ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з першим проректором Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України Юрієм МАРШАВІНИМ

  Принципові проблеми ринку праці зосереджені, насамперед, у сфері грошово-кредитної політики

– Юрію Миколайовичу, яка сьо­годні ситуація на ринку праці в Україні?

– Справа в тому, що ринок праці – це віддзеркалення усіх без винятку процесів, що відбу­ваються в економічному житті та суспільстві. Сьогодні на рин­ку праці відбуваються такі про­цеси, які є результатом багато­річної економічної та соціаль­ної політики. Так, наслідком тривалої рецесії, фізичного і морального зношення основно­го капіталу є зниження ділової активності суб’єктів підприєм­ництва, ускладнення стану сфе­ри зайнятості населення. Про­рахунки в державній грошово- кредитній, податково-бюджет­ній, інвестиційній політиці спричинили зменшення кіль­кості найманих працівників, подальшу деформацію структу­ри зайнятості. За два останніх десятиліття значно скоротила­ся частка зайнятих у реальному секторі економіки, особливо в машинобудуванні, легкій та електронній промисловості. Також ситуація у сфері зайня­тості загострюється у зв’язку з військовими діями на сході України.

Тільки люди з примітивним мисленням вважають, що про­блеми ринку праці мають вирі­шувати Міністерство соціаль­ної політики і центр зайнятості. Насправді функції центрів за­йнятості на ринку праці поляга­ють ось у чому: є вільне робоче місце, але роботодавець не знає, де знайти кваліфікованого пра­цівника, і є людина, яка хоче працювати, але не знає, де зна­йти вакансію. Завдання центру зайнятості – за допомогою ін­формаційних потоків звести їх разом та забезпечити відповід­ність. Якщо є професійна невід­повідність шукачів роботи віль­ним робочим місцям, підучити потенційного працівника, допо­могти йому зорієнтуватися на ринку праці, зокрема зробити правильний вибір професії – професійне самовизначення.

Варто зазначити, що й держа­ва в ринкових умовах також не створює робочих місць, хіба що в бюджетній сфері (лікарі, вчи­телі, медики, міліція). У ринко­вих умовах робочі місця ство­рює бізнес, підприємці, а держа­ва має створити умови для його розвитку.

– Яка оцінка перспектив щодо рівня безробіття?

– На сьогодні надійних мето­дик прогнозування стану зайня­тості не існує, але результати суцільного експертного опиту­вання керівників базових цен­трів зайнятості, які гостро від­чувають ситуацію, проведеного Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості України, показали, що до кінця 2014 і в 2015 роках на вітчизняно­му ринку праці слід очікувати загострення негативних проце­сів. До кінця поточного року, за ймовірним сценарієм функціо­нування ринку праці, експерти очікують збільшення кількості зареєстрованих безробітних до 600 тис. осіб, за кризовим сцена­рієм – до 800 тис., що, відповід­но, майже у 1,5 і 2 рази більше, ніж у червні.

– Чи впорається Фонд загальнообов’язкового дер­жавного соціального страху­вання України на випадок без­робіття з таким навантажен­ням, чи вистачить коштів на ви­плати?

– Давайте порахуємо: 0,5% від зарплати працівника надхо­дили у Фонд, крім того, робото­давець відраховував 1,6% з фон­ду оплати праці. В сумі виходи­ло 2,1%, що давало надходжень близько 10 млрд грн на рік. По­над 6 млрд йшло на виплату до­помоги по безробіттю, включаю­чи одноразову для організації підприємницької діяльності. Тут варто зазначити, що з 1997 року жодного разу не порушено порядку виплати по безробіттю – ні щодо розмірів, ні щодо тер­мінів. Крім того, 2 млрд – на профнавчання безробітних, оплачувані громадські роботи, профорієнтацію тощо, біля 1,5 млрд – утримання Державної служби зайнятості (оплата пра­ці, утримання приміщень, теле­фонний зв’язок, комунальні платежі, канцелярські потреби тощо).

У травні було прийнято рі­шення щодо зменшення подат­ків або навантаження на бізнес (що, в принципі, правильно): за­мість тарифу 1,6% від фонду оплати праці роботодавці спла­чують 0,6%. Таким чином, над­ходження до Фонду за рік скла­датимуть лише 6 млрд грн. І це попри те, що цьогоріч лише на виплати допомоги по безробіт­тю знадобиться значно більше коштів, ніж минулого року. А інші статті витрат як фінансу­вати?

– Де ж вихід із цієї скрутної си­туації?

– Слід усвідомити, що прин­ципові проблеми ринку праці зосереджені поза межами цього ринку, насамперед у сфері гро­шово-кредитної політики.

Ще в 1936 році англійський економіст Джон Кейнс у своїй праці «Загальна теорія зайня­тості, відсотків і грошей» за­пропонував як засіб виходу з економічної кризи і зменшення безробіття змінити урядову по­літику щодо контролю за бан­ківською сферою та створити стимули попиту на товари і по­слуги. Щоб вирішити сучасні проблеми на ринку праці, що накопичилися за 20 років, тре­ба, насамперед, звернутися до кредитно-грошової системи. Приміром, ми кажемо, що біз­нес має створювати робочі міс­ця. За розрахунками фахівців Національного інституту стра­тегічних досліджень, середня вартість створення одного ро­бочого місця в Україні складає 15,4 тис. євро. Множимо на 2 млн безробітних, а потім на курс євро. Виходить 10 держав­них бюджетів! Тобто, жодними державними грошима створити таку кількість робочих місць неможливо. Тільки бізнес спро­можний це зробити. Але для цього потрібно змінити дер­жавну кредитно-грошову полі­тику, коли банки надаватимуть кредити не під 30%, а під 5–7%. Бо 30-відсоткові кредити здатні окупити лише такі види діяль­ності, як виробництво зброї, торгівля наркотиками та спеку­ляція. Інших видів діяльності з рентабельністю вище 30% не існує.

Ще один постулат: чим біль­ше ми споживаємо вітчизняної продукції, тим більше створю­ється робочих місць для задово­лення нашого споживання. Американський економіст та публіцист Пол Кругман у своїй книзі «Вихід з кризи є!» пише: «Якщо правильно змінити курс від політики жорсткої економії до заохочення споживання, ми змогли б відновитися досить швидко». Потрібно дати по­штовх економіці, ринку праці. А споживання залежить від чого? Заробітної плати та пен­сій! Під час кризи проблеми ринку праці потрібно вирішу­вати шляхом запровадження стимулюючої політики, зокре­ма щодо пенсій і зарплат, це й підштовхне економіку. На збільшену зарплату ми маємо купувати вітчизняну продук­цію, бо в іншому випадку ми вкладатимемо гроші у створен­ня робочих місць в інших краї­нах. У такі часи потрібно роби­ти все, щоб максимально збіль­шити власний експорт і змен­шити імпорт, особливо тих то­варів, які можемо виробляти в Україні.

Враховуючи визначальне значення у формуванні обсягів і структури зайнятості населен­ня, слід також стимулювати ін­вестиційну активність вітчиз­няного бізнесу шляхом оптимі­зації податкової системи, ство­рення сприятливого інвести­ційного середовища, поваги до підприємців і мінімізації втру­чання у законні майнові відно­шення.

З огляду на важливість ство­рення робочих місць на іннова­ційних об’єктах необхідно спри­яти започаткуванню високотех­нологічних виробництв 5-го і 6-го технологічних укладів (на­разі в Україні переважає 4-й), стимулювати створення робо­чих місць у переробній промис­ловості, машинобудуванні, лег­кій та електронній промисло­вості, на підприємствах, що ви­робляють конкурентоспромож­ну продукцію високого рівня переробки.

– У чому, на Вашу думку, має полягати політика Державної служби зайнятості?

– Не можна допустити, щоб ДСЗУ перетворилася на «конто­ру» з виплати допомоги по без­робіттю. Навпаки, в кризу ма­ють розвиватися програми ак­тивного сприяння працевла­штуванню, а саме: профнавчан­ня, оплачувані громадські робо­ти, заохочення підприємництва і самозайнятості, компенсація роботодавцям єдиного внеску при прийомі на роботу інвалі­дів, молоді, жінок, інших кате­горій безробітних, розвиток технологій працевлаштування тощо. Причому йдеться про профнавчання не лише під за­мовлення роботодавців, а й під майбутні робочі місця.

08.08.2014

Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини