ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з Андрієм ПРИСЯЖНИМ, головою Тернопільської обласної ради профспілок

Потрібні зміни!

– Профспілки декларують свою аполітичність узагалі, а в критичні періоди намага­ються повністю заховатися за цим щитом. Натомість наші соціальні партнери – уряд, ро­ботодавці – не лише й не про­сто займаються політикою, а й активно формують її! Скажіть, будь ласка, питання приєднан­ня України до Євросоюзу – по­літичне чи економічне? Одно­значно: політико-економічне! І подібних питань навіть у внутрішній діяльності держа­ви багато. Загальновідомо, що економіка та політика – понят­тя взаємопов’язані й безпосе­редньо впливають одна на одну. І якщо профспілки фор­мально відмежовуються від політичних процесів, то фак­тично вони в тій чи іншій фор­мі все одно у них задіяні. Тому для того, щоб не бути лише втягнутим у політику кимось, треба свідомо і з користю для простих людей впливати на суспільно-політичні процеси самим.

– А як цього досягти? Якщо я правильно Вас зрозуміла, йдеться передусім про на­гальність фінансового й орга­нізаційного зміцнення проф­спілок?

– Безперечно. Процеси роз’єднання і розпорошення профспілкових організацій, що розпочалися ще на початку 90-х років минулого століття, негативно позначилися на ефективності діяльності проф­спілок, на їхній спроможності бути рівнозначним соціаль­ним партнером, не відповіда­ють принципам єдності і солі­дарності профспілкового руху. Сучасна організаційна та фі­нансова побудова профспілок значною мірою законсервова­на у радянській системі коор­динат. Профспілковими орга­нами усіх рівнів за цих часів збережена значна множин­ність функцій. І як правило, кращі результати роботи дося­гаються ними в здійсненні представницьких функцій. Не заперечуючи важливості культурно-масової, фізкультурно-оздоровчої, благодійної роботи профспілок, перекона­ний у пріоритетності здійснен­ня ними захисних повнова­жень щодо обстоювання тру­дових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів.

Головною причиною постій­ного скорочення профспілко­вого членства є слабка його мотивація. Загальна оцінка суспільством результатів дій профспілок є, на жаль, невисо­кою. Наразі у нас відсутні зна­чущі профспілкові перемоги. Наголошую на слові «значу­щі». Поширеним явищем є сприйняття профспілки як своєрідного «соцзабезу» чи каси взаємодопомоги, а не як активної, незалежної, ефек­тивної організації. Таким чи­ном, однією з найактуальні­ших проблем сучасного проф­спілкового руху в Україні є за­безпечення його ефективності, консолідації та організаційно-фінансової міцності.

– Що ж, на Ваш погляд, необ­хідно для того, аби, так би мовити, «перемкнути тумб­лер», досягти того, аби спіл­чани адекватно розуміли свої головні завдання в контексті доби?

– Для зміни ставлення до профспілки необхідно зміни­ти профспілкову ідеологію. Кожна людина має усвідоми­ти, що профспілка – це форма самоорганізації найманих працівників для захисту сво­їх прав. І хоч як парадоксаль­но це не звучало, але захищає не профспілка, а працівники через цю організацію відсто­юють свої інтереси. Кожен член профспілки повинен стати свідомим і реальним борцем за свої права. Потре­бує перегляду твердження про те, що основою профспіл­ки є первинна профспілкова організація. На моє переко­нання, її основою є рядові спілчани.

У зв’язку з посиленням ви­мог з боку державних органів до податкової та фінансової звітності малочисельні пер­винки відчувають додаткові труднощі. Й тому доцільно було б таким організаціям не мати статусу юридичних осіб, а залишатися лише організа­ційними ланками галузевої профспілки. А вже фінансова робота повинна проводитися відповідними профспілкови­ми органами на професійній основі.

– Ось Ви казали про слабку мотивацію до профчленства. Це дуже прикро й сумно, але факт. Приміром, якщо поди­витися, що ми вибудували за 20 з лишком років... Десь я прочитала, що важко бороти­ся з корупцією в локальних точках у в принципі корумпо­ваній державі. Адже, коли доречно так висловитися, ті­ньова економіка, корупція – це дуже сильні демони, й своєю власною мотивацією «мета (тобто прибуток) ви­правдовує засоби» вони руй­нують професійну гордість робочої людини, її надію на гідну працю, на якісне життя. Якою, на Ваш погляд, має бути роль профспілок за такої ситуації?

– На жаль, усе так. І скажу принагідно, що на думку відо­мого українського економіста Богдана Гаврилишина, укра­їнське суспільство хворе, вітчизняна демократія спотворе­на грішми, жадібністю й спо­живацтвом. Вкрасти стало нормою, дати хабара – потре­бою, обійти закон – звичкою, нажитися на ближньому – за­доволенням. Однак при всьо­му тому професійні спілки ма­ють можливість стати ефек­тивним запобіжником від ко­рупції та соціальної неспра­ведливості на всіх організа­ційних рівнях!

Знаючи ситуацію на під­приємстві, первинка як проф­спілкова спільнота, що є, як уже сказано, формою самоор­ганізації найманих працівни­ків для обстоювання своїх за­конних прав та інтересів, може й повинна не дозволити власнику приховувати при­бутки, виплачувати заробіт­ну плату в конвертах. Проф­спілкові об’єднання як дієвий громадський контролер у соціально-економічній сфері повинні забезпечити спра­ведливий розподіл і ефектив­не використання бюджетних коштів.

Нині суспільство вимагає змін та позитивного оновлен­ня державної політики в усіх сферах життєдіяльності. А від­повідно потребують змін та оновлення як система будівни­цтва профспілок, так і принци­пи профспілкової роботи. І цей процес треба розпочинати. В першу чергу – із себе.

31.01.2014

Тетяна МОРГУН, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини