ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Василь ХАРА: «Руки геть від профспілкової власності!»

Ось уже місяць роботу десятків проф­спілкових оздоровниць, по суті, пара­лізовано. У розпал сезону їх керівники та посадові особи замість того, щоб ефективно управляти пансіоната­ми, масово запрошуються до проку­ратури для надання свідчень. Проко­ментувати цю дивну ситуацію ми попросили Голову Федерації профспі­лок України (ФПУ) Василя ХАРА.

– Василю Геор­гійовичу, у пресі з’явилася низка гучних заяв про те, що ФПУ нібито має наміри позбутися частини належ­ної їй власності. Уперше такі звинувачення пролу­нали з вуст кримського прем’єра Василя Джарти. Потім аналогічні заяви зробила Генпрокуратура. Так, її пресслужба пові­домила, що раніше про­дані об’єкти повернуто у власність профспілок. Зо­крема, йдеться про ліку­вальний та спальний кор­пуси санаторіїв «Орлине гніздо» і «Місхор», біоклі­матичну станцію санато­рію «Лівадія».

– Усе це провокація і брех­ня. Питання реалізації об’єктів, про повернення яких вони говорять, навіть не розглядалося нами. По­вторюю: це стовідсоткова брехня. Хай пред’являть громадськості та журналіс­там рішення судів, які ніби­то повернули цю власність. У наших опонентів немає і піввідсотка правди.

Вони поставили за мету створити негативний інфор­маційний фон довкола ФПУ, а потім під виглядом нібито наведення порядку і встановлення законності вилучити дуже ласі для них профспілкові оздоровниці.

– Усі ми були свідками, як два з половиною роки тому, перед Вашим об­ранням на посаду Голови ФПУ, відбувалися рейдер­ські атаки на майно проф­спілок, у тому числі навіть на київську будівлю Бу­динку профспілок. Влас­не, лише Ваш прихід по­клав кінець цим спробам. Сьогодні такі дії понови­лися. У чому їх причина?

– Порівняно з нинішніми, колишні події можна на­звати аматорством. Тоді за профспілкове майно боро­лися п’ять фінансово-промислових груп. Вони придумали простий, зухва­лий і потенційно ефектив­ний план щодо заволодін­ня членськими профспіл­ковими організаціями ФПУ. І, треба сказати, май­же добилися успіху.

Проти 32 центральних ко­мітетів і 16 регіональних об’єднань було сфальсифі­ковано протоколи про пе­реобрання складів колегі­альних органів профспілок і їх керівників на нібито проведених конференціях. На їх місця підготували ін­ших людей. Ці віртуальні конференції провели за участю людей сторонніх, що взагалі не мають до да­них питань жодного відно­шення.

З допомогою такого меха­нізму організатори нама­галися підмінити на папе­рі реальних профспілко­вих лідерів підставними. А продажні судді підтверди­ли ці липові рішення. За­лишалося тільки виконав­чим службам вигнати справжніх профспілкових керівників і членів колегі­альних органів профспілок і посадити своїх людей для прийняття рішень про про­даж профспілкової влас­ності оптом і відразу.

Лише завдяки моєму депу­татському званню ту рей­дерську атаку було відбито.

Нині ж дехто з тих людей винайшли іншу, страшні­шу схему атаки. Прикро, але зараз до неї підключи­лася державна машина в особі Генпрокуратури. За­вдання те саме – отримати профспілкову власність і розвалити ФПУ, щоб ми пе­ретворилися з впливового інституту громадянського суспільства на аморфну структуру.

– Чим пояснити живучість таких претензій?

– Тим, що 80% колишніх державних і відомчих санаторно-курортних за­кладів розікрадено. Лю­дей, що бажають розжити­ся чужою власністю, в Україні достатньо. Коли вони кидають жадібні по­гляди довкола, то бачать лише останні ласі шматоч­ки – профспілкову влас­ність. І їх не зупиняє, що це єдине в країні джерело на­стільки необхідних послуг для простих громадян: лі­карів, учителів, шахтарів, учених...

Ми боремося за оздоровни­ці не для того, щоб вони за­лишилися профспілкови­ми. Адже насправді ми не отримуємо прибутку, який могли б мати, поставивши справу на комерційні рей­ки. Ми розуміємо, якщо втратимо цю власність, то пересічні громадяни нашої країни ніде і ніколи не змо­жуть оздоровитися за при­йнятними цінами.

Найприкріше в цій ситуа­ції, що держава не звертає уваги на дану обставину. Лише в профсанаторіях за­лишилися відділення ме­дичної реабілітації. Люди­на після операції на серці, нирках, після інфаркту, ін­сульту проходить у нас ре­абілітацію, повертаючись до нормального життя, до роботи. Це колосальна дер­жавна функція, і її забезпе­чують оздоровниці проф­спілок. Але нашим чинов­никам, у тому числі в Генпрокуратурі, вона не зрозу­міла і не потрібна.

КАЛЕЙДОСКОП АБСУРДУ

– На брифінгу в Генпроку­ратурі 8 червня заявили, що у ФПУ збиралися пе­редати Будинок профспі­лок у власність іноземної інвестиційної компанії.

– Це брехня. Такого питан­ня на той час навіть не було на порядку денному. До нас багато хто зверта­ється з різними пропозиці­ями добудувати, розшири­ти будівлю Будинку проф­спілок. Таких листів десят­ки, як і в будь-якій устано­ві чи підприємстві. Поря­док їх розгляду такий: створюємо робочу групу, яка вивчає пропозиції, а потім доповідає на Прези­дії ФПУ – чи варта чогось ця справа? І лише після цього починається розгляд питання.

Сьогодні справді є лист од­нієї компанії. Президія ФПУ створила робочу гру­пу, щоб вона зробила висно­вки, чи варто займатися цією справою взагалі. Дня­ми робоча група вирішила не рекомендувати Президії ФПУ приймати рішення з даного питання. Хоча до­даткові приміщення нам потрібні для розміщення доброго десятка галузевих профспілок, що орендують площу на стороні.

Проте раніше, ще 23 травня, прокуратура надіслала роз­порядження, що забороняє розгляд того, що навіть не планувалося. І тут же тер­міново зажадала для пере­вірки купи документів.

Є кричущі випадки. Примі­ром, надіслано припис на­дати об’ємні документи за­гальним числом 85 наступ­ного дня після видання роз­порядження. Незважаючи на те, що більшість цих до­кументів лежать в архівах, причому в різних підпри­ємствах, розташованих у всіх куточках нашої краї­ни. Це нормальні вимоги?

І чому треба надавати від­разу всі документи? Якщо є необхідність уточнити дані щодо конкретного об’єкта – запитайте їх.

Днями ми отримали позовну заяву прокуратури Черкаської області, що сто­сується туристичного оздоровчого комплексу «Придніпровський» с. Ча­паєвки. Питання про ньо­го на виконкомі розгляда­лося ще 14 вересня 2001 року. Але при передруко­вуванні протоколу дру­карка припустилася тех­нічної помилки – замість 14 написала 10 вересня 2001 року. Тепер на цій підставі прокуратура ви­магає скасувати рішення виконкому і визнати пра­во власності ФПУ недій­сним, а об’єкт – держав­ним. І лише тому, що по­милилася друкарка? Усе це схоже на шизофренію.

Але є документи ще ціка­віші. Приміром, лист про­куратури з вимогою нада­ти документи на перевірку до 14 червня цього року. А сам лист у них у вихідних зареєстрований тим самим днем – 14 червня. Тобто нам треба було пред’явити документи за день до поя­ви листа – 13  червня. Інак­ше ми порушуємо закон. Або вимагають надати до­кументи до 16.00, а лист надходить у канцелярію ФПУ лише о 16 годині 20 хвилин. Абсурд.

І таких документів десят­ки. Так, 7 червня вимага­ють надати відомості того ж дня. А ось лист, що на­дійшов 27 травня об 11.00, в якому мене запрошують до Генпрокуратури на 12.00 того ж таки дня. Вимага­ють інформацію про те, як голосували члени Прези­дії і Ради ФПУ. Усе це схо­же на давно забуті методи авторитарного режиму.

Це свідчить про те, що вони в паніці, що на них чиниться тиск і вони зму­шені реагувати. Надсила­ють, наприклад, розпоря­дження без рішення суду про визнання недійсними документів на право влас­ності, датованих 2000 ро­ком. При цьому не наво­дять підстав для таких дій. Просто вимагають – і все!

Повідомляють про пору­шення кримінальних справ, яких не існує. У Криму справа доходить до відкритого тиску і погроз, коли з прокуратури до ке­рівників наших підпри­ємств уночі з’являються десятеро осіб і вимагають надати документи. Відбу­вається суцільне безза­коння. До прокуратури по всій країні викликають сотні наших людей, вима­гають відповісти, як вони голосували на Президії ФПУ, назвати прізвища членів виборних органів, членів рад, членів комісій і т. ін. А втручання у вну­трішні справи профспі­лок, тим більше щодо го­лосування, заборонено українськими законами.

У Законі «Про прокурату­ру» (ст. 8) ідеться про те, що розпорядження склада­ють «коли порушення за­кону мають очевидний ха­рактер». У них має бути де­тально вказано, які поло­ження закону порушено, в чому полягає порушення і т. ін. Але на все це їм на­плювати – ви зобов’язані надати всі наявні докумен­ти. І все! Я відправив до Генпрокуратури депутат­ський запит: які закони ми порушили? Відповіді на мій запит досі немає.

– Але ж усе це робиться зі шляхетною метою – по­вернути пансіонати дер­жаві?

– ...Щоб через місяць вони опинилися в приватних ру­ках. Я стовідсотково запев­няю, що власність, якою ми володіємо, – не держав­на, а профспілкова. Це неодноразово підтверджува­лося рішеннями судів най­вищих рівнів. Адже це пи­тання піднімалося не раз, і ми незмінно доводили свою правоту. У нас є всі державні документи, які підтверджують, що все, чим ми володіємо, нале­жить лише профспілкам і нікому іншому. І тому на­віть якщо б ми і вирішили щось продати, то це наше право. І нікому не дозволе­но втручатися.

У Конституції немає тако­го поняття, як колективна власність, є лише держав­на, муніципальна і при­ватна. Зовсім недавно, з ухваленням нового закону про акціонерні товари­ства, ми переробили ста­тути наших АТ – відтепер вони називаються приват­ні акціонерні товариства «Укрпрофоздоров» і «Укрпрофтур». А приватна власність, за Конституцією, є недоторканною. Тому вони не мають права торкатися її своїми бруд­ними руками! Вони ж лі­зуть не в свої справи і по­стійно брешуть. Навіть думок не виникало робити те, про що вони говорять!

– Вас намагаються звину­ватити в спробах розпро­дати профспілкові оздо­ровниці. Але як чинити з тими, що не приносять прибутку? Можливо, справді краще позбутися цих об’єктів, аніж щоро­ку зазнавати збитків від їх утримання?

– Слід відверто визнати, що наші підприємства не над­то добре функціонують в ринкових умовах. Тут ми в певному сенсі залишилися радянськими: головне для нас – обслуговувати людей, надавати їм послуги за до­ступну ціну. Нині маємо 49 об’єктів, які протягом п’яти років працюють нерента­бельно або взагалі не пра­цюють. Тобто об’єкт стоїть, ми сплачуємо за оренду землі, сторожам, персона­лу, що обслуговує інженер­ні комунікації, тощо. Ми намагалися розглянути пи­тання реалізації таких об’єктів. Нормальний влас­ник і місяця б їх не тримав у такому стані. А ми тягне­мо з цим п’ять років. Є об’єкти, які ми продавати­мемо, подобається це їм чи ні: старі гаражі, колишні меблеві цехи, що нічого не виробляють.

ФПУ раніше приймала рі­шення про реалізацію збит­кових об’єктів. Але хочу вам доповісти: на сьогод­нішній день, за два з поло­виною роки мого керівни­цтва Федерацією не прода­но жодного квадратного метра. Це свідчить про одне: те, що ми хочемо про­дати, нікому не потрібне.

– Тобто в далекій провін­ції оздоровниці нікого не цікавлять, а в Криму до них особливий інтерес?

– У Криму їх не цікавлять санаторії, їм потрібна кримська земля, на якій вони розташовані.

На жаль, органи Генпро­куратури опустилися до рівня «столу замовлень» у виконанні вимог Василя Джарти. Дійшло до грубо­го, протиправного, неза­конного втручання в ста­тутну діяльність ФПУ. Представники Генпроку­ратури протягом двох днів намагалися вилучи­ти документи в акціонер­них товариствах ФПУ. До Генеральної прокуратури викликалися заступник Голови і працівники апа­рату ФПУ.

УДАР У СПИНУ

– Хто стоїть за цими спро­бами?

– Мені важко відповісти на це запитання. Але прем’єр-міністр Криму ви­ступив 23 травня, і того ж дня до мене прийшли пра­цівники прокуратури. Ду­маю, тут існує прямий зв’язок. Вони паралізують роботу керівників наших оздоровчих закладів. При­чому в сезон, на піку по­треб громадян у санаторно-курортному лікуванні й оздоровленні.

Але я людина віруюча, тож твердо переконаний, що всі, хто сьогодні знева­жає закон та інтереси лю­дини праці, будуть пока­рані Богом.

– Що Ви маєте намір ро­бити далі?

– Для нас головна зброя проти прокурорської «нава­ли» – це гласність. Замість того щоб зустрітися і вста­новити істину, вони багато­разово посилили тиск, на­пади, погрози і повідомлен­ня про нібито порушені кримінальні справи.

Зараз вони, звичайно, по­чнуть порушувати кримі­нальні справи з будь-якого приводу, адже розв’язано війну. Уже пред’явлені претензії з ви­лучення конкретної влас­ності. Замість того, щоб захищати українців, вони зневажають інтереси 8 мільйонів громадян, що є членами профспілок.

– Як зарубіжні профспіл­ки сприймають спроби заволодіти власністю громадської організації?

– Засуджують втручання в діяльність профспілок і вже заявили про солідар­ність з нами Міжнародна конфедерація профспілок, Загальна конфедерація профспілок, Загальна фе­дерація праці Португалії, Центральне об’єднання трудящих Бразилії, Цен­тральна організація фін­ських профспілок, Конфе­дерація праці Болгарії «Подкрепа». Всі вони наді­слали листи Президенто­ві, Прем’єр-міністрові і Генпрокуророві з вимогою забезпечити дотримання міжнародних прав і стан­дартів, Конституції та на­ціонального законодав­ства і припинити втручан­ня у внутрішні справи профспілок.

Одна лише Міжнародна конфедерація профспілок, яка є соціальним партне­ром Євросоюзу, об’єднує майже 180 мільйонів лю­дей. Гадаю, буде дуже не­приємно, якщо тему втру­чання в профспілкові спра­ви піднімуть на рівні ЄС.

– Що з приводу подібних дій прокуратури – цього державного органу – ду­мають Ваші колеги з Вер­ховної Ради?

– Більшість із них не схва­люють таких дій. Але мене в цій історії хвилює ще один дуже важливий аспект. Увесь той негатив, який збурюють прем’єр-міністр Криму і прокура­тура, проектується на Президента країни – адже наше суспільство звикло покладати відповідаль­ність на тих, хто нагорі.

Я твердо переконаний, що Віктор Федорович не знає всіх подробиць і до цього абсолютно не причетний. Я вірю, що наша перша зу­стріч із ним розставить все по своїх місцях. І я не приховую, що поділяю по­гляди Президента і є його прихильником.

Біда в тому, що ініціатори цього беззаконня, нападок на профспілки не розумі­ють, що своїми діями ви­кликають у суспільства не­нависть до влади. А влада завжди асоціюється з Пре­зидентом. Адже їх само­правні вчинки зачіпають десятки тисяч людей! А ра­зом із родинами, сусідами, людьми, яким це розпові­дають, – уже мільйони. Із чим у такому разі ми при­йдемо на вибори восени 2012 року? Із тим негати­вом, який несуть ці люди?

08.07.2011

Валерій РЕШЕТНІКОВ, для «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини