ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з Марією Рожко, заступником голови федерації профспілок Рівненської області

 Дієвість соціального діалогу – запорука стабільності у житті

 На Рівненщині три­ває робота з укладен­ня нової Регіональної угоди. Цей склад­ний процес потребує об’єднання зусиль усіх його учасників: влади, роботодавців і профспілок. Заступ­ник голови Федерації профспілок області Марія Рожко розпові­ла про хід соціально­го діалогу на Рівнен­щині.

 – Профспілки не лише обстою­ють права працівників, а й є ініціаторами різноманітних новацій. Тож чим вони живуть нині?

– Суть профспілкової роботи не змінилася з часів заснування профспілок, змінилися тільки її форми, бо це – вимога життя. Нині одним із пріоритетних пи­тань профспілкової роботи є ве­дення ефективного соціального діалогу завдяки координації та консолідації узгоджених дій з ОДА, обласною радою, об’єднанням роботодавців. І все це для того, аби соціально-економічні питання, особливо соціальні, вирішувалися позитивно.

– От уже який рік ФПО веде перемовини з соціальними партнерами щодо ЗУ«Про со­ціальний діалог». Відомо, що межі такого партнерства роз­ширюються. Як це відбуваєть­ся на практиці?

– Я б хотіла звернути увагу на те, що Микола Шершун, но­вообраний голова Федерації профспілок області, вивчивши та проаналізувавши цей нор­мативний документ, наголо­шує на тому, що питання успішного ведення соціально­го діалогу є найважливішим сьогодні. Адже саме за його до­помогою можна ефективно ви­рішувати всі спірні питання у сфері життєдіяльності області.

Федерація профспілок – це єдина структура, яка може за­хищати інтереси трудящих, зо­крема, за допомогою обласної Регіональної угоди. ФПО є іні­ціатором її оновлення. Угоду буде укладено на 2013–2015 роки. Вже відбулися робочі зу­стрічі з керівниками та пред­ставниками галузевих об’єднань. У них брали участь керівники медичної галузі, освіти, лісового господарства, споживчої кооперації, культу­ри, департаменту сільського господарства, фермерських об’єднань тощо. Галузеві зу­стрічі проводяться з єдиною метою – акумулювати всі про­блеми, які потребують вирі­шення, та відобразити їх у но­вій Регіональній угоді. Після того, як відбудуться такі зу­стрічі з керівниками всіх галу­зевих об’єднань області, усі пропозиції буде проаналізова­но й ми зможемо їх реалізува­ти через зобов’язання.

Також ми зустрічалися з представниками бюджетоутво­рюючих підприємств області, які через різні причини не бе­руть участі у розробленні пи­тань та виконанні зобов’язань Регіональної угоди (Рівнеобленерго, Львівська залізниця, Рівненська АЕС, «Рівне-Азот», Головне управління Міндохо­дів у Рівненській області, Рів­негаз). Під час перемовин сто­рони дійшли згоди у тому, що потрібно об’єднати зусилля за­для досягнення спільних ці­лей, і єдина організація – Феде­рація профспілок області може представляти інтереси всіх і має бути консолідованою з ними. Плануємо, щоб проф­спілкові організації цих під­приємств надалі стали повно­правними членами у складі ФПО та в майбутньому спільно досягали поставлених цілей.

– Якщо говорити про ефектив­ну співпрацю між учасниками соціального діалогу, то, звіс­но, логічним продовженням є підписання нормативних до­кументів. Розкажіть, як ці до­кументи використовуються на практиці?

– Якщо ми підготуємо Регіо­нальну угоду у жовтні і її буде підписано – то угода стане за­коном. Аналогічно колективні договори на місцевому рівні укладаються на початку року, а підсумки їх виконання під­бивають два рази на рік. Для того, аби відстежити ефектив­ність механізму соціального діалогу, ми ініціюємо прове­дення робочих зустрічей і на­даємо практичну допомогу всім районам нашої області та відповідно містам обласного значення. Для цього президія ФПО ухвалила спеціальне рі­шення щодо цього процесу. У ньому мають брати участь представники влади, профспі­лок і роботодавців. Такі робочі зустрічі вже незабаром прово­дитимуться у районах і міс­тах. Чесно кажучи, це доволі копітка робота.

– Поясніть, будь ласка, до­кладніше суть цієї роботи?

– Її мета – насамперед надава­ти практичну допомогу з укла­дення колективних договорів на місцях. Ми плануємо передиви­тись у районах усі без виклю­чення колективні договори й угоди. Адже іноді стикаємося з тим, що договір на підприєм­стві чи організації ніби є, але за законом він не чинний – через те, що порушено терміни зобов’язань або застосовано за­старілі норми законів тощо. Та­кий колдоговір не може бути підставою для звернення до суду або розглядатися у разі ви­никнення трудового колектив­ного спору. Отже, наша мета – зробити все, аби подібних ви­падків не траплялося. Розробля­ємо пам’ятки для того, щоб можна було проаналізувати всі нюанси колдоговірної роботи. З учасниками робочих груп про­водимо круглі столи з метою відпрацювання практичних на­вичок та обміну досвідом. Чле­ни робочих груп згодом продо­вжують свою роботу в організа­ціях та установах. Хочу наголо­сити на тому, що вони не переві­ряють колективні договори, а допомагають усунути недоліки.

Наступний етап – навчання. Навчаємо кадровиків, які за­ймаються колдоговорами, го­лів профкомів, членів комісій соціального страхування, гро­мадських технічних інспекто­рів з охорони праці. І, врешті-решт, заключний етап – розро­блення спільного рішення, у якому відображаються пози­тивні моменти та проблеми, на які слід звернути особливу ува­гу. Рішення підписують на рів­ні району голови райдержадмі­ністрацій, райради, ФПО та об’єднання роботодавців.

Є підприємства, які не уяв­ляють життя без колдоговору, а є, особливо серед новостворе­них, приватні, які не до кінця розуміють ефективність його дії і нехтують укладенням цьо­го документа. Тому й роз’яснюємо переваги колективного договору як для роботодавців, так і для працівників.

– Як Ви гадаєте, як слід діяти у конфліктних ситуаціях? Вдава­тися до страйків, мітингів, як це роблять профспілки в ін­ших країнах, чи все-таки на­магатися досягти порозуміння шляхом переговорів?

– Я вважаю, що ми маємо ді­яти толерантно й виважено, до­тримуючись договірних зобов’язань. Під час перегово­рів щодо укладення колдогово­ру можна вирішити все, у тому числі досягти компромісу у спірних питаннях. Коли на під­приємстві укладено колектив­ний договір, то у разі, коли си­туація з якихось причин вихо­дить з-під контролю, цей доку­мент допоможе владнати спра­ви у суді, спокійно, об’єктивно. Мало того, керівник, поставив­ши свій підпис під колдогово­ром, позбавляє себе головного болю щодо того, як з найбіль­шою вигодою для себе та для людей вирішити питання соці­альної допомоги.

– За часи незалежності чимало працівників відмовилися від участі у профоб’єднаннях. Як ви вважаєте, у чому причина?

– Причина полягає тільки у реформуванні нинішнього суспільно-економічного укладу. З’явилися нові підприємства, їхні керівники бачать себе влас­никами, вважають себе головни­ми, не до кінця розуміючи, як може їм допомогти така струк­тура, як профком, тож доволі важко у таких випадках говори­ти з ними. Коли ми спілкуємося з людьми, вони погоджуються створити профорганізацію. Але ж трапляються випадки, коли на заваді стоїть сам керівник. За кордоном до власника у такому разі застосовуються штрафні санкції. Ми ж в Україні діємо методом переконання, намагає­мося довести, що профспілка ви­гідна і колективові, і керівнико­ві. Адже маємо чимало випад­ків, коли ми у суді захищаємо власника. Скажу відверто, що переконати власника у доціль­ності створення профспілки не­легко, але цілком можливо.

– Як слід говорити з людьми, які все-таки виходять із профспіл­ки, не розуміючи її значення?

– З людьми треба говорити відверто й нічого не приховува­ти. Ухвалити рішення про ви­хід може тільки людина, яка серйозно не ставиться до проф­спілок і ніколи на практиці не стикалася з їх роботою. Проф­спілка сьогодні – це безкоштов­ний юридичний супровід щодо вирішення питань законодав­ства про працю, житло, пенсій­не забезпечення. В адвоката за такі послуги треба викласти від 100 до 300 грн і більше. Ми консультуємо та захищаємо людей у судах безплатно.

Чимало проблем виникає у разі санації, банкрутства під­приємств. Приміром, ВАТ «РЗТА» було у стані банкрут­ства, заборгованість працівни­кам становила 1,6 млн грн. Керу­юча санацією практично вирі­шила, що це питання можна спустити на гальма. Однак голо­ва профкому Арсен Красніков неодноразово звертався до нас за підтримкою, а ми – у ФПУ, ОДА. Так, голова ОДА Василь Берташ серйозно поставився до нашого прохання і дав щодо цьо­го певні розпорядження. Відтак нині борг людям виплачено.

Саме завдяки дієвості проф­спілкової організації створено новий цеховий профспілковий осередок, який входить до складу об’єднаного профспіл­кового комітету ВАТ «РЗТА». Не вирішеним залишається пи­тання погашення боргів із зарплати на Ливарному заводі. І я переконана, що з такими го­ловами профкомів, як Арсен Володимирович, люди йти­муть у профспілку, бо відчува­ють дієвий захист, який ніхто інший не може їм дати.

08.09.2013

Ольга Шевчук

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини