ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Олексій Романюк: «Процесам нехтування трудовими правами найманих працівників можуть протистояти лише профспілки. І це зобов’язує нас бути більш активними, послідовними та наполегливими»

Напередодні галузевого професійного свята – Дня працівників житлово-ко­мунального господарства і побутового обслугову­вання населення «ПВ» по­спілкувалися з головою Профспілки працівни­ків житлово-комунально­го господарства, місцевої промисловості, побутово­го обслуговування насе­лення України Олексієм Романюком про ситуацію в галузі й те, що можна зробити для її поліпшення.

– Житлово-комунальна сфера – особлива сфера економіки країни. Ми знаємо, що це багатостраж­дальна галузь. Яка глибина її сьо­годенних проблем?

– Складна економічна ситуація, від­сутність припливу інвестицій, убогість соціальної політики, заангажована су­дова система, розквіт корупції, недо­сконала банківська система – ось дале­ко не вичерпна характеристика ниніш­нього періоду. І все це, звісно, посили­ло та загострило проблеми, що накопи­чилися в галузі у попередні роки.

Більшість суб’єктів господарюван­ня житлово-комунального сектору че­рез брак коштів на модернізацію зму­шені працювати на застарілому облад­нанні й постійно ремонтувати зношені інженерні комунікації. І свої виробни­чі завдання їм нерідко доводиться ви­конувати лише «на голому ентузіазмі».

Минулого року додалася ще й про­блема недосконалої та невиваженої цінової політики.

Необґрунтоване підвищення ціни на природний газ потягнуло за собою здорожчання товарів та тарифів на житлово-комунальні послуги. І заруч­никами в цій ситуації знову стали жит­лово-комунальні підприємства, спіл­чани та більшість громадян країни.

Не дозволяють нормально працю­вати колективам підприємств тепло­вого, водопровідно-каналізаційного господарства їхні мільярдні борги, які виникли з вини держави ще 2015 року.

На жаль, головна вимога щодо зни­ження ціни на природний газ фактич­но загубилася серед інших питань, які ставили перед Урядом профспілки під час своїх протестних дій. Кабмін вза­галі визнав її не економічною чи соці­альною, а популістською.

– А які проблеми, пов’язані з профспілковою діяльністю, най­більше Вас турбують?

– Їх важко відокремити від виробни­чих. Проте, відверто скажу, досить неочікувано після Революції гідності за­гострилася проблема взаємовідносин з владою, посилився наступ на права профспілок, на їх майно. Турбує також проблема профспілкового членства.

У травні п.р. на засіданні Ради ФПУ буде розглянуто питання про виклики та загрози сучасному профспілковому руху. І це питання є вкрай актуальним не тільки для Федерації, а й для кож­ної її членської організації.

Останніми роками відбулися зна­чні зміни в структурі галузей економі­ки, які, на жаль, не оминули й нашу профспілку. Так, підприємства місько­го електротранспорту перейшли з житлово-комунальної сфери в підпо­рядкування Міністерства інфраструк­тури. Окремі підприємства теплопос­тачання та водопровідного господар­ства «розчинилися» в енергетичному комплексі.

У зв’язку з приватизацією та акціо­нуванням утворилися нові організа­ційні форми господарювання в секторі житлового обслуговування. І біль­шість з них наразі досить відчутно змі­нюють усталені трудові відносини.

Наша житлово-комунальна галузь через непросту специфіку та незадо­вільний фінансовий стан багатьох під­приємств стала однією з найбільш конфліктогенних. Понад 15% трудо­вих спорів від загальної кількості за­реєстрованих у НСПП належать саме до цієї сфери.

Мають місце випадки, коли вихід з лав профспілки або перехід до іншої профспілки наших первинок відбува­ється з ініціативи роботодавця за змо­вою з фейковими, кишеньковими профлідерами.

У сучасному профспілковому русі країни сформувалося чимало й інших проблем, до яких можна віднести під­міну, розмивання профспілок різними громадськими організаціями, знижен­ня престижу роботи в профспілкових органах у зв’язку з недостатньою захи­щеністю працівників, залежністю го­лів первинних профорганізацій від ро­ботодавців.

Водночас, як показує світова прак­тика, процесам нехтування трудовими правами найманих працівників мо­жуть протистояти лише профспілки. І це зобов’язує нас бути більш активни­ми, послідовними та наполегливими.

– Як Ви вважаєте, що можна зро­бити сьогодні для поліпшення си­туації?

– Насамперед, ми повинні докорін­но переглянути свої взаємовідносини з партнерами по соціальному діалогу та максимально використати перего­ворний процес, як основний інстру­мент стабілізації і зміцнення грома­дянського суспільства, мінімізації со­ціально-трудової конфліктності і ва­жіль у справі захисту прав найманих працівників, чиї інтереси ми представ­ляємо. Нам украй необхідні нові соці­альні відносини, побудовані насампе­ред на принципах конструктивного соціального партнерства.

Хочу зазначити, що ЦК профспілки докладає максимальних зусиль для налагодження переговорів та укладен­ня галузевих угод з нашими профіль­ними міністерствами, відомствами та роботодавцями. І наші представники в ході переговорів та формування цих важливих документів домагаються, щоб кожен пункт галузевої угоди був конкретним, приносив працівникам користь і підлягав контролю.

У галузевій угоді, яку ми уклали з Мінрегіоном України й Об’єднанням роботодавців житлово-комунального господарства та продовжили термін її дії до 2021 року, профспілкова сторона домоглася того, що з 2019 року ставку робітника І розряду встановлено в роз­мірі не менше 160% розміру прожитко­вого мінімуму для працездатних осіб. Уперше ми із соціальними партнера­ми затвердили дві сітки міжрозрядних тарифних коефіцієнтів із застосуван­ням простих видів робіт та робіт серед­ньої складності, а також для складних і особливо складних видів робіт.

Варто зазначити, що з кожним ро­ком у наших галузевих угодах збіль­шується кількість положень прямої дії, які раніше мали рекомендаційний характер.

Так, з метою залучення та закрі­плення кваліфікованих кадрів на під­приємствах теплового, водопровідно- каналізаційного господарств сторони домовились розробити відповідні сти­мулюючі положення. І це стане нор­мою колективних договорів цих під­приємств.

Хочу зазначити, що не всюди наші зміни та доповнення до галузевих угод сприймалися позитивно.

В окремих випадках нас критикува­ли роботодавці, які не хотіли мати зайвого клопоту з підвищенням тариф­них ставок, тобто підвищенням рівня оплати праці на очолюваних ними під­приємствах.

Нам довелося провести значну роз’яснювальну роботу з такими керів­никами. Переконати їх, що економія на заробітній платі працівників, які виконують важку і не завжди приємну роботу, неминуче призведе до відтоку кваліфікованих кадрів, які вже сьогод­ні знають дорогу до інших країн, де аналогічну працю оцінюють досить високо. І цілком можливо, що з часом узагалі нікому буде працювати в цій сфері обслуговування.

Найбільшого ефекту досягають ті обласні організації профспілки, які укладають свої територіальні галузеві угоди з управліннями чи департамен­тами житлово-комунального госпо­дарства при облдержадміністраціях або місцевими органами влади.

Вагомим мотиваційним фактором щодо профспілкового членства слугує правозахисна робота та громадський контроль за безпечними умовами пра­ці. Минулого року завдяки втручанню та сприянню профспілкових органів на користь членів профспілки було ви­несено майже 5,4 тис. судових рішень, а сума коштів, присуджених до стяг­нення, перевищила 31,6 млн грн.

Високим є авторитет тих профорга­нізацій, які зберегли й опікуються сво­їми та відомчими санаторіями-профі­лакторіями, дитячими оздоровчими закладами, базами відпочинку. Пред­метно цією роботою займаються Дні­пропетровська, Харківська, Одеська, Закарпатська, Полтавська, Сумська, Миколаївська, Чернівецька обласні ор­ганізації профспілки та профкоми низ­ки галузевих підприємств м. Києва.

Наступ на права найманих праців­ників та профспілок потребує адекват­ної реакції; вимагає від профспілкових лідерів, членів виборних органів проф­спілки усіх рівнів повної самовіддачі, послідовності, наполегливості та стій­кості. Наразі більшої ваги набувають питання підготовки профспілкових ка­дрів та підвищення кваліфікації профактиву, сучасного інформаційного за­безпечення, індивідуальної роботи із спілчанами та працівниками, які ще не охоплені профспілковим членством.

Для нас наразі дуже важливим є по­ширення ідеології сучасного профспіл­кового руху, яка передбачає самоорга­нізацію найманих працівників для за­хисту своїх прав та інтересів, усвідом­лене членство в профспілкових лавах, активні та солідарні дії спілчан.

– Наша розмова відбувається на­передодні галузевого професійного свята. Що б Ви побажали спілча­нам – працівникам галузевих під­приємств?

– Насамперед хочу щиро подякува­ти трудівникам галузі за самовіддану та відповідальну працю. І побажати міцного здоров’я, терпіння та витрим­ки, оскільки їм доводиться в умовах кризового сьогодення забезпечувати потреби людей у повсякденних життє­во необхідних послугах.

Ну і, звісно, щастя, миру та добра всім спілчанам та їхнім родинам.

РОЗМОВЛЯЛА ЛЮДМИЛА РОСТОВА

16.03.2019

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини