ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з головою первинної організації ПАУ в ДАХК «Артем» Олександром КЕЛЬЇНИМ

Ми зберегли завод і колектив у працездатному стані

– Олександре Дмитровичу, ко­лись (правда, давно) мені неодноразово доводилося чути від людей різних професій ви­слів «наш рідний завод». Це зі­грівало. Але настали нові часи, прийшли нові власники, багато що змінилося не на краще. А ось на «Артемі» владарює та сама атмосфера – залюбленості в рідне підприємство...

– Так. У гімні нашого заводу є такі слова: «С тобой мы вчера и завтра, ты – наша судьба, «Ар­тем». Державна акціонерна хол­дингова компанія «Артем», що входить до Державного концер­ну «Укроборонпром», – одне з найстаріших підприємств Укра­їни. З невеличкого напівкустар­ного заводу на Лук’янівці воно за 122 роки перетворилося на су­часний холдинг! Це унікальне підприємство з універсальними технологічними й виробничими можливостями. За понад століт­ню історію тут освоєно випуск багатьох видів продукції, проте сучасне лідерство завойоване в галузі виробництва авіаційних керованих ракет класу «повітря-повітря», автоматизованих комплексів «Гурт» для підготов­ки й технічного обслуговування авіаційних засобів ураження, протитанкових керованих ракет, а також приладів та устаткуван­ня для авіаційних літальних апаратів. Крім того, компанія випускає побутову техніку, зва­рювальні напівавтомати, авто­тракторне електроустаткуван­ня, медтехніку, засоби пересу­вання й реабілітації людей з об­меженими фізичними можли­востями, сходові й вертикальні підйомники-платформи та інші товари.

– А нині який настрій у трудово­го колективу в зв’язку із склад­ною соціально-політичною си­туацією? Чи не змінився чи­сельний склад працівників, гра­фік роботи?

– Звісно, найцінніше – це наші заводчани. Питаєте, як вони переживають нинішню си­туацію? По-артемівськи! Розумі­єте, є в наших людях щось таке, що роками й десятиліттями ви­ховувалося в них, міцно входило в душі й характери цілих динас­тій, з покоління в покоління. Це артемівський дух, тобто вміння працювати на результат, здат­ність мобілізовувати всі сили, віра в колектив. І звичайно, тер­піння. В нас немає байдужих! Громадянська позиція в артемів­ців є, і вони активно висловлю­ють її, проте в такий спосіб, аби це не заважало роботі. Не побою­ся пафосу, але для нас зберегти Україну – це передусім зберегти наш завод!

Приміром, за всі роки неза­лежності наша державна акціо­нерна компанія не мала жодно­го державного замовлення. Всю воєнну продукцію ми випускали для іноземних замовників. Че­рез неритмічне завантаження й сьогодні доводиться працювати неповний тиждень. Чисельність персоналу, на жаль, зменши­лась, але ми зберегли завод і ко­лектив у працездатному стані. Підприємство готове виконати будь-які замовлення задля обо­рони країни. В нас освоїли й мо­жуть випускати також цивільну продукцію: ліфтове устаткуван­ня, світлофори й світлодіодні світильники та багато іншого. Довгий час пропонуємо Києву все це замовляти – за програма­ми співробітництва чи індивіду­ально. Однак не спрацьовує. Ма­буть, через наші безвідкатні тех­нології.

– Чи існує взаєморозуміння між адміністрацією холдингу та його профспілковою організаці­єю?

– На семінарах ми теж вивчає­мо питання, в чому здебільшого полягає сутність взаємин адмі­ністрації підприємства та його профкому: партнерство чи соці­альний діалог? У нас на «Арте­мі» – спільна робота задля ко­лективу! Нинішній президент компанії Віктор Салюта, так само як і його попередник Ста­ніслав Смаль, – керівники соці­ально орієнтовані. Тож часто до­водиться боротися саме разом з директором – скажімо, за своє­часну виплату зарплати, як це було у 2012–2013 роках. Причина затримок найчастіше поза під­приємством: то за виконану ро­боту вчасно не розрахувалися, то (як завжди!) не повернули ПДВ тощо. Тоді ми спільно, в тому числі ЦК ПАУ, і міськпрофрада, а у найтяжчих випад­ках ФПУ – доходимо до вищого керівництва країни. Так само спільно з адміністрацією збері­гаємо й соціальну сферу підпри­ємства.

Звісно, трапляються й не вельми приємні розмови, коли комісії профкому при перевір­ках констатують порушення охорони праці, мають зауважен­ня при атестації робочих місць, щодо нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності. Важко дається переведення об’єктів соцсфери на самоокуп­ність, надто щодо темпів такого переведення й збереження пільг для працівників. Буває, профком не погоджується на звіль­нення працівника у зв’язку із скороченням. Однак то щоденна робота, її результат – стабіль­ність колективу.

– Чи коригуються положення колективного договору відпо­відно до нових соціально-полі­тичних умов? Як відбувається узгодження з адміністрацією спірних питань?

– Безперечно, колдоговір віді­грає важливу роль у регулюван­ні соціально-економічних відно­син на підприємстві, причому він важливий як для колективу стосовно збереження трудових, соціальних прав і гарантій, так і для адміністрації. Адже в укра­їнському законодавстві чимало вкрай важливих відповідних норм не мають безпосереднього застосування. Лише через колек­тивний договір. Тож якщо не пе­редбачити в ньому порядок за­стосування форм, систем оплати праці, розмірів тарифних ста­вок, окладів чи, скажімо, додат­кової відпустки за роботу в осо­бливих умовах, то й законних підстав для цього немає. По­страждає працівник, а керівник відповідатиме.

Для нашого КД характерна наявність багатьох додаткових, порівняно із законом, соціаль­них благ. Так званий соціальний пакет становить близько 4 тис. грн на людину щороку. Раніше керівництво підприємства неохоче йшло на закріплення цьо­го в колдоговорі, та все ж нама­галося забезпечити. Поступово ми дійшли висновку, що запису­вати до колдоговору належить усе, на що витрачаються гроші, бо інакше адміністрація ризи­кує підпасти під штрафні санк­ції. Та й контроль додержання відповідних позицій стає об’єктивнішим. Якщо оцінити в гро­шовому еквіваленті, то «вага» дев’ятого розділу нашого КД «Соціальні пільги й гарантії» по­тягне на понад 23 млн грн, з яких прямі дотації – 12 млн. Що стоїть за цим? Підтримка значущих для працівників соціальних об’єктів: медкомплексу, дитячо­го табору ім. Ю. Гагаріна, бази відпочинку «Сокіл», Дитячого будинку культури «Артемі­вець», спортклубу «Сокіл». Це також витрати на придбання пу­тівок, допомога працюючим ін­валідам, лікування, спортивні змагання тощо.

Процес формування взаємних зобов’язань сторін (так само, як згодом і контроль їхнього вико­нання) відбувається із залучен­ням профактиву, фахівців, проте ключову роль відіграє двосто­роння комісія. Тут концентру­ються всі пропозиції від цехів і служб. Розглядаються вони в палких суперечках й не завжди відразу ухвалюються. Перевіря­ємо їх на відповідність законо­давству, економічну обґрунтова­ність. До деяких повертаємося по кілька разів. Проект пропози­цій до КД на 2014–2015 роки ближче до конференції містив мої нотатки, що нагадували фронтові зведення: «за станом на 25.11.13», «за станом на 26.11 – ранок», «за станом на 26.11 – ве­чір» тощо. Тобто працювали бурхливо, але на конференцію сторони вийшли з узгодженими позиціями, закріпленими в акті про виконання колективного до­говору й у постанові конферен­ції. Набір зобов’язань не змен­шився, щоправда, довелося еко­номніше планувати витрати. Власне, в цьому й полягає соці­альна відповідальність адміні­страції – я сказав би, у вузькому сенсі.

– А, перепрошую, в чому вона полягає у широкому сенсі?

– Передусім у засвоєнні під­приємцями філософії соціаль­ної відповідальності (чим, на жаль, мало хто з них може по­хвалитися). Один із значущих аспектів практичної соціальної відповідальності бізнесу є впро­вадження національними ви­робниками міжнародних соці­альних стандартів, які ФПУ іні­ціювала в різний час і на різних рівнях. Найвідоміші серед них – SA-8000 і Глобальний договір ООН, однак поки що цей рух не став масовим. Систему менедж­менту якості нашої компанії міжнародна сертифікуюча орга­нізація «Бюро Верітас Кволіті Інтернейшнл» сертифікувала за міжнародними стандартами ISO-9001:2000, аерокосмічними та воєнними стандартами EN/AS-9100, AQAP-2110. Наявність ще й сертифіката за SA-8000 ста­ла б додатковим аргументом при укладанні міжнародних контрактів, тим більше, що наш рівень цілковито йому відповідає.

– Олександре Дмитровичу, знаю, що Профспілка авіабудів­ників України, в тому числі «Артем», має широкі міжна­родні профспілкові зв’язки...

– Так. Із російською проф­спілкою працівників авіаційної промисловості, профспілкою «Профмаш» Республіки Баш­кортостан, давня дружба пов’язує нас із турецькою проф­спілкою Тюркметал та Міжна­родною євразійською федераці­єю металістів (МЄФМ). Первин­на організція ПАУ в ДАХК «Ар­тем» часто презентує в Туреччи­ні не лише профспілку, а й Укра­їну. Маю на увазі профспілкове навчання, участь у дитячих фес­тивалях дружби, з’їздах. Із ту­рецькими колегами ми обміню­ємося дитячими делегаціями вже десять років.

Цьогоріч 5–6 березня в Анкарі відбувся VII з’їзд МЄФМ, при­свячений 20-річчю цієї організа­ції, а її членом є й профспілка авіабудівників України. У з’їзді взяли участь голови та керівни­ки різних турецьких та євразій­ських профспілок, загалом представники 76 профспілок з 18 країн. Присутня була й Проф­спілка авіабудівників України, делегацію якої очолював голова ПАУ Ярема Жугаєвич. Від «Ар­тема» поїхали четверо делега­тів. На мій погляд, вельми важ­ливими були не лише офіційні виступи, а й, безперечно, спілку­вання з давніми друзями, ко­трим хотілося мати достовірну інформацію щодо подій в Украї­ні. Із щирими почуттями вони сприймали наші розповіді про нинішній стан речей, про долю Будинку профспілок. Дружні профспілки не лише висловили підтримку Україні, а й запропо­нували реальну допомогу.

Розмовляла Тетяна Моргун

20.04.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини