізич­ної реабілітації та надання психологічної допомоги, соціалізація в трудових ко­лективах після повернення тощо. І склалась доволі па­радоксальна ситуація: до­поки людина є медиком, ву­гільником чи авіабудівни­ком, профільна профспілка захищає його права і опіку­ється ним. Але з моменту, коли держава його мобілі­зувала захищати суверені­тет та територіальну ціліс­ність нашої країни ціною власного здоров'я та життя, він виявляється позбавле­ним соціального захисту.

Важливо, що у цій ситуації ФПУ, всеукраїнські проф­спілки і територіальні профоб'єднання не забува­ють своїх членів і не кида­ють напризволяще. Вони ними опікуються, допома­гають фінансово і матері­ально. З цією метою прак­тично з перших днів війни створений і успішно діє Гу­манітарний штаб. І так пра­цює майже кожна членська організація ФПУ.

А по-третє, коли ми проводи­ли заміну назви, ми надиха­лися тією ідеєю, що здат­ність стати на захист Вітчиз­ни великою мірою залежить від фізичного виховання і за­гартованості. Адже багато членів нашої профспілки з секцій різних двобоїв як най­більш підготовлені фізично одразу потрапляли до лав ГУР, ССО тощо.

– …так би мовити, «золо­тий фонд» серед мобілізо­ваних!

– Абсолютно вірно! Саме «золотий фонд»! Саме з на­шої профспілки виходять найпідготовленіші захис­ники Вітчизни. Це спонука­ло нас додати до назви профспілки слова «захисни­ків Украни».

– У назві вашої профспіл­ки присутні також слова «працівників сфер». На­віть у профспілковому се­редовищі ця дефініція не кожному зрозуміла…

– Серед наших спілчан – за­хисників України – є чимало людей різноманітних профе­сій, є навіть випадок, коли до нашої профспілки долу­чились працівники центру соціальної допомоги.

– Тобто, окрім спортсме­нів та захисників України, до вас можуть прийти люди інших професій, до­тичних до сфери захисту держави?

– Абсолютно вірно. Через ті чи інші причини, що пов’язані із воєнним станом в Україні, є чимало праців­ників, яких з різних питань не влаштовує членство у власних профорганізаціях. Ми не заохочуємо, але і не перешкоджаємо таким лю­дям переходити до наших лав. Це має бути їх власний свідомий вибір. Або такий приклад: до однієї з наших первинок на облік стали го­лова військової адміністра­ції та його заступники. Їх трудова діяльність багато в чому пов’язана з держав­ною службою, але вони себе бачать ближчими до вій­ськових, і тому обрали саме нашу профспілку.

Наведу ще один приклад: медичні працівники 2-го пологового будинку м.Киє­ва, також просилися до на­шої профспілки. Я з цього приводу зустрівся з голо­вою Профспілки працівни­ків охорони здоров'я Украї­ни Вікторією Коваль, ми зв'язалися з головою відпо­відної первинки і разом ви­рішили, що наша профспіл­ка надасть первинці під­тримку з боку військових, але організація залишиться у профспілці медиків.

Тобто переманювати до себе чиїсь організації ми не збираємося.

– Добре, розкажіть, будь ласка, про основні напря­ми роботи профспілки.

– Найголовніше – це соці­альний, трудовий, еконо­мічний захист працівників. Але у військовий час ми взя­лися й за напрями, які, мож­ливо, й не притаманні проф­спілковій роботі, але є важ­ливими, на нашу думку, та своєчасними: реабілітація, протезування, адаптація ве­теранів. Ми сприяли ство­ренню в струкутрі Міністер­ства оборони департаменту по роботі зі звільненими з полону. Окремий напрямок – робота з родинами заги­блих військових.

– Ми проводимо інтерв’ю одразу після завершення засідання Президії проф­спілки. Яке основне питан­ня виносилося на розгляд?

– На сьогодні головне й най­болючіше питання – це арен­да спортивної зали, яка зна­ходиться у м.Києв, у проф­спілковому готелі «Друж­ба», для тренувань і оздоров­лення членів нашої проф­спілки. Ми будемо зверта­тись до Голови Федерації з проханням винести це пи­тання на розгляд Президії ФПУ. Ми хочемо на рівних з ПрАТ «Укрпрофтур» запро­понувати власну концепцію розвитку і використання цього приміщення, щоб Пре­зидія могла обрати з двох ва­ріантів і прийняти неуперед­жене рішення.

– Який алгоритм роботи профспілки Ви обрали під час воєнного стану? Які першочегорві завдання Ви перед собою ставите?

– Щорічно наприкінці ка­лендарного року я як голо­ва звітую перед президією, а потім і перед радою проф­спілки про проведену робо­ту, досягнення, доходи і ви­датки. І на цих же засідан­нях затверджуються плани на наступний календарний рік. Всі рішення щодо пла­нів дій, інструментів, стра­тегії і тактики вирішують­ся колегіально.

Приміром, за минулий рік тільки коштами профспілки проведено реабілітацію 1417 осіб з числа військовослуж­бовців, понад 200 осіб отри­мали соціальні виплати. Крім того, ми займаємось і нагородами: коли держава не встигає відзначити всіх, хто цього заслуговує, ми опі­куємось цим питанням – по­даємо до нагородження дер­жавними, відомчими, навіть церковними відзнаками. А ще сформували і надали ВПО близько 3000 продукто­вих наборів завдяки Гумані­тарному штабу ФПУ.

А зараз ми розширюємо нашу співпрацю, і вже буде­мо не тільки брати від Гума­нітарного штабу допомогу, а й наповнювати його. Ми налагодили зв'язки з зару­біжними партнерами і очі­куємо зараз кілька машин із медичним обладнанням, яке вирішили передати на баланс ПрАТ «Укрпрофоз­доровниця» для реабіліта­ції військових та ВПО.

– На Вашу думку, якими мають бути форми і мето­ди боротьби за права пра­цівників в умовах воєнно­го стану, коли вуличні акції заборонені?

– Як і кожна профспілка, ми спираємось на силу ав­торитету – як власного ав­торитету профспілки, так і на авторитетність окремих наших членів. Ми прагне­мо здобути авторитет у сус­пільстві. Ми отримали ши­року підтримку у команду­вання Сухопутних військ. Нас підтримав і Головноко­мандувач Олександр Сир­ський. Ми працюємо у по­стійних робочих групах, з нами постійно комуніку­ють низка народних депу­татів – це вихідець з нашої профспілки Жан Беленюк, Ольга Саладуха, Андрій За­дорожній із комітету з прав людини, Геннадій Касай із Запоріжжя (він дав згоду очолити первинку на при­ватному підприємстві, яке займається розробкою гелі­коптерів, де працює близь­ко 200 працівників) тощо.

Також ми вважаємо публіч­ність діяльності однією з важливих складових, тому розвиваємо нашу присут­ність у соцмережах, медіа.

Ви порушили питання про­ведення публічних акцій під час воєнного стану. Ми всі бачимо, що у середмісті Києва часто проходять акції за звільнення військовопо­лоненних. З цього приводу ми постійно звертаємось і до влади за погодженням цих акцій, і перебуваємо у постійній комунікації з ом­будсманом, ГУРом, Офісом Президента, беремо участь у підготовці різних концеп­цій. Ми усвідомлюємо, що ми не зможемо втримати людей від проведення та­ких акцій. Ми лише можемо допомогти обходити якісь гострі кути, згладжувати їх. Адже людям це болить!

– За період проведення цих акцій Ви отримували хоч одну судову заборону на їх проведення від вла­ди?

– Жодної!

– На які цілі, на Вашу дум­ку, потрібно використову­вати міжнародну допомо­гу?

– Вважаю, що держава у цій сфері має безпосередньо ко­мунікувати з своїм соціаль­ним партнером – профспіл­ками. Адже профспілки – це представники працівни­ків, тобто тих людей, які служать, воюють, будують, виробляють, забезпечують тощо. Й насамперед – із ФПУ, яка має потужний майновий комплекс. При­міром, Укрпрофоздоровни­ця має всі шанси стати лі­дером із реабілітації та адаптації ветеранів та пра­цівників.

Для безтурбулентності по­чаткового періоду відбудо­ви України, переконаний, що держава вже зараз має подбати про працівників. Адже всі ми є постраждали­ми – кожну сім'ю так чи інакше зачепила війна – хтось воює, хтось донатить, хтось відбудовує зруйнова­не. І тому, вважаю, такі рі­шення держава не може приймати одноосібно – тут важлива безпосередня ко­мунікація з соціальними партнерами, які краще зна­ють потреби людей.

РОЗМОВУ ВІВ ЮРІЙ РАБОТА

08.05.2024

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини