ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з Віктором СУПРУНОМ, Головою Профспілки працівників геології, геодезії та картографії України

 Наш головний успіх – добре налагоджений діалог із соціальними партнерами

– Гарне запитання. Наша га­лузь справді унікальна, дуже розгалужена. Так, до структу­ри профспілки входять терито­ріальні, групові й первинні профорганізації підприємств, які працюють у відповідних підгалузях. Маємо первинні профспілкові організації і шість територіальних об’єднань. І всі ланки – без проміж­них – виходять безпосередньо «нагору». Ми вважаємо, що це дуже зручна структура, тим більше що вона цілком відпові­дає виробничій, усього 141 профспілкова організація.

– Слід розуміти, що це по-своєму зміцнює й фінансовий стан профспілки?

– Безперечно. Крім того, профспілковим членством охо­плено 96,8% працівників. Гар­ний показник. Але, на жаль, відбувається постійне скоро­чення, тож за роки незалежнос­ті чисельність трудівників у галузі зменшилася увосьмеро. Нині у нас лише 12 тис. праців­ників. Але й за тиких умов гео­логія ще здатна працювати ефективно, а наявний кадро­вий потенціал, технічні, техно­логічні умови цілком дозволя­ють відкривати нові родовища й давати приріст запасів. До речі, маємо й поповнення: до нашої профспілки недавно приєдналася воєнізована час­тина із запобігання газовим фонтанам.

– Постраждали всі підгалузі? У тому числі геодезисти й карто­графи?

– На жаль, так. Геодезичні тригопункти в новітні часи якісь «добродії» повалили й здали на металобрухт. Тепер чимало геодезистів проводять демілітацію та демаркацію кордонів України. Галузь нині підпорядковано АПК, передано у відання Держземагентства.

А щодо картографів, то кар­ти мають оновлюватися що де­сять років, однак і цю роботу було призупинено через по­стійне недофінансування держзамовлення.

– То що ж, скорочується запит на послуги геологічної розвід­ки, на працю геодезистів і кар­тографів? Хоча важко в це по­вірити...

– Зовсім ні, запит є завжди. Адже геологія відкриває родо­вища, які забезпечують усю економіку, все вітчизняне ви­робництво. До прикладу, ві­зьмімо хоча б вуглярів: поки справа дійде до готової до екс­плуатації шахти, треба ж розві­дати запаси, дізнатися, чи є взагалі сенс будувати таку шахту. Українські надра бага­тющі: тут практично вся табли­ця Менделєєва, в жодній країні такого набору немає. Підпри­ємства Державної служби гео­логії та надр України (Держгеонадра) можуть забезпечити прирости запасів природного газу, нафти з конденсатом, кам’яного й бурого вугілля, урану, рідкісних металів, за­лізних руд, нікелю, титану, міді, золота, крейди, необхід­ної кількості сировини для бу­дівельної промисловості та АПК... А крім того, актуальни­ми напрямами є пошук підзем­них питних вод і буріння арте­зіанських свердловин, держав­ний водний кадастр і моніто­ринг, інженерно-геологічні й еколого-геологічні досліджен­ня. Тож послуг геологічної роз­відки потребують усі. Але ж і власне георозвідка потребує відповідних коштів! Проте...

– Немає належного фінансу­вання?

– Саме так. Загалом фінансу­вання нашої галузі за роки не­залежності зазнавало дивних стрибків. Кажучи «по-дорослому», на її впорядкування й роз­виток нам потрібно не менше 1 млрд грн на рік, і свого часу Микола Азаров (до слова, док­тор геолого-мінералогічних наук!), перебуваючи на посаді першого віце-прем’єр-міністра та міністра фінансів, подбав про виділення саме такої суми для геологічної розвідки. Але нині передбачені видатки з Держбюджету становлять лише 198,6 млн грн. Через це до­сягти цього року показників, закладених до Загальнодер­жавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року стосовно геологорозвідуваль­них робіт із приросту запасів корисних копалин – нереально.

Та й це, на жаль, не все. То­рік через недофінансування з бюджету в Державної служби геології та надр України вини­кла значна кредиторська за­боргованість за виконані для НАК «Нафтогаз України» гео­логорозвідувальні роботи, а пе­ред НАК «Надра України» та ДГП «Укргеофізика» – ще біль­ша за капітальними трансфер­тами: за отримане, але напри­кінці року неоплачене Держав­ним казначейством обладнан­ня для буріння свердловин на нафту й газ. І, як це не парадок­сально, попри передбачені Держбюджетом України на по­точний рік доходи від резуль­татів діяльності геологічної га­лузі (16 272 337,6 тис. грн) плюс іще додаткові доходи від по­датку на прибуток і сплати ПДВ видобувними підприєм­ствами та від сплати місцеви­ми бюджетами за користуван­ня надрами, геологічну галузь держави фактично кинуто на­призволяще.

– І це за наявності конкретно­го держзамовлення? Адже, якщо не помиляюсь, усі під­приємства галузі перебувають у державній власності?

– У цілому так, безумовно. Про це ж і йдеться: якщо не буде переглянуто цьогорічні видатки бюджету на нашу га­лузь, то це може призвести не лише до невиконання держав­ного замовлення, провалу на­креслених урядом заходів щодо розвитку мінерально-сировинної бази, у цілому – мінерально-сировинного комп­лексу країни, а й узагалі до по­вного знищення геологічної га­лузі. Таку очевидну супереч­ність між побажаннями й ство­рюваними умовами навіть важко прокоментувати.

Ми неодноразово зустріча­лися з керівниками країни, по­відомляли про галузеві нега­разди. У січні цього року за до­рученням президії профспілка звернулася з листами до Прем’єр-міністра Миколи Аза­рова й Голови Верховної Ради Володимира Рибака, у яких до­кладно роз’яснили ситуацію, запевнили, що маємо фінансово-економічне обґрунтуван­ня необхідних додаткових ви­датків і попросили очільників законодавчого й виконавчого органів держави особисто ви­вчити нагальні проблеми галу­зі й під час внесення змін до Держбюджету–2013 передбачи­ти збільшення видатків за зга­даною загальнодержавною бю­джетною програмою. До слова, ці звернення погоджено з ке­рівниками наших профспілко­вих організацій.

– Хто для Вас є третьою сторо­ною соціального партнерства? Як складаються взаємовідно­сини з цими партнерами?

– Ось це – найголовніше! Скажу вам, що порівняно з ін­шими галузевими профспілка­ми, в нас дуже добре налаго­джено роботу з колективно-договірного регулювання тру­дових відносин. На рівні Цен­трального комітету укладено три галузеві угоди з Держав­ною службою геології і надр України, Національною акціо­нерною компанією «Надра України» і Управлінням геоде­зії, картографії та кадастру. На основі цих галузевих угод укладено п’ятдесят три колек­тивних договори на підприєм­ствах. Щодо галузевих угод, то вони містять відповідні гаран­тії з питань зайнятості, оплати й охорони праці, а також соці­альні гарантії. А передусім – тісна взаємодія з профспілка­ми! Часом завдяки дуже дав­нім гарним робочим стосун­кам, часом з огляду на грамот­но й конструктивно проведені перемовини, роботодавці на наших підприємствах одно­стайно визнають профспілку. Скажімо, за нашими угодами, тариф першого розряду стано­вить 110% мінімальної заробіт­ної плати. Але на практиці ні в кого немає того першого розря­ду – не нижче п’ятого! Середня зарплата щорічно зростає не менше ніж на 15–16% і нині становить 3250 грн в еквівален­ті повної зайнятості. До речі, про зайнятість: маємо в дого­ворах та угодах те, чого ні в кого немає, – я розпитував моїх колег з інших галузей! А ми до­билися й внесли до галузевих угод умову, що у разі виник­нення виробничої необхідності скорочення працівників діяти­ме гранична норма – п’ять від­сотків у рік. Не більше.

– Кого могли б назвати як кра­щих керівників профорганіза­цій галузі?

– Мабуть, передусім це Да­нило Шарун із ДП «Західгеоло­гія», Лілія Литвиненко, голова теркому ДГП «Укргеофізика», а також Василь Ткач – голова профкому КП «Кіровгеологія». Це справжні лідери, які мають реальний авторитет, до чиїх порад і настанов люди завжди дослухаються.

– Іще до питання про мотива­цію профчленства. Чи вдалося профспілці зберегти свою со­ціальну інфраструктуру, бо ж праця геологів – нелегка...

– На щастя, вдалося. Маємо чудову галузеву оздоровчу базу: два пансіонати у Криму, санаторій матері й дитини, два дитячих оздоровчих табори на Чорному й Азовському морях. Тож щороку оздоровлюємо практично всіх охочих, як ка­жуть, від малого до великого, й на вельми пільгових засадах. А крім того, маємо всі підстави пишатися тим, як у нас органі­зовано культурно-масову й спортивно-оздоровчу роботу.

– А й справді, впадає в око не один десяток кубків, що так і виблискують позолотою.

– Це свідчення багаторазо­вих перемог наших спортсме­нів у галузевих та міжгалузе­вих спартакіадах, яким проф­спілка традиційно приділяє не­абияку увагу і які завжди наси­чені просто-таки масовим енту­зіазмом наших спілчан.

23.03.2013

Тетяна МОРГУН оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини