ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ДОСВІД КОЗАКІВ-ХАРАКТЕРНИКІВ – СУЧАСНИМ УКРАЇНСЬКИМ ВОЇНАМ

– Пане Олексію, Ви давно вивча­єте козацький рух України, пози­тивно оцінили переможні битви на­шого козацтва над численними ін­тервенціями і московськими за­гарбниками.

– Сьогодні спільно з ученими Інсти­туту історії України ми склали повну правдиву енциклопедичну збірку всіх козацьких перемог над іноземними ін­тервентами. Якщо Міністерство освіти і науки України погодиться з нашою ідеєю, це буде цікавий патріотичний підручник для школярів. Окремо ми видамо такий підручних для студент­ської молоді вишів України. У кожно­му ВНЗ тепер буде введена посада вій­ськового комісара саме для допризо­вної підготовки молоді до служби на­самперед у десантно-штурмових під­розділах, Силах спеціальних операцій, управлінні ракетними комплексами, програмістами військових ІТ- технологій тощо. Нам потрібні великі сили офіцерського корпусу для форму­вання загонів територіальної оборони великих і малих міст, які навчатимуть бойовий резерв на місцях для ведення партизанської розвідувально-дивер­сійної діяльності з реальним ворогом. Існують давні традиції, як наші ко­зацькі полковники навчали молоде по­повнення саме мистецтву війни. Моло­ді козаки тренувались до сьомого поту й потім вигравали численні битви.

– Ви були учасником окремих ми­ротворчих операцій ООН з підтрим­ки миру в грузино-абхазькому кон­флікті, безпосередньо брали участь у воєнному конфлікті в Югославії.

– Я був спостерігачем Ради безпеки ООН саме у грузино-абхазькому кон­флікті, який розв’язала росія. Ми зро­били все, щоб припинити страждання і кровопролиття серед населення Кав­казького регіону. Саме тоді російські яструби війни вирішили створити ве­лику російську імперію, але Генераль­на Асамблея ООН і низка країн-членів НАТО не дали росії захопити весь Кав­казький регіон. Сьогодні Абхазія живе під московським протекторатом, бага­то поселень лежать у руїнах, населен­ня цілого регіону переживає економіч­ну кризу й безробіття. Оце є подарун­ком повного безладдя для усіх кавказь­ких народів і так званих новостворе­них квазіреспублік.

У Югославії я був свідком і збирав докази воєнних злочинів і геноциду проти населення, які творила Сербія й мусульманські загони албанських се­паратистів проти народу Боснії і Гер­цоговини, Словенії, Хорватії та Чорно­горії.

– Відомо, що Ви вивчаєте джере­ла нашої захоплюючої історії про козаків-характерників.

– Я перебуваю у складі ветеранів во­єнної розвідки України, певний час ви­кладав на кафедрі розвідки Національ­ного Університету оборони України ім. І. Черняховського. Вивчаю історію во­єнної розвідки від періоду Київської Русі, козацького періоду й до сьогоден­ня. Не все є в архівах, що нам потрібно, але в приватних бібліотеках наших краєзнавців-істориків ми знайшли пласт цікавих матеріалів. Ми планує­мо видати збірку про загадкових коза­ків-характерників. Деякі праці уже ви­дано малими тиражами. Така наука буде корисною для наших Сил спеці­альних операцій і розвитку армії...

ХТО ТАКІ ХАРАКТЕРНИКИ?

У часи небезпеки для рідної землі ха­рактерниками, тобто надзвичайно та­лановитими фахівцями своєї справи, ставали воїни. Захищати рідний край українській нації доводилося часто, тому в пам’яті народній у переказах та легендах поняття «характерник» асо­ціювалося саме з воїном, наділеним надзвичайними властивостями.

Козаки-характерники володіли не лише військовою магією, вони «чаклували» в приготуванні страв, лікуванні хвороб і загоюванні ран. Уміли навіювати сон на ворогів, насилати туман, бачити зрадників, читати ворожі думки. Успішно впливали на свідомість людей, гіпнотизували, знаходили скарби. У лицарському двобої – герці, з голи­ми руками без зброї сміливо йшли проти ша­бель, проти куль і перемагали.

Характерники навчали козаків використову­вати на свою користь природні властивості. Кінний загін козаків міг декілька днів пере­суватися без їжі та води безлюдним степом під палючим сонцем, неодноразово вступаю­чи в бій з ворогом. Ворогів шокували такі, здавалося б, фантастичні можливості запорожців і їхніх коней, вони не могли знай­ти цьому пояснення. Насправді ж причина залізної витримки приховувалася в знаннях. На шиї в лицарів висіло намисто з висуше­них маленьких темних ягідок. Для тамуван­ня голоду і спраги людині достатньо однієї такої ягідки на день, а коню – двох. Це плоди любки дволистої, що росте в лісових районах України. Наукою встановлено надзвичайно високу енергетичну поживність цієї росли­ни. Характерники були блискучими знавця­ми природних властивостей, рослинного і тваринного світу, і широко використовували ці знання.

Збереглися згадки, коли в жорстокому бою було смертельно поранено хороброго отама­на. Вороги відступили, щоб зібратися із сила­ми, та дуже тішилися з того, що наступного бою вже не буде уславленого ватажка, і мали намір легко здолати козацьку міць. Побрати­ми поклали безсиле тіло бойового товариша на підвищення так, що його тіло знаходилося на рівні голови людини, яка стоїть. Потім ко­заки понад добу безперервно співали спеціальних пісень, стоячи біля отамана, що боровся зі смертю. Наступний бій очолив зцілений піснею лицар, а вражений несподіванкою ворог не витримав козацько­го натиску.

Якщо зосередитись на семантиці слова «характерник», очевидним є прихова­ний підтекст його значення. Характер­ник – людина з характером, що пряму­ючи за покликом серця та покладаю­чись на великий досвід попередників, сформувала свою стрижневу духовну основу і має власну (а не нав’язану будь-ким) систему понять та цінностей. У розрізі українського характерництва цілком співвідносну з потребами рідно­го народу.

Характерники – люди-воїни, вигарту­вані спеціальними військовими ритуа­лами, в ході яких зміцнюється фізична потуга людини та сила її духу (і це на­самперед). Недивно, що до чину харак­терництва доростали одиничні обранці з вибіркового молодецтва.

Усі новини