ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з Юрієм Куликом, Головою ФПУ

Гідна праця: реалії та перспективи становлення її в Україні

7 жовтня профспіл­ковий рух ушосте від­значає Всесвітній день дій за гідну пра­цю, впроваджений у 2008 році за ініціа­тивою Міжнародної конфедерації проф­спілок (МКП). Про те, як буде відзнача­тися цей День укра­їнськими профспіл­ками, ми попросили розповісти Голову Фе­дерації профспілок України, Голову На­ціональної тристо­ронньої соціально-економічної ради Юрія Кулика.

– Шановний Юрію Миколайо­вичу, з настанням осені вже стало традицією, що проф­спілки своїми активними дія­ми виборюють кращі умови для професійної діяльності людини праці. Що включає в себе це поняття – гідна праця?

– Робота складає основну частину життя людини з погля­ду присвяченого їй загального часу, соціального визнання й самоповаги. Гідна праця з усі­єю очевидністю виступає осно­воположним елементом якості життя, є вагомим джерелом до­ходу для переважної більшості людей та рушійною силою роз­витку суспільства. І наше за­вдання полягає в тому, щоб створити умови для гідної ре­зультативної праці, забезпечи­ти реалізацію людиною свого потенціалу на ринку праці. Ре­алізація права людини на пра­цю відіграє визначальну роль у процесі її соціалізації, створює мотивацію для самовдоскона­лення та розвитку творчого по­тенціалу нації.

Кожна людина заслуговує на гідне життя. Тому для неї необ­хідно відкрити можливості про­суватись вперед, допомогти по­долати бідність та покращити своє матеріальне становище, реалізувати власні та сімейні плани і сподівання. І в цьому зможуть допомогти трудові ко­лективи, первинні профспілко­ві організації, в яких людина зростає як особистість і форму­ється як професіонал, стає профспілковим активістом.

Поняття гідної праці, за офі­ційним визначенням Міжна­родної організації праці (МОП), означає продуктивну працю чоловіків та жінок в умовах свободи, рівності, без­пеки та поваги до людської гід­ності. І це, на мою думку, голо­вне, чого не вистачає сьогодні для повноцінного розвитку української економіки. Гідна праця повинна забезпечувати справедливий заробіток, безпе­ку на робочому місці та соці­альний захист працівників та членів їхніх сімей, сприяти особистому зростанню працю­ючих та їхній соціальній інте­грації. Люди мають право і по­винні вільно висловлювати свої погляди, об’єднуватися для того, щоб впливати на рі­шення, що стосуються їхнього життя. Це поняття передбачає рівне ставлення та рівні мож­ливості для всіх і кожного.

Міжнародний день дій за гідну працю надає додаткову можливість профспілкам масо­во підтримати загальну про­граму МОП «Гідна праця для всіх», ухвалену в 1999 році, щоб переорієнтувати діяльність ор­ганізації відповідно до вимог XXI століття.

– Яку роль у забезпеченні гід­ної оплати праці відіграє під­вищення мінімальної заробіт­ної плати?

– Несправедливий розмір мі­німальної заробітної плати є однією з причин низького рівня оплати праці загалом по країні, породжуючи бідність серед пра­цюючих. Це негативне явище притаманне національній еко­номіці, і з ним Федерація проф­спілок веде послідовну бороть­бу. Такий стан речей не має жодного логічного пояснення, коли мінімальна заробітна пла­та менше прожиткового мініму­му і не є адекватною соціаль­ною гарантією.

Профспілки наполягають, щоб в основу мінімальної заро­бітної плати було закладено со­ціальний стандарт нормально­го відтворення робочої сили. Мінімальна заробітна плата повинна перевищувати про­житковий мінімум для працю­ючої особи щонайменше втри­чі, аби працівник зміг забезпе­чити не тільки себе, а й свою родину необхідними життєви­ми благами для відновлення робочої сили, для забезпечення накопичень з подальшим ін­вестуванням у житло, отриман­ня медичних, освітніх та інших соціальних послуг тощо. Адже реальність нині така, що за все треба платити.

У ході тристоронніх перего­ворів профспілкова сторона за­пропонувала соціальним парт­нерам визначати розмір міні­мальної зарплати на 3 роки. Розмір мінімальної заробітної плати з урахуванням єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб має відповідати фактичному про­житковому мінімуму, в складі якого вартість продуктів хар­чування має складати 40–45%, включати сімейну та інвести­ційну складову.

Етапність таких кроків по­винна визначатись динамікою прогнозних макропоказників, зокрема ростом ВВП.

– Як профспілки вирішують проблему заборгованості із виплати зарплати?

– Федерація профспілок України постійно взаємодіє з урядовими інституціями, міс­цевими органами державного управління, у сфері відпові­дальності яких перебувають підприємства-боржники, Фон­дом держмайна України, Дер­жавною інспекцією праці, орга­нами прокурорського нагляду, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців.

З метою захисту конститу­ційного права працівників на отримання заробленого ФПУ підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері оплати праці». Профспілки наполягають на введенні економічної відпові­дальності роботодавця за пору­шення трудового законодав­ства та створенні Фонду гаран­тованих трудових виплат.

Завдяки активним діям ФПУ та її членських організацій вдалося погасити заборгова­ність із заробітної плати на та­ких підприємствах, як ДАХК «Артем», Харківське державне виробниче авіаційне підприєм­ство, Київський завод «Радар», ПрАТ «Росава» тощо. Крім того, в серпні ц. р. ФПУ провела цикл тематичних нарад щодо погашення заборгованості із заробітної плати на держав­них, комунальних та приват­них підприємствах за участі со­ціальних партнерів.

За підсумками нарад було прийнято низку пропозицій щодо забезпечення конститу­ційного права громадян на сво­єчасне одержання винагороди за працю, які після затверджен­ня Президією ФПУ будуть на­правлені керівництву держави.

– Не кожна людина, яка бажає працювати, може в умовах українських реалій влаштува­тися на гідну роботу. Що вда­лося зробити ФПУ та соціаль­ним партнерам для збільшен­ня кількості робочих місць?

– В Україні справді актуаль­ною проблемою залишається дисбаланс попиту і пропозиції, на одну вакантну посаду пре­тендують шестеро зареєстрова­них безробітних. Створення но­вих робочих місць – досить складний процес, безпосеред­ньо пов’язаний з розвитком еко­номіки. Причому нам потрібні саме якісні, гідні робочі місця, а не просто більше робочих місць за будь-яку ціну.

Завдяки реалізації норм За­кону України «Про зайнятість населення» роботодавці стали більш зацікавленими у створен­ні нових робочих місць. Стиму­ли проявляються у зменшенні на 50% розміру єдиного соціаль­ного внеску для тих роботодав­ців, які в попередньому році створювали нові високооплачу­вані робочі місця із зарплатою не нижче трьох мінімальних, а також 100% компенсації по сплаті єдиного соціального вне­ску за працевлаштування на но­востворені робочі місця осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

У зв’язку з необхідністю створення умов для забезпечен­ня реалізації конституційного права на працю та достатній життєвий рівень, збереження та розвитку трудового потенці­алу Всеукраїнськими об’єднаннями організацій робо­тодавців, професійних спілок, профоб’єднань та урядом Укра­їни 1 червня 2012 року було під­писано Національну тристо­ронню угоду «Про зайнятість та робочі місця». Визначені цим документом мета, принци­пи та завдання сторін соціаль­ного діалогу – це «дорожня кар­та» до 2017 року, де наведено конкретні кроки для зменшен­ня рівня безробіття, зростання зайнятості населення у працездатному віці до 68,5%.

Вже є результат: на сьогодні рівень зайнятості населення працездатного віку складає 67,3%, що на 0,4-відсоткових пунктів більше за дані відповід­ного періоду минулого року.

Щодо створення нових робо­чих місць, то важливо подиви­тися на ці процеси в динаміці. Міністерство соціальної полі­тики вже затвердило методику моніторингу створення нових робочих місць. Найближчим часом ми зможемо побачити результати наших зусиль.

Вважаю, що одним з напря­мів стимулювання створення робочих місць є підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних това­ровиробників на внутрішньо­му та зовнішніх ринках збу­ту, запровадження нормативно-правової бази, що стимулюватиме розвиток інноваційно-інвестиційної ді­яльності, розроблення довго- й середньострокових держав­них і галузевих програм, які забезпечать створення якіс­них та високотехнологічних робочих місць для збалансу­вання попиту й пропозиції на ринку праці. Необхідно та­кож збільшувати бюджетні витрати на ці цілі.

Крім того, за ініціативою ФПУ соціальні партнери до­сягли домовленості про про­ведення на початку 2014 року Міжнародної конференції з питань українського ринку праці.

– За відсутності робочих місць люди змушені шукати заробітку, де хто зможе. Яку загрозу становить розширен­ня сфери «нетипової зайня­тості» для гідної праці?

– Поширення «нетипової зайнятості» в Україні стано­вить реальну загрозу, адже гідна праця – це можливість одержати відповідну профе­сійним знанням гідну і про­дуктивну роботу. А «нестан­дартна зайнятість» базується на низькому рівні оплати пра­ці, не надає гарантій працевлаштування, призводить до порушень безпеки праці та її гігієни, закриває шлях до по­дальшої освіти, професійного та кар’єрного зростання.

На жаль, офіційна статис­тична інформація не дозволяє в повному обсязі вимірювати масштаби поширення такої за­йнятості на ринку праці нашої країни. За окремими експерт­ними оцінками, сьогодні що­найменше 2 млн працівників виконують роботу без оформ­лення трудових відносин. Не­стандартні види зайнятості та їх поширення – це загроза для робітничого руху. Така зайня­тість веде не тільки до погір­шення умов та оплати праці, напруження відносин між пра­цівниками, а й зменшує їх со­ціальну єдність та стає на зава­ді вступу до профспілок.

Федерація профспілок ак­тивно протидіє поширенню нестандартної зайнятості. 2013 рік оголошений роком бо­ротьби профспілок проти не­легальної зайнятості. При підготовці нової редакції За­кону України «Про зайнятість населення» вдалося не допус­тити лібералізації трудових відносин, тобто впроваджен­ня тотальної гнучкості ринку праці через нестабільну за­йнятість. Верховна Рада України прийняла у першому читанні законопроект «Про внесення змін до деяких зако­нів України щодо видачі до­зволу на наймання працівни­ків для подальшого виконан­ня ними роботи в Україні в ін­шого роботодавця». Це дозво­лить Державній службі за­йнятості України розпочати видачу спеціальних дозволів та надасть реальні інструмен­ти для захисту прав найма­них працівників. Важливо та­кож ратифікувати Конвенцію МОП № 181 «Про приватні агентства зайнятості».

Велике значення для змен­шення поширення нестандарт­ної зайнятості має мотивація легальної зайнятості та консо­лідація зусиль соціальних партнерів проти тіньової за­йнятості, законодавче врегу­лювання умов найму та соці­ального захисту працівників, що виконують роботу на дому або в інших нестандартних умовах зайнятості, заборона застосування нетипових форм зайнятості, при яких втрача­ються прямі відносини між працівником і роботодавцем.

– Одним із критеріїв гідної праці є безпечна праця. Як Ви охарактеризували б робо­ту ФПУ в цьому напрямі?

– Так, дійсно, безпека пра­ці – це життя та здоров’я кож­ної людини. Федерація проф­спілок України постійно ви­магає від органів державної влади посилення законодав­чих гарантій безпечної праці, а від роботодавців – створен­ня на кожному робочому міс­ці здорових та безпечних умов праці.

Сьогодні питання охорони праці регулюються не лише законодавством, а й понад 90 тис. колдоговорів. Працює Центр незалежних експертиз із охорони праці, який прово­дить кваліфіковану атеста­цію робочих місць за замов­леннями підприємств.

На засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної ради 16 вересня цього року розглянуто питання «Про збереження трудового потенці­алу країни за рахунок знижен­ня захворюваності, виробничо­го травматизму та забезпечен­ня безпечних і здорових умов праці». Пропозиції профспіл­кової сторони склали основу прийнятих Радою рішень. 24 вересня разом з Національ­ним координатором МОП в Україні, редакціями журналів «Охорона праці» та «Промис­лова безпека» ми провели кру­глий стіл на тему «Безпека праці: навантаження на бізнес чи фактор зростання україн­ської економіки?».

Найближчим часом проф­спілки зосередять свою увагу на виконанні Загальнодер­жавної соціальної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середо­вища на 2014–2018 роки, збіль­шенні обсягів і дієвості гро­мадського контролю за вико­нанням законодавства з охо­рони праці, підготовці пропо­зицій з удосконалення зако­нодавчої і нормативно-правової бази, гармонізації її з європейським законодав­ством. Гідна праця – це передусім праця безпечна.

– Як повернути людям віру в здатність профспілок захис­тити права своїх членів через гідну працю?

– У цій справі ми маємо за­діяти весь захисний «арсе­нал» профспілок – від центру до низових організацій, щоб кожний належно використо­вував надані законодавством права та повноваження: ФПУ, галузеві профспілки, терито­ріальні профоб’єднання. Тоді сукупно це дасть очікуваний результат.

Саме таким чином ми за­хистили населення від масш­табного зростання ціни на газ у 2006 році, вона й досі залиша­ється незмінною. Через систе­му колективних договорів що­річно домагаємося зростання фонду оплати праці на 40–50 млн грн. Забезпечено обов’язкове соціальне страхуван­ня понад 13,5 млн працівників.

Та все ж передова захисту – в трудових колективах, де нині ми маємо майже 80 тис. пер­винних профспілкових органі­зацій, які ефективно працю­ють. Профспілки зростили дуже багато активних, креа­тивних і висококваліфікова­них профспілкових лідерів, які працюють не за страх, а за со­вість, займають принципову позицію щодо дій адміністра­ції, обстоюючи законні права та інтереси працівників. Саме від таких рядових «бійців-активістів» і залежатиме те, наскільки люди довірятимуть профспілкам, а також те, щоб у них не зневірились.

ДЕКІЛЬКА МІФІВ, ЩО ВВОДЯТЬ В ОМАНУ

1. Будь-яка робота краще, ніж її відсутність.

Насправді мета полягає не лише в створенні робочих місць, а ро­бочих місць прийнятної якості. Всі країни світу мають свою кон­цепцію гідної праці, проте для трудящих якість робочих місць передбачає багато значень. Це, насамперед, заробітна плата, права, різновиди й умови праці, а також відчуття значимості та за­доволеності. Життєво важливо розробити стратегії створення та­ких робочих місць, де поважа­лись би права трудящих, а заро­бітна плата, соціальний захист та умови праці приносили їм задо­волення.

Наразі світ праці відчуває потре­бу в створенні соціально-економічних систем, які б забез­печували захист, відповідну опла­ту праці та зайнятість, залишаю­чись одночасно здатними при­стосуватися до мінливого ринку праці. Робота, яка загрожує вашо­му здоров’ю або життю, яка не дає вам можливості забезпечити свою сім’ю, не може вважатися гідною.

2. Стандарти й основоположні трудові принципи та права заважають просуванню глобалізації.

Неправда! Ми живемо в часи ша­леної конкуренції на світовому ринку, коли трудящі відчувають на собі постійний тиск, пов’язаний з виконанням нагаль­них завдань, дотриманням вста­новлених термінів та нормативів. Глобалізація, разом з багатьма своїми перевагами, призвела та­кож до зростання ненадійності, невизначеності, аутсорсингу та можливості працювати поза межами батьківщини за законодав­ствами інших країн.

Щоб забезпечити захист та спра­ведливе ставлення до трудящих, нам необхідно визнати й ефек­тивно впроваджувати міжнарод­ні трудові стандарти, такі як сво­бода об’єднання, рівність, забо­рона примусової та дитячої праці. Це спільні зобов’язання, які до­зволять боротися з невизначеніс­тю, запобігти соціальному дем­пінгу в умовах конкуренції, забез­печити рівне ставлення, відпові­дальність та повагу під час вне­сення глобальних орієнтирів до трудового законодавства. Права трудящих мають стати дороговка­зом для світової промисловості й ефективного управління нею.

3. Гідна праця вже існує у всіх індустріалізованих країнах.

Зовсім необов’язково. У багатьох індустріалізованих країнах кон­цепція гідної праці вважається за­старілою. Поміж тим, існує зна­чний соціальний розрив між краї­нами, залишаються актуальними проблеми подолання дискримі­нації жінок та трудящих-мігрантів, у багатьох країнах три­ває наступ на права профспілок, досі існують галузі та країни, де відсутній соціальний діалог між трудящими та роботодавцями.

В індустріалізованих країнах є по­треба в створенні більшої кіль­кості кращих робочих місць як складової концепції гідної праці, а для цього необхідно забезпечи­ти професійну підготовку, підви­щення кваліфікації, соціальний прогрес, безпеку та права для всіх трудящих – як складової соці­ального виміру глобалізації.

4. Концепція гідної праці не підходить для країн, що розвиваються, з огляду на переважання в них неформальної економіки.

Хибна думка! Половина населен­ня Африки живе в крайній бід­ності, заробляючи менше 1 дол. США на день, а характерними ознаками ринків праці африкан­ських країн є переважно нефор­мальна економіка в містах та ве­личезні запаси робочої сили в сільській місцевості. Більшість із цих 300 млн людей хоч і мають роботу, проте не можуть забезпе­чити ні власні потреби, ні потре­би своїх сімей.

Питання створення гідних засобів для існування є, можливо, навіть більш важливим для країн, що розвиваються, хоча певні пере­шкоди існують як на міжнародно­му рівні, так і безпосередньо все­редині країн. Просування гідної праці для всіх у країнах, що роз­виваються, дозволить створити нові можливості для продуктив­ної праці чоловіків і жінок, дозво­лить їм отримувати регулярні до­ходи та захистити свої права і, врешті-решт, допоможе їм пере­могти у боротьбі з бідністю. Гідна праця у всіх її формах допоможе створити більш соціально інте­гровану та економічно дієву мо­дель розвитку.

5. Ринок праці в глобалізованій економіці несумісний згідною працею.

Насправді нам потрібна глобалі­зована економіка «з людським обличчям». Ріст конкуренції, при­скорення соціально-економічних змін та підвищення продуктив­ності в умовах ринкової економі­ки не ведуть автоматично до со­ціальної інтеграції, не окреслю­ють шляхів до стабільної екології.

Соціальні наслідки глобалізації можуть бути протилежними, якщо трудящі не боротимуться за рівні можливості для чоловіків та жінок як складової Програми гідної пра­ці МОП, яка передбачає просуван­ня прав на робочих місцях, зайня­тість, соціальний захист та соці­альний діалог. Стабільний розви­ток та гідна праця для всіх мають стати невід’ємною складовою гло­балізації, що дозволить створити ефективне «однорідне конкурент­не середовище» для зайнятості, рівності та людської гідності.

ДЕПАРТАМЕНТ МІЖНАРОДНОЇ РОБОТИ АПАРАТУ ФПУ

06.10.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини