ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Юрій Піжук: «Ключовим при проведенні реформ має бути принцип справедливості»

Сьогодні в суспільстві багато говорять про те, чи по­трібні профспілки, чи реально захищають вони пра­ва трудящої людини, і чи є у них майбутнє? На ці та інші запитання «ПВ» відповів голова Профспілки працівників державних установ України Юрій Піжук.

– У лавах Профспіл­ки праців­ників держустанов України, яку Ви очолюєте, нарахо­вується близько 220 тис. спілчан. Це одна з найбільших профспілкових організацій у нашій країні. Як жи­веться такій потужній організації?

– Дійсно, ми є не тільки однією з найчисельніших профспілкових орга­нізацій, а й багатогалузевою. У струк­турі нашої профспілки – 25 регіональ­них, 433 територіальних і 8386 первин­них організацій. Багаторічний досвід діяльності Профспілки працівників держустанов дає підстави запропону­вати кожному, хто націлений на ре­зультат своєї праці, свій захист та під­тримку задля успішного професійно­го майбутнього.

– І все ж таки, Юрію Микола­йовичу, для чого потрібна проф­спілка?

– Кожен член профспілки, як пра­вило, чекає реальної допомоги і ста­вить абсолютно справедливі питан­ня: «Що ж дає йому організація, до лав якої він вступив?», «Що він отри­має за свій відсоток профспілкових внесків?». Для багатьох профспілко­ві організації, як і раніше, залиша­ються тим джерелом, звідки можна отримувати пільгові путівки до са­наторіїв та будинків відпочинку для себе і для членів сім’ї, до дитячих оздоровчих таборів для дитини, но­ворічні подарунки, матеріальну до­помогу тощо.

На жаль, ми недостатньо робимо для того, щоб у нашому суспільстві люди відчули, в чому ключова роль і значення профспілок, принаймні, в порівнянні з розвинутими євро­пейськими країнами, де їх позиції дуже сильні і з ними рахуються. Од­нак, на моє тверде переконання, мало бути просто членом профспіл­ки, важливо ще знати, навіщо ти тут і поставити собі запитання: що ти зробив для профспілки?

Користуючись нагодою, хочу ска­зати окремі слова вдячності проф­спілковим активістам. Сьогодні бути профспілковим активістом непросто, незважаючи на досягнення профак­тиву, – колективний договір поширю­ється на всіх, індексація заробітної плати теж, путівок немає, лікарня­ний лист оплачують незалежно від членства в профспілці тощо. Мало хто здатен домагатися своїх прав, щоб не зіпсувати взаємини з робото­давцем. І я думаю, що варто замисли­тись над тим, що саме профспілкові активісти через свою активну пози­цію вирішують цілу низку різних конфліктних ситуацій, що виника­ють в організації, стоять на передо­вій при вирішенні соціальних пи­тань, питань атестації, укладання трудових договорів, розподілу наван­таження, скорочення, представни­цтва в судах.

– Як Ви вважаєте, чи потребує нинішня профспілкова робота якісних змін і яких саме?

– Безперечно, профспілці дово­диться змінюватись, адаптуючись до середовища, яке постійно ускладню­ється. Ми працюємо над тим, щоб профспілка перетворилася на ефек­тивну, оперативно реагуючу і дина­мічну організацію. Спілчани вимага­ють відповідності сучасним реаліям, ставлять перед лідерами всіх органі­заційних ланок все більш високу планку для здійснення захисту своїх прав і підвищення значущості проф­спілки. Ми весь час пересвідчуємось у цьому в рамках проведення зустрі­чей з трудовими колективами, а та­ких зустрічей чимало. Більш того, навіть ті, хто не перебуває в наших лавах, говорять про необхідність іс­нування та розвитку профспілки.

Ми – впевнений голос державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, праців­ників державних установ, правоохо­ронних органів, банків, судів та сту­дентів. І цьому є чимало прикладів. Ми переконані в тому, що робота по­винна бути безпечною, оплата праці – справедливою, а кожен працівник повинен мати можливості для осо­бистісного розвитку. І щоб це забез­печувати, ми використовуємо багато­річний успішний досвід захисту тру­дових та соціально-економічних прав наших спілчан.

Необхідна зміна підходів і до ді­яльності самих профспілкових орга­нізацій, що виражається в переважно­му розвитку правозахисної роботи, зміцненні організаційної структури та вдосконаленні фінансової і, зви­чайно, інформаційної роботи. Нена­лежно підготовлена інформація про роботу профспілкової організації або її відсутність в інформаційному про­сторі створює враження про її безді­яльність і породжує вихід працівни­ків з профспілки.

– Як складаються відносини із соціальними партнерами?

– Ми розуміємо, що шлях до гід­ного життя непростий. Ми розуміє­мо, що реформи йдуть болісно. Вже кожен з нас це відчуває, в тому числі і на власному гаманці. Без сумніву, треба змінюватися і у власному сприйнятті світу, і у суспільних від­носинах. Але не викликає сумніву й те, що ключовим при проведенні цих реформ має бути принцип справедли­вості. Реалізація реформ вимагає ви­сокого рівня соціальної і правової сві­домості, відповідальності та ефек­тивної взаємодії влади, бізнесу і профспілок.

Один з пріоритетів профспілки – бути дієвою стороною соціального діалогу на національному, галузево­му, територіальному та локальному рівнях. На мою думку, це має бути діалог із соціальними партнерами насамперед з питань зайнятості, оплати, безпеки праці, оподаткуван­ня, соціального розвитку, ефективно­го використання виробничого та тру­дового потенціалу країни тощо.

Із соціальними партнерами нам поталанило. Нам вдалось спільно ви­будувати добрі партнерські відноси­ни з міністром Кабінету Міністрів України, який опікується питаннями реформування державної служби і докладає усіх можливих зусиль для впровадження цієї реформи, особли­во в питаннях, пов’язаних з відстою­ванням позиції щодо належної опла­ти праці працівників державних ор­ганів. Ми тісно співпрацюємо з Мі­ністерством соціальної політики України й особисто міністром Андрі­єм Ревою – людиною небайдужою, яка весь час намагається вирішити питання по суті, не боїться брати на себе відповідальність.

Реформа державної служби є не тільки однією з найбільш нагальних на сьогодні, це перша реформа, від успішності якої залежить реформу­вання країни в цілому. Саме завдяки тісній співпраці з Національним агентством України з питань держав­ної служби й особисто головою агент­ства Костянтином Ващенком нам вдалось вирішити чимало складних питань при впровадженні нового за­кону про державну службу, уникну­ти серйозних скорочень, знайти бага­то компромісних рішень.

На моє тверде переконання, дер­жава зобов’язана скористатися цією реформою для встановлення таких правил для державних службовців, які будуть влаштовувати суспіль­ство. Звичайно, необхідно створити умови, щоб сама думка йти на дер­жавну службу заради нетрудових до­ходів була небезпечною. І насправді в законі для цього багато чого випи­сано. Плюс необхідно переглянути антикорупційне законодавство з ме­тою залатати існуючі в ньому дірки.

Однак з іншого боку, чиновники і кандидати в чиновники повинні мати чітку перспективу кар’єрного зрос­тання та підвищення зарплат. Адже сьогодні в приватний бізнес ідуть кращі фахівці нижчої і середньої лан­ки, чиї посади аж ніяк не передбачали участь у корупційних схемах.

Більш того, хочу вас запевнити, всупереч політично підігрітій у сус­пільстві думці, що більшість держав­них службовців – не злодії і навіть не дармоїди, а справжні громадяни, які, попри все, сумлінно роблять свій вне­сок у розбудову країни.

Хочу окремо відзначити якісні партнерські стосунки з Державною прикордонною службою України, Державною службою України з над­звичайних ситуацій, Державною службою України з питань праці, Де­партаментом поліції охорони Націо­нальної поліції України, Державною казначейською службою України, Державною архівною службою Укра­їни, Державною аудиторською служ­бою України тощо. Ми маємо надій­них партнерів на регіональному та територіальному рівнях. З метою по­силення захисту спілчан, особливо під час проведення реформ, нами під­писано цілу низку угод та меморан­думів про співпрацю з губернатора­ми та головами обласних рад.

Якщо говорити загалом, то від­сутність розуміння суті профспілко­вої роботи деякими керівниками теж має місце. Адже від того, як ставить­ся керівник до профспілки, багато в чому залежить і профспілкове член­ство. Далекоглядному, розумному, впевненому в собі, компетентному керівникові профспілкова організа­ція просто необхідна. З її допомогою він вирішує не тільки соціальні за­вдання, а й питання, пов’язані з функ­ціонуванням організації чи установи в цілому.

Там, де керівник розуміє значи­мість профспілки і разом з профспіл­кою вирішує проблеми поліпшення умов праці, створює більш комфорт­ні умови для співробітників у рамках колективного договору, піклується про престиж голови первинної проф­спілкової організації, там немає про­блем з профспілковим членством. Адже профспілка – це помічник у ви­рішенні соціальних і особистих пи­тань працівників, партнер у забезпе­ченні трудової і виробничої дисци­пліни, помічник у вирішенні трудо­вих спорів і т. ін.

Не потрібно боятися наявності профспілкової організації, оскільки її наявність впорядковує рішення безлічі питань і проблем. Якщо між партнерами немає домовленості, і вони не прагнуть до неї, то це неми­нуче позначиться і на колективі. Ми завжди намагаємось пояснити, що співпрацюючи з профспілкою, робо­тодавець отримує соціального парт­нера, який діє відповідно до закону і несе всю повноту відповідальності.

– У червні цього року Ви були нагороджені цінним подарунком від Прем’єр - міністра України, а Президент України вручив Вам високу державну нагороду – орден «За заслуги» III ступеня за ваго­мий особистий внесок у державне будівництво. Що відчуваєте?

– Безперечно, в першу чергу я сприймаю це не як особисту нагоро­ду, хоча це дуже приємно, а як визна­ння Профспілки і того внеску, який робить наша організація у розбудову держави. Дуже важливо й те, що пер­ші особи держави розуміють роль громадськості у побудові демокра­тичного суспільства, зокрема проф­спілок. І що найголовніше – підтри­мують нас у прагненні бути актив­ним учасником процесів перетво­рень у державі.

– Ми знаємо про цілу низку конкретних справ, які Ви, крок за кроком, здійснюєте задля розбу­дови Профспілки, зміцнення її ав­торитету. Розкажіть про свої заду­ми в цьому напрямі.

– Звичайно, ми не стоїмо на місці. Так, лише за останній рік народились і вже втілюються багато проектів. У рамках спільного проекту «Розвиток державного сектору в Україні» між Профспілкою працівників держуста­нов України та Профспілкою держ­службовців Швеції Fackf rbundet ST здійснюється навчання профспілко­вих активістів та формується ефек­тивна мережа профспілкових лідерів. Інституційною базою для навчання у профспілці є Центр профспілкових знань та його чотири регіональних представництва: Західне (м. Івано- Франківськ), Східне (м. Кремінна), Південне (м. Скадовськ), Північне (м. Чернігів). Передбачається, що в рамках проекту у 2018 році навчати­муться орієнтовно до 350 осіб (105 осіб у Центрі та по 60 осіб у регіональних представництвах).

Нашою метою є створення ефек­тивно діючої системи дитячих оздо­ровчих закладів Профспілки, і сьо­годні вся увага виборних органів Профспілки й моя особисто спрямо­вана на їх відновлення та підтримку. Зокрема, реконструкція корпусів та покращення матеріально технічної бази ДОТ ім. Гагаріна у м. Скадов­ську. На черзі така підтримка плану­ється і щодо решти дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, таких як «Світанок» у м. Луцьку та «Вог­ник» у м. Ужгороді, «Дружба» в м. Одесі. Саме такі проекти підвищу­ють рівень усвідомленого членства.

На перспективу ми ставимо за­вдання повною мірою охопити ще одне джерело співфінансування на­ших проектів і заходів через залучен­ня зовнішніх ресурсів, необхідних для реалізації поставлених завдань і про­ектів. Так, за підтримки Центру солі­дарності в Україні Американської фе­дерації праці та Громадської організа­ції «Трудові ініціативи» для молодих профспілкових активістів, голів та членів молодіжних рад нашої Проф­спілки проводяться семінари та тре­нінги на різну тематику із залученням досвідчених тренерів. Проведено три­денні навчальні семінари на теми профспілкової комунікації та мотива­ції. Подальша співпраця на 2018–2019 роки у цьому напрямі передбачає збільшення кількості заходів та роз­ширення географії їх проведення. Зо­крема, планується проведення трьох тематичних семінарів у Миколаєві, Харкові, Тернополі на теми: гендерна рівність, профспілкові цінності, солі­дарні дії, толерантне ставлення, права людини, дотримання особистих прав на робочому місці.

– Чи могли б Ви назвати лю­дей, які вплинули на Ваше ста­новлення?

– Щодо фахового становлення як державного службовця, це, звичайно, Тимофій Мотренко, начальник Головдержслужби (2003–2011 рр.), який по суті стояв у витоків сучасної державної служби. А на профспілко­вій ниві, безперечно, це Тетяна Нікі­тіна – екс-голова Профспілки. У пер­шу чергу, це сповідування профспіл­кових цінностей, принциповість, ро­зуміння процесів, що відбуваються, і звичайна людяність.

– Чи бачите Ви в молоді пер­спективу для профспілкового руху?

– Молодь – це величезний страте­гічний ресурс, за неї сьогодні необхід­но боротися. Нашою головною метою є не лише охоплення молоді проф­спілковими ідеями, навчанням, по­кращення комунікацій, а й формуван­ня сильної молодіжної профспілкової мережі та кадрового резерву проф­спілки. Насправді, молодь Профспіл­ки працівників держустанов України – це насамперед патріотичні, профе­сійні, сучасні та чесні люди! Ми пи­шаємось нашою Молодіжною радою, створюємо всі необхідні умови для її розвитку та діяльності.

На завершення розмови хотілося б сказати: не треба боятись жити, не­обхідно долати власну інертність, змінювати себе, свій стиль роботи. Ми маємо навчитись не просто слуха­ти, а й чути і розуміти один одного, тільки тоді ми досягнемо бажаних ре­зультатів. Разом ми можемо більше!

РОЗМОВЛЯВ

ЮРІЙ РАБОТА,

ПРЕС-СЛУЖБА ФПУ

Усі новини