ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ВІКТОР ТУРМАНОВ: «ЯКЩО КРИТИЧНА СИТУАЦІЯ У ВУГІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ ТРИВАТИМЕ Й НАДАЛІ, ТО ЧЕРЕЗ РІК ЗАКРИЮТЬСЯ БІЛЬШІСТЬ ВУГІЛЬНИХ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ»

Напередодні професійного свята всіх, хто присвятив своє життя шахтарській справі, – Дня шахта­ря, який цьогоріч відзначався 27 серпня, «ПВ» спілкувалися з головою Профспілки працівни­ків вугільної промисловості України Віктором Турмановим.

Вікторе Івановичу, розкажіть про народжен­ня професійного свята шахтарів і як його від­значають останніми роками.

– День шахтаря в Радянському Союзі започатку­вали ще у вересні 1947 року, а вперше його святкува­ли 29 серпня 1948 року. Відтоді це професійне свято відзначається щороку в останню неділю серпня. Ця традиція збереглася і в незалежній Україні, а цього­річ шахтарі відзначають свій день в ювілейний се­мидесятий раз.

Четвертий рік у нас в Україні біда – йде війна, і вже четвертий рік День шахтаря не святкується масштабно на державному рівні, а переважно в тру­дових колективах. За традицією, ми всі – члени пре­зидії Профспілки працівників вугільної промисло­вості, працівники центрального апарату виїжджа­ємо в трудові колективи для участі в урочистостях на місцях. Наприклад, у м. Львові відбудеться уро­чисте зібрання за участю голови облдержадміні­страції, представників профільного міністерства, керівництва Профспілки, у Донецькій області про­ведемо зустрічі в трудових колективах на підпри­ємствах шахтарських міст.

У цей святковий день ми як завжди вшановуємо наших кращих шахтарів, які, незважаючи на всі проблеми і труднощі сьогодення, видобувають ву­гілля. Це і державні нагороди та відомчі відзнаки Міністерства енергетики та вугільної промисловос­ті України, профспілкові нагороди Федерації проф­спілок України та Укрвуглепрофспілки: Почесна грамота ЦК Профспілки, Почесний знак «За заслуги у Профспілці» трьох ступенів, нагрудний знак «По­чесна відзнака», якими нагороджуються переважно шахтарі – профспілкові активісти.

– А яка нині ситуація в галузі, і як Ви оцінюєте перспективи її подальшого розвитку?

– Наразі державні вугледобувні підприємства працюють в умовах критичного зменшення держав­ної підтримки та дефіциту обігових коштів, непри­пустимого стану матеріально-технічного забезпе­чення виробничого процесу, порушення вимог щодо умов та охорони праці, підвищення аварійності, зу­пинки виробництва органами Державного нагляду, грубого порушення трудового законодавства, неви­конання положень Галузевої угоди та колективних договорів, що призводить до вкрай гострої соціаль­ної напруженості у всіх шахтарських колективах. Про це свідчать масові акції протесту практично в усіх шахтарських регіонах, а в останні 2 місяці си­туація стає некерованою та в окремих випадках уже використовується з політичною метою.

Цього року з держбюджету державними вугледо­бувними підприємствами на часткове покриття ви­трат із собівартості готової продукції отримано 1 млрд 150 млн грн та 100 млн грн на здійснення захо­дів з охорони праці та підвищення техніки безпеки (з урахуванням змін до держбюджету 2017 року). При цьому заборгованість із заробітної плати станом на 15 серпня сягає 548 млн грн (з нарахуваннями), у тому числі 68 млн грн – за 2015 рік, 50 млн грн – за 2016-й та 430 млн грн – за 7 місяців цього року. Загальна забор­гованість із зарплати становить 316 млн грн.

Відповідно до розрахунків за показниками під­приємств дефіцит коштів тільки на забезпечення заробітної плати (з нарахуваннями) до кінця поточ­ного року становитиме 1,6 млрд грн, а на наступний, 2018 рік, за прогнозними розрахунковими показни­ками, очікується вдвічі більше. Крім того, підпри­ємства станом на 1 серпня мають заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 6555 млн грн, у тому числі за 7 місяців п. р. – 1 млрд 280 млн грн.

Саме ці основні питання 11 серпня 2017 року було внесено на порядок денний першого засідання Між­відомчої робочої групи з питань врегулювання кри­зових ситуацій у вугільній промисловості, яка утво­рена за пропозицією Профспілки постановою КМУ 21 червня ц.р. під керівництвом віце-прем’єр- міністра України Володимира Кістіона. Виступаючи на цьому засіданні, я правдиво виклав критичну ситуацію, що склалася сьогодні у вугільній га­лузі. Якщо так трива­тиме й надалі, то через рік закри­ються більшість вугільних держав­них підприємств. У нас є приватні підприємства – ДТЕК «Павлоград­вугілля», в оренді «Добропіллявугілля». У Луганській області це шахти, розташовані в Ро­веньках і Свердловці, які рані­ше належали компанії ДТЕК, а за­раз перейшли до так званої «ЛНР». Тому ми сьогодні страждаємо від дефіциту антрацитових марок вугілля, які необхідні нашій тепловій гене­рації. Завозимо вугілля з-за кордону, яке порівняно з українським у 2,5–3 рази дорожче, а за якістю (ка­лорійністю, тепловіддачею) гірше.

Для порівняння наведу такий приклад. За існую­чими даними, Україна в січні – липні 2017 року ім­портувала 9,5 млн тонн вугілля на суму 1 млрд 472 млн дол. США. Ось поміркуйте, своїм шахтарям не можна віднайти 2 млрд грн, а іноземним – австралій­цям, африканцям виплачуємо десятки мільярдів.

На цьому засіданні ми розглянули питання про ситуацію з фінансуванням на цей і наступний роки, а також про пільгові пенсії працівникам за Списка­ми № 1 і № 2. Я сказав на нараді: з фінансуванням галузі повний крах. Критична ситуація з виплатою зарплати. Щодо Списків, то якби до розгляду цього питання запросили б профспілки, вони б таких дров не наламали. Держава не може коштом цієї катего­рії пенсіонерів вирішити питання наповнення Пен­сійного фонду. Ми домагаємося одного: поверніть те, що було. Це допоможе зберегти кадри середньої ланки – начальників ділянки, механіків дільниць, які нині на шахті на вагу золота. Нам потрібен по­зитивний результат у вирішенні цього питання.

За результатами засідання були напрацьовані відповідні пропозиції та рекомендації, що будуть направлені на розгляд Кабінету Міністрів. Зокрема, для прискорення вирішення питань державного фі­нансування вугледобувних підприємств у поточно­му та наступному роках, а також щодо повернення права на пільгову пенсію працівникам, зайнятим на підземних роботах більше 50% робочого часу в календарному році. Робочою групою рекомендова­но терміново провести під керівництвом віце- прем’єр-міністра за участю галузевих профспілок зустрічі з міністром енергетики та вугільної про­мисловості, міністром фінансів України, а також міністром соціальної політики України.

– Ви свого часу як лідер Профспілки і народ­ний депутат України доклали чимало зусиль, щоб був прийнятий і вступив у дію закон про престижність шахтарської праці. Як у нинішніх складних соціально-економічних умовах вико­нується цей закон?

– Я дійсно є автором цього зако­ну. До речі, ми довго не могли його погодити та прийня­ти, тому що він вимагав великого фінансового навантаження на державний бюджет. Але нам таки вда­лося переконати Уряд у необхіднос­ті цього закону. Тоді у нас була не дуже гарна ситуація з робочими кадрами в галузі. На той час 68% шахтарів були пенсіоне­рами. Тобто пенсіонер-шах­тар отримував пенсію й одно­часно працював, а молодь на цю робо­ту не йшла через низьку зарплату, та ще й не­безпечність. Така ситуація і вплинула на прийняття цього закону. Приймаючи його, ми розраховували на приплив молоді у вугільну галузь.

Також слід зазначити, що саме завдяки цьому за­кону ми змогли підвищити пенсію шахтарям, але по­трібно мати не менше 15 років підземного стажу, аби отримати пенсію в розмірі 80% середньої зарплати.

Крім того, було введено низку різних пільг, що стосувалися молодих фахівців, найвагоміша з яких – забезпечення житлом. Але з огляду на те, що бу­дівництво житла з часом було призупинено, ми до­моглися, аби держава надавала безвідсотковий кре­дит працівникам на придбання житла, який надалі, працюючи на шахті, вони б могли виплачувати.

З приходом Уряду Арсенія Яценюка були внесені поправки до держбюджету, і більшість пільг, перед­бачених законом, заблоковані. Залишили тільки пра­во виходу на пенсію через 15 років і право на прове­дення перевірок шахт нашими інспекторами. З про­веденням пенсійної реформи це теж може змінитися.

– Чи сприяє така ситуація відтоку з галузі ква­ліфікованої робочої сили за кордон?

– Так, дійсно, вже зараз у галузі виникла пробле­ма дефіциту кваліфікованих кадрів, професійна ді­яльність яких суттєво впливає на результати робо­ти підприємств. Трудова міграція продовжує зрос­тати через дуже низьку заробітну плату, її невипла­ту, а також порушення соціальних гарантій, у тому числі в сфері пенсійного забезпечення.

Мені одне незрозуміло: ми що, хочемо знищити вугільну галузь? Хто буде там працювати? Цього року за 4 місяці близько 1 тис. кваліфікованих пра­цівників тільки з Львівського вугільного басейну ви­їхали за кордон на заробітки. Сьогодні у Львові се­редня зарплата видобувачів, прохідників – близько 8 тис. грн. Вони поїхали до Польщі садівниками пра­цювати за 25 тис. грн на місяць. Припливу молоді у вугільну галузь немає, а вугілля потрібне. Мабуть, комусь сьогодні вигідніше вугілля завозити, ніж до­бувати в Україні. Тому ми не згодні з такою політи­кою Уряду. Їхня позиція – будемо реформувати га­лузь, а фінансувати вас не будемо. Я на засіданні Уряду сказав: ми – за реформу, потрібно створити державну вугільну компанію, як це заплановано, це правильно, але за умови фінансування виплати зарплати та погашення заборгованості. Інакше не буде ніяких реформ. В останні місяці ми працюємо як по­жежники – одна делегація їде із своїми проблемами з Лисичанська – не платять зарплату з січня – люто­го, потім приїжджає інша. Люди не виходять із шах­ти, кажуть, поки не вирішиться питання, не вийдуть. Доводиться забирати кошти з однієї шахти і переда­вати в іншу. Стабільності в галузі немає. І при тако­му підході та фінансуванні ми очікували при пере­гляді держбюджету виділення додаткових хоча б 800 млн, проте виділили лише 540 млн за рахунок наших внутрішніх ресурсів – з однієї статті перенесли на іншу. Обіцяли 200 млн на безпеку праці, засоби інди­відуального захисту, а дали тільки 100 млн.

– Які очікування напередодні свята?

– Зараз ми вирішуємо питання виплати зарпла­ти за липень – серпень. А як далі її виплачувати? Про це я запитав у міністра, на що він відповів, що реалізація вугілля різко впала. Але ж люди не розу­міють, чому вони працюють, а зарплату їм не пла­тять. Уряд не може зрозуміти, що не можна прово­дити будь-які реформи, якщо ми не будемо людям платити зарплату. Ми можемо закрити шахти, які вичерпали свій ресурс, та відкрити нові. Напри­клад, у Волинський басейн потрібно вкласти 500 млн грн, щоб відкрити нову шахту, – старі закрити, а людей перевести на нову. Таким чином, створити робочі місця для 6 тис. шахтарів, платити їм зарплату. Але в Уряді цим практично не займаються.

– Що б Ви побажали шахтарям у ці святкові дні?

– Я хотів би привітати всіх працівників галузі та ветеранів гірничої справи, побажати міцного здоров’я, добробуту їм та їхнім сім’ям. Сподіваюсь, що Уряд все ж таки повернеться обличчям до ву­гільної галузі, зрозуміє, що шахтар – це горда про­фесія, це мужні люди, які працюють на благо Укра­їни і заслуговують більшого.

Бажаю шахтарям, щоб два номерки «спуску» і «виїзду» завжди рівнялися. Зі святом!

Розмовляв Юрій РАБОТА

03.09.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини