ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з в. о. голови Національної тристоронньої соціально-економічної ради Григорієм Осовим

В. о. голови Наці­ональної тристо­ронньої соціально-економічної ради, в. о. Голови Фе­дерації профспі­лок України Гри­горій Осовий дав інтерв’ю сайту На­ціональної ради, у якому розповів про своє бачення остан­ніх подій у краї­ні, позицію проф­спілок щодо вимог Міжнародного ва­лютного фонду, напрями вдоско­налення системи соціального діало­гу в Україні, а та­кож про плани від­новлення Будинку профспілок.

– Григорію Васильовичу, як Ви оцінюєте події, які відбу­лися в країні останнім часом? Відомо, що Федерація проф­спілок відігравала доволі сер­йозну роль у протестах.

– Події, які відбулися в краї­ні, ще раз засвідчили, що в Україні є громадянське сус­пільство і народ України є джерелом влади не лише юри­дично, а й справді готовий від­стоювати це право, вимагати від влади виконання обов’язків перед людьми.

Саме непродумані безвідпо­відальні дії влади призвели до того, що десятки тисяч людей вийшли на Майдан, протесту­ючи проти зміни курсу на євро­інтеграцію. Адже зовнішньо­політичний курс України був чітко визначений законом «Про засади внутрішньої і зо­внішньої політики», але рап­том Уряд звернув з цього шля­ху. Звичайно, люди зажадали отримати від влади пояснення.

Звісно, що у протестах бра­ли участь у тому числі й члени профспілок, і Федерація проф­спілок України також не зали­шилася осторонь. Розуміючи обставини, а також реагуючи на звернення наших член­ських організацій, ми надава­ли протестувальникам можли­вість перебувати у Будинку профспілок для обігріву, хар­чування, отримання медичної допомоги тощо.

«МИ СТАЛИ КРАЇНОЮ-СОБЕСОМ»

– На Ваш погляд, якими були причини загострення ситуації, розширення від суто євроін­теграційних вимог до вимог кардинальної зміни влади та системи влади?

– Силові дії влади призвели до ще більшого обурення наро­ду, загострили вимоги людей і громадянського суспільства. Українці давно обурювалися тим, що країна є надто корум­пованою, чиновницьке свавіл­ля – надто поширене, а неспра­ведливість і диференціація до­ходів просто зашкалює. Якщо не сьогодні, то завтра це обу­рення призвело би до жорстко­го протистояння влади і наро­ду. Силові дії влади просто стали певним каталізатором.

Зараз ми маємо в країні жахливу ситуацію, коли на­віть працююча людина не може убезпечити себе від бід­ності, не кажучи про те, щоб забезпечити непрацездатних членів сім’ї – дітей, батьків старшого віку, які також отри­мують невелику пенсію. За ме­жею бідності перебуває 19% українських працівників. Це взагалі нонсенс!

В європейських країнах мі­німальна ставка заробітної плати становить 2,5–3 прожит­кових мінімуми. В нас міні­мальна заробітна плата – це і є прожитковий мінімум, тобто фактично межа бідності. До того ж прожитковий мінімум протягом багатьох років зани­жується і взагалі не перегля­дався з 2000 року.

Зарплата в структурі дохо­дів населення становить близько 40%, решта – соціаль­ні виплати. Ми стали країною-собесом, коли за працю люди­на не отримує еквівалент від­творення для себе і своєї сім’ї, і навіть працююча людина з простягнутою рукою йде до держави за допомогою.

Це є прямим наслідком украй низького рівня витрат на робочу силу у собівартості продукції. В промисловому секторі частка витрат на заро­бітну плату становить лише 6% собівартості, тоді як в краї­нах із розвиненою економікою – 30–35%. Фонд оплати праці у валовому продукті країни – 32%, у розвинених країнах – 60–65%. Цю диспропорцію потрібно неодмінно змінюва­ти, тоді як зараз вона консер­вується, а у деяких випадках навіть погіршується.

– Як Ви вважаєте, чому не спрацювала система запобіж­ників для недопущення поді­бної ситуації, зокрема, меха­нізм соціального діалогу в державі?

– Днями відбулося засідан­ня Ради Федерації профспілок України, в ході якого ми дово­лі критично оцінили і власні дії, і ефективність ведення со­ціального діалогу.

Інституційно система соці­ального діалогу розбудована за роки Незалежності досить серйозно. Були створені такі майданчики, як Національна тристороння соціально-економічна рада, Координа­ційний комітет сприяння за­йнятості населення, ми маємо унікальні умови управління фондами загальнообов’язкового соціального страхування, де рішення сьогодні прийма­ються трьома сторонами на паритетних засадах.

З точки зору інституційної розбудови й законодавчого оформлення соціального діа­логу і партнерства ми можемо віднести себе до країн досить успішних у цьому плані.

Укладається на національ­ному рівні Генеральна угода, понад 90 галузевих угод, більш як 80 тисяч колективних дого­ворів з охопленням 81% пра­цівників. Ці цифри відповіда­ють рівню країн з розвиненою економікою та демократією.

Тобто якщо подивитися по­верхнево, то навіть є чим пи­шатися. Але якщо подивитися на результативність діалогу, то виникають серйозні запи­тання, зокрема, чому діалог не зумів відвернути поширення бідності.

СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ МАЄ БУТИ ПЕРЕБУДОВАНА З АКЦЕНТОМ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ

– Фактично Ви критично оці­нюєте в тому числі й діяль­ність профспілок?

– Так, на засіданні Ради Фе­дерації профспілок ми дали критичну оцінку не лише діям влади, а й критично оцінили свою діяльність, розуміючи, що там, де є несправедливість, бідність, приймалися автори­тарні рішення, і ми, як одна зі сторін соціального діалогу, були недостатньо жорсткі до бізнесу й влади, щоб ці антисо­ціальні аспекти мінімізувати.

Критикуючи себе, ми маємо посилити вимоги до бізнесу, до роботодавців, до органів державної влади в діалозі. Якщо ми не змінимо ці струк­турні парадигми, завжди буде джерело соціальної напруги і раз за разом виникатимуть со­ціальні конфлікти, які будуть перманентно переростати у такі події, які ми маємо на сьо­годні. Рада Федерації у своїх рішеннях висловилася за сер­йозну перебудову соціального діалогу з акцентом на ефек­тивність.

Це має бути не просто май­данчик для обговорення, рі­шення якого або не викону­ються, або сторони намагають­ся мінімізувати зобов’язання, консервуючи таким чином той стан речей, який є. Профспіл­ки мають посилити не тільки свою компетентну чи профе­сійну складову, а й спонукаль­ну. Якщо влада чи бізнес не усвідомлять свою відповідаль­ність, рано чи пізно проблеми знову здетонують, і за це дове­деться розплачуватися всьому суспільству, адже соціальні вибухи не лише спонукають до перетворень, але й мають руйнівну силу. Соціальні ви­бухи призводять до нестабіль­ності, погіршення умов інвес­тиційного клімату, що несе ри­зики і для влади, і для бізнесу.

ГРОМАДСЬКІСТЬ ГОТОВА ПІДСТАВИТИ ДЕРЖАВІ ПЛЕЧЕ

– Як плануєте вдосконалюва­ти систему соціального діало­гу, аби унеможливити поді­бну ситуацію надалі?

– Одним із напрямів може стати посилення громадського контролю та суспільного впливу на ті сфери життя, де виникають точки суспільної напруги. Зараз профспілки ма­ють певний контроль у сфері праці. Можливо, ми порушимо питання щодо надання більш вагомих повноважень у цій сфері. Колись профспілки мали право призупинити ви­робництво або його частину в разі, якщо його технічний стан несе загрозу життю та здоров’ю людини.

У нас в країні лише кілька­сот інспекторів, а суб’єктів господарювання – 1 млн 400 ти­сяч. Чи можуть вони забезпе­чити щоденний контроль і на­гляд? Навряд чи. Але якщо на підприємстві діє профспілка, то її члени можуть інформува­ти відповідні органи для при­йняття рішень. Ми готові під­ставити плече владі й спільно контролювати цей процес.

Можливо, варто вийти за межі традиційно притаманно­го профспілкам сектору, тобто сфери праці. Скажімо, питан­ня ціни на газ напряму не на­лежить до сфери праці, проте за того рівня зарплат, який ми маємо в Україні, цей чинник може суттєво вплинути на життя та матеріальне станови­ще нашого спілчанина.

Потрібно розвертати ліній­ку суспільного громадського контролю. На мою думку, вар­то провести дискусію у Націо­нальній тристоронній раді щодо можливості розширити її формат з тристороннього формату до формату «3+1», із залученням представників громадськості.

– Чи розраховуєте, що нова влада виявиться більш уваж­ною до вимог громадськості? Деякі урядовці вже заявили, що виконають усі вимоги Міжнародного валютного фонду, в тому числі такі бо­лючі для населення, як замо­рожування пенсій, інших со­ціальних виплат. Чи погоди­теся ви з цим?

– Федерація профспілок України висловила стурбова­ність цими заявами. Ми споді­ваємося, що новий Уряд не іг­норуватиме суспільну думку й проводитиме відповідні кон­сультації, як це передбачено за­конодавством.

Підвищення цін і тарифів, за­мороження зарп­лат та пенсій – це надзвичайно болючі теми. Ми розуміємо ситу­ацію, в якій опи­нилася держава, потребу у кредитній підтрим­ці, оскільки економіка країни вже два роки перебуває на межі замерзання.

Але разом із тим ми маємо пересвідчитися, що це безаль­тернативне рішення. Скажімо, щодо підвищення тарифів на газ. Ми вимагаємо надати всю інформацію про баланс газу, розкрити інформацію щодо механізму утворення ціни на газ, про видобуток власного газу – хто його видобуває, яка собівартість і куди він прода­ється.

Законодавством передбаче­но, що весь газ власного видо­бутку, а це понад 20 млрд кубо­метрів, має спрямовуватися виключно на потреби населен­ня. А його вартість є на поря­док меншою порівняно з вар­тістю на російський газ.

Громадськість має володіти інформацією про те, чому є збитковим «Нафтогаз», хто за­робляє на імпорті газу, чому борги сягнули майже 2 млрд всього за кілька місяців.

Коли не буде утаємниченос­ті в цій справі, можливо, ми зрозуміємо, що просто немає іншого виходу, і самі люди по­годяться на такі заходи на пев­ний час.

Але якщо залишиться за­критість, корупційність, від­кати, пільги окремим набли­женим, тоді люди побачать, що в країні нічого не змінило­ся, і це може мати масштабні наслідки для влади.

БУДИНОК ПРОФСПІЛОК БУДЕ ВІДБУДОВАНИЙ

– Доволі болюче запитання: яка зараз ситуація у Федера­ції після того, як Будинок профспілок став фактично не­придатним для роботи?

– У ході силового протисто­яння близько тисячі працівни­ків Федерації і ще декількох десятків всеукраїнських проф­спілок, на жаль, втратили свої робочі місця. Знищена матері­альна база – комп’ютери, ме­блі тощо. Проте на цей час ми змогли віднайти певні тимча­сові приміщення і потроху збираємо все необхідне для по­вноцінного відновлення діяль­ності.

Саме через Федерацію профспілок України як най­більше репрезентативне профоб’єднання координува­лася робота із соціального діа­логу. Голова ФПУ очолював не лише Федерацію, а й Спільний представницький орган проф­спілок, Національну тристо­ронню раду. Цілком зрозумі­ло, що внаслідок припинення роботи нашого центру було по­рушено ланки діяльності. На­разі ми відновили основні ко­мунікації.

Триває робота з узгодження законопроектів і проектів нормативно-правових актів, які надсилаються нам Центральними органами виконавчої влади, про­фільними Комітетами Верховної Ради України. Це доволі масштабна ро­бота – лише за минулий рік таке погодження про­йшли понад 900 різних документів.

Цей напрям роботи теж неабияк важливий і необхідний, адже якщо будуть імплементовані неправильні рішення, згодом вони негатив­но позначаться на житті людей.

– Чи плануєте відновлювати Будинок профспілок? Яким чином і за які кошти?

– Звісно, нам дуже боляче бачити те, що сталося з Будин­ком профспілок. Це не лише просто будівля, а й символ Майдану, частина архітектур­ного ансамблю головної площі нашої столиці, фактично її ві­зитна картка.

Як власники ми плануємо відновити будівлю. За попере­дніми оцінками, вона підлягає відновленню, попри те, що у місцях інтенсивного горіння було порушено цілісність кон­струкцій.

Федерація профспілок ініці­ює створення спеціального фонду відновлення Будинку профспілок. І пересічні укра­їнці, і члени профспілок, і міжнародні організації, з яки­ми ми співпрацюємо, вже про­понують свою допомогу.

Звичайно, сподіваємось і на сприяння держави. Насампе­ред ми розраховуємо на ство­рення державної комісії, яка б визначила причини пожежі і руйнування. Аналізуючи по­передні дані, якими ми володі­ємо, це все ж таки наслідки штурму проти мітингувальни­ків. Якщо відповідні вказівки давали представники влади, держава має бути відповідаль­ною і теж допомогти нам.

Форми цієї допомоги мо­жуть бути різними: звільнен­ня від податків пожертв лю­дей, які надійдуть до фонду, або ж надання пільг суб’єкту господарювання, коли все буде відновлено. Ми розуміє­мо, в якій ситуації зараз пере­буває держава, але не думає­мо, що вона має відвернутися.

Плануємо також прийняти рішення щодо вшанування пам’яті тих людей, які загину­ли на Майдані, і взагалі подій, що відбулися в останні місяці. Це може бути зроблено у фор­мі встановлення відповідних меморіальних дощок тощо.

Говорити про конкретні суми важко до проведення всебічної технічної експерти­зи, проте зараз називаються цифри в межах від 100 до 150 млн грн.

Унаслідок силових дій 18–19 лютого також постраждав Жовтневий палац. Було знище­но багато обладнання, і склало­ся враження, що це робили на­вмисно. Три місяці ми залиша­лися поруч із мітингувальни­ками, і за весь цей час будівля не зазнала таких наслідків, як за один день штурму.

– На адресу ФПУ останнім ча­сом лунає критика з боку аль­тернативних профспілок. Так, закликають до перерозподілу майна і Будинку профспілок зокрема…

– Під час суспільних завору­шень завжди є частина сус­пільства, яка прагне докорін­них змін, але на цій хвилі обов’язково проявляється і піна. І завжди є ті, хто хоче скористатися цим процесом, використати його задля зве­дення рахунків.

Мене не дивують закиди на адресу ФПУ від тих, хто тради­ційно проявляє певну недру­желюбність. Федерація проф­спілок України завжди заявля­ла, що готова до співробітни­цтва і вітає співпрацю з будь-якими об’єднаннями, які поси­люють позиції профспілок. Звичайно, це стосується лише тих профспілок, за якими сто­ять реальні люди, але не тих, де всі члени профспілки розмі­щуються на одному дивані.

В Україні діє п’ять репре­зентативних профспілкових об’єднань. Ми підтримуємо ді­алог з усіма, і вони мають від­повідні квоти у Національній раді, Фондах соціального стра­хування тощо.

Тема перерозподілу проф­спілкового майна не нова. Після здобуття Україною Не­залежності Федерація проф­спілок України стала право­наступницею Української рес­публіканської ради профспі­лок. Цілком природно, що майно Ради перейшло у влас­ність ФПУ, адже було побудо­вано на членські внески тих людей, які були членами профспілок.

Ми не відкидаємо можли­вості співпраці – є профспілки, які отримували приміщення для свого розташування у Бу­динку профспілок на рівні з нашими організаціями. Але про жодний перерозподіл мови бути не може, адже під виглядом перерозподілу до процесу долучиться бізнес, і все завершиться тим, що май­но отримає найбільш грошо­витий та сильний, і врешті самі профспілки опиняться на вулиці.

КОЛИ ЙДЕТЬСЯ ПРО ЦІЛІСНІТЬ ДЕРЖАВИ – МИ ПОВИННІ РЕАГУВАТИ

– Представники Громадської ради Російської Федерації по­відомили про готовність до­помагати у проведенні рефе­рендуму в Криму. Ви доволі різко висловилися щодо цих заяв.

– Профспілки завжди зали­шаються осторонь від політи­ки, наш спектр – економічні, соціальні, трудові питання. Члени наших організацій ма­ють різні політичні, релігійні й інші індивідуальні погляди, у які ми не втручаємось. Проте коли заходить мова про ціліс­ність держави, ми зобов’язані реагувати.

Національна рада зробила заяву на адресу Громадської палати РФ стосовно неприпус­тимості втручання у наші вну­трішні справи жодної країни, навіть дружньої, з якою нас ба­гато що пов’язує.

Мені було прикро, що дове­лося надсилати звернення на адресу надзвичайно відомої і поважної люди – академіка Євгена Веліхова, з яким я осо­бисто знайомий. Проте ми отримали інформацію, що один з його заступників зая­вив, що Громадська палата РФ проводить якусь роботу щодо набуття кримчанами грома­дянства РФ і надає юридичні консультації стосовно рефе­рендуму в Криму.

Переконаний, що це не ли­чить такій поважній інститу­ції. До складу ГП РФ входять відомі громадські діячі, у тому числі з профспілок. Ді­яльність, про яку було заявле­но, взагалі несумісна зі стату­сом самого члена Громадської палати. Ми попросили пана Веліхова донести цю точку зору і до свого колеги, і до всіх членів ГП РФ.

Наше співробітництво має охоплювати ті сфери, де воно справді необхідне. У січні ми визначили напрями такого співробітництва в ході тристо­ронньої зустрічі, у якій також брав участь президент Євро­пейського економічного та со­ціального комітету. На мій по­гляд, наші форми взаємодії мають перебувати саме у пло­щині гуманітарного, еконо­мічного, соціального співро­бітництва.

16.03.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини