ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з Євгеном ДРАП’ЯТИМ, заступником Голови Федерації профспілок України

Шевченко і профспілки: спільні кроки боротьби

На засіданні Пре­зидії ФПУ 3 жов­тня ухвалено поста­нову про створення організаційного ко­мітету з відзначен­ня 200-річчя від дня народження Тара­са Шевченка, а та­кож план заходів Федерації профспілок України з нагоди цієї події. Оргкомітет очо­лив заступник Голови ФПУ Євген Драп’ятий.

Напередодні у Бу­динку спілок від­крилася виставка, присвячена цій ви­значній даті. Про ідею експозиції нам розповів її збирач.

Олексій КОРЕЦЬКИЙ

Інформаційно-аналітичний центр ФПУ

– Євгене Михайловичу, розка­жіть, будь ласка, про мету цієї експозиції, постанову Прези­дії, а також про особисте став­лення до постаті Тараса Гри­горовича Шевченка.

– Відомо, що згідно з Ука­зом Президента наступний 2014 рік в Україні оголошений Роком Тараса Шевченка. 9 бе­резня 2014 року ми відзначати­мемо 200 років від дня наро­дження національного генія. Відзначення ювілею Кобзаря є ще однією знаменною віхою у ствердженні української дер­жавності на яскравому при­кладі жертовного служіння Тараса Шевченка Україні та її народу. Своїм Словом Він під­ніс цілий народ і край, ціною власної волі, 10-річним заслан­ням без права писати і малю­вати. Він воскресив правду про український народ, його життя, долю, радощі і страж­дання, відкрив істинну істо­рію України, традиції, культу­ру. Нещадно викривав будь-яке гноблення людини. Дав до­роговкази і заповіти, як жити «Землякам моїм в Україні і не в Україні…» та клич «Борітеся – поборете!».

У моєму житті, як і, я впев­нений, в житті багатьох укра­їнців, Тарас Григорович Шев­ченко посідає особливе місце. Я зібрав і представив виставку книг позаминулого та минуло­го століть, а також безліч ін­ших експонатів. Це, зокрема, світлини, значки, малюнки та речі, пов’язані з Кобзарем та історією українства. Я зібрав їх, коли мешкав у Львові, Сім­ферополі, Ялті та Києві, під час відряджень у Дніпропе­тровську, Донецьку, Луган­ську області, коли бував у Пол­таві, Миколаєві, Севастополі, Черкасах, Чернігові і, звісно, у Каневі.

Ідеологія колекції полягає у тому, що ми напрочуд мир­ний і терпеливий народ. Ось, дивіться, зображена червона калина – це символ життя, книга – скарб історичної пам’яті, духу та знань, дороговказ до майбутнього, шабля – символ нескореності.

Кожна річ, що демонстру­ється, має свій смисл – ось цей рушник вишитий червоним і чорним – означає радісні та сумні сторони життя. Коли нам добре, ми як калина роз­квітаємо, працюємо, творимо, а коли нам роблять зле, – ми ви­тягаємо шаблі. Ось на стіні ви їх бачите. Це свідчить про не­зламність нашого народу та го­товність протистояти насиллю і несправедливості. Ми ніколи не дозволимо та не змиримось із тим, щоб нас зневажали, ста­вилися до нас зверхньо.

У свій час Шевченко через усе це пройшов – через неспра­ведливість, кріпацтво, заслан­ня, але вистояв і переміг. Він вважав, що перемога завжди дістається, завдячуючи силі волі та духу народу. Тому Та­рас Шевченко – це дух україн­ського народу. Пригадайте, як раніше було: зайдеш в україн­ську хату – на стіні висить свя­та ікона та портрет Тараса Шевченка, а в хаті неодмінно були Біблія і Кобзар. Чому? Тому що люди пізнавали прав­ду через твори Шевченка, пе­редавали з вуст в уста і вихо­вували своїх дітей на його ідеалах.

Шевченко багато зробив для самопізнання українського на­роду. Він пропустив крізь себе всю нашу історію і підняв пласти, які багатьом були неві­домі. Пригадайте рядки поета:

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

За «вольнодумствіє» і участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, де Тарас Шевченко прочитав поему «Сон», сміливо викриваючи й висміюючи всіх сатрапів, що знущаються з людини праці, його було засуджено на десять років заслання у солдати без права писати й малювати. Тяж­чої кари для людини творчої, для поета – годі й вигадати!

Тарас Шевченко був обдаро­ваний Богом малювати, писа­ти, творити і просто бути дже­релом духу. У нього була своя місія. Шевченко став для нас пророком, був і є нашим Апос­толом. Його покликання – обе­рігати людей. «Я на сторожі їх поставлю слово», – писав поет.

– У чому, на Ваш погляд, по­лягає зв’язок між місією Ве­ликого Кобзаря та діяльністю професійних спілок?

– Ім’я Тарас означає «неско­рений, той, кого ніколи не мож­на підкорити». Це людина, яка ніколи не змириться з неспра­ведливістю. Тому Шевченко для профспілок надзвичайно важливий приклад того, що ми теж ніколи не змиримося з не­справедливістю. Кобзар ніколи не хотів бути рабом станови­ща. Він не міг змиритися з тим, що люди були кріпаками. Сьо­годні профспілки також не хо­чуть, щоб наші люди працюва­ли за мізерну зарплату, від якої залишається лише міні­мум на існування, а не на спра­ведливий достаток на гідне й достойне життя. В цьому наша місія збігається.

Профспілки відіграють ви­ключну роль у суспільстві, за­хищаючи права людей праці та всіх інших, як це робив Шев­ченко. Тому частину експона­тів, що представлені на ви­ставці, я передам до Музею профспілок, над створенням якого ми зараз працюємо.

Сьогодні в суспільстві три­ває пошук національної ідеї та «обличчя впізнаваності Украї­ни». Я переконаний, що націо­нальна ідея є. Це українська державність і незалежність, яка дає нам свободу і права роз­виватися у власній країні, а об­личчя України – це трудівник, людина, яка створює націо­нальне багатство. Місія ФПУ – участь у розбудові української держави, захист людини праці й боротьба за справедливе ставлення до неї. Профспілки наразі намагаються достукати­ся до влади, бізнесу, роботодав­ців через документи – угоди, договори, меморандуми. Шев­ченко теж розумів силу слова, відчував, що саме вірш, поема, малюнок і карикатура, пісня та жарт якнайкраще і влучніше дійдуть до свідомості та серця людини. Він писав, сіяв слово. Для нашої профспілкової робо­ти також надзвичайно важли­во сіяти слово, однак не чека­ти, що вродить, а діяти, обстою­ючи правду й справедливість, бути тим дзвоном, який не мов­чить на будь-які порушення, а сміливо говорить про це й до­магається правди.

Ми мусимо відроджувати цінності нашого народу: пра­цьовитість, правдивість, пова­гу до людини праці, шану до старших і плекання молоді, зберігати історичні, культур­ні, трудові, освітні традиції. Ми маємо бути господарями своєї долі і своєї праці, володі­ти її результатами, долучити­ся до активної просвітницької діяльності – доносити до проф­спілкової громади дані і вимо­ги про гідні стандарти життя, праці та її оплати, аби люди не привчалися до понять «рівень бідності» і «прожитковий міні­мум», а до слів достаток, ба­гатство, заможність, добробут.

– Які заходи передбачені постановою Президії ФПУ щодо відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка?

– До ювілею Кобзаря плану­ємо провести чимало заходів. Скажу лише про основне: про­ведення у трудових колекти­вах урочистостей і шевченків­ських читань; виступи твор­чих та аматорських колекти­вів; фотографування пам’ятників і пам’ятних знаків, вста­новлених Кобзарю в Україні; розроблення туристичних маршрутів і походи молоді «Шляхами Кобзаря по рідній Україні»; організація мистець­ких оглядів-конкурсів та виставок-експозицій творів Та­раса Шевченка; участь у виши­ванні Рушника Кобзареві «Об­німіться, брати мої, молю вас, благаю»; низку заходів маємо намір провести спільно з това­риствами «Знання» та «Просві­та». Крім того, підтримуючи ініціативу Федерації профспі­лок Черкащини, ми готові бра­ти участь у встановленні но­вих пам’ятних знаків Кобзарю. І щоб усе це нам разом здійсни­ти, хочу завершити словами Тараса Шевченка: «А всім нам вкупі на землі єдиномишліє по­дай і братолюбіє пошли».

27.10.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини