ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Олександр Ярошук: «Нас врятувала міжнародна профспілкова солідарність»

Актуальне інтерв’ю з голо­вою Асоціації профспілок «Білоруський конгрес де­мократичних профспілок» Олександром Ярошуком, який очолює об’єднання майже 18 років.

– С кажіть, кого сьогодні представляє «Білорусь­кий конгрес демократичних профспілок», які долає проблеми та виклики?

– БКДП утворився у 1993 році як не­залежне профспілкове об’єднання, до якого нині входять чотири організа­ції: найпотужніша –Білоруська неза­лежна профспілка (гірники, шахтарі, нафтопереробники, хіміки, транспорт­ники та ін.), скромніша за масштаба­ми – Вільна профспілка металістів (металообробники), багатопрофільна – Вільна профспілка Білоруська (енер­гетики, хіміки, освітяни), Білоруська профспілка працівників радіоелек­тронної промисловості.

На жаль, створення незалежних профспілок не набрало свого часу до­статньої динаміки, тому що в 1994 році було законсервовано політичний про­цес у країні, будь - який розвиток гро­мадських організацій і, зокрема, профспілок. Це відбувалося поступо­во, остаточно ж набуло оформлення у 1999 році, коли було видано Декрет, який замість повідомної увів дозвіль­ну форму для політичних партій, гро­мадських організацій і профспілок. З того часу ми практично не змогли створити жодної організації.

Сьогодні Вільна профспілка мета­лістів і Вільна профспілка Білоруська переживають не кращі часи. Вони зро­били ставку на створення великої кількості малочисельних організацій, які були вразливі під тиском влади, а оскільки у 1999 році було видано та­кож дуже цікавий Декрет, його зміст зараз і вам багато про що говорить, – це переведення всіх працівників на строкові трудові контракти. Після чого люди стали вкрай вразливими до тиску з боку адміністрації підпри­ємств, організацій та влади.

– А як ідуть справи у Білорусь­кої профспілки працівників радіо­електронної промисловості?

– Свого часу під сильним тиском влади на початку нульових років вона вимушена була піти з підприємств ра­діоелектронної промисловості. Тобто вона існує, але первинних профспілко­вих організацій на підприємствах не­має – ось така особливість. Вона у нас представлена територіальними орга­нізаціями. Цим шляхом сьогодні змушена йти й Вільна профспілка металістів, тому що видавлюють первинні профспілкові осередки з про­фільних підприємств.

– Тобто ми можемо говорити, що якщо немає офіційно первинки на підприємстві, це не кінець проф­спілок, вони можуть існувати у формі територіальних об’єднань? Ми можемо допустити, що після проведення трудової реформи в Україні за сценарієм влади нас очі­кують такі ж процеси, коли пер­винки почнуть видавлювати з під­приємств?

– Вони можуть існувати, але, від­верто кажучи, для нас принципово важливо, щоб наші профспілки були присутніми на підприємствах, брали участь у переговорах і укладали колек­тивні договори.

Білоруська влада завжди робила все, щоб ми пішли з підприємств і все­редині нульових років вони повністю витіснили нас із соціального партнер­ства на національному рівні. Ймовір­но, вони б домоглися своєї мети, але ми змогли винести конфлікт на між­народний рівень як членська організа­ція МКП, і це допомогло виправити ситуацію. Відтоді Білорусь практично кожен рік розглядали на Міжнародній конференції праці за порушення прав працівників і профспілок. І справа за­кінчилась тим, що у 2007 році на вимо­гу МКП і ЄКП Білорусь позбавили тор­гових преференцій ЄС. Після цього, втративши значні обсяги ресурсів, вони вимушені були з нами рахува­тись. Відтоді ми входимо до складу Національної ради з трудових і соці­альних питань, наш представник вхо­дить до робочої групи з підготовки і підписання Генеральної угоди, й ми є стороною - підписантом.

– Чим сьогодні привабливий БКДП для білоруських трудящих, адже є й інші профоб’єднання в країні? Чи можемо ми говорити про усвідомлене профспілкове членство?

– Що стосується самого членства і вступу до незалежної профспілки, я не хочу говорити про 100 відсотків, але пе­реважна більшість робить це усвідом­лено, тому що бути членом незалежної профспілки у Білорусі більш небезпеч­но, ніж бути членом опозиційної партії. І це не тому, що ми боремося, що ми кру­ті, а тому що члени опозиційної партії ходять по місту і про них ніхто не знає, а на підприємстві наші люди всі спла­чують внески через бухгалтерію, і вла­да знає кожного. Це принциповий вибір наших членів. Попри всі ризики вони беруть активну участь у заходах, які проводить профспіл­кова організація.

– Ви маєте ко­лосальний профспілковий досвід, тож скажіть, які мотиваційні інструменти вико­ристовуєте в роботі з відстоювання прав працівників і залучення но­вих членів до своїх лав?

– Профспілки повинні бути постій­но на слуху і проводити системну ро­боту. Скажу, що ми мали постійну пе­ревагу, маючи змогу реалізовувати масштабні освітні проєкти за рахунок членства в МКП. І наші люди завжди були більш підготовленими щодо за­хисту своїх прав і як працівники, і як члени профспілки, таким чином зміц­нювалася їх позиція щодо усвідомле­ного членства. Також ми зробили ак­цент на двох складових нашої страте­гії: це робота з жінками і молоддю. По­трібно підтягувати молодь, проводи­ти омолодження кадрів, тоді справи підуть краще і швидше, тому що мо­лодь більш адаптована до сучасних викликів і технологій.

– Зрозуміло, що розширення профспілкового членства, це, як Ви сказали, бути «на слуху». Яку роль БКДП відводить розвитку профспілкових комунікацій, вико­ристанню нових інформаційних технологій?

– Сьогодні дійсно стрімко змінюєть­ся ландшафт інформаційної роботи, і не можна не рахуватися з цими реалія­ми. Наші опоненти з офіційних проф­спілок багато в чому нам програють, і насамперед у соціальних мережах. Це безкоштовний ресурс, держава його контролювати не в змозі, тобто це най­більш оптимальний інформаційний інструмент. Я сам веду сторінку у Фей­сбуці і персональний блог на сайті. І незважаючи на складні часи, ми нама­гаємося робити все, щоби бути конку­рентними в інформаційному просторі, володіючи незрівнянно меншими мож­ливостями, ніж наші опоненти.

– А як щодо друкованих ЗМІ, ра­діо, телебачення, якимось чином ви можете там подати свій голос?

– Що стосується державних ЗМІ, які домінують, – шансів немає. Але є і незалежний супутниковий телеканал «Белсат», який фінансується Поль­щею. Хоча він має і невелику мережу охоплення, БКДП є одним з головних його клієнтів. Ми надаємо правдиву і виважену інформацію із соціально-економічних питань, яку вони ніде більше не отримають, окрім як у нас. Ми дуже потерпаємо від того, що не маємо власної загальнонаціональної профспілкової газети, але газети ви­ходять у двох членських організаціях.

– Поговорімо про рефор­мування трудового зако­нодавства в Білорусі й Україні. Чи не вважаєте Ви, що як в одній, так і в іншій країні з різними формами організації та здійснення влади, одна­ковим є проведення лі­бералізації трудового законодав­ства не в інтересах трудящих?

– В Україні демократична влада, в Білорусі – авторитарна. Це класичний приклад того, що стосується прав пра­цівників, крайнощі змикаються. На­справді головною метою і завданням ліберального українського уряду й ав­торитарного білоруського є наступ на права трудящих, позбавлення їх осно­вних прав, які були виборені за більш ніж століття організованої боротьби в сфері праці. Можновладці парадоксаль­ним чином вважають, що саме це є пе­решкодою, яка заважає уряду України зробити нарешті свій народ щасливим. А уряд Білорусі вважає, що ймовірно, лише тоді вони зможуть почувати себе впевнено і спокійно, якщо будуть по­вністю контролювати працівника. Я вже зазначав, що ще в 1999 році був ви­даний Декрет, який увів систему стро­кових контрактів. Цього року набрала чинності нова редакція Трудового ко­дексу, до якого було перенесено цей Де­крет і ще один, який суттєво погіршив правове становище трудящих.

– Можете розповісти трохи шир­ше про переведення на строкові трудові контракти в Білорусі?

– Самі по собі вони не порушують права працівників, це поширена форма найму, але в цивілізованих країнах їх кількість ніколи не перевищує 20–25%. Укладають з тими, з ким доцільно, при цьому за суттєве погіршення правово­го становища працівникам збільшу­ють заробітну плату в 2–5 разів. У Біло­русі нічого такого не було. Усіх переве­ли на строкові трудові контракти, але суттєвого підвищення зарплати не від­булося. І що ми отримали: сучасне крі­посне право, працівники на строкових трудових контрактах не можуть за не­обхідності звільнитися. Уявіть, що пра­цівник знайшов більш привабливу ро­боту, а у нього контракт на 1–3 роки. Хоче перейти, але повністю залежить від роботодавця, і той йому, звісно, не дає цього зробити. У нас навіть свідомо порушують трудову дисципліну, але їх все одно роботодавець не звільнить, вважаючи своєю власністю.

У нас існує таке поняття, як депремі­ювання працівників. Навіть одноразове порушення трудової, виробничої і вико­навської дисципліни (пережиток радян­ських часів – політична лояльність). Якщо в січні було порушення, працівни­ка позбавляють премії протягом року, а вона складає половину заробітку.

Потім ввели систему надмірних штрафів за ненавмисне заподіян­ня шкоди. Якщо раніше на працівника можна було на­класти стягнення у розмірі місячної зарплати, то нині в розмірі трьох місячних зарплат.

Там ще прописана аморальна процедура, що працівник при пе­реході на іншу ро­боту зобов’язаний надати характе­ристику з попе­реднього місця роботи або й кількох. Відсто­ював свої трудо­ві права – отри­май «вовчий квиток» у ви­гляді негативної характеристики, і все. Робітник має бути «покірним гвинти­ком», цілковито залежним від робото­давця.

– БКДП своєю заявою підтримав українські профспілки в боротьбі за справедливу трудову реформу, про­ти наступу влади на права україн­ських трудящих і права профспілок. Чи плануєте ви інші практичні дії, спрямовані на підтримку україн­ських профспілок?

– Ми, ймовірно, взяли на себе невдяч­ну місію бути першими в ситуації щодо істотного погіршення становища прав працівників і профспілок, це відбулося у нас раніше, нас врятувала міжнарод­на профспілкова солідарність.

Ми справедливо вважаємо, що у нас не може бути вибору, і нам нічого не залишається, як проблему сусіда вважати своєю проблемою. Тому що вона завтра обов’язково прийде до тебе. Ми маємо дати по руках тим, хто прагне на свою користь розібратися з правами трудящих і профспілок.

Ми свідомо приймали заяву на під­тримку українських профспілок, і я можу підтвердити: ми готові до кон­кретних кроків, у тому числі приїха­ти і стати з вами плече до плеча, щоб продемонструвати свою і люд­ську, і професійну солідарність.

РОЗМОВЛЯВ ЮРІЙ РАБОТА

Усі новини