Розмова з головою Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг Тамарою Костюк
Головне –
не
допустити зниження соціальних гарантій!
– Тамаро Олександрівно,
столиця вже не раз переконувалася в тому, що комунальники вміють працювати
героїчно й самовіддано – отже, трудовий потенціал у вашій галузі потужний. Але
які загрози нині існують для міської галузевої профспілки і як, на Ваш погляд,
мають діяти профспілки в контексті кризової ситуації, коли Уряд схиляється до
непопулярних дій, закликає дужче затягувати паски?
– На жаль, з боку соціально безвідповідального політикуму
та бізнесу в Києві скорочуються робочі місця, стримується й заморожується
виплата зарплати, зростають обсяги заборгованості з неї, трудівникам
нав’язують неоплачувані відпустки, неповний робочий час, знехтувано значенням
охорони праці, є спроби одностороннього (адміністративного) зупинення
зобов’язань за колдоговорами. Нарешті, звужено сферу й, відповідно,
результативність соціального діалогу. Ці виклики й загрози є найбільшими за
весь попередній період, і вони можуть мати вкрай негативні наслідки для підприємств
нашої галузі. Якщо не втримаємо вже наявні соціальні показники, досягнуті
завдяки важкій роботі профкомів та міської профспілки з керівниками
адміністрацій та влади всіх рівнів, допустимо зниження цих показників, то вже
навряд чи до них повернемося.
Тож саме тепер профспілки мають використати весь свій
досвід, докласти всіх зусиль задля дійсного вирішення гострих соціальних
проблем. Щодо можливих намагань влади та роботодавців втілити непопулярні
реформи, то профспілки не повинні з цим погоджуватися. Наша міська профспілка
звернулася до голів профкомів з рекомендацією не переглядати за поданням
адміністрації окремі розділи колдоговорів (якщо передбачається зниження
соціальних стандартів) без попереднього економічного обґрунтування та
обговорення в трудових колективах. У разі необхідності закликаємо максимально
щільно співпрацювати з органами інспекції праці та прокуратури задля швидкого
реагування на порушення законних прав членів профспілки. Крім того, ми ухвалили
не підписувати Регіональної угоди, якщо вона не буде соціально спрямованою в
сенсі зобов’язань КМДА перед киянами.
– Отже, якість соціального діалогу нині погіршилася?
– Взагалі, з одного боку, влада й роботодавці начебто
демонструють повагу до профспілок, проводять з нами переговори, але з іншого,
фактично не виконують пункти домовленостей. До слова, через це чимало спілчан
втрачають віру в силу профспілки, знижується профчленство. Тому ми повинні в
соціальному діалозі, якщо він не відбувається, переходити від конструктивної
до жорсткої опозиції, до активних протестних дій.
За нової влади в КМДА всі директори департаментів змінилися,
щоправда, продовжує працювати керівник департаменту житлово-комунального господарства
Дмитро Новицький, людина високопрофесійна. Він опікується всіма технічними
питаннями комунального господарства й міг би зробити багато корисного, але... в
міста немає грошей, і це – корінь наших проблем. Після обрання мером Віталія
Кличка впродовж трьох місяців соціального діалогу взагалі не було. Мабуть,
бракувало часу, аби зустрітися з профспілками, обговорити наболіле, почати
працювати над Регіональною угодою, що включає всі параметри соціального захисту
працівників. Адже така угода в останні 15 років неухильно укладалася з усіма
мерами, причому ще в першому кварталі! Що ж бачимо нині? 2014-й закінчується,
а угоди досі немає. Тим часом вирішення соціальних питань у Києві, як я вже
сказала, стрімко знижується.
Нарешті, наприкінці жовтня профспілкові лідери зустрілися з
першим заступником мера Ігорем Никоновим та іншими заступниками. Я
представляла свою галузь, до якої, зокрема, входить і КП «Київпастранс». А там
нині дуже важке становище: електротранспортники одержали зарплату лише за
серпень і 50% за вересень. І все. Це кричуще порушення законодавства про
оплату праці, й профспілку, очевидно, таки змусять до активних протестних
акцій. Наші люди, мабуть, найбільш терплячі в світі, бо підприємство не
припиняє роботи, а в будь-якій іншій країні давно страйкували б! Проблема в
тому, що Верховна Рада визначила, не більше, не менше, 34 категорії
пільговиків, але ні Кабмін, ні Мінфін не компенсують витрати столичних
електротранспортників, які фактично мусять здійснювати соціальну функцію
власним коштом! У ВР вважають, що всі, хто має пільги, заслуговують на них –
тоді, будь ласка, розрахуйте з олівцем у руках компенсаційну складову бюджету
і поверніть підприємству його витрати! Чому за кермом комунального транспорту
мають працювати голодні водії?!
У КМДА з цих питань відбулася довга предметна бесіда. Ігор
Никонов, за його словами, був задоволений розмовою, навіть зізнався, що відтак
зрозумів, що профспілки – потужна громадська організація. Підтвердив, що в нас
одна мета: захист інтересів киян. Але акцентував, що фінансове становище дуже
важке, понад половину київських податків забирають до держбюджету, хоча,
згідно з буквою Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», нам
повинні повертати всі 100% податків, адже столиця – це обличчя держави! Складність
для нашої профспілки становить і стовідсоткова заміна керівників
райдержадміністрацій та директорів комунальних підприємств. Напевно, багато
хто з таких новопризначених і не чув про Закони України «Про соціальне
партнерство», «Про профспілки...». До речі, чимало можновладців узагалі вважають,
що необхідно створювати якісь нові профспілки, «народні»... Тож тим більше
мають побачити в нашій особі масову та впливову громадську організацію, здатну
реально захищати права людей на гідну працю і соціальну справедливість. А
декого навіть слід навчити проводити соціальний діалог, не втручатися в
діяльність первинок.
– Розкажіть, будь ласка, про успішні дії профкомів. Упевнена,
що такі приклади є.
– Досвід попередніх років свідчить, що за бажання, через
активні акції протесту, профкоми житловиків різних районів міста, ПАТ «АК
«Київводоканал», КП «Київпастранс» за сприяння міськпрофради виборювали права
своїх спілчан. Немало й порівняно недавніх яскравих прикладів. Так, голова
профкому ПАТ «АК «Київводоканал» Валерій Азманов організував і очолив мітинг
перед РДА Шевченківського району та подальші переговори з тодішнім головою
КМДА Володимиром Бондаренком щодо неприпустимості незаконної зміни
генерального директора. І колектив переміг! Голова профкому КП «Поділ» Наталя
Івженко своїми активними діями й за допомогою міської галузевої профспілки
домоглася скасування незаконної реорганізації підприємства, що передбачала
масові скорочення працівників. А голова профкому УЖГ Шевченківського району
Віктор Сурмак завдяки своєму професіоналізму зберіг стовідсоткове членство в
профспілці житлової системи району при переході ЖЕКів у приватну власність,
відновив фінансову дисципліну після попереднього голови профкому.
– А як Ви охарактеризували б стан колдоговірної роботи,
мотивацію до профчленства?
– Маємо стовідсоткове укладення колективних договорів на
підприємствах нашої галузі. Але, на жаль, є факти формального підходу, а
частково ці договори не виконує адміністрація. В актах перевірки таке
невиконання фіксується, проте нікого за це не притягнуто до відповідальності,
як того вимагає Закон України «Про колективні договори і угоди». Профспілкова
сторона щоразу повинна наполягати на відповідальності! Єдиний позитивний
приклад у цьому плані – підприємство «Київзеленбуд», де на вимогу
профорганізації і відповідно до ст. 45 КЗпПУ за невиконання колдоговору було
внесено подання до КМДА й директора відсторонено від посади.
Вважаю, що наша основна загальна проблема – невимогливість,
нездатність довести розпочату справу до кінця, перебування в
пасивно-очікувальній позиції, реагування на вже отриманий негативний факт. А
ми повинні передбачати, розраховувати, першими ініціювати ті актуальні
питання, вирішення яких потребує колектив. Ще один наш внутрішній «бар’єр» –
недостатня активність рядових членів профспілки. І якби, до прикладу,
роботодавець ініціював усунення якогось голови первинки, то, мабуть, наймані
працівники й не наважилися б єдиним фронтом стати на його захист. І все через
те, що люди досі ще сприймають профспілки як такий собі соцзабез, що має їх обслуговувати
за їхні внески, проте вже час усвідомити, що їхня профспілка – це
самоорганізована структура найманих працівників для захисту власних законних
прав та інтересів. Отже, одне з наших головних завдань – подолати споживацьке
ставлення спілчан до профспілки, вони мають свідомо підтримувати обраних ними
лідерів, масово відстоювати свої права, розуміти, що кожен особисто відповідає
за всі процеси в своїй профспілці. Час вимагає інших підходів, інших методів
роботи, ніж були колись. Дуже велику роль у підвищенні свідомості спілчан
відіграє правильно налагоджена інформаційна робота, переконлива мотивація до
профчленства. Всі наші набутки й успіхи необхідно висвітлювати – через стенди,
листівки, газети, радіо й телебачення. Між іншим, телеканали нерідко шукають
гарячі теми, готові зустрітися з представниками профспілок. Принаймні, наша
міська галузева профспілка постійно і в різноманітний спосіб інформує голів
профкомів про стан справ у місті, про наші досягнення, діяльність різних
підприємств. Крім того, міська організація надає винятково важливого значення
систематичному проведенню профспілкових зборів, бо це той захід, де члени
профспілки можуть висловитися, подати пропозиції, почути необхідну інформацію,
відчути себе потрібними своїй профорганізації. Інакше, якої ж віддачі, якої
активності та свідомості можемо чекати від рядового спілчанина?
Що ж, негативних викликів справді багато, але серед нас,
профлідерів, немає випадкових людей, маємо ідейний стимул та розуміння того,
навіщо обіймаємо наші посади. Завдяки цьому володіємо необхідним потенціалом
та ресурсом для нових нестандартних рішень, підвищення ефективності нашої
діяльності, щоб зберегти й зміцнити авторитет профруху в суспільстві. Ми вистоїмо
в цей кризовий для країни час!
14.11.2014
|