ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з Петром ЛАЗНИКОМ, головою Херсонської облміжпрофради

Твердження, що бідні профспілки не можуть бути сильними, небезпідставне

– Ми розглянули головне питання – «Про стан роботи Херсонської облміжпрофради та її членських організацій щодо захисту соціально-економічних і трудових прав пра­цівників відповідно до рішень VI з’їзду ФПУ та програми дій Херсонської облміжпрофради на 2013–2017 роки».

Це актуально не лише для профспілок Херсонщини, а й узагалі для нашої області. Річ у тім, що рік тому на останній обласній міжгалузевій конфе­ренції профспілок було ухва­лено Програму дій Херсон­ської облміжпрофради, її членських організацій на 2013–2017 роки. Програма міс­тить десять розділів, які пе­редбачають конкретні завдан­ня й шляхи їх виконання. Йдеться про основні напрями роботи профспілок нашого ре­гіону з питань, які стосуються забезпечення людей роботою, гідною оплатою праці, соці­ального захисту працівників, створення для них належних умов праці, побуту, охорони здоров’я, культурного й фізич­ного розвитку, забезпечення соціального діалогу між міс­цевими органами державної влади, об’єднаннями робото­давців і профспілок тощо.

Важливо було також проаналізувати, як профспілкові організації області виконують рішення VI з’їзду Федерації профспілок України, бо й наша Програма передбачає низку питань, пов’язаних із рішення­ми й рекомендаціями ФПУ.

Нас турбують проблеми в економіці і, як наслідок, – зна­чне безробіття, низька заробіт­на плата, соціальні негаразди. Сума заборгованості із заро­бітної плати в області протя­гом останніх трьох років прак­тично не змінюється. Станом на 1 вересня п. р. вона станови­ла 14 млн грн.

Незадовільний стан з охоро­ною праці. Тільки з Фонду со­ціального страхування торік виплачено 29 млн грн потерпі­лим на виробництві. То чи не краще спрямувати ці кошти на запобігання травматизму й поліпшення умов праці? Низь­кий іще рівень житлово-комунальних послуг, соціального забезпечення тощо. Є вади в організаційній, фінансовій ро­боті профспілок. Низку про­блемних питань можна продо­вжити. Ми їх всебічно розгля­нули на пленумі.

Отже, він був дуже корис­ним, дав можливість проаналі­зувати роботу, проведену за рік після конференції, зосередитися на невирішених питаннях, визначити подальші дії щодо піднесення ефективності робо­ти як облміжпрофради, так і її членських організацій. Тобто, як кажуть, потрібно було звіри­ти годинник із часом, внести корективи у наші дії з ураху­ванням сучасних змін.

– А як досягаєте взаєморозу­міння із соціальними партне­рами й що могли б сказати про соціальну відповідаль­ність бізнесу в області?

– Наша облміжпрофрада од­нією з перших в Україні, прак­тично з часу становлення її як самостійної держави, почала практикувати укладення Уго­ди про співпрацю із соціально-економічних питань з облас­ним органом виконавчої вла­ди. З часом до цієї Угоди при­єдналися промисловці та під­приємці. Тобто маємо понад двадцятирічний досвід соці­ального партнерства. Останні роки укладається тристороння Угода між облдержадміністра­цією, обласним об’єднанням роботодавців і об’єднаннями профспілок області, інтереси яких представляє облміжпрофрада. Створена й діє об­ласна тристороння соціально-економічна рада, до якої вхо­дять представники облдержадміністрації, обласної органі­зації роботодавців і облміжпрофради. Мені доручено бути співголовою цієї ради від профспілок області. Аналогіч­ні територіальні соціально-економічні ради створені в ра­йонах області. Все це дає пози­тивні результати.

Намагаємося, щоб і в райо­нах укладалися тристоронні угоди, ще не всюди це ввійшло в практику. Що ж стосується Угоди на обласному рівні, то її виконання контролює спеці­альна комісія з представників усіх трьох сторін, і за підсум­ками року результати розгля­даються на засіданні тристо­ронньої соціально-економічної ради.

На жаль, не все передбачене обласною Угодою виконується в повному обсязі. Відтак усі сторони, у тому числі й проф­спілки, мають відповідальні­ше ставитися до виконання своїх зобов’язань.

У згаданій Угоді є окремий розділ щодо соціального діало­гу (партнерства). За наполяган­ням первинних профспілкових організацій до цього розділу внесено зобов’язання робото­давців створювати належні умови для діяльності первин­них профорганізацій. Серед них, зокрема, сприяння ство­ренню на підприємствах різ­них форм власності первинних профорганізацій, забезпечення належних умов для їх статут­ної діяльності (безплатне на­дання профкомам приміщень, транспорту, зв’язку), введення представників профкомів до складу наглядових рад, прав­лінь підприємств, сплата профвнесків шляхом перераху­вання через бухгалтерію під­приємств, організацій, установ та 100-відсоткового погашення заборгованості за ними. Перед­бачено й інші зобов’язання щодо підтримки діяльності профспілок області з боку на­ших соціальних партнерів.

Нині термін нашої тристо­ронньої Угоди завершився. Підписання наступної гальму­ється, бо досі не укладено но­вої Генеральної угоди. Нато­мість вона містить багато по­ложень, котрі мають бути вне­сені до нашої обласної Угоди як обов’язкові до виконання. Тому ми домовилися зі своїми соціальними партнерами про­лонгувати дію обласної Угоди. А соціальним партнерам на всеукраїнському рівні бажає­мо швидше розв’язати питан­ня щодо укладення нової Гене­ральної угоди, бо процес надто затягнувся. Це не на користь нашій загальній справі.

Що стосується соціальної відповідальності бізнесу, то, судячи зі спілкування з коле­гами, така відповідальність, а часом безвідповідальність, ха­рактерні не лише для нашої області, а й для інших регіонів України.

З одного боку, соціальний діалог забезпечує позитивні зрушення. З іншого, є непооди­нокі випадки безвідповідаль­ного ставлення керівників до своїх зобов’язань стосовно оплати праці, створення на­лежних умов праці, побуту, со­ціального забезпечення тощо.

Ми неодноразово подавали позови до правоохоронних ор­ганів на керівників, які грубо порушують трудове законо­давство, ігнорують конститу­ційні права працюючих. Зо­крема, щодо адміністрацій Херсонського бавовняного комбінату, фабрики «Кра­сень», Херсонського заводу карданних валів, Берислав­ського машинобудівного заво­ду та деяких інших.

Будемо й надалі всіма за­конними засобами захищати трудові колективи, окремих працівників від свавілля горе-керівників. Проте добиватися справедливості часом нелегко.

Разом із тим намагаємося вивчати й поширювати досвід господарських керівників, які справді виявляють соціальну відповідальність, і, що важли­во, діють у таких випадках спільно з профспілковими ко­мітетами підприємств. Так, ми розглянули й схвалили до­свід спільної роботи господар­ських керівників і профспілко­вих комітетів із вирішення соціально-економічних пи­тань і захисту трудових прав працівників у Херсонському морському торговельному порту, на сільськогосподар­ському підприємстві «Аска­нійське», Херсонському заводі «Палада», Новокаховському рибоводному заводі частико­вих риб.

Однак у цілому соціальна відповідальність бізнесу має бути вищою.

– Що, на Ваш погляд, є необ­хідним і достатнім для орга­нізаційного й фінансового зміцнення профспілок?

– Слід відверто сказати, що за останні роки не спостеріга­ється ні того, ні іншого зміц­нення. В принципі ці поняття взаємопов’язані. Твердження, що бідні профспілки не мо­жуть бути сильними, небезпід­ставне. Адже для ефективної роботи щодо захисту людини праці потрібні відповідні кошти – для оплати висококваліфі­кованих профспілкових пра­цівників, навчання профакти­ву, проведення заходів на за­хист прав трудящих, включно з протестними акціями тощо. На жаль, профспілки достат­ніх коштів не мають. І в нашій області зокрема. Адже великі підприємства, де працювали тисячі людей, припинили іс­нування, не стало державних і колективних сільських госпо­дарств, де теж працювало ба­гато людей. Значно зменшила­ся кількість працівників у ін­ших галузях. Відповідно, зменшилася кількість членів профспілок і, як наслідок, – різке падіння надходження профспілкових внесків. Абсо­лютна більшість голів первин­них профспілкових організа­цій працюють безоплатно.

Вважаємо, що для поліп­шення організаційної діяль­ності профспілок України в ці­лому потрібно посилити коор­динаційну роль Федерації профспілок України щодо солі­дарної діяльності галузевих профспілок і профспілкових територіальних об’єднань. Як на мене, важливі обидві органі­заційні структури, й дискуту­вати, хто необхідніший, недо­речно. Роботи вистачить усім.

Є й інші питання організа­ційної й фінансової діяльності профспілок, які потребують удосконалення, солідарного підходу до їх розв’язання.

Принагідно й з огляду на прийдешні свята, хотів би по­бажати всім нам спокою й зла­годи у суспільстві, миру, здоров’я, щастя і добра.

22.12.2013

Тетяна МОРГУН, «ПВ»

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини