ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з В’ячеславом БУРАТИНСЬКИМ, головою Федерації профспілок Одеської області

Якщо прагнемо в Європу, то наш найманий працівник має одержувати й мінімальну європейську зарплату

– Для Федерації профспілок Одещини соцдіалог – пріори­тетна й домінуюча форма вирі­шення складних соціально-економічних проблем, запорука соціальної безпеки в регіоні. У результаті спільної роботи со­ціальних партнерів на тристоронній основі підписано чинну Регіональну угоду; в м. Одесі – угоди між виконкомом міськради, міською організацією ро­ботодавців та ФПО на 2012–2013 роки. Підписано також 17 угод про співпрацю з територіаль­ними підрозділами централь­них органів виконавчої влади, профспілковими об’єднаннями області, котрі не входять до складу ФП Одещини.

Кожна сторона взяла на себе певні обов’язки за найважливі­шими напрямами співробітни­цтва – задля підтримки про­мислових підприємств, малого бізнесу, забезпечення зайня­тості, соціально-правового за­хисту трудівників, реалізації житлової політики, розвитку культури й спорту. Одне слово, для розвитку економіки й збе­реження соціальної стабіль­ності в регіоні. Щоквартально соціальні партнери підбива­ють підсумки проведеної робо­ти, й обговорення на таких зу­стрічах завжди конкретні та предметні. До прикладу, в се­редині жовтня міська тристо­роння соціально-економічна рада обговорила виконання програми розвитку малого під­приємництва в Одесі, а також використання його можливос­тей для розв’язання економіч­ного й соціального попиту на товари та послуги; підготовку житлокомунгоспу міста до ро­боти в осінньо-зимовий період 2013–2014 років; заходи із спри­яння зайнятості громадян, що потребують соціального захис­ту й не здатні на рівних конку­рувати на ринку праці; шляхи скорочення молодіжного без­робіття. Як правило, всі пропо­зиції, що вносить до розгляду профспілкова сторона, включа­ються до порядку денного засі­дання тристоронньої соціально-економічної ради. Різного роду проблеми сторони вирі­шують шляхом консультацій та переговорів.

Представники профспілок беруть активну участь у роботі комісій органів місцевого само­врядування. Скажімо, цьогоріч робота комісії Одеської облра­ди із соціальних питань умож­ливила надання в рамках «На­родного бюджету» допомоги 172 родинам із сільської місцевості на суму понад 1,5 млн гривень.

Сторони співпрацюють і в питаннях колдоговірного ре­гулювання соціально-трудових відносин у суб’єктах гос­подарської діяльності – від проведення переговорів до підбиття підсумків виконання взятих зобов’язань. Цим же на рівні галузей економіки опіку­ються й галузеві обкоми проф­спілок. У результаті спільної роботи органів державної вла­ди, місцевого самоврядуван­ня, роботодавців та профспіл­кових організацій в Одеській області на 1 січня 2013 року за­реєстровано на 6,3% більше ко­лективних договорів, ніж за аналогічний період 2012-го.

– Це прикметно, адже що мо­лодший та «новіший» влас­ник, то менше він розуміє со­ціальну значущість партнер­ства й діалогу...

– Так, не всі власники й орга­нізації роботодавців є прихиль­никами колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин. У бага­тьох, особливо недавно створе­них, суб’єктах малого й серед­нього бізнесу немає розуміння принципів соціального діало­гу, натомість панує закритість, байдужість до працівників. Власне, проблеми й виникають там, де немає профорганізації, де адміністрація не зацікавле­на в колдоговорі. А якщо проф­спілка на підприємстві є, то охоплення найманих працівни­ків колдоговірним регулюван­ням практично стовідсоткове.

З одного боку, відсутні ме­ханізми відповідальності представників держави й ро­ботодавців за невиконання за­конодавства та відповідних угод, відсутнє стимулювання роботодавця, який укладає ко­лективний договір з працівни­ками, що відчутно гальмує нормальний робочий процес. З іншого – за умов руйнації сис­теми галузевого управління, надання широкої господар­ської самостійності підприєм­ствам, останні заперечують значущість галузевих угод. Ось така тенденція, а її аполо­гети, як правило, роботодавці, котрі вбачають у приписах га­лузевих угод обмеження своїх економічних інтересів.

Якщо й укладаються колек­тивні угоди, то в них викладено передусім технологічні вимоги, йдеться про скорочення робо­чих годин, ранній вихід на пен­сію, заохочення часткової зайнятості, збільшення тривалості відпусток, внутрішні перемі­щення як захист від безробіття. Однак профспілки переконані, що все це – не кардинальне ви­рішення проблем, надто в умо­вах інфляції та масового безро­біття, а лише тимчасовий і не­надійний спосіб згладжування існуючих соціально-економічних суперечностей.

– Чи контролюють профспіл­ки дотримання суб’єктами господарювання законодав­ства про працю?

– Це пріоритетний напрям нашої діяльності. Передусім здійснюємо громадський контроль, і слід сказати, що останнім часом 600 таких пере­вірок виявили понад 700 пору­шень. На прохання членів профорганізацій, ФПО здійснює представництво й захист їхніх прав та інтересів як у судах, так і у випадках, коли необхід­но звернутися до органів влади чи місцевого самоврядування. Величезну роботу проводять правові інспектори праці: усна юридична допомога, складан­ня позовних заяв, інших проце­суальних документів, профе­сійне представництво в судах.

У сфері соціально-трудових відносин і оплати праці осно­вну увагу спрямовуємо на під­вищення рівня заробітної пла­ти та погашення заборгованос­ті з її виплати. Впродовж січня – вересня ц. р. номінальна се­редньомісячна зарплата зрос­ла на 216 грн; сторони соціаль­ного діалогу затвердили гра­фік погашення заборгованості, й вона повільно, але неухильно скорочується: за останні роки зменшилася майже в 1,5 раза. Крім того, активно працює ко­місія з легалізації зарплати, члени профспілки роз’яснюють у трудових колективах, які переваги має працівник, оформлюючи легальні трудові відносини з роботодавцем.

– Тож соціальна відповідаль­ність бізнесу – просто гарна казка?

– На жаль, у нашому регіоні, як і в Україні загалом, бізнес мало дбає про соціальну відпо­відальність. Проте я особисто вважаю, що коли ми прагнемо в Європу, то наш найманий працівник має одержувати й мінімальну європейську зарплату. На Одеському припор­товому заводі, нафтоперероб­них підприємствах, ТОВ «Сти­кон», деяких інших підприєм­ствах керівники справді мають соціальну відповідальність, а відтак люди отримують гідну зарплату, соціальний пакет. Вони захищені!

Переконаний, що органи державної влади, роботодавці й профспілки мають обмірку­вати найрозумніший, найефективніший спосіб піднести авторитет соціально відпові­дальних бізнесменів та керів­ників підприємств.

– В’ячеславе Васильовичу, які, на Ваш погляд, необхідні й достатні умови фінансового й організаційного зміцнення профспілок?

– Вважаю, що таке зміцнен­ня потребує пильної уваги, а по­чинати слід з первинних профорганізацій. На мій погляд, профвнески слід акумулювати на рівні обласних комітетів профспілок і розподіляти у вищі профоргани. Кошти, що лишаються у первинках, витра­чаються здебільшого з благо­дійною метою й на культурно-масові заходи. Однак головна функція профспілок – захист соціально-економічних прав та інтересів трудівників. І гостро постає необхідність у створенні фондів: страйкового, потужної профспілкової адвокатури, під­готовки інших висококваліфі­кованих фахівців, здатних і на найвищому рівні обстоювати права працівників, тощо.

Фонди потрібні однозначно. Чимало акцій і проектів можна здійснити лише за потужної фі­нансової підтримки. Сьогодні, через брак коштів, профспілки обмежені в можливості реалізо­вувати необхідні програми й за­ходи. На мою думку, фонди ма­ють бути зосереджені у Федера­ції профспілок України або га­лузевих ЦК профспілок. При цьому слід чітко визначити, які саме послуги надають вищі профоргани на ці кошти.

– Який досвід мають проф­спілки Одещини щодо моти­вації профчленства?

– Наше головне завдання – не декларації і не порожні обіцян­ки, а конкретні справи. Вони – найкраща мотивація. Не скажу, що всі профорганізації працю­ють ефективно. Зате, на щастя, маємо чимало активних, креа­тивних та висококваліфікова­них профспілкових лідерів, які працюють чесно, навіть муж­ньо, вміють обстоювати прин­ципову позицію стосовно дій ад­міністрації. І тому, та й узагалі, вважаю, що профорганам усіх рівнів необхідно посилити глас­ність та інформаційну роботу, аби члени профспілки більше знали про те, що робиться задля їхнього соціального захисту.

Для посилення мотивації важливо також розширювати спектр послуг для членів профспілок – з огляду на зміни у взаємовідносинах із робото­давцями. Як приклад хочу на­вести роботу юридичної служ­би профспілки інноваційних і малих підприємств, яка надає цілодобову правову допомогу своїм спілчанам з будь-яких проблем, а крім того, однора­зову невідкладну адвокатську допомогу з виїздом юриста.

02.12.2013

Тетяна МОРГУН оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини