ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

АЛЬТЕРНАТИВИ СОЦІАЛЬНОМУ ДІАЛОГУ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ДЛЯ ДЕРЖАВИ, ЩО ПРОСУВАЄТЬСЯ ШЛЯХОМ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ, НЕМАЄ

Нещодавно відбувся конгрес Європейської конфедерації профспі­лок у Парижі, який констатував трансформацію соціального діалогу в Європейському співтоваристві. На зміну традиційному формату приходить новий наднаціональний і наддержавний соціальний діа­лог. Про це «ПВ» попросили розповісти докладніше Голову Федера­ції профспілок України Григорія Осового.

– Григорію Васильовичу, скажіть, будь ласка, ФПУ вперше бере участь у такому представницько­му європейському профспілко­вому форумі?

– Потрібно зазначити, що ФПУ, не будучи поки що членом такого авто­ритетного європейського профспіл­кового об’єднання, на його запрошен­ня бере активну участь в заходах ЄКП. Більш того, ФПУ отримує солі­дарну підтримку у відстоюванні прав та інтересів працівників від Міжнародної конфедерації профспі­лок, Пан’європейської регіональної ради, членом яких вона є, і має спеці­альний консультативний статус при Економічній і соціальній раді ООН, співпрацює з Міжнародним бюро праці, Європейським соціально-еко­номічним комітетом, національни­ми профцентрами майже 60 країн.

– Це, безумовно, свідчить про ав­торитет українських профспілок у міжнародному профспілковому русі, тому важливо, як розвиток соціального діалогу в Україні ко­респондується з міжнародними процесами у цьому питанні.

– Європейські профспілки мають за плечима досвід проведення соці­ального діалогу, що вимірюється де­сятиліттями. Наприклад, у Франції статус Національної соціально-еко­номічної ради, як органу соцдіалогу, визначено в Конституції країни ще 1925 року. За цей час відбулося бага­то трансформацій як його форми, так і змісту. І водночас цей процес не сто­їть на місці, він живий, він рухається і має змінюватися залежно від того, в які умови поставлені наймані пра­цівники, яким чином бізнес виконує взяті на себе соціальні зобов’язання. Також у цьому форматі важливою складовою залишається і регулятор­на роль держави. Інтереси трудящих представляють і захищають проф­спілки як третя повноцінна сторона соціального діалогу.

Про зміни, що відбуваються, свід­чить і те, що в своєму виступі прези­дент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер закликав до зміцнення євро­пейського соціального виміру. Він наголосив на необхідності заново відкрити для себе ефективність до­говірної політики і на рівні підпри­ємств, на рівні учасників, на рівні країн, на європейському рівні. Щоб підкреслити вагу соціального діало­гу, він призначив віце-президента, відповідального за його розширення. Про необхідність врахування в полі­тиці ЄС соціального виміру та «пере­завантаження» соціального діалогу заявили президент Європарламенту Мартін Шульц, президент Франції Франсуа Олланд, мер Парижа Анна Ідальго, а також генеральний дирек­тор Міжнародної організації праці Гай Райдер.

Як відомо, соціальний діалог про­низує весь процес євроінтеграції, він закладений у договорах ЄС, Хартії фундаментальних прав ЄС, європей­ському трудовому законодавстві, правозастосовній практиці Європей­ського суду, Європейської соціальної хартії та конвенцій МОП, ратифіко­ваних країнами ЄС. Однак універ­сальної моделі соціального діалогу не існує, тож усі постійно діючі або спеціалізовані форми ведення тако­го діалогу мають бути пристосовані до національних умов і конкретної ситуації.

Говорячи про розвиток виробни­чої демократії в Україні, ми вимуше­ні констатувати, що дієвого соціаль­ного партнерства до цього часу не іс­нує, як і в жодній з пострадянських країн. Хоча за формами діалогових стосунків ми виглядаємо доволі єв­ропейськими. Всі проекти постанов і законів, ініційованих Урядом, на­правляються СПО профспілок для обговорення, маємо представництва на засіданнях Кабінету Міністрів і профільного Комітету ВРУ з питань соціальної політики, праці та соцза­безпечення, на національному рівні укладена на тристоронній основі Ге­неральна угода, діють соціально-еко­номічні ради, в тому числі територі­ального рівня. Тому що держава і ро­ботодавці ще не сприймають проф­спілки як рівних партнерів при роз­робці програм, прийнятті рішень, і головне, належне реагують на їхні пропозиції, беручи до реалізації.

Україні, як державі, що визначи­ла пріоритетом вступ до Євросоюзу, необхідно продовжити реформуван­ня трудового та соціального законо­давства для узгодження з нормами ЄС та відповідними конвенціями МОП не лише для їх більшої адапта­ції до змін, що відбуваються, а й для посилення захисту працюючих. Зо­крема, ми не можемо миритися з тим, що в минулі роки шляхом вне­сення змін до так званих галузевих законів фактично вимито право пра­цівників на страйк, гарантоване статтею 44 Основного Закону.

– Ви сказали про необхідність по­шуку власної національної моделі соціального діалогу, і це підтвер­джується виступами провідних європейських політиків. На чому, власне, потрібно сфокусувати увагу, щоб досягти успіху?

– Соціальний діалог – це важливий компонент належного державного управління, а участь усіх трьох сто­рін у становленні та реалізації соці­ально-економічної політики держави дозволяє забезпечувати баланс між потребами економічного розвитку і соціального благополуччя. Тому при­йнятий на конгресі підсумковий до­кумент – Паризький маніфест – має не лише європейське звучання, а й ве­лику практичну користь для країн, які стали на шлях євроінтеграції.

Темою номер один на форумі було питання про сталий економічний роз­виток і робочі місця. Його вирішення наші європейські колеги вбачають у діях, спрямованих на зміцнення ре­ального сектору економіки і стиму­лювання інноваційних, конкурентоздатних і соціально стабільних галу­зей та послуг. Глобалізація диктує свої умови, і Європа має адекватно реагувати на її виклики, щоб не втра­тити ринки. Однак ЄКП виступає про­ти фінансово зорієнтованого на ринок капіталізму та вимагає узгодженої з профспілками промислової політики, повної зайнятості та якісних робочих місць. Вимагає покласти край політи­ці жорсткої економії, підвищити оплату праці, щоб стимулювати вну­трішній попит та економічне зростан­ня, скоротити соціальну нерівність. ЄКП бачить «новий шлях» для Євро­пи, який передбачає програму інвес­тицій в обсязі 2% від ВВП щорічно протягом 10 років, щоб створити якіс­ні робочі місця з гідними умовами праці та її оплати. Головне завдання, яке вирішують європейські профспіл­ки, – це створення сильної економіки для людей.

Генеральний секретар ЄКП Лука Вісентіні, якого обрано на цю посаду на чотирирічний період, зазначив, що роки кризи і скорочень були дуже руйнівними для сімей робітників. І ЄКП буде вести переговори з євро­пейськими інститутами і роботодав­цями, аби 2016-й став роком виконан­ня президентом Єврокомісії обіцяно­го щодо соціальної Європи, досяг­нення найбільш вигідних результа­тів для робітників. Зокрема, у най­ближчі два роки має бути створено до 1,3 млн додаткових робочих місць, до березня 2016 року – розроблено па­кет мінімальних соціальних прав як своєрідний «санітарний кордон» у рамках ЄС для захисту ринку праці та його вирівнювання на всьому єв­ропейському просторі.

Нині спільно з експертами Між­народної організації праці завершу­ється опрацювання Проекту програ­ми гідної праці для України. Націо­нальна соціально-економічна рада взяла на себе розроблення програми реформи оплати праці, кардинально­го підвищення її рівня.

Інші важливі питання, які обгово­рювались під час конгресу, це зрос­тання конкурентоспроможності са­мих працівників, підвищення їх ква­ліфікації разом з науковими дослі­дженнями й інноваціями на робочих місцях як умова сталого економічно­го зростання. І звісно, в цьому питан­ні основна ставка робиться на мо­лодь, створення для неї нових високо­технологічних робочих місць, вимоги покласти край неоплачуваним стажу­ванням, віковій дискримінації тощо.

– Наскільки ці загальнопроф­спілкові проблеми актуальні для українських профспілок, і що вони роблять, аби вплинути на ситуацію?

– Дійсно, багато в чому соціально-економічні проблеми, що постали пе­ред нашими колегами, подібні тим, які сьогодні долають українські профспілки. Це і урядова політика жорсткої економії «затягування пас­ків», і низький рівень оплати праці та її незадовільні умови, недостатня со­ціальна відповідальність бізнесу, мо­лодіжне безробіття. Але все це в укра­їнських реаліях слід помножити на девальвовану гривню і надвисокий рівень інфляції. Тому Федерація профспілок України активно поєднує соціальний діалог на всіх рівнях з протестними діями, аби голос простої людини було почуто. Ми боремося і ведемо перемовини із соціальними партнерами не про «косметичне», а кількаразове підвищення мінімаль­ної заробітної плати, встановлення справедливого прожиткового мініму­му, створення достатньої кількості якісних робочих місць, насамперед для молоді, з безпечними умовами праці, повагою до прав людей найма­ної праці. Ми домоглися внесення до Верховної Ради України пакета соці­альних законопроектів про індекса­цію грошових доходів населення, зни­ження рівня оподаткування пенсій, здешевлення ціни на природний газ для населення, відновлення фінансу­вання за рахунок коштів соціального страхування літнього оздоровлення дітей, санаторно-курортного лікуван­ня працівників.

ФПУ бере активну участь і вно­сить пропозиції щодо розробки та ре­алізації національних планів ре­форм у всіх доступних їй робочих групах і комісіях, виступаючи за єв­ропейські соціальні стандарти, зо­крема як член Платформи громадян­ського суспільства «Україна – ЄС».

З огляду на досвід країн ЄС важли­во те, що соціальний діалог виявився цінним демократичним засобом розв’язання соціальних проблем, су­часним і динамічним процесом, що має унікальний потенціал і широкі можливості для сприяння прогресу в питаннях глобалізації, регіональної інтеграції і перехідного періоду. Тому альтернативи соціальному діа­логу в сфері соціально-трудових від­носин для держави, що просувається шляхом євроінтеграції, немає.

Розмовляв Юрій РАБОТА

13.11.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини