Розмова з міністром соціальної політики України Наталією КОРОЛЕВСЬКОЮ
Якщо молодь готова їхати
на село працювати, ми даємо своєрідний «старт-ап» – «підйомні» 10 мінімальних зарплат
і житло
– Наталіє Юріївно, наскільки актуальною для України є проблема
безробіття?
– Безробіття – глобальна проблема для всіх країн. Це дуже важливе
питання, оскільки за останніми даними Міжнародної організації праці, сьогодні
понад 200 млн людей у світі не мають робочих місць. Приміром, в Іспанії рівень безробіття
становить 26,6%, Португалії – 17,6%, Польщі – 12,6%. Ця проблема безпосередньо
стосується і нашої країни. За статистикою МОП, рівень безробіття в Україні за підсумками
минулого року склав 7,5%. Це один з найнижчих показників у Європі й Україні за
останні роки – відбувається скорочення кількості зареєстрованих безробітних.
Але ми дуже добре розуміємо, що проблема є хоч і не критичною, однак непростою,
тому складати руки і радіти таким показникам немає жодних підстав.
У травні на Міжнародному економічному форумі в Астані обговорювалось
питання безробіття, шляхи його подолання. Проте цілком зрозуміло, що немає єдиного
рецепта вирішення цієї проблеми. Тому кожна країна повинна пройти свій шлях, мати
свою карту руху в цьому напрямі.
– Чи існує рецепт подолання безробіття для України?
– Ви знаєте, що було прийнято Закон України «Про зайнятість
населення», який набрав чинності 1 січня 2013 року. Призначено нового керівника
Державної служби зайнятості – Марину Лазебну. Вона в найкоротші терміни має сформувати
нову структуру Служби зайнятості, запровадити нову ідеологію, змінити філософію
роботи. Зокрема, визначено три ключових завдання. По-перше, якомога швидше знаходити
роботу для тих, хто її шукає. Це індикатор ефективності Служби зайнятості. Термін
безробіття має бути скорочений максимум до 120 днів – це європейська практика.
По-друге, якщо людина не може знайти роботу за фахом, їй потрібно надати можливість
пройти навчання й отримати нову кваліфікацію або допомогти відкрити свою справу.
Паралельно з цим, по-третє, Служба зайнятості повинна задіяти всі механізми й інструменти
для того, щоб стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу в Україні. Це одна
з неосвоєних трудових ніш в Україні, що має колосальний потенціал.
Загалом, від керівництва Служби зайнятості очікуємо ефективної
реалізації усіх положень Закону «Про занятість населення», законодавчих ініціатив,
а також ефективного і прозорого розподілу бюджетних коштів, що виділяються на реалізацію
її завдань.
– Якою, на Вашу думку, має бути ефективна політика зайнятості?
– Завдання Служби зайнятості – знаходити людям роботу, а не
просто видавати допомогу з безробіття. Тому перед нею постає завдання розробити
проекти для того, щоб ми могли гарантувати молоді перше робоче місце. Наша молодь,
здобувши освіту, має одержати роботу. Для цього ключовими орієнтирами в роботі Служби
зайнятості повинні бути моделювання та повне «відкриття» ринку зайнятості, зокрема
шляхом більш ефективної взаємодії з роботодавцями.
Вже розроблено основні цільові показники, на які Служба зайнятості
має вийти наприкінці 2013 й у 2014 роках. Середній показник по безробіттю – як
середня температура по лікарні – нас не влаштовує. Тому завдання абсолютно конкретні.
У 2013 році мають бути працевлаштовані 490 тисяч безробітних, а у 2014 – понад
500 тисяч. Хочу підкреслити, що Служба зайнятості зобов’язана не просто знайти
ці робочі місця, а й повністю контролювати процес працевлаштування та подальшу
роботу людини. Потрібні повний супровід і гарантії того, що людина працюватиме
на зазначених умовах, роботодавець дотримуватиметься всіх соціальних зобов’язань,
а працівник дійсно буде забезпечений робочим місцем.
У нас перенавчають безробітних, але відсоток їх влаштування
на роботу є досить низьким. Тому я переконана, що людину мають навчати під конкретне
робоче місце, на замовлення роботодавця, щоб вона чітко розуміла, де саме буде
працювати. 185 тисяч людей мають пройти таку процедуру 2013 року, 200 тисяч –
наступного.
Також ми очікуємо збільшення кількості людей, які отримали одноразову
допомогу на відкриття власної справи. Цьогоріч цей показник має становити 15 тисяч
осіб, наступного року – вдвічі більше. Середній розмір допомоги для відкриття
малого бізнесу становить приблизно 16 тисяч грн – це не такі великі гроші, проте
непоганий ресурс для початку власної справи.
– Розкажіть докладніше про норми Закону «Про зайнятість». Які
права він гарантує?
– Окремі положення Закону «Про зайнятість» створюють реальні
механізми залучення кваліфікованих спеціалістів до роботи на селі. Якщо молодь готова
їхати на село працювати, ми даємо своєрідний «старт-ап» – «підйомні» 10 мінімальних
зарплат і житло, яке перейде у власність молодої людини, якщо вона відпрацює 10
років. Важливо, щоб молодь була поінформована про таку можливість.
Що стосується стимулювання роботодавців, то ми сьогодні готові
компенсувати 100% єдиного соціального внеску за умови прийняття на роботу молодих
людей, одиноких матерів, інвалідів, дітей-сиріт, осіб передпенсійного віку.
2013 року такі заходи, за нашими розрахунками, дозволять створити 26 тисяч робочих
місць.
Також ми готові компенсувати 100% ЄСВ усім представникам малого
бізнесу при створенні робочих місць у пріоритетних напрямках економіки. А також
50% його розміру роботодавцям, які створюють нові високооплачувані робочі місця
– із заробітною платою від трьох мінімальних і вище. Приміром, якщо роботодавець
відкрив позицію із заробітною платою 4 тисячі грн, держава поверне йому 1 тисячу.
За підрахунками, за цією програмою буде створено близько 70 тисяч робочих місць.
– Що слід зробити для того, аби «відкрити» ринок зайнятості?
– Одним із ключових орієнтирів є взаємодія з роботодавцем.
Гарні вакансії на дійсно кваліфікованих спеціалістів з високим рівнем заробітної
плати зазвичай не потрапляють до центрів зайнятості. Претендентів на привабливі
робочі місця відшукують через кадрові агентства. Сьогодні ринок праці є досить
«закритим», і людині не так просто потрапити на реальну біржу праці, де цінуються
знання та досвід. Цього року належить створити 900 тисяч нових вакансій, у
2014-му – сформувати ринок у мільйон вакансій. Це серйозний виклик, і для цього
потрібно не сидіти в офісах, а перебувати в постійному контакті з роботодавцями,
на підприємствах, рахувати кожну вакансію, добиватися гарантованої роботи для
молодих спеціалістів. Співпрацювати з інспекцією з питань праці – для легалізації
кожної нової вакансії і працевлаштування найбільш гідних претендентів.
12.07.2013
Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»
|