ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмоваі з Сергієм Тесленком, головою об’єднання профспілок Харківської області, головою комітету постійної комісії Ради ФПУ з питань охорони праці та здоров’я

 Гроші не можна заробляти ціною життя і здоров’я працівників

– Більша частина населення проводить майже третину свідо­мого життя на робочому місці. Але багато людей забувають, що гідна праця – це насамперед без­печна праця.

Фінансово-економічна криза за­лишила помітний негативний слід як у виробничих, так і невиробни­чих галузях: зменшилось фінансу­вання технічного оновлення ви­робництва, зупинились наукоємні розробки. І як наслідок, відсут­ність фінансування, невиконання запобіжних заходів з охорони пра­ці, погіршення стану безпеки, гігіє­ни праці та виробничого середови­ща, розбалансування державного управління охороною праці тощо. Тож нині становище в сфері охоро­ни праці є напруженим.

У сучасних умовах вимоги до безпеки праці, організації вироб­ничого процесу залишаються де­кларативними. На практиці ж да­леко не всі підприємства дотри­муються елементарних норм без­пеки. Це є причиною постійного зростання як кількості постраж­далих на підприємствах, загаль­ної та професійної захворюванос­ті, так і тяжкості її наслідків.

– Для профспілок питання охо­рони праці є пріоритетним на­прямком діяльності. Які засоби використовуються задля поліп­шення ситуації?

– Один з головних висновків, зроблених міжнародними експер­тами за останні десятиріччя, по­лягає в тому, що готовність дер­жави дотримуватись прав люди­ни в сфері праці залежить від того, наскільки цього вимагають її громадяни. Тому об’єднання працівників у профспілки та їх участь у захисті прав у сфері пра­ці як на рівні виробництва, так і на національному рівні набува­ють важливого значення.

Ми впевнені, що сьогодні як ніколи профспілки повинні вияв­ляти найактивнішу позицію щодо захисту прав у сфері безпе­ки праці. Підприємства, на яких є профспілки або комісії з питань охорони праці, вирізняються кра­щими умовами праці та низьким рівнем травмування працівників.

Засоби, за допомогою яких профспілки домагаються вирі­шення цих питань, – це соціаль­ний діалог, громадський контроль за безпекою та умовами пра­ці тощо. Під пильною увагою про­фесійних спілок також захист со­ціальних прав працівників на пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці, на відшко­дування в разі ушкодження здоров’я у зв’язку з нещасним випад­ком на виробництві або професій­ним захворюванням та ін.

Профспілкам та їх об’єднанням належить виняткова роль у впливі як на державні установи, так і керівників підприємств у питаннях створення безпечних і здорових умов праці.

– Як мобілізувати роботу всіх профорганізацій на захист тру­дових прав спілчан, серед яких право на безпечні та здорові умови праці?

– Реальний стан справ з охоро­ни праці, якщо казати чесно, є критичним. На виробництві ніхто не впевнений, що може повер­нутися після робочої зміни додо­му живим і неушкодженим. Робо­тодавці відкрито економлять на охороні праці, придбанні якісних засобів захисту. Атестація робо­чих місць проводиться тільки під тиском профспілкових організа­цій, часто не відображаючи ре­ального рівня впливу шкідливих факторів на робочих місцях.

Мене вразили висновки Інсти­туту медицини праці АМН: за кількістю медичних закладів на підприємствах Україна не досягає рівня 1929 року, їх стало менше в 11 разів! Це означає, що в промис­ловості, на будівництві просто ні­кому виявляти загрозу професій­них захворювань на ранніх стаді­ях розвитку. Працівники не отри­мують необхідного лікування і в результаті стають інвалідами.

Ще один показник не додає оптимізму в оцінці дотримання трудових прав – майже 5 млн пра­цівників виконують роботу без трудових книжок. Це означає, що вони не охоплені заходами з охо­рони праці на підприємстві, їм не доступні засоби захисту, вони не отримують жодних відшкоду­вань у разі травми. Ці люди пере­бувають поза законом, роботода­вець формально не несе за них жодної відповідальності. Багато з них є членами профспілок.

– Але ж має бути якийсь вихід із цієї ситуації, хтось має відпові­дати за життя і здоров’я людей?

– Звичайно, так не повинно бути, і перший, хто має тут навес­ти лад, це держава, її спеціальні наглядові органи, передусім Держгірпромнагляд. Однак останніми роками можливості впливу державних інспекторів усе більше обмежуються законо­давчо. Дійшло до того, що дер­жавному інспектору в плановому порядку дозволяється заходити на підприємство з перевіркою 1 раз на рік, а в більшості випад­ків – 3, а то й 5 років. І обов’язково з попередженням за 10 днів. Ре­зультат такої перевірки відомий наперед! І це при тому, що рати­фіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці № 81 та № 129 дозволяють інспек­тору безперешкодно заходити на підприємство з перевіркою в будь-який час доби...

Після восьми реорганізацій Держгірпромнагляду кількість ін­спекторів зменшилась до того, що перевірити кожне підприємство, наприклад в житлово-комунальній галузі, вони зможуть раз на 50 років, в легкій промисловості – раз на 80 років, в соціально-культурній сфері – раз на століття.

Негативні наслідки помітні вже зараз – саме через недогляд у цих галузях 2012 року спостеріга­лося зростання смертельного травматизму.

– Сергію Анатолійовичу, скажіть, будь ласка, як роботодавці став­ляться до питань охорони праці та як профспілки контролюють ситуацію?

– Переважна більшість робото­давців, особливо якщо їх слабо контролюють профкоми, не поспі­шають закуповувати засоби захис­ту, проводити атестацію робочих місць, забезпечувати нормаліза­цію температурного режиму, зни­ження шкідливих викидів та інші витратні заходи. Розраховуються за це своїм здоров’ям працівники. Що ми можемо протиставити та­кому тиску? Широку, багаторівне­ву, оперативну систему громад­ського контролю профспілок.

Федерація в усіх ланках має лише 165 штатних технічних ін­спекторів праці. Для 80 тис. пер­винних організацій цього вкрай недостатньо. Однак вони можуть стати ядром організаційної, мето­дичної, навчальної роботи в са­мій системі.

Головними виконавцями ма­ють бути десятки тисяч профспіл­кових активістів первинних і міс­цевих організацій профспілок, яких потрібно відібрати, озброїти необхідними знаннями і надійно захистити від нападок із боку власників та їх посадовців.

Це дуже важлива, тривала і відповідальна робота. Але коли ми зробимо її, то будемо впевне­ні, що кожен член профспілки може розраховувати на належні умови праці на своєму робочому місці, турботу про його здоров’я, захист від несправедливих звину­вачень у разі травмування, на­лежні соціальні компенсації.

Працювати на спільний ре­зультат мають усі складові ланки Федерації. У нас є реальний шанс показати кожному члену проф­спілки конкретні результати та­кої співпраці, а саме захищені, передусім власними профспілко­вими силами, його трудові права.

– Якою є позиція профспілок у вирішенні нагальних проблем, що існують в Україні в сегменті нашої розмови?

– Хочу зауважити, що всі пози­ції ФПУ чітко визначені Закона­ми України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробни­цтві та професійного захворюван­ня, які спричинили втрату пра­цездатності», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяль­ності». Це захист прав і гарантій членів профспілок у сфері охоро­ни праці, здійснення громадсько­го контролю за додержанням за­конодавства про працю, забезпе­ченням безпечних і нешкідливих умов праці, пільг і компенсацій працівникам певних категорій, представлення інтересів спілчан у державних, господарських, су­дових органах. Профспілки розу­міють, що вирішення цих страте­гічних завдань можливе тільки на основі конструктивного спів­робітництва з органами влади, державного нагляду, організація­ми роботодавців, фондами соці­ального страхування.

Сьогодні в країні панує інший соціально-економічний клімат, він зумовлює індивідуалізацію трудових відносин, що означає посилення договірних принци­пів. Тут важко переоцінити зна­чення колективно-договірної ро­боти, в процесі якої профспілки можуть впливати на вирішення питань охорони праці через Гене­ральну, галузеві, територіальні угоди, колективні договори під­приємств. Так, приміром, на Хар­ківщині колективними договора­ми охоплено близько 98% праців­ників. У кожному колдоговорі пе­редбачено комплексні заходи для досягнення встановлених норма­тивів безпеки, гігієни праці та ви­робничої сфери, а також шляхи їх фінансування.

– Що можете побажати нашим читачам напередодні Дня охо­рони праці?

– Насамперед, звісно, бажаю здоров’я, довголіття та безпечних умов праці!

25.04.2013

Анна РЄПІЧ, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини