ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ООН УПЕРШЕ ВШАНУВАЛА ВИСОКИМИ МІЖНАРОДНИМИ НАГОРОДАМИ МЕДПРАЦІВНИКІВ-ЛІКВІДАТОРІВ ЧАЕС

Днями урочисті заходи нагород­ження відзначених пройшли у столиці в Будинку спілок за участі голови ЦК профспілки атомників Валерія Матова. Сьогодні гість нашої редакції – Олексій Рижков, координатор міжнародної Чорнобильської програми ООН, військовий учасник ЛНА на ЧАЕС, ветеран-миротворець ЗСУ «Блакитні шоломи ООН», який безпосередньо був долучений до організації цієї події.

– Пане Олексію, Ви є давнім партнером профспілок, тож розкажіть про захід, який Ви провели в Будинку профспілок 29 червня.

– Хочу висловити щиру подяку керівни­цтву Федерації профспілок України за на­дану можливість публічно відзначити по­двиг медпрацівників, які є ліквідаторами наслідків Чорнобильської катастрофи, а також видатних учених НАМН України, які повернули здоров’я багатьом учасни­кам ЛНА на ЧАЕС. Усі вони є членами га­лузевої профспілки. Цей захід ми провели за повної підтримки Валерія Олексійовича Матова, голови Профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України, який організаційно допоміг нам у цей складний час. Ця подія має свою іс­торію і певне продовження. 26 квітня 2016 року, виступаючи з доповіддю на спеціаль­ній Генасамблеї ООН, генеральний секре­тар ООН Пан Гі Мун озвучив тезу про від­значення медичних працівників, які були залучені до ліквідації наслідків Чорно­бильської катастрофи, високими нагоро­дами ООН за мужність під час надання не­відкладної медичної допомоги у 30-кіломе­тровій зоні Чорнобильської АЕС. Генасамблея ООН була присвячена обговорен­ню тексту нової Резолюції з нагоди 30-х ро­ковин Чорнобильської катастрофи. Через МЗС України ми узгоджували статус цієї нагороди. І тільки зараз ми змогли вручи­ти її. Від імені генерального секретаря ООН та Президії ВФАС ООН 29 червня 77 медпрацівникам обласних диспансерів ра­діаційного захисту населення, міських і районних лікарень, окремих клінік Націо­нальної академії наук України, Військово- медичної академії Збройних Сил України було вручено міжнародні медалі «Медпра­цівник Чорнобильської катастрофи – за за­слуги». Усіх нагороджених буде занесено до Блакитної книги світової слави ООН (розділ медицини) за виявлену мужність під час техногенної катастрофи зони Чор­нобиля. Крім того, буде залучено додатко­во донорські кошти і за підтримки ФПУ ви­дано героїчний літопис тих подій. Отже, як бачите, ми робимо спільну справу.

– Пане Олексію, опишіть коротко свою діяльність учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

– Як і багато моїх колег-офіцерів, у той пері­од я був мобілізований як офіцер діючого резерву з виконання урядових завдань без­посередньо у 30-кілометрову зону Чорноби­ля. Командування призначило мене очолю­вати оперативний відділ Центральної воєн­ної комендатури Генштабу МО СРСР по розквартируванню військових формувань усіх округів безпосередньо у зоні Чорноби­ля. Спочатку наш штаб був розташований у м. Прип’ять, пізніше нас передислокували в закриту зону військового містечка Чорно­биль-2. Саме тут був розташований об’єднаний штаб військ зони Чорнобиля.

У важких радіаційних умовах наша ко­мендатура координувала дії багатьох вій­ськових частин, об’єднувала дані дозиме­тричного контролю по периметру всієї за­брудненої зони, опікувалась надходженням військових вантажів. До речі, мені доводи­лося за дорученням військового керівни­цтва доповідати голові урядової комісії Б.Є. Щербині про радіаційну обстановку в окремих населених пунктах 30-кілометро­вої зони, про виконання завдань хімічними військовими підрозділами поблизу аварій­ного 4-го енергоблоку. Пізніше мене також залучили до складу міжнародної комісії МАГАТЕ/ООН, де я супроводжував міжна­родних експертів, які з’ясовували причини виникнення аварії на Чорнобильській АЕС.

За майже чотиримісячний період мого перебування у зоні ЧАЕС, згідно з реєстром військового дозиметричного контролю, я отримав щонайменше 130 бер, тому й нині перебуваю під контролем наших лікарів.

– Потім Ви активно співпрацювали із профспілками, як це відбувалося?

– Після завершення мого перебування в зоні Чорнобиля я долучився до громад­ського чорнобильського руху, допомагав багатьом ліквідаторам в оформленні ста­тусу через різні архівні установи. Пізніше мене залучили до діяльності Чорнобиль­ського благодійного фонду, заснованого на той час Федерацією незалежних профспі­лок України. Головною нашою метою було посилити увагу до соціального захисту та забезпечити програмою оздоровлення по­терпілих громадян, які потребували невід­кладної допомоги. Багато програм оздо­ровлення і реабілітації ми здійснили спільно з Укрпрофоздоровницею, яку очо­лював Михайло Васильович Лобода. Саме тому мій цивільний шлях тоді розпочався з профспілок України.

ВЛ. ІНФ.

06.08.2022

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини