ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з головним лікарем ДП «Санаторій «Новомосковський» Олександром АНДРІЄНКОМ

 Приймати нестандартні рішення і рухатися вперед

 У попередніх випусках га­зети голова Наглядової ради ПрАТ «Укрпрофоз­доровниця» Олексій Ро­манюк започаткував роз­мову про збереження та розвиток санаторно-ку­рортного комплексу ФПУ. Сьогодні своїми думками з цього приводу з чита­чами «ПВ» ділиться голо­вний лікар ДП «Санато­рій «Новомосковський» Олександр АНДРІЄНКО.

– Олександре Івановичу, Ви очолюєте один із відомих в Україні та за її межами сана­торно-курортний заклад. Що сьогодні Вас найбільше турбує як керівника? Над якими пи­таннями потрібно працювати?

– Як головного лікаря одно­го із санаторно-курортних за­кладів мене неабияк непоко­їть питання, за рахунок чого працюватимуть оздоровниці України? Які джерела фінан­сування і де знайти кошти для цього? Що буде із санаторно- курортною галуззю в цілому? На ці та багато інших запи­тань хочемо знайти відповідь я та багато моїх колег.

Сьогодні Україна залиша­ється однією з найбагатших курортами держав світу, адже має для цього безліч унікаль­них природних ресурсів – від клімату до різноманітних за­пасів лікувальних джерел мі­неральних вод та грязей. Усе це отримали курорти від дер­жави, незважаючи на ту чи іншу форму власності. На моє глибоке переконання, все це має служити інтересам держа­ви, перед якою нині постало два основних завдання: зберег­ти Україну як державу, а на­род України як націю.

Проблему збереження та зміцнення здоров’я нашого на­роду має бути піднято на дер­жавний рівень. Це завдання насамперед вирішуватиме система охорони здоров’я, яка вже кілька років реформуєть­ся. До речі, на мою думку, міс­це санаторно-курортних закла­дів у цьому процесі досі не ви­значено, а відповідно, не окреслені й джерела їх фінан­сування та утримання.

Реформа системи охорони здоров’я передусім спрямова­на на створення на першому її етапі первинної ланки медико- санітарної допомоги (ПМСД), матеріально-технічна база якої ще вкрай слабка, потре­бує значних коштів. Але ж саме на неї покладається про­філактика так званих неінфек­ційних захворювань, від яких найбільше потерпає населен­ня України, зростає рівень пе­редчасної смертності та інва­лідності. Йдеться про захво­рювання серцево-судинної системи та її ускладнення (інсульти, інфаркти), цукро­вий діабет та онкологічні хво­роби.

Первинна медична допомо­га – ланка сімейних лікарів, не може взяти на себе в повному обсязі реалізацію всіх напря­мів профілактики захворю­вань, адже цей процес потре­бує тривалого часу, формуван­ня серед українців мотивації до здорового способу життя та відповідального ставлення кожного ще з дитинства до свого здоров’я.

На відміну від закладів ПМСД, санаторно-курортні за­клади мають для підтримки та реалізації профілактичного на­пряму розвитку системи охоро­ни здоров’я все необхідне: при­родні ресурси, матеріально- технічну базу, досвідчений ка­дровий і науковий потенціал. Я переконаний, ми не маємо права стояти осторонь від вирі­шення цих злободенних пи­тань, чекати своєї черги, коли держава матиме змогу відно­вити фінансування діючих оздоровчих закладів, узяти їх на своє забезпечення. Ті, що пішли таким шляхом, припи­нили своє функціонування або потрапили до переліку так зва­них безперспективних закла­дів, опинилися на межі зник­нення, загрожуючи існуванню самій системі санаторно-ку­рортних закладів України.

– Поділіться досвідом, як са­наторію вдається функціону­вати в умовах економічної нестабільності?

– Протягом кількох років ми акцентуємо увагу на реалі­зації профілактичного напря­му розвитку системи охорони здоров’я. Це дає змогу нашому закладу в нинішній складний час триматися на плаву, ста­більно працювати, дбати про людей. Залишаючись профіль­ним курортом у лікуванні за­хворювань органів травлення, порушення обміну речовин і цукрового діабету, що зумов­лено унікальними природни­ми факторами нашого курор­ту, водночас ми створюємо умови для популяризації ран­нього виявлення факторів ри­зику різних захворювань, діа­гностики захворювань на ран­ніх стадіях.

– Що Ви маєте на увазі?

– Наші фахівці розробили та впроваджують нові види оздо­ровчих програм, які спрямова­ні на вирішення багатьох про­блем профілактики захворю­вань, в основі яких лежать шкідливі звички, неправиль­ний спосіб життя тощо.

Це програми корекції ваги, постави, оновлення організму, подолання синдрому хроніч­ної втоми та ін., які, до речі, впроваджуються і в багатьох інших санаторно-курортних закладах.

Крім індивідуально піді­браних для кожного пацієнта лікувальних процедур, усі хво­рі проходять навчання у Шко­лі здорового способу життя. На заняттях вони мають змогу дізнатися, як визначити рі­вень свого здоров’я, виявити фактори ризику захворювань, ознайомлюються із проявами можливого розвитку тієї чи ін­шої хвороби, її ускладнення­ми, набувають практичних на­вичок для самоконтролю за станом свого здоров’я.

Оздоровчі програми сприя­ють не тільки поліпшенню са­мопочуття, змінюють зовніш­ній вигляд, надають упевне­ності, поліпшують емоційний стан, а й сприяють формуван­ню мотивації до здорового спо­собу життя, відіграють важли­ву роль у профілактиці серце­во-судинних захворювань, за­хворювань органів дихання, травлення, цукрового діабету, онкологічних, алергійних за­хворювань, депресивних та ін­ших станів.

Чи є можливість у сімейно­го лікаря віддавати левову частку свого часу санітарно- освітній роботі, проводити в цьому напрямі динамічні спо­стереження, аналізувати ре­зультати? Це стане можливим із часом, зі зміною свідомості лікаря і пацієнта. І для цього необхідно змінити багато чого, зокрема, у системі підго­товки сімейних лікарів.

– Які, на Вашу думку, потріб­но робити кроки іншим сана­торно-курортним закладам для поліпшення своєї роботи?

– Крім профілактичної ро­боти, санаторно-курортні за­клади мають продовжувати займатися відновлювальним лікуванням, адже його ефек­тивність науково доведена. Як відомо, метою медичної реабі­літації є досягнення стійкого відновлення порушень функ­цій організму внаслідок травм, операцій, хвороб. Кін­цевий позитивний результат залежить від якості та послі­довності етапів медичної реа­білітації, а саме: стаціонар – поліклініка – санаторій або стаціонар – санаторій – полі­клініка, кожен із яких вирішує конкретні завдання.

Вибіркові дослідження на базі одного з лікувальних за­кладів регіону щодо вивчення питання, як лікарі стаціонарів використовують етап санатор­но-курортного лікування у від­новленні здоров’я своїх паці­єнтів, показали, що тільки 40% хворих, які лікувалися у стаціонарах, отримали реко­мендації продовжити санатор­но-курортне лікування, а в за­кладах свого регіону– тільки 12%. Тим часом потенціал оздоровниць нашої області до­волі потужний, він охоплює майже всі напрями відновлю­вального лікування. Оздоров­ниці Дніпропетровщини ма­ють багаторічний досвід щодо реабілітації захворювань сер­цево-судинної системи та її ускладнень (інсульти, інфарк­ти), порушення обміну речо­вин та цукрового діабету, он­козахворювань, оперованих на органах травлення.

Упевнений, що схожа ситуа­ція спостерігається і в бага­тьох інших регіонах. Тим ча­сом питання ефективного від­новлювального лікування з використанням санаторно-ку­рортних оздоровниць має ще й економічну та фінансову скла­дові, в яких зацікавлені мають бути як населення, так і місце­ві органи влади.

Зважаючи на те, що місце­вим органам влади мають на­мір надати великі повнова­ження, передусім розпоряджа­тися бюджетними коштами регіону, вони мають сприяти підтримці, збереженню та роз­витку оздоровниць, принай­мні з кількох причин:

– санаторно-курортні закла­ди є справними платниками податків, що сприяє наповненню місцевого бюджету;

– населення має економію коштів, пов’язаних із тран­спортними витратами, відпо­відно, це робить більш доступ­ним використання цього виду оздоровлення широким колом споживачів;

– залишається здорова кон­куренція між оздоровницями, бо якщо хтось запропонує та доведе, що вміє лікувати кра­ще, ефективніше, то він зна­йде свого споживача на відпо­відні послуги.

Можна говорити про труд­нощі, з якими важко боротися, які складно подолати в ниніш­ніх умовах, і це правда. Але можна рухатися іншим шля­хом, ставити невідкладні та перспективні завдання, від­працьовувати маркетингову політику, приймати іноді не­стандартні й непопулярні рі­шення, але рухатися вперед, не боячись помилитися чи за­знати поразки.

Не сумніваюся, що нині своє слово стосовно збережен­ня та розвитку санаторно-ку­рортної галузі мають сказати чиновники, державні службов­ці, наукові діячі, працівники санаторно-курортних закла­дів, громадських організацій та об’єднань. Думка кожного, хто відгукнеться, може стати дороговказом для тих, хто не хоче тупцювати на місці, а ру­хатися вперед вважає своїм громадським обов’язком.

24.08.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини