ЖОЛТ ДУДАШ: «ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНІВ ПРО БЗР ТА ІНСПЕКЦІЮ ПРАЦІ, ЩО ВІДПОВІДАЮТЬ СТАНДАРТАМ МОП І ЄС, Є КІНЦЕВОЮ МЕТОЮ ПРОЄКТУ»

Е ксклюзивне інтерв’ю з Жол­том Дудашем, ме­неджером проєк­ту Міжнародної організації праці «На шляху до безпечної, здорової та задекларо­ваної праці в Україні», що фінансується Євро­пейським Союзом.

– Чи відповідає законопро­єкт «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі», в ни­нішній редакції, міжнародним та європейським стандартам?

– Наш проєкт всебічно сприяє узгодженню зазначеного доку­мента з міжнародними і європей­ськими стандартами. Було надано п’ять повноцінних пакетів реко­мендацій щодо того, яким має бути законопроєкт, аби відповіда­ти нормам МОП і ЄС.

На сьогодні ми маємо одне критичне питання і три-чотири важливих. Почну з критичного. До прикінцевих положень цього законопроєкту, де йдеться про державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, фактично включили міні­закон про інспекцію праці. Струк­турно і логічно його не має бути в законі «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» (БЗР). Можна було б у прикінцевих по­ложеннях лише вказати держав­ний орган, уповноважений здій­снювати контроль за додержан­ням закону з БЗР, не вдаючись у такі деталі, як функції, права, умови праці, питання винагоро­ди й т. ін. Тому що рамкова ди­ректива, на яку спирається зако­нопроєкт про БЗР, – це рамковий закон загального характеру, щоб ця директива могла бути імпле­ментована у 27 країнах ЄС, і там глибоко в деталях усе не пропи­шеш. Водночас ми знаємо, що є законопроєкт, назвімо його «Про інспекцію праці». Мати два зако­нопроєкти на одну тему нелогіч­но, і в цьому немає необхідності.

До того ж, положення щодо ін­спекції праці не відповідають по­вною мірою конвенціям МОП №№ 81 і 129. Проблематичними лишаються ключові питання, описані в цій конвенції: автоном­не право планувати і проводити інспекційні відвідування, право безперешкодного доступу, трива­лість і частота інспекційних від­відувань, дискреційне право ін­спектора приймати рішення, яких заходів вживати (порада, ви­мога усунення порушень чи штраф).

Найкраще рішення – взяти цю частину законопроєкту про БЗР і винести його на окремий майданчик для тристоронніх дискусій. І ми бачимо, що ще ба­гато дискусій буде потрібно, щоб доопрацювати його належ­ним чином.

– Чи буде імплементована рамкова Директива ЄС № 89/391/ЄЕС у результаті ухвалення законопроєкту про БЗР у нинішньому вигляді?

– По-перше, потрібно виклю­чити прикінцеві положення, де йдеться про інспекцію праці. І ще є кілька моментів, які слід доопрацювати.

Стосовно статті 11 про спеці­альні умови щодо виконання ро­біт підвищеного ризику, є два застереження: одне загальне, а інше – дуже конкретне. Як пе­редбачено конвенціями МОП, роботи підвищеного ризику ма­ють перебувати під контролем держави, і цей контроль здій­снюється, приміром, через сис­тему дозволів. Має бути вста­новлений механізм, і цей меха­нізм не може замінити страху­вання здоров’я і життя праців­ників, як прописано в цій статті. Такої альтернативи не повинно бути. Інакше стаття 11 законо­проєкту вступає в суперечність зі статтею 11 Конвенції МОП № 155.

Пункт 8 статті 11 проголошує: якщо протягом 10 днів від орга­ну, що надає дозволи, не надій­шов дозвіл, то вважається, що такий дозвіл надано і можна такі роботи виконувати. Ми ро­зуміємо важливість для бізнесу оперативності відповіді від дер­жавного органу. Але ми вважає­мо, що період розгляду має бути більшим, і компетентний дер­жавний орган обов’язково має повідомити своє рішення (про видачу дозволу або відмову). Ро­ботодавець не повинен вважати, що якщо відповідь не дійшла у встановлений термін, це озна­чає, що такі роботи можна вико­нувати. Наша позиція полягає в тому, що необхідно дати органу більше днів на розгляд, і обов’язково отримати відповідь від органу, який надає дозволи. Після цього роботодавець діяти­ме відповідно: не виконує робо­ти, бо дозволу немає, або вико­нує, бо дозвіл є.

Стаття 16, за якою Мінеконо­міки розроблятиме методику оцінювання ризиків, – це вига­дування колеса, адже подібних методик напрацьовано достат­ньо, й одна-єдина не може засто­совуватися всіма роботодавця­ми. Натомість Мінекономіки може напрацювати рекоменда­ції щодо оцінювання ризиків.

У статті 35 про відповідаль­ність за порушення вимог закону є пункт, який передбачає, що при сплаті штрафу протягом 10 днів може бути 50% «знижка». Ми вва­жаємо, що знижка може бути, але за умови, що роботодавець упро­довж 10 днів усуває, або принай­мні починає усувати, порушення, і повністю вкладається в термін, визначений інспектором праці. Це ключові положення.

– Чи є успішні практики зміни законодавства з безпе­ки праці в Східній Європі за останні десятиріччя?

– До прикладу, в Грузії, де я працював в останні роки, свого часу ліквідували інспекцію праці як орган, і 9 років потому проєкт МОП, яким я керував, допомагав створювати її знову, практично з нуля. У 2018 році в Грузії було прийнято закон про БЗР, у 2020 році – закон про ін­спекцію праці, потім було вне­сено зміни до трудового зако­нодавства. Час показав, що ці зміни на практиці не зруйнува­ли бізнес.

У Грузії є також цікава прак­тика щодо громадського контролю. Так, був створений трис­торонній орган, де були пред­ставники профспілок, робото­давців, а також представники омбудсмана та парламенту. Цей тристоронній орган мав надава­ти топменеджменту інспекції праці рекомендації щодо полі­тики, всіх стратегічних рішень, кардинальних змін та перетво­рень, які матимуть подальший вплив на соціальних партнерів.

Інспекція праці в Грузії фак­тично підпорядкована парла­менту з тим, аби зменшити вплив уряду на інспекцію праці. Тобто, адміністративно вона може бути в підпорядкуванні міністерства, але підзвітна пар­ламенту.

– Що би Ви вважали для себе гарним результатом за підсумками Вашої роботи як менеджера Проєкту МОП в Україні?

– Насамперед, було б дуже до­бре, якби з допомогою профспі­лок, роботодавців, уряду врешті-решт було прийнято за­кони про БЗР і про інспекцію праці, що відповідають стандар­там МОП і ЄС. Це кінцева мета проєкту. Також, якщо говорити про БЗР, це не лише рамкова ди­ректива, а ціла низка індивіду­альних директив, і ми впритул підійшли до того, щоб запрова­дити всі ці директиви в Україні.

Ще один важливий результат – новий національний план дій щодо скорочення незадекларо­ваної праці на 3–4 роки, що вра­ховуватиме зміну трендів, ситу­ації. Відбувся гарний старт, про­ведено системну якісну роботу не тільки Держпраці, а й інши­ми державними органами, профспілками і роботодавцями. Потрібно рухатись далі і наро­щувати темп. Ми розуміємо про­блему і спільну мету, куди руха­тися і що робити.