ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

«Секрет» успішних компаній

Розмова з академіком Петром КАЛИТОЮ, президентом української асоціації якості

– Петре Яковичу, девіз VІІІ Все­українського з’їзду якості – «Якість як національна ідея України». А його невеселий «тренд» – складний соціально-економічний стан України, необхідність суттєво під­вищити рівень ділової доско­налості усіх ланок вітчизняної економіки. Тож що Ви сказали б стосовно якості державного управління?

– Одразу звертаю вашу увагу на значення валового націо­нального доходу (ВНД) на душу населення. Це, власне, ККД усі­єї нашої економіки. А також ін­тегральний показник якості управління державою. Тим ча­сом в Україні ВНД приблизно в 15–20 разів менший, ніж у розви­нених єврокраїнах. Відтак і держбюджет не в змозі забезпе­чити прийнятну якість життя громадян. А значення ВНД най­вищою мірою залежить від ефективності вітчизняних під­приємств та організацій. Знову ж таки, порівняно із світовими лідерами, продуктивність біль­шості вітчизняних компаній майже вдесятеро нижча, а собі­вартість більша в рази! На жаль, чимало компаній застосо­вують недосконалі системи ме­неджменту. На такому хистко­му фундаменті неможливо по­будувати квітучу економіку.

– А ділова мотивація – це ас­пект загальної культури чи професіоналізму?

– Аспект культурно-цивілізаційний. Причому головний. На жаль, ділова мотивація в Україні здебільшого має знак «мінус». Жорстка автократич­на регуляторна політика при­зводить до масової тінізації ор­ганізацій, виплати зарплат у «конвертах», скорочення робо­чих місць, а часом і згортання бізнесу. Тож і мало хто мотиво­ваний до систематичного на­вчання співробітників, вивчен­ня й освоєння кращої ділової практики, системного вдоско­налення менеджменту. Наре­шті, рівень корупції в Україні не сприяє не те що вдоскона­ленню, а й навіть існуванню вітчизняних організацій.

– В юристів існують поняття «дії» та «бездіяльність». Але ж не можна дорікнути безді­яльністю державним органам управління?

– З одного боку, щоб виріши­ти економічні проблеми, підне­сти конкурентоспроможність економіки, поліпшити життя українців, у нас на державному рівні періодично порушують питання оподаткування, струк­турних чи організаційних пере­будов тощо. Великі надії по­кладаються на стандартиза­цію, метрологію, технічне ре­гулювання, захист прав спожи­вачів. А з іншого боку, вдоско­наленню самих організацій увага приділяється лише епізо­дично, часто формально, та й то переважно за нормами стан­дартів. Водночас конкурентна боротьба у перенасиченому сві­ті точиться на рівні, що пере­вершує такі норми. Розв’язання проблем удосконалення – вельми специфічних і суто до­бровільних – узяли на себе ре­гуляторні органи, а для них ця функція невластива, чужорід­на, призводить до підміни ці­лої низки кроків і понять.

– Щодо недосконалого ме­неджменту. У чому сутність цієї проблеми?

– Наприкінці 80-х років, піс­ля появи стандартів ISO 9000, фахівців з управління якістю почали готувати за спеціаль­ністю «Стандартизація, серти­фікація і якість», а не «Менедж­мент». Попри настання ринко­вих умов і досі у вищій школі роздільно готують менеджерів «узагалі» й менеджерів із стан­дартизованих цільових систем управління. Перших (спеціаль­ність «Менеджмент») недостат­ньо навчають управлінню якіс­тю та іншими системами, що регламентовані певними стан­дартами й необхідні для існу­вання компанії за умов конку­ренції, а других (спеціальність «Стандартизація, сертифікація і якість») лишили без підготов­ки за основами організаційно­го управління. Як результат, ні ті, ні інші не мають достатніх знань. А організації потрібна єдина, цілісна, збалансована система менеджменту, що за­безпечує розв’язання цілого комплексу завдань задля до­сягнення всієї сукупності ці­лей. Ситуацію слід виправляти якомога швидше.

– У чому ж секрет успішності?

– Є дуже цікаве дослідження американських науковців, опи­сане в книжці «Побудовані на­вічно». Спираючись на думку 700 перших осіб провідних фірм, вони відібрали 18 найкра­щих компаній, розподілили їх по парах (для порівняння) і по­чали шукати фундаментальні основи їхньої успішності. Од­ного Великого Секрету знайти не вдалося, зате було розвінча­но 12 міфів про успішні компа­нії й зроблено певні узагаль­нення. Один із таких міфів: успішні компанії націлені пе­редусім на отримання прибут­ку. Виявилося, що найкращі насамперед дбали про соціаль­ні цінності, вважали їх пріори­тетними. А при цьому за період 1926–1999 рр. повернули на до­лар інвестицій у 15 разів біль­ше, ніж у середньому по еконо­міці США. І ще одне спільне було в найкращих компаній: ідеологія, віра в призначення («Для чого існує компанія?», «Для чого ми все це робимо?»). Це й виявилося базовою цінніс­тю: ставка на створення пра­вильної організації, інакше ка­жучи, наскільки сильно й щиро працівники компанії, від керівника до прибиральниці, просякнуті такою вірою в при­значення, й чим вони готові за­ради нього пожертвувати.

Давно помічено, що успішні компанії заохочують і залуча­ють креативність співробітни­ків, орієнтовані на постійне вдосконалення та інновації – навіть у тих напрямах, що пре­зентують їхні сильні сторони. Все це допомагає їм лишатися конкурентоспроможними. Більше того, далекоглядні ке­рівники успішних компаній приділяють увагу збалансуван­ню робочого й особистого часу своїх співробітників.

Є й у нас компанії-лідери, що прокладають шлях у завтра, де­монструють перспективний на­прям розвитку економіки Укра­їни. Приміром, свого часу ВАТ «Броварське шляхово-будівельне управління № 50» перебувало на межі банкрут­ства. Прийшов талановитий ке­рівник Віктор Гавриленко, який, спираючись на життєвий досвід, інтуїцію й логіку, шукав шляхів збереження компанії, її розвитку. А коли познайомився з моделлю EFQM, сказав: «Я ру­хався наосліп. Тепер в мене є мапа». Ця популярна європей­ська стратегічна модель ство­рення ідеальної організації найбільше придатна для Украї­ни. Вона характеризує будь-яку організацію, незалежно від га­лузі, форми власності, рівня зрі­лості, за допомогою 9 критеріїв, безпомилково спрямовуючи на кращий, ключовий, результат. За сприяння УАЯ, Броварське ШБУ № 50 разом з іншим укра­їнським підприємством – заво­дом з виробництва соків ТОВ «Сандора» (який, застосовуючи модель EFQM, за 6 років збіль­шив обсяг виробництва у 15 ра­зів) першими в СНД досягли статусу фіналіста найпрестиж­нішої Європейської нагороди якості. Зрештою, кращий досвід успішного ведення справ, який УАЯ прищепила в Україні, до­зволив багатьом вітчизняним організаціям, безперервно вдо­сконалюючись, значно підви­щити свій діловий рівень і кон­курентоспроможність.

Узагалі, сьогодні необхідні нестандартні рішення. Зокре­ма, створення таких правил, які мотивували б власників, ке­рівників, персонал компаній прагнути до найкращого, ста­вати кращими – з урахуванням найсучасніших підходів, мето­дів та інструментів. Повинна діяти формула «чим досконалі­ша компанія, тим комфортні­ше їй у державі». Бо державі досконалі компанії вигідні!

Україні, щоб не перетвори­тись на чиюсь «філію», нале­жить досягти цього в стислі тер­міни, й тут необхідна державна підтримка, бо без неї закордон­ні компанії можуть витиснути недосконалих українських ви­робників з власного ринку. Втім, це бачать і розуміють усі. Що потрібно від уряду? Проду­мати й задіяти зрозумілі, пере­конливі, привабливі для людей і довготривалі механізми моти­вації, аби колективи підпри­ємств бажали постійно вдоско­налюватися на ґрунті кращої світової та вітчизняної практи­ки. Необхідна система нагород – від грамот до вищої відзнаки країни – як свідчення поваги до досконалих організацій. Крім того, слід ухвалити ЗУ «Про за­сади підтримки й розвитку руху за ділову досконалість і якість», запровадити відповід­ну національну програму.

Треба істотно піднести рі­вень досконалості маси україн­ських організацій, де трудиться більшість населення країни, по­сприяти кардинальному зрос­танню їхнього добробуту, що в результаті багаторазово збіль­шить ВНД і держбюджет. Ска­сувати надумані норми, що пе­решкоджають функціонуванню й розвитку ділових кіл, тобто піти на перегулювання, й вод­ночас запровадити такі, які мо­тивували б ці кола до безпе­рервного активного системного вдосконалення. Подбати про на­лежну підготовку кадрів, здат­них забезпечити швидке вдо­сконалення підприємств і еко­номіки в цілому. А це, в свою чергу, стане передумовою для безконфліктного проведення реформ у різних секторах еко­номіки, з’являться кошти й для проведення реформ у соцсфері. Адже інтегруватися в світовий простір з недосконалими орга­нізаціями й відсталою економі­кою – безперспективна справа.

– Тобто національна ідея – це передусім соціальна відпові­дальність, на ґрунті якої розви­ваються досконалість і якість, які, в свою чергу, є фундамен­том конкурентоспроможності.

– Так, і ця ідея універсальна, вона – для будь-яких партій, те­чій, націй та державного ладу! Мова йде про філософію, цілі розвитку суспільства. З іншого боку, якість і ділова доскона­лість – потужні інструменти й практична наука, що дозволя­ють зацікавленій владі адек­ватно оцінити потенціал орга­нізації та сприяти його роз­криттю в інтересах держави.

25.05.2013

Тетяна МОРГУН оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини