ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

КУН ВАН ДЕР ВІР: «СТІЙКІСТЬ ЛЮДЕЙ В УКРАЇНІ ВРАЖАЄ»

Цього літа Україну з гуманітарною місією відвідав Регіональний представник Інтернаціоналу будівельників та деревообробників (BWI) в Європі Кун ван дер Вір. Він провів кілька днів на Хмельниччині разом із членською організацією BWI – Профспілкою будівельників України та мав нагоду на власні очі побачити вплив невиправданої та жорстокої агресії Росії на Україну й український народ. Про свої враження та результати поїздки пан ван дер Вір розповів у інтерв’ю «ПВ».

– Насамперед дозвольте подякувати Вам за Вашу мужність! Для українців дуже важли­во знати, що вони мають міжнародну підтримку членів Інтернаціоналу BWI . Потрібна неабияка сміливість, щоб відвідати Україну в такий час.

– Дякую, але я б не сказав, що це сміливо в порівнянні з усіма людьми, які живуть в Україні і яким щодня доводиться пере­живати бойові дії. Я особисто не відчував тривоги, тому що розумів, що область, куди я збираюся їхати, достатньо безпеч­на. Звичайно, коли ти готуєшся до поїзд­ки в країну, яка воює, то розумієш, що іс­нує загроза. Але водночас, якщо дотри­муватися інструкцій та правил безпеки, можна почуватися відносно безпечно.

– Під час Вашого візиту було кілька загроз ракетних ударів: під час перебування в готелі, а також екскурсії на цементний за­вод. Чи було Вам страшно в ті моменти?

– Було нестрашно, тому що я дослухався до сигналів тривоги і до сповіщень в го­телі. Якщо потрапити в укриття, то ри­зик відносно невеликий. Коли ми були на цементному заводі і спрацювала си­рена, мені було дуже цікаво, що люди виявили дисципліну і порядок, не було паніки, і щоб нівелювати загрозу, пря­мували до укриття. А саме укриття дуже добре облаштовано, з місцями для сидін­ня, телевізором, книжками. Люди друж­ньо і доволі розслаблено спілкувалися між собою. Було дуже цікаво побачити, наскільки добре підготовлені українці, які заходи вживаються. Стійкість людей в Україні вражає.

– Ви познайомилися з багатьма українцями, чи помітили в них якісь характерні риси людей, які не живуть у мирних країнах?

– Я спілкувався з деякими людьми, які приїхали із зон конфлікту, втратили свої будинки, членів сім’ї чи друзів. І майже на кожному обличчі я бачив здивування: «Чому так? Ми не розуміємо, чому, але ми не збираємося здаватися, це точно». Українці дивовижно стійкі та витривалі. Це дуже надихає – бачити такий настрій.

– Існує спеціальний фонд солідарності, створений Інтернаціоналом BWI як реакція на ситуацію в Україні. Якщо я правильно розумію, члени BWI роблять добровільні пожертви до цього фонду?

– Саме так. Частиною наших статутних зобов’язань є те, що ми маємо фонд солі­дарності, спрямований на допомогу профспілковим діячам у скрутний час, у конкретних ситуаціях. На сьогодні у нас 12,5 млн членів, понад 350 членських організацій. Тож ми закликали наших спілчан пожертвувати все, що вони мо­жуть, з конкретною метою – підтримати профспілковий рух в Україні, зокрема Профспілку будівельників України. Отже, ми закликали до дій, отримали грошові внески, а тоді почали співпра­цювати з вашою профспілкою, а також із профспілками в сусідніх країнах, що прийняли багато українців, які змушені були тікати від війни. Частину коштів ми спрямували на те, щоб максимально підтримати профспілкову структуру. Ще частину витратили на потреби лю­дей, які перебувають у тимчасових до­мівках і мають дуже конкретні санітар­но-гігієнічні потреби.

– Чи плануєте Ви продовжувати збір?

– Звичайно, фонд відкритий, і ми продо­вжуємо збирати внески. Одна з причин, чому я хотів поїхати в Україну, полягала в тому, щоб переконатися, що гроші ор­ганізацій, які роблять пожертви, витра­чаються з користю. Це та прозорість, яку ми повинні для них забезпечити. Окрім цього, мені потрібно було дізнатися про нові потреби.

Ми у BWI вже почали розробляти плани, що ми можемо зробити для відбудови України після перемоги. Вам потрібно буде відновити багато житлових примі­щень, і ми повинні подумати, що може зробити профспілка, яке її місце в цьому процесі. Потрібно розчищення і віднов­лення зруйнованого житла, інших руй­нувань, що має відбуватися відповідно до принципів гідної праці та жорстких вимог щодо безпеки та здоров'я на робо­ті.

– Чи змінив Ваш візит в Україну плани Інтернаціоналу щодо майбутньої допомоги?

– Ні, наші плани не змінилися, натомість зміцніла наша впевненість, що ми разом, що ми родина, а Профспілка будівельни­ків – це частина родини. І ми повинні дба­ти разом, як сім’я, про права працівників.

МАРІЯ КУРПІС, ПРОФБУД

02.09.2022

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини