ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з головою Закарпатської обласної ради профспілок Іваном Королем

 Профспілкова робота потребує постійного вдосконалення

 – Іване Івановичу, як на Закар­патті реалізується Закон «Про соціальний діалог в Україні»?

– Профспілки області напра­цювали певний досвід такої ро­боти. Торік питання вдоскона­лення соціального діалогу ши­роко розглядалося на засіданні тристоронньої соціально-економічної ради за участю всіх зацікавлених організацій.

Доброю підмогою стало ухвалене у травні 2010 року спільне розпорядження голови обласної держадміністрації та голови облпрофради «Про по­силення соціального діалогу між органами виконавчої вла­ди та профспілковими об’єднаннями області», що пе­редбачає проведення у районах і містах обласного підпорядку­вання Днів облпрофради, обов’язкове укладення й вико­нання колективних договорів та угод, сприяння зайнятості населення, вдосконалення умов оплати й охорони праці, оздоровлення працівників та членів їхніх родин. Одне слово, широкий комплекс життєво важливих проблем.

Запорукою виконання цих завдань є координація дій із низкою державних структур та органів контролю. Саме тому укладено договори й налаго­джено тісну співпрацю з депар­таментом соціального захисту населення облдержадміністра­ції, відділеннями Національ­ної служби посередництва і примирення, Пенсійного фон­ду, управліннями державної інспекції праці, у справах за­хисту прав споживачів тощо. Керівники цих організацій час­то бувають в облпрофраді, бе­руть активну участь у навчан­ні профактиву тощо.

Зі свого боку, керівники на­ших галузевих обласних профорганізацій є членами колегій відповідних обласних управ­лінь та організацій, що дає можливість активно впливати на стан справ у галузях.

В останні роки дієвою фор­мою соціального партнерства стало проведення в містах і ра­йонах області Днів облпрофра­ди. Заходи готує група праців­ників апарату облпрофради спільно з відповідними служ­бами органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Досконально вивчаються стан укладення й виконання колек­тивних договорів, оплати й охо­рони праці, інші питання робо­ти трудових колективів. Під­сумки вивчення ситуації на місцях глибоко аналізуються за участю перших керівників міст і районів, відповідних структурних підрозділів.

Тільки за останній час Дні облпрофради проведено в місті Мукачеве, Рахівському, Тячів­ському, Свалявському, Іршав­ському районах. На черзі – Ужгородський і Перечинський райони. Профспілковий актив схвально оцінює проведення цих заходів.

– Чи запроваджено в області координаційні ради і якщо так, то наскільки вони ефек­тивні?

– Так, районні та міські ко­ординаційні ради голів проф­спілкових комітетів створено в усіх районах і містах. Президія облпрофради затвердила поло­ження про ці ради, оновлено склад їхніх керівників. І ці ор­гани – дедалі активніші учас­ники зокрема й Днів облпроф­ради. При підготовці заходів, під час виїздів на місця відпо­відальні працівники облпроф­ради систематично зустріча­ються з головами координацій­них рад, обговорюють, як кра­ще провести той чи інший за­хід, інформують про рішення Ради та Президії ФПУ. До сло­ва, в арсеналі нашої роботи з профактивом багато й інших цікавих форм: круглі столи, се­мінари, ознайомлення з досві­дом профроботи в інших регіо­нах України тощо.

– І як усе це забезпечує соціально-економічний захист спілчан?

– Головним у нашій діяль­ності є підвищення соціальної спрямованості колективних договорів та угод. Президія облпрофради щороку предмет­но розглядає й аналізує стан цієї роботи. І, треба сказати, вона рік у рік поліпшується. Рівень охоплення працівників колдоговірною роботою стано­вить в області 99,1 відсотка.

Стовідсотково вирішені ці питання в профорганізаціях текстильної та легкої промис­ловості, лісових галузей, спо­живчої кооперації, торгівлі, громадського харчування та послуг, в організаціях зв’язку та пошти, лісового господар­ства та інших.

Показовим є й той факт, що торік на запровадження не пе­редбачених колдоговорами пільг і гарантій працівникам підприємств та членам їхніх родин використано 34 млн гривень. Це відчутна допомо­га людям.

Проте спостерігаються й проблеми: колдоговірною роботою не охоплено понад 28 тисяч найманих працівни­ків, здебільшого на новоство­рених приватних підприєм­ствах, у структурах малого й середнього бізнесу.

Отже, тут профспілкам і державним структурам треба активізувати спільну роботу, посилити контроль за дотри­манням законодавства щодо укладення колективних дого­ворів, охорони праці (хоч об­ласть за цим показником не пасе задніх), зайнятості насе­лення тощо. Ці питання через наших представників постій­но порушуються на засідан­нях колегії обласної держав­ної адміністрації, колегій об­ласних департаментів і управ­лінь, різних нарадах.

– Яка динаміка профчленства в області й чи скоординовано дії різних профспілкових структур задля оперативного реагування на ту чи іншу си­туацію?

– Поза всяким сумнівом, профспілкова робота потребує постійного вдосконалення. Тим паче, що життя ставить перед нами дедалі складніші проблеми. Найболючішою є втрата членів профспілок че­рез скорочення виробництва, штату працівників, виїзд на заробітки за межі області й держави, що для Закарпаття є особливо характерним.

Аналіз свідчить: щороку че­рез ці та інші причини ми втрачаємо понад 5–6 тисяч членів профспілок, особливо у таких галузях, як АПК, житлово-комунальне госпо­дарство, лісові галузі, будівни­цтво та інші. Тож окремі галу­зеві обласні організації проф­спілок, зокрема «Машприла­ду», автотранспорту, лісових галузей, нині налічують усьо­го до півтори тисячі спілчан разом із студентами та учня­ми. Зрозуміло, що працювати за такої ситуації дедалі важче.

Відтак назріла проблема вдосконалення структури профорганів. Чому б не об’єднати в одну галузеву профорганізацію структури лісових галузей і лісового гос­подарства (до речі, так було десятки років тому) або будів­ництва й житлово-комунального господарства? Ми розумі­ємо, що в цьому питанні по­трібна добра воля й сприяння відповідних центральних ор­ганів профспілок. Але це піде на користь справі!

Гадаю, висловлю не лише власну, а й думку своїх колег – голів регіональних профоб’єднань, що голови центральних комітетів профспілок мають частіше бувати в регіонах, спілкуватися з профспілко­вим активом.

– Закарпаття – край курортів і туризму. Чи додає це турбот профспілкам?

– Закарпаття має унікальні умови для оздоровлення й від­починку трудящих: сприятли­вий клімат, цілющі мінераль­ні й термальні води, непогану матеріальну базу. Нині в об­ласті діє сім профспілкових санаторіїв і десять туристич­них господарств, де трудяться понад 1500 членів профспілок. Заслужено популярними є са­наторії «Синяк», «Квітка По­лонини», «Сонячне Закарпат­тя», «Шаян», «Карпати», тур­господарства «Тиса», «Нарцис» та інші. В оздоровницях області щороку оздоровлюєть­ся понад 35 тисяч осіб, у тур­господарствах – понад 60 ти­сяч. Маємо певний досвід і у питаннях оздоровлення дітей та підлітків. Профспілки об­ласті протягом цього літа опі­куються роботою 12 дитячих оздоровчих закладів, які вже розмістили перших півтори тисячі юних закарпатців.

Спільно з галузевими обко­мами профспілок працівників охорони здоров’я та культури й керівництва ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та «Укрпрофтур» ми постійно аналі­зуємо результати фінансово-господарської роботи цих за­кладів, відзначаємо кращих працівників.

Умілими організаторами санаторно-курортної справи зарекомендували себе головні лікарі оздоровниць Павло Га­нинець, Іван Немеш, Мар’яна Швардак, Юрій Маді. Чимало зусиль до розвитку туризму в Закарпатті доклали Марія Го­монай, Ольга Чулей та інші.

У питаннях оздоровлення трудящих і членів їхніх родин профспілки області постійно співпрацюють з обласним від­діленням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Сім представників профспілок входять до складу правлін-ня, беруть активну участь у вирішенні всіх фінансових питань.

Натомість, як і в кожній справі, маємо й проблеми. Треба зміцнити матеріальну базу санаторіїв «Верховина» та «Поляна», виконати комп­лекс заходів для поліпшення системи теплопостачання, очисних споруд тургоспо­дарств «Латориця», «Полонина», «Синевирське озеро». Власних коштів для цього бракує.

Особливо непокоїть ситуа­ція навколо Голубинського ро­довища мінеральних вод у Свалявському районі. Річ у тім, що сільські ради, надто Солочинська, свого часу роз­паювали й передали у приват­ну власність землі в зоні сані­тарної охорони санаторію «Квітка Полонини». Тепер на цих землях, унаслідок безза­коння, виросли котеджі, різні будівлі, і ця хаотична забудо­ва створила серйозну загрозу родовищу мінеральної води.

З огляду на це, Закарпат­ська обласна рада профспілок через газету «Голос України» звернулася до Президента України Віктора Януковича з проханням зупинити процес руйнування родовища міне­ральної води «Лужанська». Сподіваємося, що наш голос буде почуто.

04.07.2013

Тетяна МОРГУН оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини