ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

МІСІЯ – ЗАХИЩАТИ ТА РЯТУВАТИ ДІТЕЙ

У лютому 2019 року Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1 відзначатиме своє 30-річчя. Роки діяль­ності були наповнені розвитком, боротьбою за дитя­че здоров’я. Сьогодні цей провідний медичний за­клад столиці відомий своїми висококваліфікованими лікарями, чуйним і уважним середнім і молодшим медперсоналом, сучасним діагностичним і лікуваль­ним обладнанням, ефективними технологіями.

Про роботу закладу в умовах сьогодення розповідає його керівник –головний лікар, лікар-педіатр Юрій КОЖАРА.

– Ю рію Олексан­дровичу, роз­кажіть про за­клад, який Ви очолюєте.

– Лікарня розпочала роботу у лютому 1989 року як дитячий лікувальний за­клад Мінського району м. Києва. Пізні­ше вона стала базовим закладом кафедр Національної медичної академії після дипломної освіти ім. П. Л. Шупика. Пер­шими кафедрами, що розпочали свою роботу у 1989 році, були кафедри дитячої анестезіології та реанімації, променевої діагностики, дитячої неврології, уроло­гії, отоларингології, педіатрії. Розширю­валася лікувальна та діагностична база. Протягом 10 років удосконалювалися взаємозв’язки з лікувальними заклада­ми міста, науково-дослідними інститу­тами, міжнародними організаціями.

За цей час лікарня стала багатопро­фільною. Розпочали свою роботу кафе­дри дитячої хірургії, інфекційних хво­роб, нефрології.

На початку 2000-х років у лікарні була відкрита й успішно функціонує міська консультативна поліклініка, створена виїзна реанімаційна бригада для всіх ди­тячих стаціонарів міста. Завдяки зусил­лям і підтримці Департаменту охорони здоров’я м. Києва, Київської міської дер­жавної адміністрації було відкрито від­ділення реанімації новонароджених, оснащене найновішим обладнанням і реанімаційним автомобілем.

Була значно покращена матеріаль­но-технічна база лікарні, проведено частковий капітальний ремонт фасадів лікарні.

У 2016 році відкрито сучасне травма­тологічне відділення, створений центр орфанних захворювань. У квітні 2017 року, після проведення капітального ремонту, відкрито приймальне відді­лення, в перспективі –відділення екс­треної медичної допомоги. У червні 2017 року відкритий травматологічний пункт, на початку 2018-го завершено ка­пітальний ремонт операційного блоку (планового) та відділення анестезіоло­гії з ліжками для інтенсивної терапії.

Сьогодні лікарня продовжує шлях до розвитку та вдосконалення надання медичної допомоги. Впроваджуються новітні методи діагностики та лікуван­ня, збільшується кількість кафедр. Ви­сокотехнологічне обладнання та вели­кі фахові можливості її персоналу на­дають підставу для виконання лікар­нею понад 10 загальнодержавних і міських соціальних програм.

– Ваша лікарня має добру репу­тацію. Яку кількість дітей лікуєте протягом року?

– За роки існування в лікарні про­йшли лікування понад 450 тис. дітей. Щорічно ми лікуємо близько 18–19 тис. дітей. Приймаємо пацієнтів від наро­дження і аж до повноліття.

– Це тільки кияни?

– Із загальної кількості пролікованих 1,5–2 тис. – діти з різних регіонів Украї­ни, які приїжджають до Києва як до останньої інстанції, де сподіваються отримати високоякісну, професійну ме­дичну допомогу. І ми не маємо права їм відмовити.

– З якими діагнозами найчастіше потрапляють маленькі пацієнти?

– В основному це діти із захворюван­нями органів дихання (ГРВІ, гострими ларинготрахеобронхітами, пневмонія­ми), інфекційними захворюваннями (ГКІ – гостра кишкова інфекція), захво­рюваннями сечостатевої системи (цис­тити, пієлонефрити, вроджені вади роз­витку сечостатевої системи), невроло­гічними захворюваннями (ДЦП, епі­лепсія), хірургічними (грижі, апенди­цити та ін.), а також діти з орфанними захворюваннями: гемофілією, муковіс­цидозом, системними захворюваннями сполучної тканини, імунодефіцитними станами, фенілкетононурією.

– Які напрями є профільними у вашій лікарні?

– Сьогодні у складі КМДКЛ № 1 функціонують відділення: інфекційне – для лікування ГРВІ та їхніх усклад­нень, неврологічне, урологічне, нефро­логічне, гемодіалізу, патології новона­роджених, отоларингологічне, кардіо­ревматологічне, анестезіології та інтен­сивної терапії, анестезіології та інтен­сивної терапії новонароджених, загаль­нохірургічне, гнійно-септичної хірургії, загальної педіатрії з орфанними ліжка­ми, інфекційно-боксоване з ліжками для лікування дітей з ВІЛ/СНІД, відновлю­вального лікування, променевої діа­гностики, функціональної діагностики, трансфузіології, центральне стериліза­ційне. Також функціонують клінічно- діагностична лабораторія та операцій­ний блок.

На базі лікарні створені та працю­ють такі міські центри: хронічного ге­модіалізу, епілепсії; дитячої імуноло­гії, нефрології, консультативна міська поліклініка, Орфанний центр.

Також у нас розташовані 11 кафедр НМАПО ім. П. Л. Шупика, дитячий від­діл Українського науково-дослідного інституту урології, кафедра педіатрії № 2, яка розташовується на базі декіль­кох відділень.

Це напрями, які дозволяють ліка­рям своєчасно встановлювати пра­вильний діагноз і призначати відпо­відне лікування.

– Яка кількість працівників сьо­годні у закладі?

– Лікарня – це не тільки висококласне обладнання, а й люди, котрі тут працю­ють. На сьогодні колектив складається з 785 працівників, з яких 140 лікарів (педі­атри та профільні спеціалісти), 300 ме­дичних сестер, 200 – це молодший медич­ний персонал, допоміжні служби, спеці­алісти не медики. Люди різного віку, життєвого та професійного досвіду. За­галом, справжня згуртована команда ви­сококваліфікованих професіоналів.

– Чи є в лікарні профспілкова ор­ганізація та хто її очолює?

– Так. У 1989 році, після відкриття лі­карні, в закладі було створено первинну профспілкову організацію, яка входить до складу Профспілки працівників охо­рони здоров’я України. Очолює проф­спілковий комітет завідувач відділення функціональної діагностики Тетяна Ля­щук. Сьогодні профспілковим член­ством охоплено 600 осіб персоналу.

– Чи укладається в лікарні колек­тивний договір? На яких питаннях життєдіяльності трудового колек­тиву зосереджується увага як адмі­ністрації, так і профспілкової орга­нізації установи?

– Сьогодні в лікарні діє колективний договір, укладений на 2013–2018 роки, дія якого закінчується у травні п. р. У доку­менті відображено всі питання життєді­яльності колективу: трудовий розпоря­док, економічні, заробітна плата, кадри, відпустки, охорона праці, спори. Тобто, виписано все, що стосується діяльності лікарні як живого організму.

За останні роки багато чого змінило­ся. Вже створена робоча група для під­готовки нового документа. Наразі ми спільно з профкомом готуємо зміни, які будуть внесені до нової колективної угоди. Гадаю, що до кінця березня ми зареєструємо новий колдоговір, який повністю відповідатиме сьогоденню.

– Яким чином відбувається про­цес професійного навчання, пере­підготовки персоналу?

– Великий потужний потенціал лі­карні, науковий досвід кафедральних співробітників і професіоналізм кліні­цистів лікарні дозволяють щорічно здійснювати навчання курсантів: ліка­рів, ординаторів, інтернів.

Такий симбіоз науки та практики дає можливість лікарям вивчати усі но­вітні напрями лікування маленьких пацієнтів, а також застосовувати їх на практиці.

Окрім того, один раз на 5 років про­водиться атестація лікарів, яку прохо­дять усі фахівці нашої установи й отри­мують відповідні сертифікати.

Сьогодні у нас працюють 9 кандида­тів медичних наук, 79 лікарів мають вищу категорію. Також атестовано 229 медичних сестер, 165 з них мають вищу категорію. 10 лікарів виконують функ­ції експертів Департаменту охорони здоров’я м. Києва, які входять до скла­ду комісії з атестації лікарів Департа­менту охорони здоров’я м. Києва.

– Яких спеціалістів не вистачає лікарні сьогодні?

– На жаль, ми гостро відчуваємо проблему в нових кадрах, особливо ква­ліфікованих медичних сестрах. За останні 3 роки до нас прийшли десятки випускників медичних закладів, звіль­нилося більше половини. Немає забез­печеності за тими заявками, що ми ро­бимо у медичних коледжах.

На сьогодні у лікарні укомплектова­ність медичними сестрами менше 95%. А це вже говорить про те, що та робота, яка повинна виконуватися, виконуєть­ся меншою кількістю працівників, і від того якість аж ніяк не покращується, а подекуди навіть погіршується.

Це біда не тільки нашої лікарні, а й загалом по Україні. Сьогодні багато лі­карів і медичних сестер (особливо із За­хідної України) їдуть на заробітки за кордон, за більшою зарплатою.

– З якими проблемами соціаль­ного захисту членів трудового ко­лективу доводиться стикатися та як ви їх вирішуєте?

– Соціальний захист – це серйозне питання. Хоча воно останнім часом ви­рішується важко, проте, завдяки спіль­ній роботі адміністрації та профкому, все ж таки намагаємося забезпечувати наших працівників усім необхідним. Надаємо матеріальну допомогу (за за­явами працівників), за наявності ко­штів виплачуються премії, надається допомога на оздоровлення усім праців­никам закладу (медперсонал, інші пра­цівники) та членам їхніх сімей. Щороку на охорону праці виділяється 100 тис. грн. Працівники за

16.03.2018

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини