ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Василь ХАРА: «Мислити сучасними категоріями»

13 квітня у Будинку спілок відбулася робоча зустріч Го­лови Федерації профспілок України Василя Хара з пред­ставниками Американського центру міжнародної солі­дарності трудящих (Центр Солідарності) – директо­ром із країн Європи та Азії Тімом Райєном і директо­ром української програми Робертом Пайковські. Подає­мо виступ Голови ФПУ на зустрічі.

Останніми роками помітно пожвавився і вийшов на якісно новий рівень соціальний діалог. І зараз, на мій погляд, ФПУ займає цілком гідне місце в соціально-економічному пристрої нашої держави. Ми добилися того, що представник від ФПУ бере участь у всіх без виключення засіданнях Кабінету Міністрів України. У залі засідань Кабміну у нас є місце з табличкою «Федерація профспілок України». Голови всеукраїнських профспілок є членами колегій центральних органів виконавчої влади. Всі голови регіональних профоб’єднань також входять до складу колегій облдержадміністрацій. Це дає нам можливість ще до прийняття управлінських рішень і внесення до парламенту законопроектів взяти участь у їх обговоренні, окреслити свою позицію стосовно вмісту цих документів. Інколи нам удається зняти з розгляду не зовсім справедливі по відношенню до найбільш незахищених верств населення проекти рішень. Непоодинокі випадки, коли наш представник в Уряді Г Осовий, висловлює позицію Федерації профспілок і те або інше не досить підготовлене питання знімається з обговорення і направляється сторонам соціального діалогу для додаткового розгляду і доопрацювання.

Після довгих дебатів, буквально кілька місяців тому, ми підписали Генеральну угоду на новий термін, в якій, незважаючи на кризовий стан нашої економіки, закріплені заходи по поліпшенню соціального захисту трудящих. Незважаючи на важке становище, в якому зараз перебуває українська економіка, нам удалося закріпити в Генеральній угоді норму, що гарантує підвищення на індекс інфляції розмірів соціальних допомог і заробітної плати.

За пропозиціями наших членських організацій на засіданні Президії і Ради ФПУ розглядалося питання про зниження життєвого рівня населення України, членів профспілок. Ми зафіксували, що помітного падіння немає, а спостерігається навіть незначне зростання цього показника. Але ми розуміємо, що коли за останні п'ять років промислове виробництво впало на 30 відсотків, зменшилися соціальні нормативи, то для працюючої людини підвищення добробуту на 3-5%, звичайно ж, не додає оптимізму. Ми реально дивимося на речі і розуміємо, що поки що стан нашої економіки такий, що не дозволяє покрити всі елементарні потреби громадян. Проте, необхідно визнати, що вимоги профспілок до Кабінету Міністрів, економічно обгрунтовані і реалістичні. Зі всією переконаністю можу сказати, що на сьогодні Федерація профспілок України не може досить позитивно оцінити діяльність нинішнього складу Кабінету Міністрів. За рік своєї роботи Кабмін повинен був зробити в рази більше, ніж зробив насправді. Профспілки фактично вже перейшли на рівень конструктивної опозиції до уряду. Ми продовжуємо соціальний діалог, беремо участь у спільних заходах, але критикуємо дії уряду, проводимо протестні акції, ходи, пікети. Ми закликаємо уряд до активнішого відновлення економіки і підвищення соціальних нормативів для населення.

Найбільша проблема в нашій співпраці з Кабінетом Міністрів – це невиконання урядовою стороною своїх зобов'язань за Генеральною угодою – зокрема, установки   тарифу першого розряду заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Сьогодні тариф першого розряду нижчий за рівень мінімальної заробітної плати, що по суті є порушенням закону. Спочатку профспілки погодилися з такою ситуацією, тому що нам було обіцяно за результатами першого кварталу поточного року довести цей показник до рівня мінімальної зарплати. На жаль, до цих пір уряд не зробив цього. Ми вимушені були провести попереджувальні акції протесту, зокрема, профспілку працівників освіти пікетував Кабінет Міністрів. Завдяки нашим акціям Кабмін вирішив про підвищення зарплат бюджетникам на 20 відсотків з 1 вересня ц.р.

Ще один конфлікт з Кабінетом Міністрів у нас виник на грунті законопроекту про пенсійну реформу. По-перше, документ був внесений на розгляд до Верховної Раду без узгодження з соціальними партнерами, як того вимагає Генеральна угода. По-друге, те, що пропонується в цьому законопроекті, не має нічого спільного з реформуванням. Аби він був прийнятий депутатами, то ситуація з пенсійним забезпеченням значно погіршала, і для нинішніх пенсіонерів, і для тих, хто вийде на пенсію через 5-10 років. Але найхворобливіший момент у цьому законопроекті – норма про підвищення пенсійного віку для жінок. Причому, прихильники цього заходу посилаючись на європейську практику, забувають при цьому, що рівень життя у нас і там різниться. Чомусь цей об'єктивний компонент нових реформаторів, приімром, Віце-прем'єр-міністра, міністра соціальної політики України С. Тігіпка, не цікавить.

Ми знаємо, що на сьогоднішній день існує велика проблема з наповненням Пенсійного фонду України. Але, на нашу думку, обумовлена вона насамперед тим, що є лише два основні джерела його поповнення: це - нарахування на фонд оплати праці та відрахування із заробітної плати працівника. Щоб ліквідовувати дефіцит Пенсійного фонду, профспілки запропонували абсолютно чіткий механізм, який, повністю узгоджується з відповідною програмою ООН, яка реалізується на території всієї Европи, у тому числі і в Україні.

Наші пропозиції полягають у наступному: спочатку необхідно відновити робочі місця, які були втрачені з втратою однієї третини обсягів промислового виробництва. Це сприятиме збільшенню фонду оплати праці, а значить, з'явиться джерело додаткових відрахувань до Пенсійного фонду. Ще одна міра - виведення економіки з тіні. Фахівці стверджують, що в Україні 50% економіки знаходиться у тіні. З урахуванням того, що фонд оплати праці, приімром, у промисловості складає понад 200 млрд грн, то, в разі виходу економіки з тіні, ми отримуємо 100 млрд додатково фонду оплати праці. А це 35 млрд відрахувань у Пенсійний і інші фонди. До речі, аби жінкам підвищили пенсійний вік, додатково можна було б отримати не більше 500 млн грн. Ще один механізм – підвищення заробітної плати. Поки по рівню заробітної плати Україна займає передостаннє місце в Европе, - після нас лише Молдова.

Назву аргументи на користь підвищення: частка заробітної плати в собівартості продукції – на сьогодні складає від 6 до 9 відсотків і є однію з найнижчих у Європі. Для порівняння – в інших країнах, із вищим рівнем життя – цей показник сягає 40 - 70 %. Ми розуміємо, що економіка України поки що дуже слабка, об'єм ВВП у нас в 4 рази менше, ніж у середньому в європейських країнах із розвиненими економіками. Але розмір зарплат в Україні - в 20 разів менше, ніж в середньому в Європі. (Сьогодні середня зарплата в Україні складає 225 євро. У Германії – 4 325 євро). Це свідчить про те, що навіть в існуючому мізерному ВВП є ресурси для того, щоб як мінімум в два рази підвищити заробітну плату. Аби ми зробили справедливішими результати громадської праці, ми б лише в промисловості отримали б додатково 220 млрд грн фонду оплати праці. А це 70 млрд. - до Пенсійного фонду.

Отже, реалізація механізму, який пропонують профспілки, може забезпечити до 100 млрд додаткових |коштів до Пенсійного Фонду . І немає необхідності ухвалювати такі закони, які зараз приймаються лібералами, зокрема про підвищення пенсійного віку для жінок.

ФПУ не виступає категорично проти підвищення пенсійного віку взагалі, в перспективі, вважаю, що в Україні доведеться застосовувати цей захід, як і в інших цивілізованих країнах. Це пов'язано з тим, що демографічна ситуація у нас в країні катастрофічна, проте, до моменту підвищення пенсійного віку ми повинні використовувати всі можливі ресурси для поповнення Пенсійного фонду. Коли всі можливі методи будуть вичерпані, профспілки готові обговорювати питання про підвищення пенсійного віку, як для жінок, так і для чоловіків. Саме завдяки наполегливій позиції Федерації профспілок України, знятий з розгляду законопроект про пенсійну реформу, і Міжнародний валютний фонд, з яким у нас зараз вельми і вельми напружені стосунки, все ж погодився на перенесення термінів ухвалення пенсійного законодавства.

Про розвиток профспілкового руху в Україні.

Він у нас різноманітний, почасти дивний і нелогічне. У Україні профспілок і профоб’єднань| майже 150. Це стало можливим після того, як в 1999 р. був ухвалений дуже ліберальний Закон України "Про професійні спілки   їх права та гарантії діяльності" і тепер усі, кому забажається – можуть оголосити себе профспілкою.

Але за останній рік нам удалося зробити дуже значний крок до консолідації й очищення профспілкового руху. Ми сформували Спільний представницький орган профспілок для ведення переговорів, соціального діалогу, підписання Генеральної угоди на такій основі, якою вона має бути серед профспілкового братерства. Були встановлені   певні правила, створена Мандатна комісія, яку очолив профспілковий лідер, що не входить у ФПУ. Всі бажаючі увійти до складу нового СПО проходили дуже просту процедуру. Перше: їм необхідно було продемонструвати, що до складу їхньої організацій дійсно входять члени профспілки. Нагадаю, що відповідно до закону, членом профспілки є той, хто визнає Статут профспілкової організації і платить членські внески. Друге: необхідно було продемонструвати свою мережу: тобто наявність первинних організацій  на підприємствах, в установах. І третє: потрібно було показати колективні договори, які є, по суті, статутом на кожному підприємстві і метою діяльності будь-якої первинки.

Всі без винятку членські організації, що входять до складу Федерації профспілок України, пройшли| цю процедуру. Переважна більшість профспілкових організацій і об'єднань що не входять до складу Федерації теж  пройшли цю процедуру. Не подали в установленому порядку заяв і не надали необхідних матеріалів у Мандатну комісію Національна Конфедерація профспілок, профспілка «Киев–региони», Національний форум профспілок і ВОСТ, яка є членом Міжнародної конфедерації профспілок. Але вона також не зуміла подати такі документи.

Таким чином, сталося самоочищення профспілкового руху.

Проте, існують окремі члени СПО, такі, як М.Волинець. Я не можу не сказати про цю людину і його організацію. Я його назвав би професійним провокатором. Тому, що в роботі він не бере участі. У обговореннях, в пропозиціях і так далі, втім, як і у Верховній Раді. Його завдання спровокувати скандал, аби бути поміченим і вилити бруд, передусім на мене і на ФПУ.

Останній приклад: на 100-у Генеральну конференцію Міжнародної організації праці, яка відбудеться в липні я делегований від українських профспілок як делегат. Ми запропонували профспілкам, що не входять до складу ФПУ, визначитися з єдиною кандидатурою свого представника, який також поїде на конференцію у ранзі помічника делегата. Незалежні профспілки, що не входять до складу Федерації, внесли таку пропозицію - вони висунули кандидатуру голови ЦК профспілки працівників Міністерства оборони. Враховуючи те, що 99% організацій тих, що не входять до ФПУ рекомендували свою кандидатуру, я поставив цю кандидатуру на голосування. Всі проголосували «За», «Проти» був один М. Волинець, який за 5 хвилин до початку засідання СПО подавдо секретаріату свій документ, де, організації, що не входять до складу СПО, рекомендують нібито його кандидатуру.   Після голосування М.Волинець покинув засідання, вийшов із залу, почав| розповідати журналістам, які негідники засідають в СПО. Ось| такі дії у нас, на жаль, постійно відбуваються та, ми вже звичні, нас з курсу не зіб'єш, ми продовжуватимемо робити| все відповідно до нормативних документів.

У нас теж ситуація непроста. У нас є профспілки, що працюють на повне навантаження та приносять користь. А є профспілки, лідери яких забули, як виглядають очі рядового члена профспілки. Та життя є життя. Їх вибирають люди. Ми змушені зважати на тих, хто вибраний.

Проти Федерації профспілок два з половиною роки велася рейдерська війна. Для того, щоб розірвати Федерацію й заволодіти нею як юридичною особою для того, щоб наблизитися до власності ФПУ. Ми цю війну виграли.

Завдяки роботі, яку ми проводили, значно підвищився авторитет ФПУ, яка посіла гідне місце в суспільно-політичній системі країни. Це консолідували членські організації Федерації профспілок України. І 6-й З’їзд ФПУ це особливо яскраво продемонстрував. 99% голосів присутніх у залі делегатів при виборах Голови ФПУ було віддано за мою кандидатуру. Не тому що мене всі беззастережно підтримують, а тому що реалії такі, що люди зробили усвідомлений вибір на користь зміцнення ФПУ як організації, щоб захистити її надалі від можливих нападів, які, на жаль, все ще тривають, на користь підтримки того курсу, який я, як Голова, мої заступники і Президія ФПУ проводимо на сьогоднішній день.

6-й З'їзд прийняв, як на мене, дуже важливі документи. Серед них 7 програмних резолюцій, на основі яких зараз розробляються цільові комплексні програми діяльності нашої організації.

Центральна, базова декларація – це боротьба за гідну працю. Ми узяли 6 важливих компонентів. Перше – це вимога гідного робочого місця. Ми закликаємо Уряд до реформування економіки. Сьогодні левова частка економіки у нас – сировинна з низькою заробітною платою, з поганими умовами праці, яка не приваблює не лише молодь, але і людей середнього віку. Доля високих і середніх технологій у нашій економіці незначна, у нас більше 50% економіки третього економічного устрою, коли мир вже розвиває шостий економічний устрій. Ми вимагаємо від Кабінету Міністрів перегляду економічної політики та переведення економіки на інноваційно-інвестиційний рівень.

Друге – це гідна заробітна плата. Вже сьогодні є ресурс у 2 рази її підвищити. І враховуючи програмну заяву Президента України про те, що через 10 років Україна буде в 20-ці провідних країн Європи, ми вимагаємо від Кабміну складання лінійного графіка, розділеного на 10 часток, – по кількості років, і робити конкретні кроки, щоб досягти цієї мети.

Третій компонент – це нормальні умови праці. У нашій економіці 60-70% - зношене устаткування, багато робочих місць не відповідають елементарним вимогам. У зв'язку з цим ми звернулися до Президента України, і він дав доручення розробити стратегію корінного поліпшення охорони праці в Україні. І така робота вже ведеться за участю профспілок.

Четвертий компонент – це соціальний діалог на виробничому рівні. Діалог, де вирішуються всі питання соціального захисту працівника.

П'яте – колективний договір, який містить у собі всі норми поліпшення соціальних благ для працівників.

І шосте – додатковий соціальний пакет. Це європейська практика, вона вже поширюється в Україні: коли бізнес бере на себе добровільні зобов'язання посоціальній відповідальності перед найнятими робітниками.

Ми вимагатимемо від влади, щоб для подальшого розвитку була вибрана модель створення соціальної держави, тому що в Конституції України задекларовано, що наша країна – є соціальна держава. Ми ухвалили резолюцію про якісне обслуговування населення, що пов'язане і з підвищенням рівня надання медичної допомоги і надання комунальних послуг, здобування освіти і так далі У нас фіксуються сотні тисяч порушень трудових прав працівників на підприємствах, тому ми ухвалили резолюцію, яка сприятиме підвищенню правового захисту членів профспілок. І ще була прийнята одна важлива резолюція, яка містить комплекс заходів по захисту самих профспілок від посягань з боку влади, представників бізнесу, «жовтих» профспілкових організацій і ін. Вона заснована на обов'язковому дотриманні Україною Конвенцій МОП, під якою стоїть підпис представника нашої країни.

25 травня ц.р. ми проводимо засідання новообраної Ради ФПУ, на якій затверджуватимуться цільові комплексні програми діяльності ФПУ, прийняті на основі згаданих мною резолюцій.

Якщо резюмувати все, що я сказав, нам, на жаль, багато що не удалося з того, що ми планували, але|та| ми і не сподівалися, що буде дуже просто. Я представляю|уявляю| партію і фракцію у Верховній Раде тих людей, які стоять сьогодні у влади. І тому мені складніше, ніж всім останнім, оскільки мені доводиться обстоювати інтереси найнятих робітників, перебуваючи| в партії і фракції, які за великим рахунком представляють інтереси крупного бізнесу. Проте, на сьогоднішній день мене ніхто не може дорікнути і я сам себе не можу звинуватити в тому, що я в чомусь поступився інтересами членів профспілки перед представниками крупного капіталу.

Своїм опонентам і колегам, які знаходяться при владі, я пояснюю: природною є ситуація, при якій влада, бізнес і профспілки – це опоненти, і знаходяться в опозиції один до одного. Але, на щастя, у мене є хороша карта козиря: це програма Президента України В.Ф.Януковича. Вперше за всю 20-річну історію свого існування Федерація профспілок України повністю підтримала програму Президента. Тому що вона співзвучна тим цілям і завданням, які ставить перед собою профспілковий рух України. ФПУ поставила собі на контроль реалізацію програми Глави держави. І ФПУ критикує Кабінет Міністрів переважно за те, що вони не здатні тими методами, що вони пропонують, ефективно і результативно реалізувати програму Президента.

Про Пенсійну реформу

ФПУ не виступає категорично проти підвищення пенсійного віку будь-коли. У пер­спективі в Україні доведеться застосувати цей захід, як і в інших цивілізованих краї­нах. Це пов’язане з катастрофічною демографічною ситуацією в країні, проте, до моменту підвищення пенсійного віку слід використати всі можливі ресурси для по­повнення Пенсійного фонду. Коли всі можливі методи будуть вичерпані, профспіл­ки готові обговорювати питання підвищення пенсійного віку як для жінок, так і чо­ловіків. саме завдяки наполегливій позиції ФПУ знято з розгляду законопроект про пенсійну реформу, і МВФ, з яким нині склалися доволі напружені стосунки, все ж погодився на перенесення термінів ухвалення пенсійного законодавства.

Голова ФПУ відповів на запитання, Поставлені представниками американського центру міжнародної солідарності трудящих (центр солідарності)

– Складно міркувати на цю тему, тому що співпраця – це спроба користуватися спільними ринками. У нас на Україні розвиваються високоінтелектуальні галузі, такі як ракетобудування, авіабудування, кораблебудування, які випускають товари, які за якістю і за ціною можуть задовольнити всіх: і європейців, і американців. Але| за українськими товарами ніхто в черзі не стоїть і ніхто не поспішає їх купувати| на світових ринках, тому що конкуренція колосальна. Європу, крім української сировини, мало що цікавить, але| ми не можемо залишатися сировинною країною. Для того, щоб вийти на виробництво конкурентоспроможної продукції, з| якою потім ще треба буде пробитися до Європи, потрібні дуже великі грошові вкладення на реформування економіки. Зовнішніх інвестицій у достатніх обсягах немає, потрібно заробляти самим, але поки ми можемо випускати лише низькотехнологічну продукцію та продавати її у країнах СНД, і перш за все в Росії. Вибір у нас тому не великий, хоча всім, у тому числі і мені хочеться співпрацювати з Європою, не мати кордонів, але для цього нам потрібно піднятися до європейського рівня і у рівні розвитку економіки, і у рівні зарплат і соціального забезпечення трудящих, і у рівні культури і ін.

Але і відгородитися від Росії стіною ми ніколи не зможемо| через багато причин. І цього не можна робити, хоча так хочуть «національно свідомі|».

Чи можна собі уявляти, щоб США ненавиділи Канаду та відгородилися від неї китайською стіною? Україна, як і всі цивілізовані країни   повинні зближуватися з усіма сусідами і близькими і далекими і з усім світом. Світ повинен глобалізуватися в добро, а не в зло!

- У січні Президент України В. Янукович підписав закон про соціальний діалог. Конфедерація незалежних профспілок України М. Волиньця подала скаргу на цей закон у МОП, зокрема з претензією до критеріїв репрезентативності профспілок. МОП повинна прийняти своє рішення із цього приводу.

– Щодо Закону про соціальний діалог, то закон написаний у повній відповідності з Конвенціями МОП. Перед його ухваленням ми провели декілька круглих столів, у тому числі і за участю експертів МОП, і всі рекомендації, які були висловлені, увійшли до закону.

Друге – закон не встановлює право на ведення або не ведення соціального діалогу. Я б образно сказав, що закон про соціальний діалог – це дзеркало. Якщо організація претендує на ведення соціального діалогу певного рівня, вона зобов'язана відповідати цьому рівню. Первинна профспілкова організація не може вести соціальний діалог з Кабінетом Міністрів, вона повинна вести переговори на виробничому рівні. Тому і розроблена анкета, відповідно до даних якої можна визначити чи відповідає організація заявленому рівню або ні. Якщо не відповідаєш, – є можливість підтягнутися до необхідного рівня. Або об'єктивно відповідати тому рівню, якому ти відповідаєш. Ось в цьому основна мета закону – визначити, хто є хто в профспілковому русі.

- На якій стадії розробки зараз знаходиться новий Трудовий кодекс?

– Мені особисто шкода, що Трудовий кодекс знаходиться|перебуває| в тій ситуації, в якій він сьогодні опинився. На мій погляд|як на мене|, закон був хороший|добрий|, але|та| зараз його можуть лише|тільки| погіршити по відношенню до найнятого робітника. Зокрема, ми вже довели до того, що Віце-прем'єр міністр, міністр соціальної політики С. Тігіпко публічно заявив, що текст законопроекту переданий для аналізу Світовому банку, хоча ніхто не мав права цього робити, тому що законопроект – це власність Верховної Ради. Стосовно Трудового кодексу С. Тігипко висловив лише одне побажання – спростити процедуру звільнення до мінімуму: щоб роботодавець міг миттєво приймати рішення, якщо працівник не потрібний, він звільнений і все.

Щодо критики законопроекту з боку, таких як М. Волинець і інших лідерів так званих незалежних профспілок, можу сказати лише одне: чому вони не розповідять, що вони зробили конкретного і корисного для спілчан, яких об'єднують очолювані ними організації? На практиці ми бачимо, що основним їх завданням є – обливання брудом ФПУ, проекту Трудового кодексу для того, щоб у людей їх імена були на слуху і не забувалися. Ось зокрема, М. Волинець стверджує, що В. Хара хоче встановити 48-годинний робочий тиждень. Насправді законодавчо у нас встановлений 40-годинний робочий тиждень: п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними. Але не всі галузі, не всі спеціальності, не у будь-який час роки можуть підійти під це правило. Приміром, улітку селянин збирає протягом двох тижнів урожай, він же не може 8 годин відпрацювати, закрити комбайн і піти, у будь-який час піде дощ і пропаде урожай, який йому потрібно врятувати. Люди, котрі працюють вахтовим методом, охоронці, водії далекобійники і так далі, не підлягають під стандартні схеми і правила. До речі, відповідно до чинного на сьогодні законодавства у нас немає обмеження тривалості робочого дня, а Трудовий кодекс встановлює: можна продовжити робочий день довше 8 годин, але не більше 12-ти. Причому по 12-ть годин дозволяється працювати лише 2 дні підряд, третій – вже не можна. Тому в якийсь один із тижнів роботодавець має право встановити з відома працівника робочих два дні тривалістю по 12 годин і 3 дні по 8, ось і виходить 48 годин. Але тоді наступний за цим трудовий тиждень має бути 40- 35-, а то і 30 годинний. Щоб протягом місяця працівник відпрацював встановлену норму – 176 годин, як і ті працівники, які працюють в режимі 40-годинного робочого тижня. Ми підійшли диференційовано, а нас звинувачують голослівно у встановленні збільшених за часом робочого тижня і робочого дня.

Таким чином, формується негативна громадська думка навколо| проекту Трудового кодексу. Але нам удасться це подолати. Ми від ФПУ вже подали свої пояснення по цьому законопроекту до Адміністрації Президента України.

Якщо певні сили не захочуть погіршити становище найманого робітника, вони погодяться з тим, що його потрібно приймати таким, яким він є. Мені важко сказати чи буде він прийнятий цього року, але я вважаю, що буде прийнятий таким, яким він є сьогодні, а він – на користь найманого робітника.

- У ФПУ дуже жорстка позиція щодо діяльності в Україні МВФ. Профспілки виступають за висилку місії МВФ з України. Якоюсь мірою ФПУ втручається в справи уряду?

– Я не можу поважати організацію, яка не поважає Федерацію профспілок України. Ми стали ініціаторами зустрічі з представником місії МВФ в Україні, з|із| представниками центрального офісу МВФ у Вашингтоні, з|із| представниками сторін соціального діалогу. Ми виступили ініціаторами діалогу, висловили свої пропозиції, зокрема, по пенсійній реформі, що для нас було неприємним в умовах кредитування. Минуло| більше трьох місяців і ми не отримали відповіді: ні письмової, ні уснї. Не прислухаючись до наших аргументів МВФ тисне на уряд, їх аргументи не цікавлять і вони не змінюють умов кредитування. На нашу думку, вони не прагнуть вести соціальний діалог.

Необхідно відзначити, що саме за сприяння ФПУ наприкінці минулого року в Осло вперше за всю історію взаємин праці і капіталу відбулася зустріч між представниками МОП і МВФ. Профспілки на цій зустрічі як її організатори представляли Генеральний секретар МКП і голова ФПУ. Мені особисто сподобався виступ в ході роботи директора-розпорядника МВФ, який сказав, що він іншими очима поглянув на питання проведення консультацій із профспілками і тепер, перш ніж приймати рішення про кредитування тієї або іншої країни, ми повинні подумати про соціальний захист працівників. Але слова, сказані з високої трибуни, на жаль, не узгоджуються з тими діями, які МВФ проводить у нас на Україні. Тому у нас настільки жорстка позиція. І тим не менше, вони потроху здають свої позиції, зокрема, по законопроекту про підвищення пенсійного віку для жінок, підвищення тарифів на газ для населення і таке інше. Нас це влаштовує, і ми вирішили вносити свої пропозиції| до нового законопроекту про пенсійну реформу.

  - Є інформація про те, що на запрошення ФПУ з місією до України повинні приїхати представники МКП. Як Ви це прокоментуєте?

 – Коли ми брали участь у засіданні Ради Загальної конфедерації профспілок в Москві, я запросив відвідати з місією представників МКП Україну і не лише для того, щоб вивчити питання наших внутрішніх взаємин, але і побувати в членських організаціях, ми готові показати все, що вони не попросять. Вивчите діяльність ФПУ, а також побачите як працюють інші членські організації МКП і зробіть самостійно і об'єктивно свої висновки від того, що ви тут побачите. МКП встановило дату приїзду, але|та|   тут, же М.Волинець розповідає, що ФПУ потрібно виключати із МКП. На його прохання перенесли терміни приїзду місії МКП з квітня на червень, а нас навіть не попередили.

Тому ми чекаємо від МКП рівного і гідного ставлення до своїх членських організацій.

* * * *

Учасники зустрічі подякували Голові ФПУ Василю Хара за змістовну та конструктивну зустріч.

21.04.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини