Розмова з Петром ЦИБЕНКОМ, народним депутатом, головою ради організації ветеранів України
Увага до ветеранів,
їхній соціальний захист – моральний капітал країни
– Петре Степановичу, як ветеранські організації країни планують
відзначити Міжнародний день літніх людей і День ветеранів?
– Обласні ветеранські організації готують цікаві заходи до
цієї річниці, деякі з них збираються видати книжки, присвячені героям та
ветеранам свого краю. До речі, два-три роки тому в Чернівцях побачила світ
чудова збірка про знаних людей Буковини, в тому числі Героїв Соціалістичної
Праці, Героїв Радянського Союзу. Ініціювала видання обласна ветеранська
організація, а здійснити цей задум допомогли профспілки й місцева влада.
1–2 жовтня цього року відбудеться вже третій за ліком
всеукраїнський Форум ветеранів. Ініціатор заходу – Державна служба з питань
інвалідів та ветеранів України, й цього разу форум працюватиме на теплоході.
А під час прогулянки Дніпром хочемо поговорити про головні проблеми
соціального захисту вразливих категорій ветеранів з представниками зацікавлених
міністерств – соціальної політики, охорони здоров’я, оборони та інших (які теж
поїдуть із нами), адже маємо серйозний привід ще раз привернути увагу
органів влади до становища ветеранів в Україні.
– Гадаєте, за результатами такої зустрічі наші ветерани
справді дістануть реальну допомогу, додаткові пільги?
– Бачте, ми ж працюємо не лише під час тих чи інших заходів,
а повсякчас, давно й систематично намагаємося привернути пильну увагу держави
до проблем цих людей. Хочемо змінити ситуацію, щоб не інвалід, ветеран праці
чи учасник бойових дій ходили по інстанціях і добивалися своїх законних пільг,
а щоб усе, передбачене законодавством України, саме ЙШЛО ЗА ВЕТЕРАНОМ!
Наймолодшому учасникові бойових дій сьогодні не менше 87 років, тож ходити по
конторах він уже не в змозі.
Прийшовши в Організацію ветеранів України, а це було 2009
року, я вніс ще таку пропозицію: віддаючи належне учасникам війни, необхідно
подбати й про трудівників тилу, котрі фактично забезпечили другий фронт біля
верстатів, на колгоспному полі, в шахті. Й 2010 року Організація ветеранів
України ініціювала проведення міжнародної науково-практичної конференції,
присвяченої внеску трудівників тилу в перемогу над ворогом. Частина вчених
піддала сумніву науковість такої конференції. А проте відкрив її академік
НАНУ, директор Інституту історії України Валерій Смолій, виступили із
солідними повідомленнями 5 професорів, 15 кандидатів наук! Ми запросили сусідів
– гостей з Росії, Білорусі, Казахстану. Потім видали матеріали конференції –
науково обґрунтовані, доказові. Й усі скептичні зауваження було знято! Більше
того, через деякий час таку ж конференцію провели в Москві – за участі
представників усіх колишніх союзних республік.
Ще приклад. Моїми попередниками на чолі Ради організації
ветеранів були героїчні, заслужені люди: генерал армії І. Герасимов і учасник
параду Перемоги в Москві В. Анастасієв – вони ініціювали, а мені вдалося
досягти реалізації дуже важливої ветеранської ідеї. Річ у тім, що довгий час ми
наполягали, аби пільги інвалідів Великої Вітчизняної війни І групи поширити й
на учасників бойових дій. І ось у березні 2012-го вийшов Указ Президента
України Віктора Януковича до чергової річниці Великої Перемоги, де пункт 3 саме
й пропонував прирівняти пільги учасників бойових дій та інвалідів війни ІІ і
ІІІ групи до пільг інвалідів війни І групи. У жовтні того ж року було ухвалено
відповідний Закон України, а з 1 січня 2013-го він набрав чинності. Тож усі
ветерани-фронтовики одержуватимуть доплату до пенсії у розмірі 50%
мінімальної пенсії, разові виплати до 9 Травня; всі ці категорії повністю
звільнено від сплати за житлово-комунальні послуги. Хотілося б більшого, але й
це крок уперед.
– 27 грудня виповнюється 75 років з дня встановлення звання
Героя Соціалістичної Праці. Як готується до цього Організація ветеранів України
й чи планується вшанування на державному рівні?
– Плануємо на листопад–грудень зустріч із групою Героїв
Соціалістичної Праці, запрошуємо їх до Києва. А держава... Ми звернулися до
Міністерства соціальної політики, написали, що Героїв Праці лишилося небагато,
тож держава повинна відзначити їхній внесок у розвиток країни. Проте дістали
невиразну й незрозумілу відповідь (також листовно), мовляв, так, треба було
б... І все. Ані слова про те, що готові підтримати!
Тоді звернулися до профспілок. Вони активно підтримали нашу
ідею, запевнили, що справді необхідно морально й матеріально заохотити носіїв
високого звання. До честі профспілок, ми завжди маємо повне взаєморозуміння з
питань соцзахисту. Й будь-яке наше прохання надати комусь допомогу чи вручити
нагороду знаходить всіляку підтримку. У 2011 році ми провели на базах низки
облпрофрад, зокрема у Вінниці та Дніпропетровську, зустрічі з обласними
ветеранськими організаціями з питань соціальної допомоги ветеранам. Згадую
про це з вдячністю, бо профспілкові активісти щиро відгукнулися й узяли участь
у цих зустрічах.
Водночас не можна не сказати ще про один видатний привід
для вшанування ветеранів, посилення їх соціального захисту, в якому держава
справді бере активну й діяльну участь, – підготовка до 70-річчя визволення
України та Великої Перемоги над фашизмом. Торік у жовтні видано Указ Президента
України № 604 про заходи з підготовки до цих річниць. Створено оргкомітет,
співголови якого – Прем’єр-міністр України Микола Азаров і Глава Адміністрації
Президента України Сергій Льовочкін. До згаданого Указу ввійшли кілька
ветеранських ініціатив, одна з яких має особливе значення. Йдеться про
всеукраїнську естафету пам’яті «Слава визволителям України!». Сенс естафети,
ініціатором якої є наша організація ветеранів, у тому, щоб фіксувати рух радянських
військ у смузі наступу чотирьох Українських фронтів – і відповідно передавати
далі символічну естафету пам’яті. Хочемо максимально залучити до цього молодь,
людей середнього віку, нагадуючи про великий подвиг батьків і дідів,
укладаючи в серця й душі, надто молоді, розуміння, якою ціною дісталася
Перемога. Аби надати рухові організаційної форми, ми виготовили копії
штандартів Українських фронтів, що звільняли Україну, й альбоми, де записано
головні події на території відповідного регіону. Учасники естафети
одержуватимуть ці пам’ятки саме в дату звільнення своєї місцевості. Й нас дуже
тішить, що до роботи активно долучилися не лише ветерани, а й учні та
студенти, які почали дивитися на знайомих стареньких людей зовсім іншими
очима.
Естафета почалася 14 лютого, коли було звільнено Луганськ –
перший обласний центр на території України. А завершиться 28 жовтня 2014 року.
В рамках естафети проводяться зустрічі, екскурсії, уроки мужності. Й усе – в
контексті святкування 70-річчя Перемоги. Загалом же прагнемо охопити все,
об’єднати всі святкові дні, пов’язані з ушануванням літніх людей.
– Герої праці були взірцем для багатьох поколінь, поняття
«праця», «трудівник» оточені повагою. Але в Україні, в процесі лібералізації
економіки, становлення ринкових умов господарювання, втрачено розуміння
престижності праці, й передусім серед молоді. Чи можуть профспілки й ветеранські
організацї посприяти у підвищенні престижності праці в Україні, відродженні
трудових традицій, залученні молоді до суспільно корисної праці?
– Надзвичайно важлива та величезна проблема. Сьогодні
втрачено не лише престижність праці як такої, а й кожної окремої професії.
Думається: адже колись прийде в Україну така влада, яка захоче залучити людей
до чесної самовідданої праці! Тим часом за 20 років виросло покоління, що не
звикло зранку вставати й іти на роботу, не вміє трудитися! Це страшно. Важко
сьогодні пропагувати любов до праці, хоча ветеранам це почуття добре відоме:
вони працювали на країну, а отже, й на себе. Й навіть якщо робоча людина
розуміла, що платять їй менше, ніж виробила, вона знала, що частина коштів
повернеться їй через суспільні фонди споживання, безплатні медицину й освіту,
соціальне забезпечення. А чи можна собі уявити «ударника капіталістичної праці»,
що високопродуктивно працює на когось? Пам’ятаєте, була колись мало не на
кожному підприємстві дошка пошани? З фотографій на вас дивилися обличчя
справжніх трудівників. А нині «дошка пошани» – це телепроект «Людина року». Нинішні
«герої праці» – банкір, міністр, бізнесмен, менеджер. Простого трудівника ви
там не побачите. Сьогодні зовсім інші пріоритети, й якісь цінності радянського
часу навряд чи вдасться відновити. Гадаю, починати необхідно з реформування
заробітної плати. Адже маємо в Україні унікальне явище: бідність серед
трудящих! У світі такого немає, якщо людина працює, вона апріорі не може бути
бідною! Під час недавньої колегії в Міністерстві соціальної політики я казав
про те, що понад 2 млн працівників одержують зарплату нижче мінімальної, а 3
млн – менше 2 тис. грн. Звідси – бідність людей, мізерні відрахування державі,
фінансові проблеми всіх державних фондів. Престижність праці забезпечується
передусім виявленням соціальної справедливості стосовно трудової людини.
16.09.2013
Тетяна МОРГУН оглядач «ПВ»
|