ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Профспілка – останній оплот у захисті трудящих від свавілля роботодавців

– Павле Олександровичу, чому Ви прийняли рішення зареєструва­ти на сайті Верховної Ради Украї­ни петицію «Про нерозгляд законо­проєкту № 2681 як такого, що пору­шує права профспілок в Україні»?

– Добрий початок – половина діла. Усе почалося з лібералізації трудово­го законодавства та внесення інших законопроєктів, які у разі їх прийнят­тя значно погіршать права найманих працівників і суттєво обмежать права профспілок в боротьбі за права членів профспілки. У зв’язку з відставкою Кабінету Міністрів Олексія Гончару­ка дані законопроєкти були відклика­ні, і ми відчули, що це довгоочікувана і перша перемога, нехай невелика, але все-таки перемога. Однак ми чітко ро­зуміли, що це не кінець, усе ще попе­реду, і не помилилися. Ми знали, що справжні автори й замовники цих проєктів ще при владі, і вони чекають вдалого моменту, щоб знову подати ці антисоціальні проєкти на розгляд.

За законопроєктом № 2681 проф­спілки втрачають насамперед право на захист: як колективний захист пра­цівника через профспілки, так і за­хист своїх профактивістів, адже у ро­ботодавця відкриваються можливості без погодження з профспілкою пока­рати або звільнити активних її пред­ставників – членів виборних органів за їх принципову позицію.

По-друге, профспілки втрачають функції контролю над важливими для колективу сторонами діяльності робо­тодавця: участі в колективних перего­ворах, узгодження форм оплати пра­ці, контролю в питаннях охорони пра­ці та ін. Відсутність у профспілок функцій громадського контролю до­зволить стороні роботодавця прийма­ти наші аргументовані заперечення просто «до уваги» без обов’язкового розгляду і виконання, що вже, в прин­ципі, і почалося, адже так і вчинив профільний комітет ВРУ з нашою петицією.

По-третє, відбувається мінімізація державних гарантій діяльності проф­спілок, у тому числі й первинних ор­ганізацій, які є основою профспілко­вого руху. Я представляю профком первинної організації і чудово розу­мію, що первинка без державних га­рантій діяльності перетвориться на що завгодно, але тільки не на захисни­ка найманих працівників.

І нарешті, даний законопроєкт ста­вить під загрозу сам соціальний діа­лог, а ми чудово розуміємо, що тільки повноправний діалог здатний регулю­вати інтереси трьох соціальних сто­рін: державні інтереси, інтереси бізне­су та інтереси безпосередньо праців­ників, а отже, забезпечити в нашій країні соціальний мир.

Ось тоді ми на засіданні профкому ПО ПМГУ Північного ГЗК і вирішили зареєстрували нашу петицію «Про не­розгляд законопроєкту № 2681 як тако­го, що порушує права профспілок в Україні». Ми чітко розуміли, що даний законопроєкт вносить настільки руй­нівні зміни в діяльність профспілок, що знищить профспілковий рух. Але профспілка була, є і буде останнім оплотом у захисті трудящих від свавіл­ля з боку несумлінних роботодавців.

– На який результат від розгля­ду петиції Ви розраховували?

– Ми розраховували, що петиція набере необхідну кількість голосів і буде розглянута відповідно до Зако­ну України «Про Регламент Верхо­вної Ради України»: на неї звернуть увагу всі народні депутати і широка громадськість. Адже руйнування профспілок стосується не тільки профспілкових організацій – це руй­нування найпотужнішої громадської інституції!

Певних результатів ми все-таки до­сягли. Спільними зусиллями і колек­тивними діями ми не тільки зібрали необхідну кількість голосів на під­тримку петиції – ми сформували ваго­му спільноту однодумців, які на пер­ший поклик своїх профспілкових ор­ганізацій готові реагувати і відстою­вати свої права. Тим самим ми створи­ли ще один інструмент впливу, щоб достукатися до нинішньої влади, яка, на жаль, не хоче нас чути. Але ми зро­бимо все можливе, щоб вони нас не ігнорували.

– Як відомо, петиція набрала 25 тис. голосів, але парламент­ський Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветера­нів, розглянувши її на своєму засі­данні 3 червня, лишень зазначив у рішенні, що «інформацію, викла­дену в електронній петиції, взяти до відома», водночас рекоменду­вавши законопроєкт № 2681 Верхо­вній Раді України до прийняття у першому читанні. Як Ви проко­ментуєте таке рішення?

– Своїми діями влада в черговий раз показала, що вона не тільки не хоче чути і брати до уваги думку своїх громадян, а й порушує чинне законо­давство України. Влада також чітко продемонструвала, що не хоче зважа­ти на одну із сторін соціального діа­логу – профспілки, що їй не потрібен ні діалог, ні одна з його найпотужні­ших сторін – люди!

– Який, на Вашу думку, алго­ритм дій наразі необхідний для того, щоб усе ж відбити оцей зухвалий наступ на права проф­спілок?

– Ми не повинні допускати тако­го зневажливого ставлення влади – народних депутатів, профільного ко­мітету до своїх прямих обов’язків представляти інтереси виборців – своїх прямих роботодавців, тих, хто прийняв їх на роботу, віддавши свої голоси.

За нами – правда, бо за нами сто­ять люди, які в ці непрості часи осо­бливо потребують захисту своїх соці­ально-трудових прав. Порушники за­кону мають понести за це відпові­дальність. Закони, які стосуються мільйонів людей, повинні розробля­тися виважено та за участю усіх заці­кавлених сторін.

Якщо про це забувають, то масові акції протесту мають про це нагадати.

РОЗМОВЛЯЛА ОЛЕНА ОВЕРЧУК, «ПВ»

28.06.2020

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини