ВАСИЛЬ АНДРЕЄВ: «НУЛЬ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ У БУДЬ-ЯКІЙ ГАЛУЗІ – ЦІЛКОМ ДОСЯЖНИЙ ПОКАЗНИК»
ІНТЕРВ’Ю З ГОЛОВОЮ
ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ БУДІВНИЦТВА ТА ПРОМИСЛОВОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ УКРАЇНИ
ВАСИЛЕМ АНДРЕЄВИМ
– Якщо бокс вважають одним
з найбільш травмонебезпечних видів спорту, то в економіці цю першість, на
жаль, утримує будівництво. Як Ви оцінюєте стан умов праці та захист працівників
галузі?
– Стан безпеки праці в
будівництві можна вважати критичним. Чому? По-перше, це умови праці, адже
найчастіше працівники залучаються роботодавцем без трудових договорів. Якщо
людина не має офіційного статусу, ніхто не вкладає гроші в те, щоб забезпечити
її безпеку на робочому місці.
По-друге, як роботодавці,
так і працівники часто ігнорують правила техніки безпеки. З одного боку,
виконроби ставлять такі виробничі завдання, що піддають небезпеці робітників.
З іншого боку, самі працівники часто тримають монтажні пояси заправленими в
робу. Це призводить до падінь з висоти. Сюди ж можна віднести порушення під
час роботи з фарбами, ущільнювачами та іншими хімічними речовинами, які в
довготривалому періоді шкодять здоров’ю людини.
– Дійсно, нещасні випадки
на виробництві трапляються досить часто. Ваша стурбованість знайшла
відображення у нещодавно презентованому дослідженні, де проведено аналіз цієї
проблеми. Розкажіть про це детальніше.
– На засіданні круглого
столу «Достойна заробітна плата, гідні та безпечні умови праці на будівництві
– шлях до скорочення відтоку кваліфікованих кадрів», що відбулося 17 березня у
рамках міжнародної торговельної виставки будівельних матеріалів і технологій
InterBuildExpo– 2021, ми презентували книгу «Чому гинуть будівельники».
Роботодавці обурилися, мовляв, це занадто провокаційна назва. Але разом з тим,
60 офіційних загиблих у будівельній галузі, що дає лише 3% ВВП нашої країни,
це більше, ніж може дозволити собі Україна, що бореться за своїх працівників,
які виїжджають у пошуках кращих умов праці та її оплати за кордон.
Кожен нещасний випадок зі
смертельним наслідком проаналізовано щодо причин, наслідків, часу, пори року,
віку, кваліфікації працівника, який загинув. Досліджено групові нещасні випадки
тощо, надано рекомендації, що ж робити для зниження рівня нещасних випадків зі
смертельними наслідками в галузі.
А відносно «провокаційної»
назви, це спроба емоційно підштовхнути їх до виправлення ситуації з
травматизмом і нещасними випадками на виробництві.
– Василю Миколайовичу, яку
профілактичну роботу проводить Профспілка, щоб упередити причини травматизму,
як бореться з їх наслідками і яку надає допомогу потерпілим? Як, на Вашу думку,
відсутність нещасних випадків на виробництві – технічно досяжна мета для підприємств
галузі?
– Відповідь проста: нуль нещасних
випадків у будь-якій галузі – цілком досяжний показник. Це підтверджується і
статистикою будівельної галузі у багатьох європейських країнах, де на
будівництво припадає не 3, як в Україні, а понад 10% ВВП. Для цього наша
Профспілка постійно займається профілактичною роботою: поширює інформацію
серед наших членів та інших працівників стосовно правил безпечної праці,
відеоролики, які набирають тисячі переглядів і коментарів. Ми намагаємося
публічно впливати на свідомість кожного працівника, на якого вдома очікують
рідні та близькі.
Щодо взаємодії з роботодавцями,
скажу відверто, дуже важко просувається питання атестації робочих місць,
особливо на великих підприємствах будматеріалів, де недооцінюють фактор
ризиків.
А щодо допомоги нашим членам,
ми беремо на себе відповідальність їм допомогти до моменту виплати
компенсацій з боку роботодавця. Нещодавно ми допомогли кранівниці, яка
зламала хребет, упавши з висоти між перехідними майданчиками свого крану. Аби
вона позбулась сильного болю і змогла провести ургентну операцію, ми разом з
іншими кранівниками зібрали загалом понад 67 тис. грн. А потім разом з нею
розробили цілу низку юридичних та публічних заходів, щоб сума компенсації цій
кранівниці досягла 200 тис. грн для відновлення її здоров’я загалом і
повернення на робоче місце. І це великі кошти на папері, а для неї гроші
закінчились у той день, як вона вийшла на роботу на інший кран.
Наша вимога, яку ми ставимо перед роботодавцями,
– припинити використовувати працівників як дешевий ресурс. За 5 років, що
передували пандемії, сума компенсацій 500 будівельникам, з яких 400 втратили
життя, склала лише 2 млн грн. Ми наших фахівців запитували, що ж це за
компенсації? І з’ясували: комусь поховальні видали, комусь, щоб не звертався
до поліції, іншим виділили допомогу, щоб найняв таксі й доїхав до лікарні,
тощо. Це велика й складна юридична проблема. Ми домагаємося того, щоб кожен
нещасний випадок коштував роботодавцеві дуже дорого, тоді він почне вкладати
необхідні кошти у безпеку на будівництві.
– Тут, можливо, відіграє велику роль питання
легалізації праці – чи оформлений працівник на робочому місці, чи ні. Останнім
часом ми все частіше стикаємось із випадками, коли людина працює без
оформлення.
– Дійсно, для нас це проблема. Штрафи за
неформальну зайнятість було знижено в рази, і це, звичайно, негативно вплинуло
на боротьбу з неформальною зайнятістю. При цьому навіть за 300 тис. грн
штрафу, коли ми з Держпраці у травні 2018 року проводили спільний рейд
будівельними майданчиками, навіть за умов, коли наші члени профспілки написали
звернення, що їм потрібно допомогти, охоронці за вказівкою роботодавців
фактично не допустили державних інспекторів до перевірки, і навіть поліція не
змогла допомогти. Це дійсно велика проблема, яка негативно впливає і на безпеку
праці, і на пенсійне забезпечення і на забезпечення у разі тимчасової втрати
працездатності.
– Тобто, якщо людина отримала травму,
роботодавець одразу про неї забуває, викреслює її зі списку і вдає, що він її
не знає і ніколи не бачив?
– Саме так, але ми не дозволяємо так чинити з
нашими членами профспілки, навіть коли вони працюють неформально. Повернусь
до випадку, про який я розповідав: кранівниця, яка отримала компенсацію з
нашою допомогою, працювала на підміні, неформально, без трудового договору.
Але є низка важелів, які могли вплинути на роботодавця, щоб його юристи
добровільно запропонували компенсацію цій кранівниці, замість того, щоб
Профспілка продовжувала тиск на нього, як на недобросовісного роботодавця, який
залучає неформальну працю.
– Сьогодні актуальною лишається проблема
захисту працівників на робочих місцях від COVID
-
19. Як цим питанням займаються профкоми на підприємствах?
– COVID-19 змінив трудові відносини кардинальним
чином. Пригадую, як рік тому, в березні – квітні Держпраці відправили на
карантин. При цьому будівельні майданчики продовжували працювати фактично без
нагляду. Когось із будівельників залишили без заробітної плати, хтось
травмувався. А нам єдине, що лишилося, так це звертатися до поліції.
Нині ситуація змінилася на краще: виділяють
кошти на засоби індивідуального захисту та санітарної обробки приміщень. Кожен
профком з метою запобігання захворюваності намагається виявити ланцюжки
передачі вірусу на виробництві. Ми отримуємо від міжнародних профоб’єднань
методичну допомогу.
– Але ж не все в питанні охорони праці залежить
від профкому й адміністрації підприємства. Які законодавчі зміни, на Вашу
думку, необхідно повести?
– Слід сказати, що розпорядження КМУ щодо нової
концепції управління охороною праці надало відповідного імпульсу для
реформування. Але ми бачимо, що фактичних змін у тому, що потрібно вже зараз
негайно виправити, не відбулося. Наприклад, орієнтація не на ліквідацію
наслідків чи упередження нещасних випадків, а на управління самими ризиками,
коли працівник і виконроб бачать, що неогороджений горизонт на 10-му поверсі
становить загрозу для 10 працівників, які можуть звідти впасти. Саме
фокусування законодавства на управлінні ризиками допоможе скоротити кількість
нещасних випадків.
– А 167
-
ма Конвенція МОП, які її
перспективи в Україні?
– У цьому році виповнюється 12 років, як ми
співпрацюємо з роботодавцями, Урядом і парламентом щодо ратифікації Конвенції
№ 167 про безпеку та гігієну праці у будівництві. Її ратифікація допоможе
уніфікувати діяльність і наглядових органів, і профспілок, і роботодавців для
того, щоб працівники мали безпечні умови праці на будівництві. Головною
перепоною в цьому питанні є те, що держава не бажає брати додаткову відповідальність
за адаптацію національного законодавства до міжнародних норм. А по-друге, все
знову впирається в гроші. Хто буде платити за заходи з охорони праці? І ця
дискусія, до речі, розгорнулася і під час обговорення нового законопроєкту про
безпеку праці, який розробляється за підтримки МОП, та й Європейська
асоціація з безпеки праці питання фінансування заходів порушила одним з перших.
В Україні у сфері безпеки праці вдалося
адаптувати лише одну директиву з безпеки праці в рамках Угоди про асоціацію
України з ЄС – № 57 про безпеку і гігієну праці в будівництві.
– 28 квітня – Всесвітній день охорони праці, що
відзначатиметься під гаслом: «Передбачати, готуватися та реагувати на кризи –
інвестуймо зараз у стійкі системи БЗР». У яких заходах ваша Профспілка братиме
участь?
– БЗР – це боротьба за безпеку і здоров’я на
робочому місці, яка у нас називається охороною праці. Ми будемо учасниками
заходів, підготовлених Держпраці. Щорічно беремо участь разом з іншими
профспілками в організованому журналом «Охорона праці» тематичному конкурсі
на кращий дитячий малюнок. Підготуємо заяву і звернення до органів державної
влади з проблемними питаннями від наших первинок. Проводитимемо роз’яснювальну
роботу на робочих місцях. Серед публічних заходів (якщо карантинні обмеження
дозволять) – проведення пресконференції, відеозвернення, виступи у ЗМІ.
І ще про невеликий збіг з Днем охорони праці:
буде поліпшено умови праці для понад 500 українських працівників, які працюють
з азбестом. Верховна Рада вже підійшла до ухвалення законопроєкту № 4142, яким
буде заборонено використання азбесту. Це значний крок у напрямі адаптації
національного законодавства до європейських норм.
РОЗМОВЛЯВ
ЮРІЙ РАБОТА
25.04.2021
|