ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з Геннадієм ХАРЬКОВСЬКИМ, головою Федерації профспілок Хмельницької області

 Профспілка – громадська організація, але працювати має професійно

– Серед головних завдань для нас – об’єднати зусилля профспілкових організацій за­для збереження робочих місць, збільшення зарплат, забезпе­чити захист спілчан від свавіл­ля роботодавців, зберегти здоров’я людей через охорону праці, соціальне страхування.

– Отже, чи задовольняє Вас стан соціального партнерства?

– Власне, соцпартнерство є одним із засобів вирішення певних проблем: долаючи труднощі в області, воно напо­внюється реальним змістом. Розвиткові соцпартнерства дуже посприяло, зокрема, й розпорядження голови облас­ної державної адміністрації Василя Ядухи «Про поглиблен­ня соціального діалогу та співпраці між органами вико­навчої влади, органами місце­вого самоврядування, робото­давцями та профспілками об­ласті» від 9 березня 2011 року. Діють обласна та районні соціально-економічні ради, в більшості районів укладено угоди між профспілками, робо­тодавцями, владою.

Завдяки спільним заходам в області зменшилась заборгова­ність із зарплати, а в галузях освіти, охорони здоров’я, куль­тури, соціальної сфери, АПК, лісовому господарстві, спожив­чій кооперації та на економіч­но активних підприємствах майже в усіх районах борги від­сутні. На жаль, на підприємствах-банкрутах це питання вирі­шується повільно, бо до цього часу в державі не створено фон­ду, який гарантував би своєчас­ну виплату зарплати.

Всі обласні профспілкові ор­ганізації пройшли репрезента­цію, виконано основні зобов’язання регіональної угоди між облдержадміністрацією, об’єднанням організацій роботодав­ців, Федерацією профспілок об­ласті на 2011–2012 роки щодо зменшення безробіття, ство­рення нових робочих місць. Се­редня зарплата щороку зроста­ла на 16–17%, а кількість пра­цівників, які отримували зарплату на рівні або менше міні­мальної, скоротилася вдвічі.

– Не секрет, що організаційна єдність і фінансова міць – за­сади успішності профспілкової роботи...

– Що стосується ситуації з власне профспілками, то є про­блеми – і суб’єктивні, й об’єктивні. Маю на увазі зменшення членства, розпорошення профвнесків, не завжди своєчасне й задовільне виконання рішень, а з іншого боку – аутсорсинг, запозичена праця, зменшення кількості первинок. Особливо це стосується АПК, текстиль­ної і легкої, харчової і перероб­ної промисловості, машинобу­дування, торгівлі. Роботодавці полюбляють декларувати, що, мовляв, профспілки за сучас­них умов не потрібні. Зрозумі­ло, що профспілка в частині пе­рерозподілу доходів підприєм­ства на користь працівника є конкурентом роботодавця, й він часто вчиняє з нею саме як з економічним конкурентом: прагне послабити, знесилити або взагалі позбутися.

– Як же, на Ваш погляд, нале­жало б вирішити принаймні суб’єктивні профспілкові проблеми?

– Федерація профспілок Укра­їни подала Президенту В. Яну­ковичу своє бачення стратегії розвитку країни до 2020 року. Це добре. Але самій Федерації цю стратегію необхідно реалізову­вати вже зараз. Не потрібно ви­гадувати щось нове: є рішення, резолюції VI з’їзду профспілок України, й їх належить викону­вати. Ми постійно говоримо про нагальність організаційного й фінансового зміцнення ФПУ, а водночас деякі обкоми дуже ма­лочисельні, на ладан дихають – й це що, не бачать у Києві? Ба­чать, але об’єднувати в потужні профспілки навіть споріднені галузі не хочуть.

Я вже не кажу про внески. В області щороку витрачаються десятки мільйонів профвнесків. Причому на все, що завгодно, тільки не на правозахисну ді­яльність, громадський контроль, страйкові фонди. У 20 членських обласних організаці­ях лише три юристи, один фахі­вець з охорони праці, два – із соціально-економічного напря­му. А рядові спілчани не вда­ються в деталі, їх цікавлять конкретні й ефективні дії, спря­мовані на їхній захист. Отже, необхідно перевернути верти­каль надходження внесків. Я впевнений, що добре оплачува­ний фахівець на рівні Федера­ції, обкому може зробити дуже багато – набагато більше, ніж робиться нині – для профоргані­зації, членів профспілки, для підвищення авторитету голови первинної профорганізації, аб­солютна більшість яких працює на громадських засадах, адже профорганізацій у нас 2731, і лише 29 голів профкомів – штатні працівники.

– Хмельниччина – область радше аграрна, ніж промис­лова, тож хочеться запитати про можливості профспілки АПК, зокрема, як вона дбає про соціально-економічний захист працівників?

– Обласна профорганізація АПК, яку очолює Віктор Зва­рич, працює в непростих умо­вах. Недолуге реформування, банкрутство сільських госпо­дарств, їхній занепад – ці про­блеми відомі. Незважаючи на заходи, які вживаються, проф­спілка об’єднує значно менше працівників АПК, харчової й переробної промисловості, ніж 20 років тому.

Корінні зміни в агропромис­ловому комплексі відбулися з приходом до керівництва на­шою областю досвідченого гос­подарника Василя Ядухи. Дали по руках недбалим господарни­кам, орендарів змусили дума­ти про людей, про соціальний пакет. Профспілка підтримала заходи з наведення ладу, від­новлення роботи цукрозаводів, розвитку трудового суперни­цтва. Турбота про землю й лю­дей дала вагомі результати: відчутно зросли обсяги вироб­ництва, разючі зміни й у соці­альному плані. По-перше, лік­відовано борги із зарплат, по-друге, якщо 2009 року середня зарплата в АПК становила 1048 грн, то 2012-го – вже 2060 грн.

Обком, райкоми профспілки, первинні профорганізації АПК через колдоговори, комісії із соцстрахування опікуються та­кож оздоровленням працівни­ків та їхніх дітей, разом із ФСТ «Колос» не забувають про спорт. А які чудові свята «Хто ти, майбутній олімпієць?», «Бо­гатирська слава», «Жнива року», «Краще спортивне село»!

Але нові технології та спосо­би управління змінили умови й характер праці в галузях, де діє профспілка АПК: у сільському господарстві, харчовій та пере­робній промисловості, а це ви­магає відповідних змін як власне профспілкових струк­тур, так і їхньої роботи. Однак працівники здебільшого уни­кають організованої профспіл­кової боротьби з обстоювання своїх прав, часто забувають, що профспілка – це самооргані­зація працівників, і необхідне об’єднання зусиль, фінансів за­для забезпечення роботи, гід­ної зарплати, охорони праці. Люди побоюються репресій ро­ботодавців, профорганізації не завжди можуть їх захистити.

Є випадки, коли з профспіл­ки виходять, бо, як-то кажуть, «жаба душить»: адже із зростан­ням зарплат – а зарплата в АПК, як я вже казав, зросла за два роки майже вдвічі – зростають і профвнески! На жаль, здоровий глузд не завжди перемагає. Ска­жімо, 2012 року один працівник АПК сплатив 250 грн профвнес­ків, і йому здається, що це за­надто багато, але при цьому за­буває, що саме завдяки діям профспілок, виконанню колдо­говорів, галузевих угод він до­датково отримав, порівняно з 2011 роком, 5800 грн.

– Принагідно щодо навчання профактиву: чи знайдено в цій царині ефективні, відмінні від інших областей, форми й ме­тоди?

– Ми використовуємо різні форми – базове навчання, семі­нари в районах, профспілкові гуртки й уроки. Розпочинає ро­боту обласна дистанційна шко­ла (електронні та інші засоби інформації).

Торік провели навчання го­лів профкомів професійно-технічних закладів і майбутніх представників профспілки в училищах, де відсутні профор­ганізації. Змістовним вважаю навчання голів профкомів ви­щих навчальних закладів на базі Кам’янець-Подільських національного й агротехнічно­го університетів – за участю ке­рівників облдержадміністра­ції, Федерації профспілок об­ласті, дирекцій фондів соцстра­хування. Крім того, на базі під­приємства «Навчально-культурний центр «Побужжя» ФПО проведене засідання науково-методичної ради ФПУ під ке­рівництвом Голови ФПУ Юрія Кулика та за участю керівни­ків регіональних профоб’єднань Західного регіону, голів обласних профорганізацій. Ві­сім років проводиться конкурс навчальних закладів ФПУ, і центр «Побужжя» тричі посі­дав призові місця!

До цього ж питання дотичні й аспекти молодіжної політики, мотивація молоді до профчлен­ства. Отже, залученню молодих людей до профспілки, тим біль­ше до керівництва профоргані­заціями, дуже посприяло б ство­рення у кожній профспілці стра­хового профспілкового фонду – для навчання профспілкових працівників, допомоги в працевлаштуванні спілчан, звільне­них за активну профспілкову ро­боту. В молоді більше енергії, куражу, впевненості, а якщо вона буде добре навчена, то, за підтримки такого фонду, діяти­ме рішуче й ефективно.

Профнавчання необхідне й для проведення грамотного громадського контролю на ви­робництві. Вважаю, саме на часі створення при кожному обкомі, міськкомі, райкомі, первинці служби оперативної профспілкової інформації, щоб через збори, гуртки, індивіду­альну роботу дійти до кожного члена профспілки, до кожного працівника, студента, учня.

Мій головний принцип: «Профспілкова організація є громадською організацією, але вона повинна працювати професійно».

09.06.2013

Тетяна МОРГУН оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини