ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з Юрієм КУЛИКОМ, Головою федерації профспілок України

 Пенсійному забезпеченню – справедливість і гідний рівень

 – Нещодавно на засіданні НТСЕР, головою якої Ви є, було розглянуто ініційоване проф­спілковою стороною питання щодо стану реформування системи пенсійного забезпе­чення в країні. Чому це питан­ня виявилося нагальним?

– Як відомо, профспілки під­тримали необхідність прове­дення пенсійної реформи й основні її напрями, та заявили, що в ході реформи слід створи­ти систему, яка має ґрунтува­тися на засадах справедливості та забезпечити єдиний прин­цип для всіх – залежність роз­міру пенсії лише від тривалос­ті трудового стажу й одержува­ного заробітку.

На жаль, із 2004 року це досі не вирішено. Не розв’язали на­гальних проблем пенсійного забезпечення і зміни, внесені до законодавства з 1 жовтня 2011 року.

Насамперед не забезпечено соціальну справедливість під час обчислення пенсій. Загаль­ні розміри пенсій низькі: за мі­німальної пенсії за віком 894 грн, максимальної – 8940 грн се­редній розмір пенсії становить 1478 грн. При цьому з 13,5 млн пенсіонерів майже 10 млн отри­мують пенсії до 1500 грн, із них – майже 2,5 млн мають пенсії до 1000 грн, а в розмірі від 1001 грн до 1200 грн – 5,2 млн осіб. Це практично межа бідності.

Немає належного підвищен­ня пенсій залежно від темпів зростання середньої заробітної плати в країні. Все ще діють де­сятки законодавчих актів, яки­ми передбачено інший порядок призначення та перерахунку пенсії окремим категоріям пра­цівників. І найголовніше: цьо­го року вперше кількість плат­ників єдиного соціального вне­ску – 13,2 млн осіб – виявилася меншою за кількість пенсіоне­рів, що вкрай загострило ситуа­цію із фінансовим забезпечен­ням Пенсійного фонду.

Крім модернізації солідар­ної системи, потрібно подума­ти над перспективою подаль­шого впровадження накопичу­вальної системи та удоскона­ленням системи недержавного пенсійного забезпечення.

– Звісно, потрібно думати над перспективою. Але повернімо­ся до поточної ситуації у солі­дарній системі, яка охоплює 13,5 млн пенсіонерів. На Ваш погляд, які зміни треба внести?

– Пенсійна реформа 2011 року проведена невдало. Споді­вання людей на усунення не­справедливості й суттєве під­вищення рівня матеріального забезпечення не справдилися.

Профспілки виступали кате­горично проти підвищення пенсійного віку та збільшення на 10 років страхового стажу, необхідного для призначення мінімальної пенсії, у спосіб, за­пропонований Урядом. Най­перше потрібно було привести у дію наявні ресурси в економі­ці, спрямовані на поповнення бюджету Пенсійного фонду, на­самперед за рахунок підвищен­ня оплати праці, детінізації економіки, легалізації трудо­вих відносин, розширення за­йнятості. Це резерви на десят­ки мільярдів гривень. Але пен­сійний вік підвищили, а пропо­зиції з наповнення Пенсійного фонду залишилися на папері.

Що ми пропонуємо? Напри­клад, альтернативою дирек­тивного підвищення пенсійно­го віку для жінок могло б стати стимулювання пізнього виходу на пенсію та встановлення пра­ва дострокового виходу після 55 років за наявності тривалого стажу роботи.

Потрібно зняти з Пенсійного фонду невластиві йому випла­ти, а це, за даними Мінсоцполі­тики, – 41 млрд грн, які можна спрямувати на підвищення пенсій.

Необхідно усунути неспра­ведливість в обчисленні пен­сій, призначених у різні роки, і щорічно підвищувати пенсії на величину темпів зростання се­редньої зарплати в країні, а не на 20%, як це робиться протя­гом останніх років.

Врешті-решт, треба забезпе­чити поступовий перехід на од­накові правила та норми пенсій­ного забезпечення для всіх гро­мадян, прозорість і зрозумілість у пенсійному забезпеченні.

– Нині понад 3 млн пенсіонерів продовжують працювати й по­рушують питання, у т. ч. перед профспілками, щодо необхід­ності посилення мотивації до праці, як це робиться в багатьох країнах. Що в цьому плані?

– Раніше працюючі пенсіо­нери мали право що два роки перераховувати пенсію з ура­хуванням стажу й заробітку після призначення пенсії. Та­кий порядок перерахунку пен­сій – справедливий, оскільки пенсіонери, продовжуючи пра­цювати, сплачують (і за них сплачуються) внески на пен­сійне страхування, розмір яких доволі високий. Окрім того, це є стимулом для залучення пен­сіонерів до трудової діяльнос­ті, що за нинішніх умов скоро­чення кількості зайнятого на­селення вкрай важливо.

З 2011 року відповідно до вне­сених змін до законодавства пенсії за роботу після їх призна­чення перераховуються лише з додаванням стажу роботи. Це знизило мотиви продовжувати працювати, сплачувати внески до Пенсійного фонду, тож зна­чна частина пенсіонерів пере­йшла працювати в тінь.

Якщо звернутися до досвіду зарубіжних країн, то побачимо, що держава пропонує різні фі­нансові стимули для більш три­валого перебування осіб пенсій­ного віку на ринку праці. На­приклад, зменшення податку на доходи, отримані у віці 55–65 років, більша тривалість стажу роботи винагороджується ви­щим коефіцієнтом заміщення (75–80% заробітку) для праців­ника, який працював, напри­клад, 45–50 років, тощо.

На жаль, в Україні сьогодні працюючим пенсіонерам за два роки роботи після призна­чення пенсії її розмір збільшу­ється лише на 2,7% (2 роки х 1,35%). Це вкрай низьке підви­щення. Відтак ми переконані, що за допомогою різних стиму­лів, у т. ч. пенсійних, маємо за­охочувати пенсіонерів продо­вжувати працювати після при­значення пенсії.

– Раніше адміністрування єди­ного соціального внеску здій­снював Пенсійний фонд, нині цю функцію передали ново­створеному Міністерству до­ходів і зборів. При цьому пи­тання адміністрування внесе­но до Податкового кодексу. Як Ви вважаєте, таке рішення по­кращить соціальне страхуван­ня працівників?

– Справді, адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціаль­не страхування дотепер було покладено на Пенсійний фонд. Збір нарахованих страхових ко­штів сягав 99,6%, і ці кошти миттєво, без посередників, спрямовувалися на виплату пенсій та інших страхових ви­плат. Чи забезпечить такий са­мий рівень збирання коштів Міністерство доходів і зборів? Це ще питання!

Профспілки не підтримува­ли передавання адмініструван­ня єдиного соціального внеску до Міністерства доходів і збо­рів. Ми розуміємо, що страхові кошти, які відкладені із заро­бітної плати кожного праців­ника, можуть перетворитися на податок, розчинитися в Дер­жавному бюджеті та викорис­товуватися на латання числен­них бюджетних дірок.

Потрібно зазначити, що екс­перимент із передачі функцій збору соціальних страхових внесків до податкових органів у Російській Федерації тривав 9 років і повністю розбалансував систему обов’язкового соціаль­ного страхування. Працівники заплатили за це зниженням рів­ня власних соціальних гарантій практично за всіма напрямами соціального страхування. По­вністю зникли страхування від безробіття, на санаторно-курортне лікування і оздоров­лення працівників та членів їх­ніх родин, обмежені виплати з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологах.

Нині проходження страхових коштів через органи Держказна­чейства призводить до проблем з фінансуванням страхових ви­плат, зокрема з оплати лікарня­них листків, регресних виплат потерпілим на виробництві, фі­нансування дитячого оздоров­лення тощо. Це спричиняє не­вдоволення і протести людей.

Профспілки докладатимуть усіх зусиль для вирівнювання ситуації та своєчасного забез­печення в повному розмірі страхових виплат.

08.08.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини