ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з Василем МОЙСЮКОМ, головою Центральної ради профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України

Відсутність перспектив розвитку позбавляє нафтопереробну галузь майбутнього

7 жовтня відбуло­ся засідання Комітету Верховної Ради Укра­їни з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядер­ної безпеки, на яко­му розглядалися проблеми та перспек­тиви розвитку нафтопереробної промис­ловості.

Голова Центральної ради Профспілки пра­цівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості Укра­їни Василь Мойсюк, який взяв учать у ро­боті комітету, розпо­вів «ПВ» про критичну ситуацію, яка склалася на підприємствах га­лузі нафтопереробки.

– Василю Сильвестровичу, під час виступу на засіданні про­фільного Комітету ВР Ви звер­нули увагу присутніх на низку больових точок у нафтопере­робній галузі. У чому вони по­лягають?

– Якщо в перші роки неза­лежності у країні переробля­лося 60 млн т нафти, то сьогод­ні цей показник становить лише 5–10 млн т на рік.

Такого марнотратства, без­господарності у використанні потужностей нафтопідпри­ємств немає в жодній країні світу, адже це завдає величез­них збитків державі, її бюдже­ту й економіці в цілому.

Україна випрошує у світо­вих фондів значні суми ко­штів для поповнення бюджету в той час, коли ці гроші можна заробити всередині держави за рахунок збільшення обсягів переробки нафти. Адже кожен 1 млн т переробленої нафти за­безпечує бюджету майже 600 млн гривень. Як можна так недооцінювати значення на­фтопереробної промисловості в економіці країни, не вико­ристовувати величезні фінан­сові резерви галузі?

Усвідомлюючи, що рівень розвитку нафтопереробної промисловості визначає еко­номічний рівень держави, про­відні країни світу зробили все для створення значних потуж­ностей і досягли значних обся­гів переробки нафти: США – 815 млн т на рік, Японія – 209, Німеччина – 120, Італія, Кана­да, Франція і Англія – більше 100 млн тонн. І це при тому, що деякі з них не мають власної нафти, використовуючи існу­ючі потужності на 96–97%.

Кризова ситуація, що скла­лася на підприємствах нафто­переробної промисловості кра­їни, спонукала Центральну раду профспілки до співпраці з Міністерством енергетики та вугільної промисловості, а та­кож до постійних звернень із цих питань до вищих посадо­вих осіб держави. Але попри доручення Президента не здій­снено жодних дійових заходів щодо захисту та збереження від руйнування нафтоперероб­ної промисловості країни. Єдиною реакцією на наші звернення були формальні від­писки або обіцянки.

Впродовж останніх років зу­пинено роботу всіх нафтопере­робних заводів, крім ПАТ «Укртатнафта». Навіть такі техніч­но переоснащені заводи, як ПАТ «Лукойл – Одеський на­фтопереробний завод», ПрАТ «Линник», що здатні забезпе­чити випуск нафтопродуктів згідно з європейськими стан­дартами, призупинили свою основну діяльність. Цей про­цес супроводжується збіднін­ням працівників, значним ско­роченням персоналу та втра­тою кваліфікованих кадрів.

– Які ж причини зупинки під­приємств?

– Передусім це відсутність єдиного бачення перспектив розвитку цієї надзвичайно важливої галузі промисловос­ті, а також координації дій щодо створення умов для успішної роботи підприємств з боку держави. По-друге, не­достатня інвестиційна актив­ність, застарілі технології, за­гальмованість модернізації та надмірна дорожнеча імпорт­ної нафти.

– Два роки тому уряд і вироб­ники нафтопродуктів підписа­ли Меморандум про партнер­ство. Чи покращилося фінан­сування нафтопереробних за­водів, проводилася їхня мо­дернізація відповідно до цьо­го документа?

– У березні 2011 року було підписано Меморандум про партнерство між Кабінетом Міністрів України та вітчиз­няними виробниками нафто­продуктів, в якому було чітко зазначено заходи щодо покра­щення стану в нафтоперероб­ній промисловості. Це вселяло хоч якусь надію на позитивні зміни на нафтопереробних за­водах. Але час, що минув піс­ля підписання цього докумен­та, показав, що основні його пункти не виконані, переваж­но через невиділення коштів на модернізацію та відсут­ність заходів щодо захисту ві­тчизняного ринку нафтопро­дуктів.

Інколи лунають думки про те, що в цих негараздах винна держава. Так, це очевидно, але ми розуміємо, що не все так однозначно. Разом з тим, без підтримки держави виробни­цтво нафтопереробної продук­ції не зможе вийти з кризи.

– Які кроки, на Вашу думку, мають поліпшити ситуацію в галузі?

– Враховуючи, що протягом багатьох років угоди та мемо­рандуми, що укладалися уря­дом та власниками нафтоком­паній, майже не виконувалися, а стан справ у вітчизняній стра­тегічній галузі промисловості залишається критичним, вва­жаю, що це питання потребує термінового розгляду на засі­данні Кабінету Міністрів Украї­ни та прийняття відповідної по­станови, в якій має бути перед­бачено вирішення всіх питань, пов’язаних із відродженням на­фтопереробної промисловості. Насамперед необхідно:

– вдосконалити нормативно-правову базу щодо стиму­лювання інвестиційної діяль­ності в нафтопереробній галу­зі та захистити вітчизняний ринок нафтопродуктів;

– на основі розроблених під­приємствами програм затвер­дити на урядовому рівні єдину Державну програму модерні­зації нафтопереробної промис­ловості, виконання якої через 3–4 роки забезпечить Україну вітчизняними якісними на­фтопродуктами. У програмах слід передбачити окремо щодо кожного підприємства послі­довність робіт із модернізації, терміни та вартість виконан­ня робіт;

– розробити механізм поси­лення відповідальності нафто­переробних заводів за своєчас­не виконання робіт із модерні­зації та реконструкції;

– передбачити засоби впли­ву на власників підприємств у разі зриву проведення модер­нізації;

– визначити джерела фінан­сування передбачених робіт із модернізації окремо щодо кожного підприємства, і в разі незабезпечення власниками фінансування робіт у необхід­них обсягах і в належні термі­ни ставити питання про замі­ну цих власників з подальшим вирішенням їхньої долі.

Затримка з прийняттям по­зитивного рішення щодо ви­щезазначених питань призве­де до втрати кваліфікованих кадрів, часу і можливостей для відродження нафтопере­робної промисловості Украї­ни, а отже, непередбачуваних наслідків для такої важливої, стратегічної галузі нашої дер­жави. Сподіваюсь, що всі ці ре­комендації стануть кроком до вирішення проблем та відро­дження нафтопереробної про­мисловості.

20.10.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини