ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова із заступником голови Ради федерації роботодавців України Олексієм МІРОШНИЧЕНКОМ

Федерація роботодавців та Федерація профспілок мають спільну мету – збереження трудового потенціалу та забезпечення стабільної роботи підприємств

– Обидві організації, Феде­рація роботодавців та Федера­ція професійних спілок, ма­ють спільну мету – збережен­ня трудового потенціалу та за­безпечення стабільної роботи підприємств, щоб мати пер­спективу розвитку нашої дер­жави – незалежної та цілісної України. Ми усвідомлюємо, що попереду на нас очікує над­звичайно великий обсяг робо­ти. Дискусії будуть непрости­ми з приводу конкретних пи­тань, але ми з оптимізмом ди­вимося в майбутнє.

– Із чого розпочнеться робота над реалізацією Меморанду­му? Якими будуть перші кро­ки?

– Ми повинні провести діа­гностику, що на сьогодні втра­тила Україна. Приміром, ми дійсно втратили ринки збуту, що тягне за собою втрату за­йнятості.

Також, враховуючи, що ми працюємо у Національній тристоронній соціально-економічній раді та в органах соціаль­ного страхування, маємо поду­мати про захист людей, особли­во тих, хто втратив роботу.

Варто також серйозно поду­мати над тим, як підвищити внутрішній попит, а для цього потрібно підвищити рівень до­ходів населення, рівень спо­живання. Населення має стати одним з основних інвесторів. У будь-якій розвиненій країні 2/3 інвестицій – внутрішні, і лише 1/3 – позичені кошти.

Також одним з перших кро­ків має стати робота над лега­лізацією ринку праці. Вона дасть змогу зменшити подат­кове навантаження на чесно працюючого підприємця. Як не парадоксально це звучить, але ми також за легальну за­йнятість, адже нелегальна праця – це недобросовісна кон­куренція.

Ще один крок – боротьба з корупцією. Жоден бізнес не може розвиватися, якщо ко­рупційна складова становить 30–40%.

– Поки не буде гідної оплати праці, особливих змін у цій країні не відбудеться. Ска­жіть, як Ви бачите реформу­вання оплати праці?

– Абсолютно чітко. По-перше, ми маємо дати нове ви­значення мінімальній заробіт­ній платі. Сьогодні мінімаль­на зарплата – це тариф першо­го розряду. А це різні речі. За­робітна плата – це регулятор ринку зайнятості, а прожитко­вий мінімум – регулятор бід­ності. Давайте визначимо нор­мальний прожитковий міні­мум і скажемо, що Україна поки що до нього не готова, але є орієнтир, і ми до нього йдемо.

– Які прогнози розвитку вітчизняного ринку праці на найближчу перспективу (2014-й – перше півріччя 2015 року)? Чи існують певні запобіжники, що здатні попе­редити безробіття і звуження ринку праці?

– На жаль, прогноз дуже пе­симістичний, наприкінці осені ми прогнозуємо 1,5–2 млн без­робітних. На мій погляд, наразі статистика є не зовсім корек­тною і не відображає реально­го стану справ на ринку праці.

Варто зазначити, що робо­тодавці одержали право брати участь у формуванні держза­мовлення на навчання. Але не­має двох важливих складових: відсутні стратегія розвитку країни (які галузі будуть пріо­ритетними, які напрями – па­ритетними), а також баланс праці. За одними даними, 3  млн працюють за кордоном, за іншими – ця цифра сягає 7  млн. Як їх повернути? По­трібна мотивація. 85% випус­кників профтехучилищ шука­ють роботу в регіонах. Ми про­гнозуємо пріоритет регіональ­ного ринку праці, що базуєть­ся на очікуваній реформі міс­цевого самоврядування. Отже, підвищиться роль територі­альної організації профспілок, територіальних організацій роботодавців та місцевих рад. Я вважаю, що саме звідти слід розпочинати реформування ринку праці.

– Рік-півтора тому Ви бачили одним з пріоритетів розвиток професійно-технічної освіти. Чи змінилось щось у цьому напрямі?

– Ми практично прибрали з нашої термінології поняття «професійно-технічна освіта» і наразі говоримо про «профе­сійну освіту». Працюємо з Лі­лією Гриневич та її Комітетом з питань науки і освіти над проектом Закону України «Про професійну освіту».

Уже більше двох років мину­ло відтоді, як постановою Каб­міну прийнято Національну рамку кваліфікацій, що склада­ється з 9 рівнів, хоча в європей­ській їх 8. Вона дозволяє порів­няти освіту, одержану в Украї­ні, з освітою в інших країнах. Іс­торично так склалося, що наша система освіти насамперед була спрямована на знання. Нині ми працюємо над тим, щоб професійний стандарт був спрямований на навички.

За Законом «Про зайня­тість» з’явилося право підтвер­дження професійної кваліфі­кації за результатами нефор­мального професійного на­вчання. Йдеться про те, що лю­дина може прийти і підтверди­ти свої знання, на практиці по­казати, що вона вміє, і одержа­ти відповідний диплом, тим самим зекономивши гроші на навчанні.

– Найближчим часом буде підписано економічну части­ну Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом, після чого, умовно кажучи, розпочнеться новий період наших взаємовідно­син з ЄС в економічній сфері. Які Ваші прогнози щодо того, як швидко ми зможемо змі­нити ситуацію і перейти на нові стандарти?

– Слід наголосити, що у нас є галузі, які давно вже працю­ють у європейському просторі, відповідно до європейських стандартів. Приміром, галузі готельного та ресторанного бізнесу, IT-сфера. Перед нами постає завдання не допустити відтоку кваліфікованих пра­цівників з країни. Ми маємо докласти всіх зусиль для роз­витку внутрішньої міграції. Адже менталітет у нас такий, що ми шукаємо роботу непо­далік від дому, натомість на заході спочатку шукають ро­боту, а вже потім підлаштову­ються, шукають квартиру. От чому у них розвинений ринок зйомних помешкань, послуг пралень і т. ін. Людина пра­цює, і їй потрібна відповідна довколишня інфраструктура.

Угода про асоціацію – це шанс для змін. Ми завжди під­тримували її підписання, але говорили про те, що вже на­ступного дня потрібно сідати і переглядати документ.

– А які перспективи щодо під­писання Генеральної угоди та прийняття Трудового кодексу?

– Коли ми працювали над Трудовим кодексом, у нас за­лишилося близько 10 принци­пових зауважень. За наявності політичної волі, його можна дуже швидко доопрацювати.

Генеральна угода в будь-якому випадку потребуватиме невеликого доопрацювання, якщо буде проведена реформа місцевого самоврядування. Це, в свою чергу, посилить со­ціальний діалог на місцевому рівні.

29.06.2014

Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини