ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з генеральним директором, головою Правління ПАТ «Київхліб» Володимиром Чередою

 На вартість хліба треба дивитися в комплексі, а не лише з полиці магазину

– Володимире Вікторовичу, нещодавнє підвищення ціни на хліб соціальних сортів викликало чимало критики в ЗМІ. Розка­жіть, що відбувається сьогод­ні в хлібопекарській промис­ловості, аби правильно зрозу­міти причини зростання ціни.

– Виходити треба з того, що на сьогодні через низку про­блем закупівельна вартість тонни зерна становить 220 дол. США, або 2900 грн. За прогно­зами аграріїв, вартість пшени­ці другого класу (з якої виро­бляють борошно вищого ґа­тунку для випікання хлібобу­лочних виробів – авт.) у по­точному році становитиме 3 тис. грн через те, що на світо­вому ринку є дефіцит продо­вольчої пшениці. На вартість хліба треба дивитися в комп­лексі, а не лише з полицімагазину.

Чому сьогодні ні в кого з ке­рівників влади немає бажання пояснити людям про природні негаразди, коли влітку під час достигання хліба йшли дощі? Про той момент, коли пшени­ця наливалася, коли формува­лася клейковина, її властивос­ті вимивалися, через що зни­жувалася якість борошна. А також про те, що аграріям для того, щоб отримати високоякісне борошно, треба купити насіння високого класу, висо­коякісні міндобрива, витратні матеріали.

На сьогодні, за оперативни­ми даними, урожаю пшениці зібрано 24 млн тонн. Здавало­ся б, чимало. Але зерна друго­го класу немає, воно в дефіци­ті. Тож у нас проблема не тіль­ки в ціні. Підібрати другий клас навіть за високою ціною ми не можемо – на ринку від­сутні пропозиції.

Але наразі, за великим ра­хунком, потрібно говорити вже не про ціну, а про продо­вольчу безпеку. До того ж, тре­ба розуміти, на яку кількість пшениці укладені форвардні договори, й ці договори в будь-якому разі треба виконувати. Якщо компанія одного року не виконає умови до­говору, то наступ­ного з нею ніхто не матиме справи. Тобто, якщо диви­тися на перспекти­ву, їх треба викону­вати. В комплексі.

– Як сьогодні вирі­шується питання забезпечення зер­ном, аби уникнути кризової ситуації?

– Нещодавно в Міністерстві аграр­ної політики та про­довольства України відбулася нарада, де розглядалося це питання. Тоді за одним столом зібрали­ся зернотрейдери, пе­реробники та хлібопе­карі. Це три різних на­прями. І вони один од­ного ніколи не зрозу­міють. Тому що зерно­трейдери орієнтовані на експорт, це їхня спеціалізація. Пере­робники, навпаки, орі­єнтовані на внутріш­ній ринок, їм вигідно, щоб була велика про­позиція по зерну. Хлі­бопекарі хотіли б кра­щого борошна.

Ми посиділи за од­ним столом, вислови­ли один одному при­ємні та неприємні речі. Але всі почули, що ми маємо спільну проблему. Проблему не кількісного, а якісного за­безпечення зерном. Це відпо­відь на запитання, що нас очі­кує. На сьогодні ціна пшениці закладена на рівні 2300 грн за тонну. За прогнозами МінАПК, на початок осені вона може сягнути 3000–3200 грн за тонну.

Також, здавалося б, такі дрібниці, як сіль. У рецептурі хліба її використовується до 1,5%. На місяць ми витрачає­мо близько 200 тонн солі. Єди­не джерело виробництва солі в Україні – це підприємство «Ар­темсіль», з яким сьогодні від­сутнє сполучення. Тому ціна на цей продукт зросла. Якщо ми раніше платили за 1 тонну солі 850 грн з доставкою, то сьогодні її ціна збільшилась до 2000 грн. А ще кількаразово зросла вартість сировини, газу, енергоносіїв.

Існує Аграрний фонд як ін­струмент для регулювання різкого підвищення цін. У мо­мент збору врожаю Аграрний фонд зобов’язаний не допусти­ти обвалу цін на зерно, за мак­симально високою ціною заку­пити велику його кількість, щоб зернотрейдер підтримав ціну товаровиробника. А з до­рогого зерна переробнику тре­ба зробити дешеве борошно. Як це можливо?

І після цього державні чи­новники заявляють про те, що, мовляв, це «Київхліб» збіль­шив ціну на хліб. То під орга­нізацію, яку створено для ста­білізації цін на ринку, до 7% ми підвищуємо ціну, в них на це є підстави, а у нас, кінцево­го споживача (в ланцюжку ви­робників), підстав немає.

– Сьогодні з’явилася інфор­мація про те, що в столиці буде реалізовано інвестицій­ний проект щодо створення мережі кіосків роздрібної торгівлі хлібом та оголошено конкурс між виробниками хлібобулочних виробів. Яка Ваша думка з цього приводу?

– Який би конкурс не прово­дився, через збільшення кіль­кості кіосків кияни не купува­тимуть хліба більше, ніж їм потрібно.

На мою думку, перед тим, як запроваджувати даний про­ект, слід провести низку кру­глих столів за участю всіх за­цікавлених сторін – зернотрей­дерів, переробників, хлібопе­карів, почути думку кожного з них і дійти спільного консен­сусу. Проте наразі все відбува­ється навпаки. Окрім того, сьогодні власники малих пе­карень мають кіоски, де реалі­зують продукцію власного ви­робництва. Якою буде їхня доля? А це робочі місця, на яких трудяться сотні киян. Люди теж хочуть заробляти гроші, годувати свої сім’ї. Їхні інтереси також треба враховувати.

– Хіба погано, коли є конку­ренція серед виробників?

– Добре, коли вона чесна та прозора. Для всіх виробників хліба повинні створюватися однакові умови функціонуван­ня. Але, на жаль, сьогодні так не відбувається.

– Що буде з трудовим колек­тивом у разі скорочення ви­робництва «Київхлібом»?

– Мене непокоїть те, що в такому випадку постане пи­тання про скорочення персо­налу до 2 тис. осіб. Турбує ця проблема і профспілки. Наразі Київська міська рада профспі­лок готує звернення до столич­ної влади щодо ситуації, що склалася навколо підприєм­ства, навколо долі трудового колективу. У Федерації проф­спілок України планується проведення круглого столу з цього питання.

– Звідки з’явився термін «со­ціальний хліб»?

– Цей термін ніде законо­давчо не виписаний. Відповід­но до пп. 11 п. 12 постанови Кабміну № 1548 «Про встанов­лення повноважень органів виконавчої влади та виконав­чих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», це хліб простої рецептури ма­сою не менше 0,5 кг, що виро­бляється з борошна, води, солі та дріжджів. Такий хліб пови­нен випускатися за ціною, яку, згідно з постановою, мають ре­гулювати місцеві органи вико­навчої влади. Це традиційні та якісні сорти хліба, який ре­комендується для споживання всім верствам населення.

– Які завдання ви ставите пе­ред собою сьогодні?

– У першу чергу ми повинні зберегти трудовий колектив, ро­бочі місця, саме підприємство, продукція якого користується великим попитом громадян.

01.09.2014

Тетяна РУБАН, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини