Василь ХАРА: «Ми прибічники соціального діалогу, але можемо піти й шляхом жорсткої опозиції»
Профспілки України вимагають відкликати урядовий законопроект,
яким вносяться зміни в пенсійну систему країни та пропонують власний шлях реформування.
Як це зробити, не погіршивши ситуацію з пенсійним забезпеченням громадян України,
і чому урядовий законопроект не має права на життя, розповів Голова ФПУ Василь
Хара.
– Які основні пункти урядового законопроекту щодо реформування
пенсійної системи Вас не влаштовують?
– Легше сказати, які пункти влаштовують. За великим рахунком,
те, що закладене в цьому законопроекті, тільки погіршить ситуацію із пенсійним
забезпеченням. Тому СПО всеукраїнських профспілок і профоб’єднань розглядає цей
законопроект ще з початку січня. Ми ухвалили рішення, яке було підтримане на Всеукраїнських
зборах представників профспілкових організацій, де зібрався актив Федерації профспілок
України, близько 500 профспілкових лідерів і активістів з усіх регіонів, зокрема
й ті, що не входять у ФПУ. Тому наше основне завдання – відкликати урядовий законопроект
і вимагати запровадження механізмів, розроблених Федерацією профспілок України.
Ми переконані, що заходи, які пропонує Уряд, не вирішать проблему
фінансування Пенсійного фонду.
– Федерація профспілок виступає проти підвищення пенсійного
віку?
– У нинішній ситуації – так! У принципі, ми розуміємо і про
це кажемо відверто: рано чи пізно нам все ж доведеться це зробити. Річ у тім,
що за радянських часів четверо працюючих утримували одного пенсіонера. Нині трьох
пенсіонерів утримує двоє працюючих. За таких умов швидко виникне ситуація, при якій
жодна пенсійна система не витримає. Тим більше, що в Україні пенсії дуже низькі
і їх потрібно обов’язково підвищувати. Тож рано чи пізно пенсійний вік доведеться
підвищувати. Але сьогодні у держави є інші ресурси, аби наповнити Пенсійний фонд.
– Які саме?
– Перше. Ми за п’ять років попередньої влади втратили майже
30% промислового виробництва, а отже мільйони робочих місць. Їх потрібно відновити.
Це означає, що збільшиться фонд оплати праці й зростуть перерахування до Пенсійного
фонду.
Друге. Необхідно створювати нові робочі місця. Сьогодні далеко
не все працездатне населення працює офіційно. 5 мільйонів громадян немає ні в
центрі зайнятості, тобто серед безробітних, ні серед тих, що працюють.
Третє. Треба виводити економіку з тіні – її там не менше
50%. Для цього вже є перші передумови: знижується податок на прибуток і податок
на додану вартість. Це дає можливість, так би мовити, вибити «основний козир»
із рук роботодавців, щоб залишати зарплату в тіні.
В економіці фонд оплати праці становить понад 200 мільярдів.
50% – це 100 мільярдів, які ми можемо витягнути із тіні. Пенсійний фонд отримає
свої 35% – 35 млрд гривень.
Четвертий аргумент. Нам потрібно кількаразово підвищувати заробітну
плату. І, здається, розуміють це і в Кабінеті Міністрів, і багато роботодавців.
Я наведу вам дві цифри, надані Інститутом економіки Національної
Академії наук України. Порівняно із середньоєвропейською країною в 2009 році ми
виробили внутрішнього валового продукту вчетверо менше, а середня зарплата у нас
в 20 разів нижча! Вочевидь, що ВВП має фінансові ресурси для того, щоб підвищити
зарплати.
Лише ці чотири позиції додають до ПФ 75 млрд гривень. Через
підвищення пенсійного віку отримаємо лише близько 500 мільйонів. Ось і порівняйте.
Тому я вважаю, що Кабмін має прийняти пропозиції ФПУ та СПО.
Крім того, слід подумати про те, як підвищити життєвий рівень
населення, а отже, тривалість життя як чоловіків, так і жінок. Я родом із Донбасу,
в нас чоловіки живуть у середньому до 58 років. Звичайно ж, якщо ми встановимо
їм пенсійний вік 62–65 років, то пенсійна проблема вирішиться сама собою. Тому
питання підвищення пенсійного віку можна розглядати лише після підвищення життєвого
рівня населення та тривалості життя.
– Як ФПУ збирається впливати на Уряд, щоб він прислухався до
позиції профспілок?
– Ми – прихильники соціального діалогу. Але потрібно знати,
що в профспілок є три рівні взаємовідносин із владою і роботодавцями. Перший
– це соціальний діалог, коли ми розуміємо один одного та знаходимо компроміси.
Другий – це конструктивна опозиція, коли ми змушені спонукати владу та роботодавців
виконувати взяті на себе зобов’язання або вимоги профспілки, продовжуючи соціальний
діалог. Якщо після цього ні влада, ні роботодавці не йдуть на контакт і не шукають
компромісів щодо вимог профспілок, ми змушені переходити на третій рівень. Це
– жорстка опозиція. Це відмова від переговорного процесу і перехід на протестні
форми – від пікетування до страйку. Але, слава Богу, в Уряді вже є розуміння. Це
випливає і з висловлювань Прем’єр-міністра України Миколи Азарова. Ми почули і
позицію віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка, який наголосив, що зробить усе, аби
даний законопроект був відкладений.
Ми сядемо за стіл переговорів із соціальними партнерами і знайдемо
шляхи розв’язання дуже болючого питання, лише після цього внесемо законопроект
до Верховної Ради. Я вважаю, якщо ми продовжимо соціальний діалог, на чому наполягає
і Глава держави, про що говорить і Уряд, то дуже швидко зможемо знайти ту золоту
середину, яка влаштує профспілкову сторону і враховуватиме інтереси Уряду, змушеного
пропонувати непопулярні заходи.
– Чи не вважаєте Ви, що з ухваленням у Верховній Раді законопроекту
про зміни до пенсійного законодавства може повторитися ситуація, коли люди страйкували
проти Податкового кодексу на Майдані?
– Я вважаю це цілком можливим. Надто вже висока ціна, а пенсіонери,
як відомо, народ бойовий. Якщо вони вийдуть із протестами, це буде дуже довго
і дуже... боляче. Не можна чинити всупереч волі народу, на шкоду йому. Я сподіваюся,
що даний законопроект усе ж буде відкликано і ми зробимо його таким, щоб якнайбільше
захистити інтереси громадян України і водночас просувати Пенсійну реформу, вкрай
необхідну нашій країні.
Медіа-центр ФПУ
10.02.2011
|