ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ПОКЛИКАННЯ ЗАХИЩАТИ ЛЮДЕЙ ПРАЦІ

1 січня виповнилося 80 років голові Профспілки працівників лісових галузей України Вадиму Сібільову. Ось уже понад 30 років він очолює галузеву профспілку, виконуючи благородну місію із захисту соціально-економічних прав працівників паперової та деревообробної галу­зей країни. Це найдосвідченіший професіонал у справі захисту інтересів людини праці, до якого йдуть за порадою не тільки спілчани, а й колеги. Про свій життєвий шлях та діяльність профспілки у нинішніх складних умовах ювіляр розповів «Профспілковим вістям».

– Вадиме Дмитровичу, що вплинуло на вибір Вами професії? Де розпочинали свою трудову діяльність?

– Я народився на Далекому Сході, в Амурській області Російської Федерації, в сім’ї військовослужбовця, яка весь час пе­ресувалася країною до місця служби бать­ка. Після війни з матір’ю оселилися на ост­рові Сахалін, куди приїхали в 1948 році у пошуках батькової частини. Батька ми так і не знайшли. Там я закінчив школу-семи­річку, продовживши навчання у Південно­сахалінському лісотехнічному технікумі. На той час мене цікавила система розве­дення лісу, його переробка.

Навчання в технікумі, який я закінчив з червоним дипломом, та одночасне отриман­ня навичок у сфері збереження деревини спонукали мене вступити до Ленінградської лісотехнічної академії. Закінчивши акаде­мію в 1963 році, після розподілу влаштувався на роботу до Ленінградського фанерно-ме­блевого комбінату. Розпочинав майстром, потім став начальником інструментального цеху, заступником головного механіка, голо­вним механіком меблевого виробництва.

Після переїзду до Києва працював на посаді головного інженера експеримен­тальної фабрики інституту «Укргіпроме­блі», далі – начальником асортиментного відділу того ж інституту, завідувачем від­ділу конструювання засобів механізації.

– Пропозиція очолити Профспілку працівників лісових галузей виявилася для Вас несподіваною?

– Не скажу, що це була несподівана про­позиція. Коли я працював керівником від­ділу інституту «Укргіпромеблі» й одночас­но був головою профкому Українського на­уково-виробничого меблевого об’єднання, доводилося вирішувати багато питань щодо захисту трудових прав працівників, покращення їх житлово-побутових умов.

У 1980 році мені запропонували перейти працювати до Республіканського комітету профспілки «Ліспапірдеревпрому». Ось так і розпочався мій шлях у профспілках. Спочатку був заступником голови Респу­бліканського комітету профспілки, а в 1990 році, коли була створена Федерація неза­лежних профспілок України, спілчани об­рали мене головою ЦК Профспілки пра­цівників лісових галузей України.

– Які напрями роботи у той час Ви для себе визначили пріоритетни­ми? Якими були перші кроки?

– Ці напрями профспілковим праців­никам диктувало саме життя. З перших днів роботи потрібно було вирішувати ор­ганізаційні та інші питання, заглиблюва­тися в кожну ситуацію певного підприєм­ства, певного колективу, де мали місце по­рушення законодавства з охорони праці, при виплаті зарплати чи розподілі житла для працівників… Усі ці питання, а також спори, що виникали між керівниками та робітниками, регулярно розглядалися на засіданнях нашої організації. Кожну про­блему розглядали предметно, намагалися заспокоїти ту чи іншу сторону, якщо вини­кали розбіжності. І це нам вдавалося.

У той час дуже популярними були різ­номанітні курси, семінари. Проводилося навчання голів ЦК, обкомів, профоб’єднань. На жаль, сьогодні навчання го­лів ЦК профспілок проводиться рідко.

– Якщо озирнутися назад, порівняти дев’яності роки минулого століття і май­же два десятиліття нинішнього, на Вашу думку, коли профспілкам було важче?

– У часи, коли панувала компартія, профспілки називали «приводним реме­нем» партії та уряду. Але з них і питали дуже жорстко. Скільки часу профпраців­ники бували у відрядженнях? Скільком людям допомогли? У скількох справах бра­ли участь і вирішували трудові спори та конфлікти? І контролювали нас не тільки профспілкові, а й партійні органи. Саме життя змушувало бути у вирі людських турбот, вирішувати проблеми людей праці.

Сказати, що тоді було важче, а зараз – легше, не можу. На мою думку, коли була зруйнована партійна система, профспілки стали самостійними, свободи нібито стало більше. Проте й проблем додалося. Раніше основні соціально-економічні питання ви­рішувалися простіше: люди були забезпече­ні роботою, зарплата виплачувалася без за­тримок, підприємства мали комплекси со­ціально-культурних послуг. А сьогодні си­туація інша: безробіття, масова невиплата зарплати працівникам, ріст виробничого травматизму. І це стало звичним явищем.

Більше того, у нас діє закон про проф­спілки, але Уряд, Президент намагаються утискати профспілки, порушують закони, покликані захищати людину праці. За­мість дієздатного соціального діалогу профспілкам доводиться постійно кон­фліктувати та примушувати владу їх чути.

Сьогодні кожен з нас чудово розуміє, як багато лиха звалилося на нашу державу. Та, на жаль, перспективи поліпшення си­туації найближчим часом мізерні.

– На які пріоритети в своїй роботі орі­єнтується профспілка лісових галузей сьогодні?

– На сьогоднішній день для профспілки лісових галузей основними орієнтирами її діяльності є зайнятість спілчан, забезпе­чення гідного рівня зарплати та безпечних умов праці. Питання зарплати працівни­ків, яка б відповідала їх нелегкій праці, за­вжди було в центрі уваги профспілки. У цьому напрямі фахівці апарату надають практичну допомогу первинним профспіл­ковим організаціям у формуванні вимог щодо забезпечення зростання оплати пра­ці спілчан, вносять обґрунтовані пропози­ції до проекту держбюджету відносно збільшення її мінімального розміру.

Також серед пріоритетів особливе місце посідає питання охорони праці. Найважли­вішим завданням було і залишається за­безпечення на кожному підприємстві, в кожній організації принципів пріоритет­ності життя і здоров’я працівників, відпо­відальності роботодавця за створення без­печних і здорових умов праці.

– Чи бачите Ви перспективи стабільно­го розвитку галузі у майбутньому?

– Щиро вірю в те, що нашій країні потріб­на своя меблева індустрія – не кустарне ви­робництво товарів широкого вжитку в га­ражних приміщеннях, а виробів високого класу. Можливо, варто було б об’єднати дві споріднені галузі: з вирощування деревини та її переробки і реалізації, створивши єдину структуру, яка б займалася ще й експортом.

– Якби можна було повернутись у мину­ле, Ви змінили б щось у своєму житті?

– Можливо. За фахом я механік, тому міг би зосередитись саме на цій роботі. Весь час моєї роботи в профспілці мене оточував колектив висококваліфікованих працівників – фахівців своєї справи, тож уклінно хочу подякувати їм за ту допо­могу, яку вони надавали в обстоюван­ні соціально-економічних прав та інтересів спілчан. Завдяки їхньому досвіду та підтримці нам багато чого вдалося зробити.

Розмовляла Тетяна РУБАН, «ПВ»

Фото автора

• ПРИВІТАННЯ

Федерація профспілок України вітає Вадима Дмитровича Сібільова, голову Профспілки працівників лісових галузей України, з ювілеєм!

Щиро бажаємо міцного здоров’я і довголіття, реалізації усіх задумів, нових досягнень та родинного благополуччя!

07.01.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини